Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №142/416/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 142/416/26

Провадження № 22-ц/801/2081/2026

Категорія: 69

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гринишина А. А.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 рокуСправа № 142/416/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лукавського І. А. на ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області у складі судді Гринишиної А. А. від 07 липня 2026 року про повернення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу.

Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 02 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недотриманням вимог пункту 2 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), тому що в ній відсутні відомості та докази, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі, зокрема щодо визначення територіальної підсудності та наявності підстав для здійснення юрисдикції судами України.

ОСОБА_1 усунула недоліки у спосіб, доступний їй з урахуванням об`єктивних можливостей щодо виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позову без руху.

Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала, через ненадання позивачкою доказів, які підтверджують останнє відоме зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача в Україні, місцезнаходження належного йому майна або інші передбачені законом обставини, що дають підстави для визначення територіальної підсудності справи Піщанському районному суду Вінницької області та юрисдикції судів України щодо її розгляду.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Лукавський І. А. подав апеляційну скаргу на цю ухвалу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на те, що суд першої інстанції поклав на позивачку завідомо нездійсненний обов`язок щодо надання доказів реєстрації місця проживання відповідача, хоча офіційні запити самого суду до державних реєстрів підтвердили відсутність таких відомостей. Згідно з частиною десятою статті 187 ЦПК України та правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 199/15273/25 у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване місце проживання особи, суд зобов`язаний вирішити питання про відкриття провадження у справі з подальшим викликом відповідача через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, а не повертати позовну заяву. Повернення позову за таких обставин становить порушення права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому що позбавляє позивачку можливості захистити свої права через обставини, які від неї об`єктивно не залежать.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою – третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права (стаття 379 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі – Закон) правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності – правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого – правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу (частина перша статті 63 Закону).

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 76 Закону суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

У відповідності до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Частинами дев`ятою, десятою статті 28 ЦПК України установлено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.

Апеляційний суд зазначає, що у зміст пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПК України вкладено обов`язок позивача надати суду всю наявну у нього інформацію про сторін та інших учасників справи, зокрема, щодо відповідача фізичної особи – її ім`я, місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб – громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. При цьому, така інформація має бути максимально повна та одночасно відома позивачеві, проте законодавцем не покладено на позивача обов`язок додатково підтверджувати відомості про відповідача додатковими доказами.

Необхідно зауважити, що положення статті 185 ЦПК України «Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви» не містить такої підстави для повернення позову як недоведення (ненадання доказів на підтвердження) позивачем інформації про зареєстроване місце проживання відповідача фізичної особи або відсутність у позові інших відомостей про особу відповідача.

Отже вимога суду про надання документів на підтвердження зареєстрованого місця проживання або перебування відповідача суперечить приписам процесуального закону.

Як зазначала у позові ОСОБА_1 остання відома адреса фактичного проживання відповідача ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь № 2873163 від 11 червня 2026 року) за вказаними параметрами особу ОСОБА_2 не знайдено.

Згідно з відповіддю Піщанської селищної ради Вінницької області від 16 червня 2026 року № 1367 ОСОБА_2 у реєстрі територіальної громади не зареєстрований та не проживає.

З інформації Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 26 червня 2026 року № 13/12311 видно, що ОСОБА_2 за відомостями відділу не значиться.

Відповідно до частини десятої статті 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не надає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі, подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином у разі відсутності відомостей, з яких можливо установити зареєстроване місце проживання відповідача фізичної особи, суд має вирішити питання про відкриття провадження у справі. Надалі у разі відкриття провадження у справі, суд повідомляє відповідача за тими засобами зв`язку, які повідомлені суду позивачем, а також через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що повернення позовної заяви з підстави недоведення позивачкою інформації щодо місця проживання або перебування відповідача на території України законом не передбачено, тому що у разі встановлення того, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, а у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі.

Оскільки останнім відомим місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 , то суд першої інстанції не мав підстав для залишення позовної заяви без руху та, відповідно, її повернення.

Аналогічне тлумачення норм процесуального права викладено Верховним Судом в постанові від 20 травня 2026 року у справі № 199/15273/25.

За наведених обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381 – 384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лукавського І. А. задовольнити.

Ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. В. Ковальчук

Т. М. Шемета