Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №127/39021/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/39021/25

Провадження № 22-ц/801/1963/2026

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 рокуСправа № 127/39021/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Стадника І.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2026 року, ухвалене суддею Ан О.В. в м. Вінниці, повне рішення складено 25 травня 2026 року, в цивільній справі за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії,

встановив:

У грудні 2025 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі – КП ВМР «ВМТЕ») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зареєстровані та проживають у АДРЕСА_1 , на користь підприємства заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 липня 2022 року по 31 травня 2025 року включно у розмірі 6 778,74 грн, з яких: 5 774,68 грн – сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води; 222,20 грн – суми втрат від інфляції; 781,86 грн – 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що КП ВМР «ВМТЕ» надає населенню послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року за №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022).

Житлове помешкання по АДРЕСА_1 , де зареєстровані та проживають відповідачі, забезпечується послугами з постачання теплової енергії, які надаються КП ВМР «ВМТЕ». Зазначений житловий будинок технічно під`єднано до зовнішніх інженерних мереж КП ВМР «ВМТЕ», що підтверджується рішеннями виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10 грудня 2020 року №2634 та від 21 липня 2022 року №1447 (із змінами рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18 квітня 2024 року №929), якими погоджено норми споживання теплової енергії на послугу з постачання теплової енергії та норми споживання гарячої води на послугу з постачання гарячої води для споживачів КП ВМР «ВМТЕ».

КП ВМР «ВМТЕ» своєчасно, належної якості надає послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , що у м. Вінниця.

Відповідачі, порушуючи вимоги п. 5 ч. 2 ст. 7, ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», належним чином не виконували свої зобов`язання за спожиті послуги з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим у період з 01 липня 2022 року по 31 травня 2025 року включно заборгували за надані послуги з постачання теплової енергії 6 778,74 грн.

Відповідачам щомісячно надсилаються платіжні вимоги щодо сплати боргу за отримані житлово-комунальні послуги, зокрема, за послуги з постання теплової енергії, а тому вони усвідомлюють, що є боржниками перед КП ВМР «ВМТЕ».

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 липня 2022 року по 31 травня 2025 року у розмірі 6 778 (шість тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 74 копійки, з них: 5 774,68 грн – сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води; 222,20 грн – суми втрат від інфляції; 781,86 грн – 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень в рахунок відшкодування судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позовні вимоги без задоволення у повному обсязі.

У скарзі зазначає, що суд не надав увагу наданим ним доказам щодо відключення його квартири від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання. Відсутність у будинку опалювальних місць загального користування доводиться матеріалами справи.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом діяльності КП ВМР «ВМТЕ» є оплачуване постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Пунктом 5 пп. 2 Типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої в будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо, частини обсягу теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані по АДРЕСА_1 .

Квартира АДРЕСА_2 від`єднана від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення з 2010 року.

У зв`язку з несплатою відповідачами отриманих послуг з постачання теплової енергії за період з 01 липня 2022 року по 31 травня 2025 року включно утворилася заборгованість в розмірі 6 778,74 грн, з них: 5 774,68 грн – сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води; 222,20 грн – суми втрат від інфляції; 781,86 грн – 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Статтею1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах; договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Відповідно до статті 7 цього закону, індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

З 01 травня 2021 року набрали чинності зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які передбачили нову систему взаємовідносин, що виникають у процесі надання та споживання цих послуг, та визначили особливості укладання, зміни та припинення договорів.

Так, відповідно до п. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до ч. 7 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» запропонувало населенню публічну оферту для ознайомлення та укладення договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, опублікувавши текст на веб-сайті підприємства. Доступ до веб-сайту підприємства є відкритим.

Інформації, що мешканці будинку - відповідачі у визначений законом строк вибрали модель організації договірних відносин матеріали справи не містять.

Тобто з 01 листопада 2021 року почав діяти, зокрема Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, дія якого поширюється і на правовідносини між сторонами у даній справі.

ОСОБА_1 , заперечуючи щодо вимог позову вказував на відсутність підтвердження позивачем наявності існування у будинку системи опалення місць загального користування. Зазначив, що у його квартирі автономне опалення, тому він не користується послугами позивача. До того ж він не укладав із позивачем жодних договорів.

Як встановлено з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_2 від`єднана від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення, що підтверджується копіями Акту про від`єднання квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО від 02 вересня 2010 року та Актом РЦ №5 обстеження житлового приміщення, що від`єднано від центрального опалення від 02 вересня 2010 року (а.с.48-49).

Разом з тим, вказана обставина не виключає існування договірних відносин між сторонами на підставі Типового договору.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як пояснив представник КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» у судовому засіданні, відповідачу нарахована плата за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, зокрема сходових, місць загального користування, колясочних, повірки лічильника будинкового. Обсяг спожитих послуг, що рахується від загального будинкового лічильника розприділяється на усіх жителів будинку.

Відповідно до пункту 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (далі – Правила), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315 (далі – Методика).

Аналогічні положення містить і Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.

Згідно з п.п. 11 п. 41 Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Відповідно до абз. 4 пункту 24 Правил, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Згідно з пунктом 38 Правил, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Вказаний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2020 року у справі №311/3489/18.

Так, Верховний Суд зазначає, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. До допоміжних приміщень багатоквартирного будинку належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Беззаперечним є факт під`єднання будинку до зовнішніх інженерних мереж КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго». У будинку встановлено прилад комерційного обліку теплової енергії (загальнобудинковий лічильник).

Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у відповідачів обов`язку сплачувати нараховану заборгованість через від`єднання квартири від систем централізованого опалення не заслуговують на увагу.

На підтвердження розміру заборгованості КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» до позову додало оборотну відомість, в якій відображено розмір заборгованості за постачання теплової енергії.

Розмір заборгованості відповідачами в суді першої інстанції не оскаржувався.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі стверджує про відсутність в будинку опалювальних місць загального користування.

В Акті РЦ №5 обстеження житлового приміщення, що від`єднано від центрального опалення від 02 вересня 2010 року лише зазначено про відсутність опалювальних приладів та трубопроводів в під`їзді.

Разом з тим, пунктом 2 розділу І згаданої Методики визначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Місця загального користування - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.

Тобто до складових загальнобудинкових потреб на опалення включається не лише витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, а й на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку.

Тому навіть за відсутності у під`їзді опалювальних приладів, відповідачі не звільнені від обов`язку сплати заборгованості, яка в них виникла.

Таким чином, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову не має.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

І.М. Стадник