Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №128/5067/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/5067/25

Провадження № 22-ц/801/2056/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокуСправа № 128/5067/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області у складі судді Бондаренко О. І. від 22 червня 2026 року (дата складання повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення) про повернення заяви про перегляд заочного рішення суду від 15 травня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 15 травня 2026 року.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 15 червня 2026 року заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 285 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) і надано строк для усунення недоліків.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в порушення вимог частин 2, 4, 6, 7 статті 285 та статті 95 ЦПК України до заяви не додано документ про сплату судового збору в розмірі 665 грн 60 к., заяву оформлено без дотримання вимог щодо її змісту та обов`язкових реквізитів, не надано її копій з доданими матеріалами відповідно до кількості учасників справи (або доказів їх надсилання в електронній формі), а також не долучено належно засвідчених доказів на підтвердження викладених обставин, заперечень проти позову та поважності причин неявки в судове засідання.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків.

22 червня 2026 року Вінницький районний суд Вінницької області визнав неподаною і повернув заяву ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 станом на 22 червня 2026 року не виконала всіх вимог ухвали про залишення її заяви без руху.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22 червня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликалася на те, що вона вживала всіх залежних від неї заходів для належного виконання вимог суду першої інстанції, однак через помилкове тлумачення змісту ухвали не подала окремі документи, які суд визнав необхідними. На її переконання повернення заяви є заходом надмірного формалізму, що призвело до порушення її права на доступ до правосуддя та позбавило можливості реалізувати право на перегляд заочного судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

У рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп (справа за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України) зазначено, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, – доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справах «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року та «Беллет проти Франції» від 04 грудня1995 року).

Отже право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Порядок перегляду заочного рішення врегульовано Главою 11 Розділу III «Позовне провадження» ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення установленні статтею 285 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено:

1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;

2) ім`я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобу зв`язку, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це;

4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;

5) клопотання про перегляд заочного рішення;

6) перелік доданих до заяви матеріалів.

Частинами четвертою, шостою та сьомою цієї ж статті установлено, що до заяви додаються її копії за кількістю учасників справи та копії всіх доданих до неї матеріалів, крім випадків, якщо така заява подається в електронній формі через електронний кабінет; документ про сплату судового збору, а також докази, на які посилається заявник.

До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина восьма статті 285 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 185 ЦПК України).

Частиною третьою статті 185 ЦПК України передбачено, що, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Положення статті 185 ЦПК України щодо повернення заяви застосовуються у тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків.

За змістом цієї норми закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

Як видно з матеріалів справи на виконання вимог ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 15 червня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків, до якої долучила квитанцію про сплату судового збору, заяву про перегляд заочного рішення, копію свідоцтва про смерть чоловіка, копію свідоцтва про народження дитини.

Зі змісту заяви та заяви про усунення недоліків видно, що ОСОБА_1 були викладені обставини, якими вона обґрунтовує поважність причин неявки в судове засідання та неподання відзиву.

Частинами другою та шостою статті 127 ЦПК України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Ураховуючи той факт, що станом на час постановлення оскаржуваної ухвали, у суду були докази про усунення заявницею недоліків заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, мав би розглянути подані ОСОБА_1 матеріали, оцінити поважність причин неповного усунення недоліків (або розглянути відповідне клопотання відповідачки) та вирішити питання про прийняття заяви про перегляд заочного рішення до розгляду або продовжити процесуальний строк для усунення недоліків за власною ініціативою.

Щодо висновку суду першої інстанції про ненадання доказів на підтвердження обставин справи, то апеляційний суд зазначає таке.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 760/26376/19 (провадження № 61-5037 св 20) зазначив, що «ненадання відповідних доказів, які вимагає суд на стадії відкриття провадження у справі, не може бути підставою для повернення позовної заяви позивачу, оскільки останній звернувся до суду за захистом прав та надав відповідні докази, які вважав за потрібне для підтвердження своїх вимог та які вважав достатніми, указане повинно вирішуватися при ухваленні судового рішення по суті».

На стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Nunes Dias v. Portugal» (Нун`єш Діаш проти Португалії) від 10 квітня 2003 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії) від 28 жовтня 1998 року).

Таким чином апеляційний суд вважає, що повернення апеляційної скарги, за таких обставин, не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права заявниці на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-383 ЦПК України апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22 червня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. В. Ковальчук

Т. М. Шемета