Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №145/1505/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 145/1505/25

Провадження № 22-ц/801/1735/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Патраманський І. І.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокуСправа № 145/1505/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т.Б., Панасюка О. С.,

розглянувши без повідомлення учасників справи цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Руденка Андрія Павловича від 19 квітня 2026 року у виконавчому провадженні № 80636815 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області, постановлену 19 травня 2026 року суддею Патраманським І. І. у с-щі Тиврів, дата складення повного тексту ухвали невідома,

УСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до суду на вказану вище постанову приватного виконавця.

19 травня 2026 року ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області вказану вище скаргу повернуто скаржнику.

Не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що вона долучила до скарги всі необхідні документи, які вказані в додатку, а також докази надсилання її копії іншим учасникам справи. На її переконання, суд першої інстанції, повертаючи скаргу, обмежив їй доступ до правосуддя.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

За правилами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з огляду на таке.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У рішенні від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» (заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 34) ЄСПЛ вкотре повторив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» надано право сторонам виконавчого провадження на звернення до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, якщо вони вважають, що порушено їхні права.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга має відповідати вимогам щодо форми та змісту, передбаченим статтею 448 ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частинами першою, другою статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Частиною третьою статті 448 ЦПК України визначено, що скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

До скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (частина четверта статті 448 ЦПК України).

У частині п`ятій статті 448 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.

Судом установлено, що 12.05.2026 ОСОБА_1 через оператора поштового зв`язку АТ “УКРПОШТА” подала скаргу на дії приватного виконавця, яка надійшла до суду першої інстанції 15.05.2026 (а.с.96-105).

15.05.2026 під час реєстрації скарги заявниці працівниками Тиврівського районного суду Вінницької області виявлено відсутність додатків, зазначених у скарзі, про що складено акт.

Із змісту акту вбачається відсутність копії постанови про відкриття виконавчого провадження та копії заяви про видачу ОСОБА_1 оскаржуваної постанови за місцем роботи (а.с.108).

Повертаючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що вона не відповідає вимогам п. 5 ч. 3 ст.448 ЦПК України, а саме в скарзі на дії приватного виконавця не зазначено ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Крім того, суд вважав, що при зверненні з даною скаргою заявницею не дотримано вимог, передбачених п.10 ч. 3 ст. 448 ЦПК України, стосовно переліку документів та інших матеріалів, що додаються до скарги, що підтверджується актом від 15.05.2026.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки положення частини п`ятої статті 448 ЦПК України містять імперативну норму, яка передбачає повернення скарги у випадку її невідповідності частині третій та/або четвертій статті 448 ЦПК України.

У даному разі виключається можливість застосування судом першої інстанції норми такого інституту як залишення скарги без руху або перевірки певних фактів під час розгляду скарги по суті, оскільки розгляд, повернення скарги сторони виконавчого провадження врегульовано спеціальними нормами, які містяться в Розділі VII ЦПК України.

Близький за змістом висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 21 липня 2025 року в справі № 644/2494/25 (провадження № 61-8626ск25).

Відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона долучила до скарги всі необхідні документи, вказані в додатку, а також докази надсилання її копії іншим учасникам справи, колегія суддів зазначає таке.

З останньої сторінки скарги вбачається, що ОСОБА_1 у додатках указала: копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію оскаржуваної постанови від 19.04.2026, копію заяви про видачу копії оскаржуваної постанови за місцем роботи, а також копії поштових квитанцій та описів поштових вкладень на підтвердження надсилання скарги іншим учасникам виконавчого провадження.

Водночас із акта від 15.05.2026, складеного працівниками Тиврівського районного суду Вінницької області, убачається відсутність у додатках копії постанови про відкриття виконавчого провадження та копії заяви про видачу ОСОБА_1 оскаржуваної постанови за місцем роботи.

Доказів протилежного апеляційна скарга не містить, як і підстав для сумнівів у достовірності складеного акту.

Згідно зі частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок повернення скарги порушено право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, оскільки заявниця вправі повторно звернутися із скаргою після її оформлення відповідно до вимог частини третьої, четвертої статті 448 ЦПК України.

Між тим колегія суддів ураховує, що відповідних доводів на спростування висновків суду про відсутність у скарзі ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження апеляційна скарга не містить.

Ідентифікатор доступу - це унікальний код, який міститься в постанові про відкриття виконавчого провадження. Він складається з комбінації цифр і букв. Цей ідентифікатор надає не тільки сторонам виконавчого провадження (тобто особам, які беруть участь у справі) можливість ознайомитися з усіма документами та інформацією, що стосуються цього провадження але й надає таку можливість суду для здійснення ним судового контролю за виконанням судових рішень у цивільних справах.

Разом з тим, заявницею не було долучено до матеріалів справи копію постанови про відкриття виконавчого провадження та не зазначено в тексті скарги інформації про ідентифікатор повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Таким чином, колегією суддів не встановлено проявів надмірного формалізму судом першої інстанції під час повернення скарги, адже не встановлено порушень процесуального права під час вирішення цього питання.

Оскільки наведені в апеляційної скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме того, що ухвалу суду належить залишити без змін, підстави для розподілу судових витрат, які пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, а також щодо судових витрат особи, яка подала апеляційну скаргу, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді Т. Б. Сало

О. С. Панасюк