Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №127/4419/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/4419/26

Провадження № 22-ц/801/1329/2026

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокуСправа № 127/4419/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Панасюка О. С., Шемети Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Канахівської М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними щодо відмови у виплаті недоотриманих сум пенсії та зобов`язання здійснити виплату недоотриманої пенсії,

за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене 24 березня 2026 року суддею цього суду Воробйовим В. В. у м. Вінниця, дата складення повного тексту відповідає даті його ухвалення,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – ГУ ПФУ у Вінницькій області) про стягнення недоотриманої пенсії її померлим чоловіком ОСОБА_2 .

Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказала, що на момент смерті ОСОБА_2 вони перебували у зареєстрованому шлюбі, наразі вона отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом є єдиним спадкоємцем.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2021, яке набрало законної сили 07.10.2021, у справі №120/7611/21-а зобов`язано ГУ ПФ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії, починаючи з 01.12.2019, відповідно до довідки ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області» №123 від 17.05.2021.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 по 21.10.2021 в результаті чого утворилась заборгованість з виплати пенсії в розмірі 180 819,65 грн.

Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, тому виплата пенсії була припинена без виплати заборгованості.

Після смерті чоловіка ОСОБА_1 зверталась до відповідача в лютому 2022 року та у вересні 2025 року із заявами про виплату їй недоотриманої пенсії її покійного чоловіка, проте відповіді не отримала.

16.10.2025 вона вчергове звернулася із заявою до відповідача про виплату недоотриманої пенсії її покійного чоловіка, однак їй було відмовлено.

Відтак ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь недоотриману її покійним чоловіком ОСОБА_2 за життя пенсію за період з 01.12.2019 по 21.10.2021 в розмірі 180 819,65 грн та понесені судові витрати.

24 березня 2026 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області вказаний вище позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, через підсистему «Електронний суд» ГУ ПФУ у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що кошти в розмірі 180 819,65 грн, які нараховані на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі №120/7611/21-а, включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України.

Вказана заборгованість буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону № 2262 встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Власні кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

Незгода позивачки з тим, як держава врегулювала ці правовідносини, не може слугувати переконливим аргументом щодо дій суб`єкта владних повноважень, як і не може бути підставою для того, щоб не виконувати, не дотримуватися приписів законодавства. Зміна виконання судового рішення щодо стягнення з ГУ ПФУ в Вінницькій області на користь позивачки недоотриманої за життя її померлого чоловіка суми заборгованості по пенсії не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування Державою витрат по виплаті заборгованості з пенсійних виплат.

Також апелянт вважає, що була порушена предметна юрисдикція, оскільки даний спір має розглядатися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, тому позивачу необхідно звертатись до Вінницького окружного адміністративного суду, а не до суду загальної юрисдикції.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Апеляційний суд згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом установлено, що 10.01.1982 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб. Після укладення шлюбу ОСОБА_3 змінила своє прізвище на « ОСОБА_4 » (а.с. 26).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі №120/7611/21-а, яке набрало законної сили 07.10.2021, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо непроведення ОСОБА_2 перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 відповідно до довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області» №123 від 17.05.2021, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з врахуванням положень та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_2 з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області» №123 від 17.05.2021 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та виплатити різницю між нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01.12.2019 по день проведення перерахунку. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Також стягнуто на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 681,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (а.с. 13-20).

Головне управління Пенсійоного фонду України у Вінницькій області своїм листом від 17.11.2021, повідомило ОСОБА_2 , що на виконання вказаного рішення суду Управлінням здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019. Починаючи з листопада 2021 року пенсія виплачується в розмірі 14 305,21 грн. Сума доплати за період з 01.12.2019 по 31.10.2021 складає 180 819,65 грн. Нараховані кошти в сумі 180 819,65 грн. Головним управлінням включені до Реєстру судових рішень та виплату буде здійснено в порядку черговості (а.с. 21-22).

На підставі вказаного рішення суду 01.12.2021 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) було відкрито виконавче провадження №677-8479 (а.с. 23, 24-25).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 27).

15.12.2022 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С. М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі за №974, яким визначено, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_1 , у тому числі з урахуванням 2/3 часток, від яких відмовилися: син померлого – ОСОБА_5 , син померлого – ОСОБА_6 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: суми заборгованості в розмірі 180 819,65 грн., згідно з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/7611/21-а від 07.10.2021, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02.12.2022 року за №0200-0505-8/91419 (а.с. 28, 29-30).

З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2025 ОСОБА_1 (в порядку розгляду заяви від 16.10.2025 року) ГУ ПФУ у Вінницькій області був надісланий лист, яким роз`яснено, що суми пенсії, що підлягають виплаті пенсіонеру з числа військовослужбовців виплачується, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. У разі відсутності поданої заяви протягом 6 місяців після смерті пенсіонера, питання щодо виплати доплати нарахованої на виконання судового рішення вирішується в судовому порядку (а.с. 31-34).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі № 120/7611/21-а ГУ ПФУ у Вінницькій області провело ОСОБА_2 перерахунок пенсії, однак належні йому суми пенсії залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, тому суд вважав, що дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_1 згідно зі ст. 1227 ЦК України має право на належні її суми пенсії, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органів пенсійного фонду підлягає задоволенню і є ефективним засобом поновлення її порушених прав.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

На підставі ч. 1-3 ст. 52 Закону сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

За змістом ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

З огляду на положення ст. 1218, 1219, 1227 ЦК України спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Об`єктом спадкування можуть бути лише права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті. Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку.

Положення ч. 3 ст. 52 Закону та ст. 1227 ЦК України узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону, які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 428/6685/19.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі № 120/7611/21-а ГУ ПФУ у Вінницькій області не виплатило ОСОБА_2 суму пенсії, яка залишилася неодержаною у зв`язку з його смертю, тому його дружина ОСОБА_1 згідно зі ст. 1227 ЦК України має право на цю суму пенсії.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що виплата суми недоотриманої пенсії мала бути виконана в порядку черговості надходження коштів до фонду, оскільки невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень ст. 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Що стосується доводів апеляційної скарги про підсудність даного спору адміністративному суду, то колегія суддів зазначає наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пункті 7 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 826/2840/17 зазначено, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

У свою чергу приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право майнового або особистого характеру на конкретний об`єкт цивільних правовідносин, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

У цій справі предметом позову є майнова вимога позивачки стягнути з відповідача на її користь грошові кошти, а саме пенсійні виплати, які нараховані, але не виплачені спадкодавцю. Таким чином, спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Зрештою, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, що, в свою чергу, не дає підстав для висновку про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені скаржником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести на його рахунок.

На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2026 року – залишити без змін.

Понесені скаржником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, судові витрати залишити за ним.

Постанова набирає законної сили із дня її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: О. С. Панасюк

Т. М. Шемета