Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №742/3119/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-др/742/49/26

Єдиний унікальний № 742/3119/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря Бабенко Б.І., за участі позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Джура Сергія Петровича про винесення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини в період навчання,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року заявник просить винести додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини в період навчання.

Аргументує свої вимоги тим, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 12 серпня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини в період навчання відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України. В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Представником відповідача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в порядку ст.270 ЦПК України шляхом вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися.

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала та просить відмовити в ухваленні додаткового рішення суду щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати, суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до стаття 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.1 ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: «суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами».

У інший постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З огляду на зазначене положення ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Судом встановлено, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 12 серпня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини в період навчання відмовлено.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Джура С.П. до закінчення судових дебатів у справі зробив заяву про розподіл судових витрат у відповідності до ст.41 ЦПК України та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу.

20.08.2026 року представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Джура С.П. подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в порядку ст.270 ЦПК України шляхом вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: просить стягнути з позивача на користь відповідача 3000 грн витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено:договір про надання правничої допомоги від 31 липня 2025 відповідно до якого адвокат Джура С.П. зобов`язався надати ОСОБА_2 правничу допомогу та представляти інтереси у справі; додаткову угоду №2 від 22 червня 2026 до договору №50/25 від 31.07.2025, відповідно до якої сторони встановили, що вартість послуг із надання правничої допомоги у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчатися, в суді першої інстанції, в тому числі підготовка відзиву на позовну заяву, супроводу інтересів в суді, актом приймання-передачі наданих послуг від 25 липня 2026, вартість послуг становить 3000 грн.

Сторони засвідчили, що адвокатом відповідно до договору про надання правничої допомоги від 31.07.2025 та додаткової угоди від 22 червня 2026 року надано, а клієнтом прийнято без зауважень та заперечень правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчатися, в суді першої інстанції, в тому числі підготовка відзиву на позовну заяву, супроводу інтересів в суді.

Вказаний Акт здачі-прийняття послуг з надання правничої допомоги від 25 липня 2026 підписано ОСОБА_2 (клієнт) та адвокатом Джура С.П.(а.с.56).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розмір понесених витрат на суму 3000 грн, на думку суду, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.

Таким чином, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення, яким заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Джура Сергія Петровича про винесення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини в період навчання задовольнити та відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу, стягнувши з позивача на користь позивача суму витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Джура Сергія Петровича про винесення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини в період навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , 3000 (три тисячі) грн витрат на правничу допомогу.

Ухвала суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО