Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №677/1086/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 677/1086/26

Провадження № 33/820/683/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Вітюк І.В., за участю секретаря Цугеля А.В. розглянула апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 24 липня 2026 року,

в с т а н о в и л а:

Постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 24 липня 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 гривень судового збору.

За постановою суду, 12.06.2026 року о 20 годині 56 хвилин в м. Красилові по вул. М.Грушевського, 61 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Scenic», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення.

Свої вимоги аргументує незаконністю постанови, оскільки її висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного дослідження обставин справи, не надав належної оцінки всім наявним доказам, у тому числі тим, що свідчать на користь ОСОБА_1 , чим не дотримався вимог статей 245, 252 та 280 КУпАП.

Вказує, що матеріали справи не містять достатніх і допустимих доказів його вини. Факт керування не доведений, автомобіль був припаркований, двигун вимкнений, поліція його не зупиняла під час руху. На момент контакту з поліцією автомобіль уже стояв, тому статус водія належним чином не встановлено.

Вимога пройти огляд була незаконною, оскільки поліцейські порушили порядок зупинки, а саме ст.35 Закону «Про Національну поліцію».

Також зазначає про порушення порядку проведення огляду. Свідки не залучалися, а відео з бодікамер працівників поліції не забезпечує безперервну фіксацію процедури.

Крім того, суд безпідставно відхилив показання свідка захисту, який підтвердив, що автомобіль стояв, двигун був вимкнений, а ознак сп`яніння не було.

Зазначає про суперечність у датах документів. Зокрема, наявний у матеріалах справи рапорт датований 17.06.2026, тоді як резолюція на ньому від 12.06.2026, що ставить під сумнів належність та допустимість CD-диска як доказу.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду його апеляційної скарги повідомлений належним чином, просив проводити апеляційний розгляд у його відсутність.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень та запобігання таким правопорушенням.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд, відповідно до положень ст.ст.280, 283 КУпАП, в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідив всі долучені докази, які проаналізував і дав їм належну оцінку у їх сукупності, та навів у постанові переконливі і достатні мотиви прийнятого рішення.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.

Фактичні обставини огляду, підстави та процедура його проведення, повністю узгоджуються з вимогами закону.

Дані відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції достатньо повно відображають обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються із ними і не викликають жодних сумнівів у їх відповідності фактичним обставинам справи. Так, відеозапис містить необхідну інформацію щодо обставин, які підлягають встановленню, зокрема, фактичні дані, які вказують на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Під час спілкування з правопорушником працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, або в закладі охорони здоров`я, від якого ОСОБА_1 відмовився.

Доводи апелянта про порушення працівниками поліції вимог Інструкції, яке полягає у незаконній зупинці транспортного засобу, що потягло безпідставне проведення огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння у водія, не приймаються судом до уваги в силу наступного.

Апеляційний суд неодноразово зазначав, що законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ст.130 КУпАП і дії працівників поліції щодо законності таких підстав можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема в адміністративному, із наданням суду відповідних доказів на підтвердження таких обставин (постанови у справах № 688/1959/20, №686/8878/20, №672/1223/23, № 686/28677/23).

Предметом розгляду апеляційного суду у даній справі є оцінка дій працівників поліції при проведенні огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 .

Саме встановлення порушень під час проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є наслідком визнання його недійсним.

Сторона захисту у поданій апеляційній скарзі не пояснила, яким чином правомірність дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд, з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

При цьому, сторона захисту не була позбавлена можливості в установленому законом порядку, зокрема в адміністративному, оскаржити дії працівника поліції на предмет незаконної зупинки транспортного засобу та надати суду докази, які б підтвердили протиправність таких дій, чого не зробила.

В свою чергу апеляційний суд позбавлений можливості збирати докази на підтвердження чи спростування наведених стороною захисту обставин чи впливати на сторону захисту при виборі моделі захисту.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність доказів факту керування ним транспортним засобом не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Незважаючи на не безперервність відеозапису, наявного в матеріалах провадження, він містить необхідну інформацію щодо обставин, які підлягають встановленню, а саме факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у останнього ознак алкогольного сп`яніння, відмову від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я (а.с.7).

Суд зазначає, що доведеність тих чи інших обставин правопорушення не завжди ґрунтується на прямих доказах і висновок щодо обставин справи може випливати з аналізу сукупності непрямих доказів.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Це положення передбачає, що обставини, які утворюють елементи складу правопорушення, можуть встановлюватися на основі сукупності непрямих доказів, якщо логічний аналіз їх взаємозв`язку підтверджує відповідні обставини.

Доказування часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі всіх доказів, які вказують на характер дій, спосіб вчинення суспільного діяння, обстановку, в якій діяла особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність або недоведеність винуватості особи поза розумним сумнівом.

Саме таким принципом і керувався суд першої інстанції, проаналізувавши надані докази у справі і навівши розгорнуті аргументи, чому вони у сукупності доводять факт керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом.

Так, з наявного в справі відеозапису вбачається рух автомобіля «Renault Scenic», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Після чого працівники поліції попрямували за ним. Обставини фіксування руху та зупинки транспортного засобу, а також послідуючі дії працівників поліції по виявленню ОСОБА_1 в салоні автомобіля унеможливлюють будь-яке інше розуміння того, хто саме керував даним транспортним засобом в цей момент.

Сам ОСОБА_1 у письмових запереченнях не заперечував, що перебував за кермом, а зазначав лише, що зупинився самостійно. Тому подальше перебування автомобіля у нерухомому стані не спростовує факту попереднього керування.

Відеозапис дійсно не містить даних про безпосереднє керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Renault Scenic», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Водночас, апеляційний суд вважає, що дані відеозапису, зокрема, зміст обставин переслідування працівниками поліції вказаного транспортного засобу, його зупинка, відсутність сторонніх осіб, як всередині авто, так і зовні біля транспортного засобу, у сукупності є такими, що доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом поза розумнім сумнівом.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис, який міститься в матеріалах провадження, не є безперервним, а відтак є недопустимим доказом.

Даний відеозапис сумнівів у апеляційного суду щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації, фабрикації чи присутності на відео інших осіб, крім тих, які приймали участь у оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Дійсно, на оптичному диску із записом події є декілька відеофайлів, однак вони вилучені з відеореєстратора поліцейського автомобіля та нагрудних камер працівників поліції під час фіксації правопорушення, які є безперервними. Отже, це не може бути один безперервний відео файл, як помилково вважає апелянт, а тому наявний відеозапис події є належним та допустимим доказом у справі.

Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, у даному провадженні ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння і така відмова, з огляду на наведені вище положення закону, має бути належним чином зафіксована на відеозаписі, або в присутності двох свідків.

В матеріалах справи наявний відеозапис, який підтверджує факт відмови водія ОСОБА_1 пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а тому посилання в апеляційній скарзі на відсутність свідків є недоречним.

Щодо показань свідка ОСОБА_2 апеляційний суд зазначає, що такі показання не підтверджують та не спростовують будь-які фактичні обставини справи, оскільки останній прибув на місце після зупинки автомобіля та не був присутній під час виявлення ознак сп`яніння і пропозиції пройти огляд. Тому він об`єктивно не міг підтвердити або спростувати ці обставини.

Безпідставними є і посилання апелянта на невідповідність дат у рапорті інспектора поліції.

Так, наявний у матеріалах справи рапорт про приєднання до матеріалів адміністративної справи відеозапису про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, датований 17.06.2026 як і резолюція керівника на ньому від тієї ж дати – 17.06.2026 (а.с.6).

Таким чином, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується сукупністю зібраних і перевірених апеляційним судом доказів, які є належними та достатніми для такого висновку.

Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Протокол про адміністративне правопорушення складений в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст.256 КУпАП щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Адміністративне стягнення на правопорушника накладено у відповідності до вимог ст.ст.33, 34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру скоєного, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП України.

За таких обставин, враховуючи підвищену суспільну небезпечність правопорушень, пов`язаних з керуванням транспортними засобами у стані сп`яніння та відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння, апеляційний суд вважає, що накладене адміністративне стягнення є необхідним і достатнім для запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи істотних порушень норм процесуального права не виявлено, підстав для скасування чи зміни постанови місцевого суду не встановлено.

З огляду на викладене, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 24 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду І.В. Вітюк