Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №677/719/23 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 677/719/23

Провадження № 22-ц/820/838/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.

з участю представника відповідача-позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 677/719/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2026 року в складі судді Вознюком Р.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – Обслуговуючий кооператив «ЖБК 2020», про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача – Обслуговуючий кооператив «ЖБК 2020», про визнання коштів, внесених на будівництво, особистою приватною власністю.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача-позивача ОСОБА_1 , дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення заявлених позовних вимог просив, визнати грошові кошти у сумі 344 250 грн, внесені у період з 03.07.2020 року до 19.03.2021 року згідно договору пайової участі в будівництві від 03.07.2020 року спільною сумісною власністю подружжя та в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 на його користь 172125 грн вартості його частки у паєнагромадженні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався, що з 17.11.2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. За час перебування в шлюбних відносинах подружжя уклало з Обслуговуючим Кооперативом «ЖБК 2020» Договір пайової участі в будівництві (про сплату пайових внесків) №03\07\1 від 03.07.2020 року з метою отримання у власність однокімнатної квартири номер АДРЕСА_1 , в двохсекційному 9-ти поверховому житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаним вище договором, майже всі кошти на участь у фонді фінансування будівництва сплачувалися за рахунок спільних коштів сім`ї. Право власності на вказану вище квартиру зареєстроване за ОСОБА_1 .

Позивач вказував, що після розірвання шлюбу сторони перебувають у неприязних відносинах, спроби мирного врегулювання спору не принесли результату, а тому просить здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, стягнувши з ОСОБА_1 частину вартості об`єкта інвестування.

Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року, задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 .

У червні 2023 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов, у якому просила визнати кошти у сумі 344250 грн, внесені у період з 03.07.2020 року до 19.03.2021 року згідно договору пайової участі в будівництві №03\07\1 від 03.07.2020 року її особистою власністю.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовувала тим, що до 12.06.2020 року проживала разом із ОСОБА_2 у трикімнатній квартирі АДРЕСА_4 , що належала його матері. З 2019 року позивач-відповідач почав зловживати алкогольними напоями, вчиняв сварки, матеріально сім`ю не забезпечував.

12.06.2020 року він вигнав її з квартири, у якій вони проживали, у зв`язку з чим вона була змушена орендувати житло по АДРЕСА_5 . Вказана ситуація змусила її 20.07.2020 подати до суду позов про розірвання шлюбу, який рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 19.02.2021 було розірвано.

03.07.2020 року вона уклала Договір пайової участі у будівництві з Обслуговуючим кооперативом «ЖБК-2020» № 03/071, на будівництво квартири АДРЕСА_3 .

03.03.2023 року сторонами договору пайової участі у будівництві складено акт про виконання кожною із своїх обов`язків, а 08.03.2023 р. в Державному реєстрі речових прав було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на квартиру.

Вказує, що відповідач житлом забезпечений, ніякої участі в укладанні Договору не приймав, згоди на укладення Договору не давав, кошти на виконання обов`язків по договору були її особисті, які вона в тому числі брала в борг. Позивач-відповідач жодного разу у її квартирі не був, ніяких претензій не заявляв, оскільки шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2026 року відмовлено в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 , зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано особистою приватною власністю ОСОБА_1 кошти, внесені нею відповідно до Договору № 03/07/1 щодо пайової участі у будівництві з обслуговуючим кооперативом «ЖБК-2020» на будівництво однокімнатної квартири АДРЕСА_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Скасовано заходи забезпечення позову, що були вжиті згідно ухвали Красилівського районного суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги позовної заяви ОСОБА_2 та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .

Представник апелянта посилається, що 03.07.2020 між Обслуговуючим кооперативом «ЖБК 2020» та ОСОБА_1 укладено договір про пайову участь у будівництві №03\07\1, з метою отримання у власність 1-но кімнатної квартири, будівельний АДРЕСА_1 , проектною площею 48кв.м. на 4 поверсі будинку, вказаний договір був укладений під час перебування сторін у шлюбі. Згідно листа ОК «ЖБК 2020» №22/11/23-1 від 22.11.2023 року площа квартири АДРЕСА_1 становить 49,7 кв. м. Відповідно розмір пайового внеску за квартиру становив 447300 грн, з яких розмір пайового внеску за квартиру в сумі 344 250 грн був сплачений під час перебування у шлюбі. ОСОБА_1 під час розгляду справи не надала достатніх доказів, які підтверджують факт внесення коштів за квартиру з її особистих коштів, такі доводи позивачки підтверджували лише свідки. Крім того, представник апелянта вважає, що письмові докази, які наявні в матеріалах справи достовірно та об`єктивно не вказують на те що грошові кошти вносилися лише ОСОБА_1 і є її особистою власністю, таким чином вона не спростувала презумпцію спільного права власності подружжя на майно.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається, що відповідачем не жодним чином не спростовано покази свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , якими суд обґрунтував свої висновки в судовому рішенні. Натомість твердження ОСОБА_2 є голослівними і нічим не підтверджуються. Крім того, судом було встановлено, що кошти, які вносилися на виконання умов договору позичала у своїх родичів та знайомих саме вона, а не ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що 17.11.2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований виконавчим комітетом Великозозулинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

Через неприязні відносини сторони з червня 2020 року фактично припинили шлюбні стосунки та перестали проживати разом.

03.07.2020 року між Обслуговуючим кооперативом «ЖБК 2020» та ОСОБА_1 було укладено договір про пайову участь у будівництві № 03\07\1, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язалася прийняти пайову участь в будівництві Будинку шляхом здійснення пайових внесків та реалізації статутної мети та завдань Кооперативу з метою отримання у власність 1-но кімнатної квартири, будівельний АДРЕСА_6 , проектною площею 48 кв.м. на 4 поверсі будинку.

Відповідно до п 2.1 договору загальний розмір пайового внеску Пайовичка становить 432000 грн, що еквівалентно 16000 доларів США за курсом НБУ з розрахунку 9000 грн за кв.м. загальної площі квартири, що еквівалентно 333,33 доларів США за курсом НБУ без внутрішніх оздоблювальних робіт.

За п. 2.2 договору пайовик зобов`язаний внести пайовий внесок в кооператив згідно наступного графіку платежів:

-81000 грн. на момент укладення договору;

-87750 до 15 вересня 2020 року;

-87750 до 15 грудня 2020 року;

-87750 до 15 березня 2021 року;

-87750 до 15 червня 2021 року.

20 липня 2020 року позивач подала до суду позов про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 .

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 19.02.2021 року шлюб між сторонами був розірваний, актовий запис №5

03.03.2023 Головою ОК «ЖБК 2020» видано ОСОБА_1 довідку про повну сплату пайового внеску згідно договору про пайову участь у будівництві.

08.03.2023 ОСОБА_1 зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 2704201268040.

Відповідно до листа керівника ОК «ЖБК 2020» №22/11/23-1 від 22.11.2023 на час прийняття об`єкта в експлуатацію вартість квартири збільшилась та ОСОБА_1 сплатила пайовий внесок в розмірі 447300 грн, з яких:

- до 19.03.2021 пайовий внесок був сплачений в сумі 344250 грн;

- після 19.03.2021 пайовий внесок був сплачений в сумі 103050 грн.

Допитана в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 пояснили, що з червня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розійшлись, перестали разом проживати, а свідок ОСОБА_7 ще окремо пояснила, що в кінці червня на початку липня 2020 року позичила ОСОБА_1 80000 грн, на перший внесок для придбання квартири в новобудові, якій їй були повернуті в січні-лютому 2022 року.

Факт припинення шлюбних стосунків сторін з липня 2020 року підтверджується і матеріалами цивільної справи про розірвання шлюбу.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України в редакції, що діяла на час укладення шлюбу та початок сплати пайових платежів, передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до статті 146 ЖК України поділ квартири в будинку житлово-будівельного кооперативу між членом кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя є можливість виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири провадиться за згодою між колишнім подружжям, а в разі відсутності згоди - за рішенням суду. Якщо поділити квартиру неможливо, один з колишнього подружжя, за яким визнано право на частину паєнагромадження, вправі вимагати від другого, який є членом житлово-будівельного кооперативу, виплати йому суми, що відповідає його частині паєнагромадження. Після одержання зазначеної компенсації він повинен звільнити займане приміщення, а в разі відмовлення - підлягає виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Згідно з частинами другою, третьою статті 384 ЦК України член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

У частині другій статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.

Як роз`яснено в п.п. 23, 24, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України) відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

На майно, набуте дружиною, чоловіком в період шлюбу, але за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя. Тому у разі виникнення спору щодо цього майна Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю.

Аналогічні правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 11.02.2022 у справі № 149/2479/20, від 23.04.2025 року у № 381/2977/22.

Відповідний правовий висновок викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.07.2019, однак 12.06.2020 року після сварки сторони припинили спільне проживання та фактичні шлюбні відносини і ОСОБА_1 переїхала на орендовану квартиру

Обставини припинення фактичних шлюбних відносин сторін з червня 2020 року підтверджуються показаннями свідків, які є послідовними, логічно узгоджуються між собою та не містять суттєвих суперечностей в сукупності.

При цьому даний факт підтверджується також матеріалами цивільної справи про розірвання шлюбу, за якими 20 липня 2020 року ОСОБА_1 подала позов про розірвання шлюбу.

Також суд першої інстанції на підставі розписки про позику та показів свідка ОСОБА_7 дійшов правильних висновків, що кошти на перший внесок за договором № 03/07/1 про пайову участь у будівництві з обслуговуючим кооперативом «ЖБК 2020», який мав бути сплачений в момент укладення договору 03.07.2020 року, ОСОБА_1 позичила саме в ОСОБА_7 і дані кошти є її особистою власністю.

Інші грошові кошти за договором були внесені вже після подання позову про розірвання шлюбу та безпосередньо після розірвання шлюбу 19.03.2021 року, в період часу коли сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства.

ОСОБА_2 не довів належними доказами, що дані кошти є спільним майном подружжя..

При цьому за показами свідків ОСОБА_1 укладала даний договір з метою придбання житла для забезпечення себе житлом саме у зв`язку з припиненням шлюбних стосунків з ОСОБА_2 та відсутністю у неї іншого житла, а не в інтересах сім`ї, що з врахуванням всіх обставин справи виключає поширення на таке паєнагромадження правового режиму спільної власності подружжя.

З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду про задоволення зустрічного позову і відмову в задоволенні первісного позову є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги, що кошти сплачені за вищевказану квартири є спільними сумісними коштами подружжя, ОСОБА_1 не довела факт припинення шлюбних стосунків між сторонами на час сплати коштів, які були сплачені саме під час перебування сторін у шлюбі слід відхилити.

Вказані доводи жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і в свою чергу спростовуються, дослідженими судом доказами щодо вказаних обставин. При цьому апелянтом не наведено інших достатніх і переконливих доказів для підтвердження своїх доводів та аргументів.

Проживання з ним дочки за кордоном не може свідчити, як про зазначено в апеляційній скарзі, про факт підтримання сторонами шлюбних стосунків в період з червня 2020 року по березень 2021 року. а лише може свідчити про погодження сторін місця проживання дитини.

Крім того у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказала, що вона лише дала згоду на тимчасовий виїзд дитини з батьком в зв`язку з військовими діями на три місяці, але дитина до цього час залишається за кордоном з батьком.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2026 року.

Суддя А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

О.І. Ярмолюк