Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №679/312/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 679/312/26

Провадження № 22-ц/820/1919/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Гринчука Р. С., П`єнти І. В.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 травня 2026 року (суддя Безкровний І. Г.) та додаткове рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 11 червня 2026 року (суддя Безкровний І. Г.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У березні 2026 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем і від спільного проживання у них народилося двоє дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти проживають з нею. За рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області з ОСОБА_1 на її користь стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно. Донька ОСОБА_5 хворіє, діагнози: вальгусна деформація, не класифікована в інших рубриках, ділянка тазу та стегно; вальгусна деформація колінних суглобів; звичайний підвивих лівого колінного суглобу; звичайний підвивих правого колінного суглобу; епілепсія з міоклоніями повік; міоклонія верхніх кінцівок; епілептиформна активність по геперазізованому типу; зміна біоелектричної активності епілептиформного характеру. У зв`язку з чим дитині було проведено оперативне втручання (металоостеосинтез). Донька потребує періодичних медичних обстежень та лікування, внаслідок чого позивачка несе додаткові витрати, пов?язані із забезпеченням їй медичних оглядів, діагностування та лікування. Витрати склали 96489,79 грн. Відповідач ігнорує її прохання про додаткову допомогу, що змусило звернутись з позовом до суду. Вважає, що ОСОБА_1 має фінансову можливість брати участь у додаткових витратах на дитину з огляду на стабільний та достатньо високий рівень заробітної плати.

Тому позивачка просила стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 48244,90 грн.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 24684,28 грн.

Додатковим рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 11 червня 2026 року задоволено заяви сторін про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю судових витрат у розмірі 1793,91 грн.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині стягнення з нього додаткових витрат в розмірі 22075 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні. Не погоджується з висновком суду про те, що надані позивачкою докази підтверджують придбання необхідних виробів медичного призначення, а саме: 1) квитанція від 24 жовтня 2024 року про перерахування на рахунок ФОП ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 10180 грн за набір імплантів та інструментів для хірургічного втручання; 2) чек від 15 травня 2025 року про перерахування на рахунок ФОП ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 10680 грн за хірургічний набір для металоостеосинтезу; 3) квитанція від 24 жовтня 2024 року про перерахування на рахунок ФОП ОСОБА_7 грошових коштів у розмірі 6200 грн за набір імплантів для остеосинтезу; 4) квитанція від 25 жовтня 2024 року про перерахування на рахунок ФОП ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 4800 грн за вироби медичного призначення; 5) чек від 05 березня 2026 року про сплату грошових коштів у розмірі 1292,04 грн в аптеці у м. Нетішин (ТОВ «Подорожник Хмельницький») за пігулки кеппра; 6) чек від 14 березня 2025 року про сплату грошових коштів у розмірі 298,63 грн в аптеці № 29 у м. Нетішин (ТОВ «Цінторг Інвест») за препарат ламотрин; 7) чек від 04.07.2025 про сплату грошових коштів у розмірі 549,78 грн в аптеці № 177 у м. Нетішин (ТОВ «Конекс-Фрам) за препарат ламотрин. Вони не ґрунтується на наданих медичних документах. Суд дослідив лише копії чеків, а в задоволенні заявленого ним клопотання про витребування оригіналів відмовив. Позивачка не підтвердила, що під час стаціонарного лікування дочки з 21 жовтня 2024 року по 25 жовтня 2024 року та з 12 травня 2025 року по 16 травня 2025 року лікувальною установою використовувались вироби медичного призначення, набір імплантів для остеоосинтезу, хірургічний набір для металоостеснинтезу. Надані позивачкою копії чеків та квитанцій підтверджують виключно факт оплати, а не передання обладнання лікарні. Сплачених ним аліментів достатньо для покриття витрат на обстеження та лікування дитини. Вважає завищеним розмір витрат на правничу допомогу з урахуванням складності справи. Ряд робіт адвоката не можуть кваліфікуватися як правнича допомога.

У відзиві ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення скаржником фактичних обставин справи та не спростовують правильних висновків суду. Необізнаність відповідача про діагнози встановлені його доньці, місце обстеження, лікування та профілактику пов`язане з нехтуванням своїми батьківськими обов`язками.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначає, що позивачка не надала доказів необхідності придбання медичних виробів.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що сторони є батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина проживає з матір`ю.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 30 листопада 2017 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 травня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.

За змістом висновку Служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину ОСОБА_4 від 08 квітня 2026 року розмір аліментів на дитину перевищує два прожиткових мінімуми на дитину відповідного віку, одержувач аліментів ОСОБА_2 забезпечує базові індивідуальні потреби дитини і надала для ознайомлення документи для підтвердження цільового використання коштів, а саме: чеки, платіжні інструкції, копію інформації про електронне направлення на госпіталізацію малолітньої ОСОБА_4 , копію інформації про електронне направлення на консультацію генетика, електроенцефалографію. Одержувач аліментів забезпечує потреби дитини відповідно до суми коштів, сплачених на дитину платником аліментів, розмір яких становить понад два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку.

ОСОБА_1 з 07 червня 2025 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 і ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилась донька ОСОБА_10 .

ОСОБА_9 працює інженером другої категорії відділу організації підготовки персоналу Філії «ВП «Хмельницька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» і з 20 жовтня 2025 року по 17 липня 2028 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

За інформацією Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів ОСОБА_1 за період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року отримав доходи: 1) у січні – 75302,68 грн; 2) у лютому – 65457,19 грн; 3) у березні – 115877,19 грн; 4) у квітні – 80509,60 грн; 5) у травні – 66773,89 грн; 6) у червні – 159034,92 грн; 7) у липні – 58102,51 грн; 8) у серпні – 97400,19 грн; 9) у вересні – 75565,59 грн; 10) у жовтні – 118233,72 грн; 11) у листопаді – 77676,45 грн; 12) у грудні – 136003,21 грн.

Відповідно до висновку лікарів-рентгенологів ТОВ «МРТ+» № 2407353 09 квітня 2024 року ОСОБА_4 було проведено МРТ правого колінного суглоба, за результатом якого встановлено МР-ознаки вродженого вивиху наколінка; дисплазії блоку стегнової кістки, синовіту, супрапателлярного бурситу правого колінного суглоба.

Зі змісту консультативного висновку епілептолога лікувально-діагностичного центру неврології та епілептології «EpiDream» ОСОБА_11 від 08 травня 2024 року ОСОБА_4 поставлено діагноз: епілепсія з міоклоніями повік.

02 липня 2024 року у клініці неврології та епілептології «EpiDream» у м. Ужгород Житовоз К. Р. проведено електроенцефалографію, за результатами якої надано заключення: епілептиформна активність по генералізованому типу.

Випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 12489 Комунального підприємства «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної ради підтверджено, що ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 21 жовтня 2024 року по 25 жовтня 2024 року та виписана із заключним діагнозом: звичний вивих надколінка; звичний вивих надколінка правого колінного суглобу, – та супутнім діагнозом: специфічні епілептичні синдроми без згадки про фармакорезистентну епілепсію. Рекомендовано еластичний фіксатор колінного суглобу з фіксацією наколінника.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 5795 Комунального підприємства «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної ради ОСОБА_4 перебувала у вказаному закладі на стаціонарному лікуванні у період часу з 12 травня 2025 року по 16 травня 2025 року та виписана із заключним діагнозом: вальгусна деформація, не класифікована в інших рубриках, ділянка тазу та стегно; вальгусна деформація колінних суглобів; звичний підвивих надколінка лівого колінного суглобу; звичний підвивих надколінка правого колінного суглобу; стан після оперативного лікування, та супутнім діагнозом: звичний підвивих надколінка.

28 червня 2025 року ОСОБА_4 було проведено електроенцефалографію, за результатами якої зроблено висновок: зміни біоелектричної активності епілептиформного характеру, генералізовані.

Відповідно до консультативного висновку епілептолога Лікувально-діагностичного центру неврології та епілептології «EpiDream» ОСОБА_11 від 01 липня 2025 року ОСОБА_4 постановлено діагноз: епілепсія з міоклоніями повік. 29 вересня 2025 року, 08 грудня 2025 року та 23 лютого 2026 року проведено контрольні консультації, за результатами яких рекомендовано зокрема продовжити приймати ламотригін, з 23 лютого 2026 року - додати леветірацетам (кеппра).

27 вересня 2025 року ОСОБА_4 проведено електроенцефалографію, за результатами якої встановлено основний діагноз: вальгусна деформація, не класифікована в інших рубриках, ділянка тазу та стегно; вальгусна деформація колінних суглобів; звичний підвивих надколінка лівого колінного суглобу; звичний підвивих надколінка правого колінного суглобу; стан після оперативного лікування; та супутній діагноз: звичний підвивих надколінка.

У матеріалах справи міститься інформаційна довідка про електронне направлення від 21 листопада 2025 року на консультацію генетика пацієнта ОСОБА_4 .

Квитанцією від 24 жовтня 2024 року підтверджено перерахування ОСОБА_2 на рахунок ФОП ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 10180 за набір імплантів та інструментів для хірургічного втручання; чеком від 15 травня 2025 року - перерахування позивачкою на рахунок ФОП ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 10680 грн за хірургічний набір для металоостеосинтезу; квитанцією від 24 жовтня 2024 року - перерахування ОСОБА_2 на рахунок ФОП ОСОБА_7 грошових коштів у розмірі 6200 грн за набір імплантів для остеосинтезу; квитанцією від 25 жовтня 2024 року - перерахування позивачкою на рахунок на рахунок ФОП ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 4800 грн за вироби медичного призначення; чеком від 05 березня 2026 року - сплату грошових коштів у розмірі 1292,04 грн в аптеці у м. Нетішин (ТОВ «Подорожник Хмельницький») за пігулки кеппра; чеком від 05 жовтня 2025 року - у розмірі 564,64 грн в аптеці № 177 у м. Нетішин (ТОВ «Конекс-Фарм») за препарат ламотрин; чеком від 15 травня 2025 року - перерахування ОСОБА_2 на рахунок ФОП ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 2890 грн за вироби медичного призначення для ОСОБА_4 ; чеком від 13 травня 2025 року - сплату на рахунок ТОВ «МРТ Плюс» (медичний кабінет) грошових коштів у розмірі 3000 грн; чеком від 26 лютого 2026 року - сплату грошових коштів у розмірі 861,88 грн в аптеці у м. Нетішин (ТОВ «Подорожник Хмельницький») за пігулки кеппра; чеком від 27 вересня 2025 року - сплату грошових коштів у розмірі 500 грн у кабінеті функціональної діагностики м. Рівне за медичні послуги; чеком від 15 травня 2025 року - перерахування ОСОБА_2 на рахунок ФОП ОСОБА_12 грошових коштів у розмірі 6400 грн за набір імплантів для остеосинтезу; платіжною інструкцією від 29 квітня 2025 року - сплату позивачкою на рахунок ФОП ОСОБА_11 грошових коштів у розмірі 2000 грн (призначення платежу: консультація з епілептологом).

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що витрати пов?язані з лікуванням дитини, відносяться до витрат, що викликані особливими обставинами у розумінні статті 185 СК України.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову в оскаржуваній частині не заслуговують на увагу з таких підстав.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов?язків щодо дитини.

Відповідно до частини 1 статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов?язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина 2 статті 185 СК України).

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути, зокрема, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, виробів медичного призначення, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року у справі №520/12681/17 зазначив, що розмір додаткових витрат на дитину має бути обґрунтованим відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Відповідно до частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження вимог позивачка надала консультативний висновок, відповідно до якого ОСОБА_4 поставлено діагноз «епілепсія з міоклоніями повік»; виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 12489 Комунального підприємства «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної ради про перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні у період з 21 жовтня 2024 року по 25 жовтня 2024 року з діагнозом «звичний вивих надколінка, звичний вивих надколінка правого колінного суглобу, та супутнім діагнозом: специфічні епілептичні синдроми без згадки про фармакорезистентну епілепсію»; виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 5795 Комунального підприємства «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної ради про перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні у період часу з 12 травня 2025 року по 16 травня 2025 року з діагнозом «вальгусна деформація, не класифікована в інших рубриках, ділянка тазу та стегно; вальгусна деформація колінних суглобів; звичний підвивих надколінка лівого колінного суглобу; звичний підвивих надколінка правого колінного суглобу; стан після оперативного лікування, та супутнім діагнозом: звичний підвивих надколінка».

У зв`язку з цими захворюваннями малолітньої дитини матір понесла додаткові витрати, зумовлені необхідністю проведення медичних обстежень, придбання ліків, виробів медичного призначення для лікування.

Суд першої інстанції дослідив надані позивачкою фіскальні чеки та квитанції щодо купівлі медичних препаратів, виробів медичного призначення для лікування ОСОБА_4 , медичні призначення лікарів, які вказують на необхідність вжиття заходів стосовно її лікування.

Наявним у справі доказам суд першої інстанції дав належну правову оцінку та з урахуванням всіх обставин справи правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягали застосуванню та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки витрати які понесла позивачка зумовлені хворобою дитини, що вимагає додаткових матеріальних витрат на дитину ОСОБА_4 .

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір стягнутих аліментів є достатнім для покриття витрат на обстеження та лікування доньки не заслуговують на увагу з огляду на те, що додаткові витрати не покриваються аліментами і є такими, що викликані особливими обставинами, а тому підлягають окремому відшкодуванню батьками порівну згідно зі статтею 185 Сімейного кодексу України.

Суд першої інстанції не установив обставин, що матеріальне становище батька не дозволяє забезпечити оплату додаткових витрат на дитину.

Інші доводи апеляційної скарги на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди скаржника з висновками суду щодо оцінки обставин справи та доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

Порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування рішення, суд не допустив.

З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову в оскаржуваній частині.

Питання про судові витрати суд вирішив згідно з вимогами ЦПК України.

Професійну правничу допомогу в суді першої інстанції Житовоз Л. К. надавало адвокатське бюро «Волков та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги від 04 березня 2026 року та ордера на надання правничої допомоги серії ВК № 1215585 від 16 березня 2026 року.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачка надала акт приймання-передачі правничої допомоги від 01 червня 2026 року на суму 7800 грн, квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 2216810008 від 01 червня 2026 року.

Професійну правничу допомогу в суді першої інстанції ОСОБА_1 надавала адвокат Романова Н. І. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 17 квітня 2026 року.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідач надав квитанції до прибуткового касового ордера № 9 від 17 квітня 2026 року на суму 300 грн, № 11 від 20 квітня 2026 року на суму 2500 грн, № 15 від 02 червня 2026 року на суму 1700 грн. Загальна сума складає 4500 грн.

На підставі пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина 10 статті 141 ЦПК України).

Оскільки позов задоволено частково, то суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення зі сторін на користь одна одної судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог і зобов`язав відповідача, на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю позивачці.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не довів неспівмірність витрат позивачки на правничу допомогу в сумі 7800 грн, надану адвокатським бюро «Волков та партнери».

Відповідно до частини 9 статті 139 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене рішення та додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для їх скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 травня 2026 року та додаткове рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 11 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді Р. С. Гринчук

І. В. П`єнта