Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №336/99/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 04.09.2026 Справа № 336/99/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/99/26 Головуючий у І інстанції: Сапунцов В.Д.

Провадження № 22-ц/807/1748/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Кухаря С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації,

У С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 2024 році позивач проживав разом з відповідачем у квартирі АДРЕСА_1 . 01.11.2024 позивачем в ТОВ «Комфі Трейд», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 64, була куплена побутова техніка, а саме: пральна машина Bosch WAN28280UA, вартість якої становила 18599,00 грн.; холодильник Bosch KGN39VL316, вартість якого становила 24086,00 грн.; варильна поверхня газова Gorenje GT642AB, вартість якої становила 11158,00 грн.; духова шафа електрична Bosch HBJ558YBQ, вартість якої становила 16738,00 грн.; мікрохвильова піч (НВЧ) Samsung MS23F302TAS/UA, вартість якої становила 5206,00 грн.; витяжка вбудована Perfelli NUOVA 6PWRB NERO, вартістю 9764,00 грн. Загальна вартість покупки становить 85558,00 грн. Зазначене замовлення доставлено 04.11.2024 за адресою: АДРЕСА_2 . На цей час позивач за адресою: АДРЕСА_2 не проживає, а тому обмежений у праві користування та розпорядження своїм рухомим майном, а саме вищезазначеною побутовою технікою, що належить йому на праві власності. Зазначає, що позивач не претендує на повернення рухомого майна, а бажає компенсувати його вартість, оскільки йому не відомо про цілісність, неушкодженість та технічну справність та можливість використання побутової техніки за її призначенням на теперішній час, так як вважає, що все майно втратило первинну цінність, оскільки відповідач увесь час з 2024 користувалася вищезазначеною побутовою технікою. 07.10.2025 позивач направив відповідачу вимогу щодо повернення придбаного ним майна або у разі відмови повернення вищевказаної техніки компенсувати її вартість, що сукупно ставить 85558,00 грн. Зазначена вимога відповідачем отримана не була та 24.10.2025 повернулась позивачу. 04.11.2025 позивачем повторно було направлено вимогу того ж змісту та з тих самих питань відповідачу засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта». Вказане відправлення було повернуто відправнику 20.11.2025. З викладеного вбачається, що позивач звертався до відповідача з пропозицією сплатити в досудовому порядку компенсацію, але станом на час звернення з позовом до суду спір не вирішений. На підставі вищезазначеного, позивач звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути грошову компенсацію у загальній вартості 85558,00 грн.

Посилаючись на означені обставини ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову компенсацію у загальній вартості 85558,00 грн та понесені судові витрати.

Рішенням від 25 травня 2026 року Заводський районний суд м. Запоріжжя відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду цим обставинам, просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2026 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, не надав належної оцінки доказам, наданим позивачем, та поклав в основу рішення припущення щодо обставин оплати придбаної побутової техніки. Так, матеріалами справи підтверджується придбання спірної побутової техніки на загальну суму 85558,00 грн, при цьому частина вартості товару в розмірі 29058,00 грн була безпосередньо сплачена позивачем із належного йому банківського рахунку, що підтверджується квитанцією, банківськими документами та довідкою АТ «А-Банк». На думку апелянта, суд безпідставно прийняв пояснення відповідачки про сплату нею 50000,00 грн готівкою та повернення позивачу 29058,00 грн, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також апелянт посилається на те, що фіскальний чек оформлений на всю суму придбаної побутової техніки та не містить відомостей про декількох покупців, а тому, на його думку, відсутні підстави вважати, що відповідачка самостійно придбала спірне майно. З огляду на це апелянт вважає доведеним його право на придбане майно та зазначає, що відповідачем не спростовано факт придбання техніки позивачем і не доведено повернення ним сплачених за товар коштів.

Крім того, вважає, що ним обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення вартості побутової техніки. Оскільки відповідачка не довела придбання спірного майна за власні кошти та повернення позивачу сплачених ним коштів, наявні підстави для задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Куляса О.Ф. просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2026 року – без змін.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовногопровадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема факт набуття або збереження відповідачкою спірної побутової техніки за його рахунок та відсутність правової підстави для такого набуття або збереження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в минулому перебували у дружніх відносинах.

01.11.2024 у ТОВ «Комфі Трейд» (адреса: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 64) було придбано побутову техніку, а саме: пральну машину Bosch WAN28280UA, вартістю 18599,00 грн.; холодильник Bosch KGN39VL316, вартістю 24086,00 грн.; варильна поверхня газова Gorenje GT642AB, вартістю 11158,00 грн.; духова шафа електрична Bosch HBJ558YBQ, вартістю 16738,00 грн.; мікрохвильова піч (НВЧ) Samsung MS23F302TAS/UA, вартістю 5206,00 грн.; витяжка вбудована Perfelli NUOVA 6PWRB NERO, вартістю 9764,00 грн. Загальна сума покупки - 85558,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 01.11.2024.

Відповідно до фіксального чеку від 01.11.2024 ТОВ «Комфі Трейд» оплата здійснена: готівка - 50000,00 грн., безготівка - 29058,00 грн. та інше 6500,00 грн.

Згідно заявки на послугу Comfy «Доставка стандарт» до документу продажу Ч09417-0080 від 01.11.2024, а саме на доставку: пральної машини Bosch WAN28280UA, холодильника Bosch KGN39VL316, варильної поверхні газової Gorenje GT642AB, духової шафи електричної Bosch HBJ558YBQ, мікрохвильової печі (НВЧ) Samsung MS23F302TAS/UA, витяжки вбудованої Perfelli NUOVA 6PWRB NERO, зазначена адреса доставки: АДРЕСА_2 , що є адресою проживання відповідача.

Згідно з копією квитанції №31909254318 Ат «А-Банк», позивач ОСОБА_4 01.11.2024 здійснив операцію платіжною системою VISA, сума операції 29058,00 грн, отримувач Komfi.

Довідкою №3072 від 16.04.2026, виданою АТ «А-Банк», підтверджується що зазначений токен безконтактної оплати Googl Pay 4828110461143017 належить позивачу ОСОБА_1 та використовується для розрахунків.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Як убачається з матеріалів справи, 04 листопада 2024 року спірна побутова техніка була доставлена за адресою проживання відповідачки, що підтверджується заявкою на послугу Comfy «Доставка стандарт». Водночас зазначений доказ підтверджує лише факт доставки товару за відповідною адресою у листопаді 2024 року та не підтверджує того, що спірна побутова техніка перебувала у володінні відповідачки на час звернення позивача до суду або на час розгляду справи. Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне місцезнаходження спірної побутової техніки та її перебування у володінні відповідачки на час розгляду справи, матеріали справи не містять.

При цьому посилання позивача у позовній заяві на те, що йому невідомі стан, цілісність, неушкодженість та технічна справність спірної побутової техніки, також не підтверджує її фактичного перебування у відповідачки на час розгляду справи. Саме твердження позивача про те, що відповідачка користувалася спірною технікою з 2024 року, за відсутності посилання на конкретні докази такого користування, не може замінювати доказування відповідної обставини.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для задоволення заявленої вимоги позивач мав довести не лише факт здійснення ним оплати за придбану техніку, а й те, що відповідачка набула або зберегла саме це майно за його рахунок без достатньої правової підстави. Натомість належних та допустимих доказів на підтвердження факту набуття або збереження відповідачкою спірної побутової техніки за рахунок позивача матеріали справи не містять.

Верховний Суд у своїй практиці звертає увагу на те, що для виникнення кондикційного зобов`язання необхідним є встановлення факту набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої та відсутності правової підстави для такого набуття або збереження, причому така безпідставність має оцінюватися не лише на момент набуття чи збереження майна, а й станом на час розгляду спору.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 201/9127/21 (провадження № 14-33цс24) щодо інституту кондикції сформулювала наступні правові висновки: кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача. Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

За таких обставин відсутність доказів того, що спірна побутова техніка на час розгляду справи перебувала у відповідачки, виключає можливість встановлення того, що саме відповідачка набула або зберегла це майно за рахунок позивача та без достатньої правової підстави. Сам по собі факт доставки техніки за адресою відповідачки 04 листопада 2024 року, з огляду на тривалий проміжок часу до розгляду справи, не є достатнім доказом її фактичного володіння цим майном на час вирішення спору.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення пояснення відповідачки щодо повернення позивачу 29 058,00 грн, не спростовують наведеного висновку. Навіть за умови невстановлення факту повернення відповідачкою зазначених коштів ця обставина сама по собі не підтверджує, що відповідачка набула або зберегла спірну побутову техніку за рахунок позивача. Отже, зазначений довід апеляційної скарги не має визначального значення для правильного вирішення спору.

Не спростовують правильності рішення суду і доводи апелянта про те, що належність йому спірної побутової техніки підтверджується фіскальним чеком та фактом здійснення ним безготівкової оплати. Зазначені докази підтверджують здійснення відповідної розрахункової операції та оплату позивачем частини вартості товару, однак самі по собі не підтверджують факту набуття або збереження спірного майна відповідачкою за рахунок позивача на час розгляду справи.

Посилання апелянта на те, що відповідачкою не надано доказів сплати нею 50000,00 грн готівкою та повернення позивачу 29058,00 грн, також не може бути підставою для скасування рішення суду. Відповідно до статті 81 ЦПК України саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відсутність доказів на підтвердження окремої обставини, на яку посилається відповідачка, не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, необхідні для задоволення його позову, зокрема факт набуття або збереження відповідачкою спірного майна за його рахунок.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично спрямовані на переоцінку доказів щодо оплати вартості придбаної техніки та повернення позивачу 29 058,00 грн, однак не спростовують визначальної для вирішення спору обставини - відсутності належних та допустимих доказів того, що відповідачка набула або зберегла спірну побутову техніку за рахунок позивача та що це майно перебувало у її володінні на час розгляду справи. За таких обставин висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог є правильним, а підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, вони зводяться до неправильного тлумачення позивачем норм матеріального права та процесуального права, і є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Решта доводів були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2026 року – без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2026 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 04 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: