Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №461/4324/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4324/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

при секретарі судового засідання Яцишин В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 133461,37 грн та 3328 грн судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що 22.05.2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем укладено Генеральний кредитний договір №ГКД-1030027.1.

Згідно з Кредитним договором його сторони погодили, що банк зобов`язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах котрої надавати йому кредити (транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та в строки, що передбачені цим договором та діючими тарифами банку.

Максимальна сума заборгованості позичальника за наданими банком траншами становить 30000 грн, включаючи витрати на страхові платежі (у разі наявності). Рішення щодо надання кредитних коштів банком приймається за кожним траншем окремо та зобов`язання банку щодо надання траншів у рамках цього договору є відкличними.

Строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з дати її відкриття, строк дії окремого траншу, який надається клієнту в рамках кредитної лінії, становить 60 місяців (п.1.2 кредитного договору).

У відповідності до п.1.4 кредитного договору за користування траншем позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на маржу банку (15%), що на момент підписання кредитного договору становить 19,5% річних, а також плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни, визначені згідно з актуальним графіком щомісячних платежів, у розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного траншу, що буде відображена в графіку платежів у конкретному цифровому виразі.

29.01.2024 року в рамках ередитного договору було видано транш за номером №G02.10701.010703240 у розмірі 139552 грн, підтвердженням чого є належним чином засвідчені копії меморіальних ордерів. Одночасно з видачею траншу відповідачу було надіслано графік щомісячних платежів за траншем.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно з кредитним договором, видавши відповідачу 29.01.2024 року в рамках кредитного договору транш за номером №G02.10701.010703240 у розмірі 139552 грн. Проте відповідач не повернула отриманий транш у встановлений кредитним договором термін та не сплатила нараховані відсотки та комісію, інші платежі за кредитним договором.

Останній платіж (зарахування) відповідачем здійснено 06.04.2026 року.

Сума боргу відповідача за траншем №G02.10701.010703240 від 29.01.2024 року, виданим у рамках Кредитного договору, станом на 22.04.2026 року становить 133461,37 грн, з яких: 111637,32 грн – прострочений борг; 21824,05 грн – прострочені проценти.

Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 22.04.2026 року.

Відтак, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 04.03.2026 року на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно з даною вимогою АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання за кредитним договором, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої по день повного погашення заборгованості, та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором у тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач у добровільному порядку не сплатила заборгованість за кредитним договором, позивач просить позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за траншем №G02.10701.010703240 від 29.01.2024 року в розмірі 133461,37 грн та 3328 грн судового збору.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18.06.2026 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження.

14.07.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання позовні вимоги не визнала в повному обсязі. Зазначила, що не погоджується з позовом, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Вказала, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності нарахування заявлених до стягнення процентів за кредитним договором. Вважає, що нараховані позивачем проценти не підлягають стягненню. З огляду на наведене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 в частині стягнення відсотків та судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

20.07.2026 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій остання заперечила проти доводів відповідача та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначила, що відповідач фактично визнає наявність основної заборгованості у розмірі 111637,32 грн, не оспорює факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Вказала, що перед отриманням траншу сторони погодили його істотні умови, у тому числі розмір процентів за користування кредитом, а відповідач здійснювала платежі на погашення заборгованості. Наголосила, що нараховані проценти є платою за користування кредитними коштами, а не штрафною санкцією чи компенсацією за порушення зобов`язання. Також зазначила, що надані позивачем довідка-розрахунок та виписка по рахунку у сукупності з іншими доказами підтверджують видачу кредиту та розмір заборгованості. На спростування доводів відповідача позивачем додатково надано детальний розрахунок заборгованості станом на 22.04.2026 року. Просила врахувати відповідь на відзив під час розгляду справи та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету 21.07.2026 року. Згідно з позовною заявою просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке вручено їй особисто 30.07.2026 року. Причини неявки суду не повідомила.

Суд вжив всіх можливих заходів для належного і вчасного повідомлення відповідача про судові засіданні, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин суд розглядає справу за відсутності такого учасника.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні достатні докази для вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 22.05.2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено генеральний кредитний договір №ГКД-1030027.1.

Згідно з кредитним договором його сторони погодили, що банк зобов`язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити (транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та в строки, що передбачені договором та діючими тарифами банку.

29.01.2024 року в рамках кредитного договору відповідачу було видано транш №G02.10701.010703240 у розмірі 139552,00 грн. Одночасно з видачею траншу відповідачу було надано графік щомісячних платежів за траншем. Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем у відзиві не оспорюється.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору за користування траншем позичальник сплачує фіксовану річну процентну ставку у розмірі 57%, яка діє також на період прострочення платежу та нараховується на прострочену суму кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, а тип процентної ставки, розмір процентів та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу 29.01.2024 року транш №G02.10701.010703240 у розмірі 139552,00 грн. Натомість відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

04.03.2026 року банком на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, однак заборгованість у встановлений строк погашена не була.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості станом на 22.04.2026 року заборгованість ОСОБА_1 становить 133461,37 грн, з яких: 111637,32 грн – прострочений борг та 21824,05 грн - прострочені проценти.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту відзиву, відповідач не оспорює факту укладення генерального кредитного договору №ГКД-1030027.1 від 22.05.2023 року, отримання траншу №G02.10701.010703240 у розмірі 139552,00 грн та наявності основної заборгованості у розмірі 111637,32 грн, натомість заперечує проти стягнення нарахованих банком процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином, обставини укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявності простроченого боргу у розмірі 111637,32 грн відповідачем фактично не заперечуються.

Заперечуючи проти стягнення процентів, відповідач посилається, зокрема, на положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та вважає нараховані банком проценти непропорційно великою компенсацією у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором. Однак такі доводи суд вважає необґрунтованими.

Проценти за користування кредитними коштами за своєю правовою природою є платою за користування наданими кредитними коштами, а не штрафною санкцією чи компенсацією за порушення зобов`язання. Положення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», на які посилається відповідач, стосуються пені, штрафу або інших форм цивільно-правової компенсації за невиконання зобов`язань та не регулюють визначену договором плату у вигляді процентів за користування кредитними коштами.

Перед укладенням кредитного договору сторони досягли згоди щодо його істотних умов, у тому числі щодо розміру процентів за користування кредитними коштами.

Підписавши кредитний договір, відповідач погодилася із визначеним договором розміром процентів та взяла на себе обов`язок щодо їх сплати.

При цьому неустойка у вигляді штрафу чи пені банком у межах заявлених у цій справі вимог до стягнення не заявляється. Відтак ототожнення процентів за користування кредитними коштами із неустойкою або іншою формою відповідальності за порушення зобов`язання є помилковим.

Крім того, кредитний договір був підписаний сторонами без застережень, а доказів визнання його або окремих його положень недійсними матеріали справи не містять. Відтак такий договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до його умов.

Щодо доводів відповідача про неналежне документальне підтвердження розміру заборгованості, суд враховує, що на підтвердження заявлених вимог позивачем надано довідку-розрахунок заборгованості, виписку по рахунку, а разом із відповіддю на відзив – детальний розрахунок заборгованості станом на 22.04.2026 року, в якому відображено порядок нарахування заборгованості за кредитним договором за відповідний період, у тому числі процентів.

Натомість відповідачем розрахунок заборгованості, здійснений позивачем, належними та допустимими доказами не спростовано, власного контррозрахунку на підтвердження іншого розміру заборгованості суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують встановлених судом обставин щодо наявності заборгованості за кредитним договором та правильності нарахування позивачем прострочених процентів у розмірі 21824,05 грн.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 133461,37 грн, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова,11, код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором в розмірі 133461,37 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова,11, код ЄДРПОУ 19390819) судовий збір у розмірі 3328 грн.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки безпосередньодо Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Є. Радченко