Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №589/2836/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/2836/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Теміров Ч.М.

Номер провадження 33/816/1393/26 Суддя-доповідач Джепа Г. В.

Категорія 172-20 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Джепа Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02.06.2026 у справі № 589/2836/26, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення

установив:

Постановою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02.06.2026 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.

02.07.2026 ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою на постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02.06.2026, в якій також міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищезазначеної постанови. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 посилається на те, що він є військовослужбовцем, призваний на військову службу за мобілізацією і виконуючи бойові розпорядження не мав можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на оскаржувану постанову.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причин не прибуття не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення за місцем проживання судової повістки.

Апеляційний суд вважає за необхідне здійснити розгляд клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02.06.2026 у відсутність сторін провадження, оскільки це не суперечить вимогам ст. 268, 271, 277-2 і 294 КУпАП і судовій практиці ЄСПЛ, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р (далі – Конвенція), «…не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання; Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець…» (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany); «…заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання…» (рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S. A. v. Spain); «…обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається на відповідні державні судові органи; розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору; нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції…» (рішення від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України»); «…саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні…» (рішення від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», від 18.10.2007 у справі «Коновалов проти України»).

Дослідивши матеріали адміністративного провадження та доводи клопотання про поновлення строку, суд апеляційної інстанції приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення можливе лише за наявності поважних причин, під якими слід розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Постанову суду першої інстанції ухвалено 02.06.2026, тому останнім днем строку на її апеляційне оскарження відповідно до вимог ст. 294 КУпАП було 12.06.2026. Апеляційну скаргу подано лише 02.07.2026.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 р. у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як встановлено з матеріалів провадження, ОСОБА_1 , будучи повідомленим про те, що справа відносно нього буде розглянута Шосткинським міськрайонним судом Сумської області, не проявив бажання скористатися своїм диспозитивним правом брати участь під час судового розгляду.

Також, суд звертає увагу на те, що 12.06.2026 ОСОБА_1 було сплачено штраф у розмірі 17 000 грн та судовий збір згідно постанови Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02.06.2026, що свідчить про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про притягнення його до адміністративної відповідальності та змісту прийнятого судового рішення, оскільки добровільне виконання постанови є процесуальною поведінкою, несумісною з твердженням про необізнаність із самим фактом її існування.

Отже, факт сплати штрафу одразу після винесення постанови об`єктивно свідчить про обізнаність особи щодо Посилання у клопотанні на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, також не може бути підставою для поновлення строку, оскільки сам по собі цей статус не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для реалізації права на апеляційне оскарження. Жодних конкретних обставин, які б унеможливлювали звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк (зокрема перебування у районі виконання бойових завдань, відсутність зв`язку чи інші об`єктивні перешкоди), у клопотанні не наведено і матеріалами справи не підтверджено.

Отже, наведені у клопотанні обставини не свідчать про існування об`єктивних, непереборних та підтверджених належними доказами причин, які унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги. За таких обставин поновлення строку суперечило б принципу правової визначеності та остаточності судових рішень, тому підстав для задоволення клопотання суд не вбачає.

Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд,

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02.06.2026.

Апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Джепа