Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №496/1860/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/656/26

Номер справи місцевого суду: 496/1860/25

Головуючий у першій інстанції Пасечник М. Л.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря – Турик А.Ф.к., адвоката Орлова О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

З вказаної постанови вбачається, що 19.03.2025 року о 20:40 год. на дорозі М-05 Київ-Одеса 452 км. водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Volkswagen Golf Variant, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, блідний шкіряний покрив обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою Біляївського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року представник Рахмонова Ф. подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:

1)ОСОБА_2 не володіє українською мовою, працівник поліції не виконав вимоги щодо залучення перекладача під час складання протоколу, не роз`яснив права та обов`язки передбачені ст. 268 КУпАП. ОСОБА_2 неодноразово зазначав, що не володіє українською мовою та просив перекладача, проте, йому було відмовлено.

2)матеріали справи та протокол не містять відомостей щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом.

Посилаючись на такі доводи, представник Рахмонова Ф. просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення адвоката Орлова О.Є., дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.

Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №276077 від 19.03.2025 року з якого вбачається, що 19.03.2025 року о 20:40 год. на дорозі М-05 Київ-Одеса 452 км. водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Volkswagen Golf Variant, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, блідний шкіряний покрив обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП;

- довідка, з якої вбачається, що згідно обліків бази ІТС ІПНП «Адмінпрактика» ОСОБА_2 посвідчення водія ОСОБА_4 отримав 15.01.2020 року;

- довідка, з якої вбачається, що згідно обліків бази ІТС ІПНП «Адмінпрактика» ОСОБА_2 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що 19.03.2025 року ОСОБА_5 було запропоновано проїхати до КНП «ООМЦПЗ» ООР для проходження огляду на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння, у зв`язку із виявленими ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей не реагують на світло: поведінка, що не відповідає обстановці, однак огляду проведено не було з підстав відмови водія;

- відеозапис, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що 19.03.2025 року приблизно о 20:13 год. на блок-посту був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_6 . Працівник поліції повідомив ОСОБА_3 про те, що його було позбавлено водійського посвідчення ще у 2024 році. Потім запропонували останньому пройти до приміщення блок-посту. Працівник поліції повідомив ОСОБА_5 , що його було позбавлено постановою Деснянським районним судом м. Києва права керування транспортними засобами строком на 5 років. Також працівник поліції повідомив ОСОБА_3 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП. При цьому працівник поліції спитав ОСОБА_3 чи розуміє він українську мову або легше спілкуватися на російській мові. ОСОБА_2 сказав, що він говорить погано. Працівник поліції спитав ОСОБА_3 на якій мові йому зручно розмовляти. ОСОБА_2 знов відповів, що погано розмовляє. Працівник поліції запитав ОСОБА_3 чи вживає він наркотичні речовини, на що останній відповів, що ні. Працівник поліції запропонував ОСОБА_7 проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, на що останній відмовився. Працівник поліції зауважив ОСОБА_5 , що якщо він буде відмовлятися, то його буде відсторонено від керування транспортним засобом. Працівник поліції знов запропонував ОСОБА_8 проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, проте він відмовився. Працівник поліції попередив, що відносно ОСОБА_3 буде складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Потім працівник поліції ще кілька разів пропонував ОСОБА_5 проїхати у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на що останні постійно відмовлявся. Працівник поліції зауважив ОСОБА_5 , що у нього мається посвідка на постійне проживання в Україні, і він за цей час має розуміти, що йому говорять на українській мові. ОСОБА_2 ніяк не відреагував. Працівник поліції ознайомив ОСОБА_3 із його правами та обов`язками. Крім того, працівники поліції неодноразово питали ОСОБА_3 про те, що якщо він не розуміє української мови, то він може скористатися послугами перекладача, якщо вважає, що його права порушені. Потім, працівник поліції ознайомив ОСОБА_3 із його правами та обов`язками за допомогою google перекладача. Працівники поліції також надавали ОСОБА_8 протокол про адміністративне правопорушення на ознайомлення та підпис.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що він не володіє українською мовою, працівник поліції не виконав вимоги щодо залучення перекладача під час складання протоколу, не роз`яснив права та обов`язки передбачені ст. 268 КУпАП. ОСОБА_2 неодноразово зазначав, що не володіє українською мовою та просив перекладача, проте, йому було відмовлено.

Для повного, обґрунтованого та об`єктивного розгляду справи, судом апеляційної інстанції постановою від 03.06.2026 року було зроблено запит до Державної міграційної служби України про витребування інформації щодо наявності або відсутності в інформаційних системах ДМСУ даних щодо законних підстав перебування на території України громадянина ОСОБА_9 , а саме: наявності або відсутності посвідки на тимчасове або постійне проживання в Україні; перебування на міграційному обліку (надати належним чином засвідчені копії документів).

Згідно наданої відповіді вбачається, що за даними інформаційної підсистеми «Облік іноземців та біженців» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС встановлено, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2 документований Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 , строком дії до 21.11.2032 року.

Таким чином, зважаючи на той факт, що ОСОБА_2 перебуває на території України, має посвідку на постійне проживання №№ НОМЕР_2 , та проживає в Україні на протязі тривалого часу, він розумів про що йому говорять працівники поліції. Даний факт підтверджується тим, що на пропозицію працівників поліції, проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння останній відмовився. Також на питання працівників чи вживає він наркотичні речовини відповів, що не вживає.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 130 ч. 1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відповідно до положень ст. 130 КУпАП, законодавцем встановлено, що водій зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння на вимогу працівника поліції, відмова, навіть якщо особа, не перебуває в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп`яніння, не допускається.

Саме з підстав відмови ОСОБА_3 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння і було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду встановлено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ Україні від 09.11.2015 року №1452/735 (далі - Інструкція).

Підпунктом 1.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з підпунктами 1.6 та 1.7 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Зазначеною Інструкцією на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом передбачено лише проведення поліцейським огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Пунктом 2.12. Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Враховуючи те, що у водія ОСОБА_3 поліцейськими були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, зазначені у п. 1.3. 1.4 Інструкції (неприродна блідість, зіниці очей, що не реагують на світло), водій повинен був на вимогу поліцейського пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_2 таким правом не скористався, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не вказав. Вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Отже, обставини, які висвітлені у наданому відеозаписі разом з іншими дослідженими доказами у справі, повністю доводять вину ОСОБА_3 у інкримінованому правопорушенні, оскільки є допустимими, повними, дослідженими в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 19.03.2025 року та інкримінуються ОСОБА_7 .

Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису адміністративного правопорушення ОСОБА_10 не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи.

Одеський апеляційний суд також, зазначає, що вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_5 роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння - складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження медичного огляду в медичному закладі.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції повинні були керуватися п. 12 розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, яким визначено, у разі якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача не заслуговують на увагу з підстав того, що саме працівники поліції питали у ОСОБА_3 чи бажає він скористатися допомогою перекладача, останній ніяким чином не виказував що йому потрібна така допомога. А тому довід апеляційної скарги про те, що саме ОСОБА_2 просив щоб йому надали перекладача не відповідає дійсним обставинам справи.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що відповідно ч.1 ст. 274 КУпАП перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_2 не звертався з клопотаннями про залучення йому перекладача, в свою чергу поліцейські не зобов`язані виконувати такі дії, зокрема залучення перекладача чи захисника за власної ініціативи.

Відтак, аргументи апелянта щодо порушення його прав під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема на перекладача, за результатами апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження.

Крім того, ОСОБА_2 скористувався своїм правами передбаченими чинним законодавством на свій розсуд, залучивши до участі у справі адвоката, що ним не заперечується, який від його імені надавав пояснення та заперечення як у суді першої інстанції так і під час розгляду апеляційної скарги в Одеському апеляційному суді, а тому його права не були порушені. Також із матеріалів справи не вбачається жодного клопотання ОСОБА_3 про те, що йому потрібен перекладач, а тому він не залучався до участі у справі.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3 ПДР).

ОСОБА_2 , будучи водієм та керуючи транспортним засобом на території України, зобов`язаний знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України.

Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).

Таким чином, ОСОБА_2 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Довід апеляційної скарги про те, що матеріали справи та протокол не містять відомостей щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом не заслуговують на увагу з огляду на те, що як вбачається із відеозаписів, останньому повідомлялося про те, що він не зможе далі керувати транспортним засобом, оскільки його відсторонено.

Крім того, саме по собі невиконання поліцейськими вимог ст. 266 КУпАП у даному конкретному випадку, лише в частині не відсторонення водія від керування транспортним засобом, не дає підстави ставити під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_3 у порушенні вимог п. 2.9а ПДР, оскільки не вчинення правоохоронцями цих дій не впливає на легітимність їх дій у цілому, і не є окремою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів.

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), визначено, що кінозйомка та відеозапис – це процеси фіксації динамічних властивостей об`єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 розділу ІІ Інструкції).

Крім того, слід зазначити, що відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими

Іншими доводами апеляційну скаргу захисник не обґрунтовує.

В апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.

Об`єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає вказані докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 19.03.2025 року та інкримінуються ОСОБА_7 .

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_5 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП.

З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова