Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №750/13452/25 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/321/26

Єдиний унікальний № 750/13452/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 4935795 від 02 червня 2021 року у розмірі 22 450 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4935795, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 5 000 грн. 00 коп., на засадах строковості, поворотності, платності, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача терміном на 15 днів, проценти за користування кредитом складають 1500 грн., які нараховуються за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами договору встановлено комісі. за надання кредиту у розмірі 950 грн. 00 коп. Товариство свої зобов`язання за договором виконало, перерахувавши на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти у розмірі 5 000 грн. 00 коп. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість. 13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №07Т відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до Витягу з Додатку до Договору факторингу від 13 вересня 2021 року до договору факторингу №07Т, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22 450 грн. 00 коп., з яких: 5 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 16 500 грн. 00 коп. – заборгованість за відсотками, 950 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією. Оскільки відповідачем кредитні зобов`язання не виконані, сума боргу підлягає примусовому стягненню.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 жовтня 2025 року справу передано за підсудністю до Чернігівського районного суду Чернігівської області.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області Кухти В.О. від 04 листопада 2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

01 грудня 2025 року від представника відповідача адвоката Кушнеренка Є.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та стягнути понесені відповідачем процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп. Заперечення обґрунтовує тим, що позивачем не надано будь-яких доказів того, що саме електронним цифровим підписом відповідачем підписано кредитні договори. У наданих копіях договорів відсутній підпис відповідача, в оспорюваних договорах відсутні наступні істотні умови, передбачені законодавством: не вказано мету отримання кредиту; не зазначено порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту. Зазначає що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження дійсного отримання відповідачем грошових коштів за кредитними договорами. Також, позивач не надав доказів повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні. Щодо розрахунку заборгованості вказує, що позика надавалася, строком на 15 днів. Іншого строку договору сторони не узгоджували. Таким чином, загальна сума процентів за кредитним договором № 4935795 становить 1 500 грн. 00 коп. Відповідачем заперечується нарахування комісії у розмірі 950 грн. 00 коп., оскільки ця позовна вимога є необґрунтованою та не відповідає положенням законодавства.

01 грудня 2025 року від представника позивача Щави Є.В. надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити в повному обсязі позовні вимоги. Доводи обґрунтовує тим, що договір про споживчий кредит № 4935795 від 02 червня 2021 року з додатками до нього, було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між відповідачем та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора: https://miloan.ua/ за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення свої персональних даних, номера телефону та електронної пошти, договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено. А відтак, доводи відповідача про те, що позивачем не доведено виникнення між первісним кредитором та відповідачем зобов`язальних правовідносин на відповідних договірних умовах, які були б прийняті відповідачем, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Належним та допустимим доказом підтверджується перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит № 4935795 від 02 червня 2021 року. Позивачем до позовної заяви були додані докази, які підтверджують відступлення первісним кредитором права вимоги до відповідача на користь позивача за договором про споживчий кредит № 4935795 від 02 червня 2021 року. Крім того, якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Враховуючи, що в договорі сторонами був обумовлений строк нарахування відсотків, оскільки на даний момент заборгованість по кредиту погашена не була, позивач вважає, що первісним кредитором обґрунтовано були нараховані відсотки за період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення, тому на думку позивача позовні вимоги в цій частині також підлягають до задоволення. Також, позивач вважає стягнення правничої допомоги з ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у розмірі 5 000 грн. 00 коп., є необґрунтованими та завищені відносно складності справи.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області Кухти В.О. від 11 травня 2026 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про витребування доказів задоволено.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2026 року суддею Хоменко Л.В. цивільну справу прийнято до свого провадження, ухвалено продовжувати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участі не надходило.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що 02 червня 2021 року між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 4935795, який позичальником підписано електронним підписом, шляхом направлення відповідачу електронного повідомлення (SMS) одноразовим ідентифікатором, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 4935795 від 02 червня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Відповідно до п. 1.1. укладенням цього Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначеним цим Договорм, на строк, визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 5 000 грн. 00 коп., а позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін і виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, визначених цим Договором.

Кредит надається строком на 15 днів з 02 червня 2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 17 червня 2021 року (п. 1.3.-1.4. Договору).

Умовами Кредитного договору передбачена виплата коштів на банківський рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу (банківської платіжної картки) позичальника, що були ним надані Кредитодавцю.

Пунктами 2.2. та 2.3. Договору встановлено розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом.

Однак, судом встановлено, що в матеріалах справи міститься копія Договору про споживчий кредит № 4935795 від 02 червня 2021 року (а.с. 18-21), з якої вбачається, що вказаний договір не містить підпису ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

З копій Графіка платежів та Паспорта споживчого кредиту, які є додатками до кредитного договору, вбачається що надані позивачем документи також не містять підпису відповідача за формою, яка відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». (а.с. 22-23).

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 цього Закону).

У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з вимогами ст.ст. 525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

З аналізу зазначених норм права, суд приходить до висновку, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).

Відтак, судом встановлено, що кредитний договір № 4935795 від 02 червня 2021 року не містить електронного цифрового підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідача.

Вказане свідчить про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 виявила волю на укладення кредитного договору, заборгованість за яким є предметом розгляду судом даної справи.

Таким чином суд приходить до висновку, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі, а тому такий договір не може вважатись укладеним.

Відповідно до повідомлення АТ КБ «Приватбанк» від 27 травня 2026 року, наданого на виконання ухвали від 11 травня 2026 року, судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . За період з 02 червня 2021 року по 07 червня 2021 року рух коштів відсутній. У зв`язку з чим, доказів щодо зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 4935795 від 02 червня 2021 року, на вказаний відповідачем картковий рахунок № НОМЕР_2 матеріали справи не містять.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.»

Тобто, для доведення існування ймовірної заборгованості та встановлення розміру даної ймовірної заборгованості відповідача перед первісним кредитором (а отже, і перед позивачем), позивач зобов`язаний був надати банківські виписки, платіжні доручення, меморіальні ордери та/або інші первинні бухгалтерські документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Отже, витребувані судом докази не підтвердили факту перерахування кредитних коштів відповідачу на вказаний рахунок.

Надане платіжне доручення 47772251 свідчить про формування інформації щодо здійснення платіжної операції, однак саме по собі не є безумовним доказом фактичного зарахування коштів на банківський рахунок відповідача та отримання ним кредитних коштів за відсутності належних первинних банківських документів.

Інших належних та допустимих доказів перерахування кредитних коштів відповідачу, зокрема виписок з інших банків щодо фактичного зарахування суми кредиту на рахунок відповідача, позивачем до суду не надано.

Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Саме на позивача покладається обов`язок доведення факту надання кредитних коштів відповідачу.

Оскільки позивач не довів факт отримання відповідачем кредитних коштів, а витребувані судом банківські дані спростовують зарахування коштів по рахунку у дні кредитування, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог.

Щодо відступлення права вимоги, суд зазначає наступне.

13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №07Т (а.с.24-30), відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за договорами вказаними у реєстрі боржників, визначених у додатках до договору, про що також був складений акт прийому - передачі реєстру боржників.

Відповідно до витягу з Додатку до договору факторингу №07Т від 13 вересня 2021 року, від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4935795 на загальну суму 22 450 грн. 00 коп. (а.с. 14).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 4935795 становить 22 450 грн. 00 коп., з яких: 5 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 16 500 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредиту, 950 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією (а.с. 15, 16).

27 вересня 2023 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на адресу відповідача ОСОБА_1 направлялася вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором з повідомленням про відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором № 4935795 (а.с. 37).

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Однак, для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, а враховуючи, що кредитний договір № 4935795 від 02 червня 2021 року не є укладеним між ОСОБА_3 та ТОВ «Мілоан», тому відсутні підстави вважати, що право вимоги могло бути відступлене, в тому числі й позивачу, з урахуванням чого вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4935795 від 02 червня 2021 року задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС» не набуло прав первісного кредитора, а, отже, не має права пред`являти вимоги про за стягнення заборгованості за кредитним договором № 4935795 від 02 червня 2021 року, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України при відмові у задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу покладаються на нього.

Щодо вимоги представника відповідача адвоката Кушнеренка Є.Ю. про стягнення з ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп. суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога відповідачу надавалась Адвокатським об`єднанням «Кушнеренко та партнери» в особі старшого партнера Кушнеренка Є.Ю. на підставі договору № 481 про надання правничої допомоги від 21 листопада 2025 року.

Представник відповідача адвокат Кушнеренко Є.Ю. у відзиві на позов зазначав, що понесені відповідачем витрати на правничу допомогу адвоката становить 5 000 грн. 00 коп.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

З урахуванням встановлених обставин, на думку суду у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн. 00 коп., не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів п. 4 ч. 4 ст. 137 ЦПК України та є не співмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні та представником відповідача було подано клопотання про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4935795 від 02 червня 2021 року в сумі 22 450 грн. 00 коп. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Хоменко Л.В.