Вирок від 03 вересня 2026 р. у справі №581/645/26 — Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/645/26

Провадження № 1-кп/581/46/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2026 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , в присутності прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , законного представника неповнолітньої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №120262055100000095 від 14 серпня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: сел. Липова Долина Липоводолинського району Сумської області, зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , громадянки України, з середньою освітою, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуваючої, РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючої, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КК України,

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

29 липня 2026 року близько 18 год 50 хв, перебуваючи на відкритій місцевості в АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_5 у ОСОБА_4 виник умисел на умисне завдання ОСОБА_5 удару, який спричинив їй фізичний біль та не спричинив тілесних ушкодь. Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно - небезпечних наслідків, діючи умисно, з метою заподіяння удару пов`язаного з спричиненням фізичного болю, без спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 підійшла спереду до ОСОБА_5 та ставши обличчям до неї долонею правої руки завдала один удар по середній частині лобної ділянки голови ОСОБА_5 .

Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_5 відчула фізичний біль, при цьому тілесних ушкоджень їй заподіяно не було.

Під час досудового розслідування 31 серпня 2026 року між підозрюваною ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_5 з участю законного представника неповнолітньої ОСОБА_6 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог статті 471 КПК України.

31 серпня 2026 року обвинувальний акт із угодою про примирення надійшли до суду.

Згідно із угодою про примирення сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за частиною 1 статті 126 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачена повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні, примирилася та попросила вибачення у потерпілої, потерпіла вибачила обвинувачену, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання, зокрема, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, узгодили призначення покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 850 грн. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні судом було заслухано прокурора ОСОБА_3 , який вказав про наявність підстав для затвердження угоди, обвинувачену ОСОБА_4 , яка визнала провину у вчиненому, попросила вибачення у потерпілої, потерпілу ОСОБА_5 , яка пробачила обвинувачену.

Всі учасники провадження просили суд затвердити угоду про примирення.

Дослідивши також матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до частини 3 статті 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Частиною 1 статті 475 КПК України передбачено, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 України, яке згідно зі статтею 12 КК України є кримінальним проступком.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена цілком правильно розуміє права, визначені пунктом 1 частини 4 статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені частиною 1 статті 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що ОСОБА_4 визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення, дала згоду на застосування узгодженого виду та міри покарання, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом також роз`яснено ОСОБА_4 те, що у разі невиконання угоди про примирення відповідно до статті 476 КПК України потерпіла має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутись до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Також судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального і Кримінального кодексів України, інтересам суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для примирення.

При перевірці умов угоди на відповідність вимогам Кримінального кодексу України та інтересам суспільства суд враховує те, що ОСОБА_4 повністю визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, розкаялася в його вчиненні.

Обставинами, що пом`якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставинами, що обтяжують покарання, є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженої міри і виду покарання. Характер взятих обвинуваченою на себе за угодою зобов`язань свідчить про можливість їх виконання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди судом не встановлено.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між обвинуваченою ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_5 з участю законного представника неповнолітньої ОСОБА_6 і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.

На час ухвалення вироку запобіжні заходи до обвинуваченої не застосовано, клопотання про їх застосування не надходило.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись статтями 314, 373, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Затвердити угоду про примирення, укладену 31 серпня 2026 року між обвинуваченою ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_5 з участю законного представника ОСОБА_6 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КК України, та призначити їй визначене в угоді покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 850 грн.

Запобіжний захід не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5 - 7 статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами 6 чи 7 статті 474 цього Кодексу;

3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною 3 статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На виконання вимог частини 6 статті 376 КПК України копію вироку після його проголошення вручити учасникам справи.

Суддя ОСОБА_1