Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №490/1469/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1469/26

н\п 2/490/2366/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Зубко Б.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2026 року позивач АТ «ТАСКОМБАНК», в особі свого представника, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитними договорами №999/27496191-VR від 16.07.2024 та №002/21399909-CK_SB 30.07.2023 року у розмірі 144245,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.07.2024 року ОСОБА_1 уклав з АТ «ТАСКОМБАНК» Заяву – договір № 999/27496191-VR про надання кредиту та 30.07.2023 року укладено Заяву – договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/21399909- CK_SB.

Сторона позивача вказує, що відповідно до умов Кредитних договорів Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком платежів погашення кредиту. Відповідно до пунктів Кредитних договорів Позичальник прийняв на себе обов`язок повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені цими Договорами та Додатковими договорами. Відповідно до умов Кредитних договорів у випадку прострочення погашення кредиту або іншого порушення графіку повернення кредиту та сплати відсотків Позичальником, Кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту. В свою чергу, Позичальник зобов`язаний достроково погасити кредит та інші нарахування. Згідно Кредитних договорів Відповідач підтверджує, що на момент укладання Заяв-Договорів попередньо ознайомлений з умовами та правилами надання споживчого кредиту в тому числі з вартістю споживчого кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про загальну вартість споживчого кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та загальними витратами за споживчим кредитом, а також з будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство, в тому числі інформацією, надання якої передбачене нормативними документами Національного банку України, які йому роз`яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими цілком згоден. Банк виконав свої зобов`язання за Кредитними договорами в повному обсязі. Згідно Кредитних договорів, кошти кредитів надаються Банком у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Клієнта.

Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 30.09.2025 року загальна заборгованість за Кредитними договорами становить 144245,07 грн, зокрема: заборгованість за Заявою – договором № 999/27496191-VR про надання кредиту від 16.07.2024 року складає 103297,57 грн, в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 60000,00 грн заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) 43297,57 грн; заборгованість за Заявою – договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/21399909-CK_SB від 30.07.2023 року складає 40947,50 грн, в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 25000,00 грн заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) 15947,50 грн.

Таким чином, як вбачається із вищенаведеного, у результаті порушення взятих на себе зобов`язань за Кредитними договорами заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» складає 144245,07 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

24.02.2026 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Ухвалою судді від 27.02.2026 року прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання

Ухвалою суду від 12.05.2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи міститься заява представниці позивача від 03.04.2026 року про розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач, який повідомлявся про дату, час та місце слухання справи, крім іншого, також шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в судове засідання не з`явився, про наявність поважних причин, які перешкоджають участі в судовому засіданні не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи наведене вище, розгляд справи проводиться за відсутності сторін та відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 03.09.2026 року постановлено провести заочний розгляд даної справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Щодо укладення Кредитного договору №002/21399909-СК_SB від 30.07.2023 року.

Судом встановлено, що 30.07.2023 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 підписано Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування в межах проекту «izibank», відповідно до умов якої відповідач просив відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривні НОМЕР_1 для власних потреб для зберігання коштів, виконання Платіжних операцій, відповідно до умов Договору та вимог Законодавства України та надати йому кредит на споживчі цілі у вигляді встановлення на Поточному рахунку Кредитного ліміту в загальному розмірі 0,00 гривень.

При цьому, відповідач погодився, що кредитний ліміт встановлено на максимально доступну суму (з урахуванням індивідуальних даних Клієнта), або вказану в Мобільному застосунку в подальшому, в період дії поточного рахунку, в межах максимальної суми ліміту кредитування рахунку, що складає 200 000,00 грн та погодився, що строк користування кредитним лімітом становить 12 місяців (365 днів) з можливістю автоматичної пролонгації на той самий строк.

Разом з тим, суд зазначає, що на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, позивачем АТ «ТАСКОМБАНК» не надано доказів, які б підтверджували виникнення цивільно-правових відносин між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем, а саме: Кредитного договору №002/21399909-СК_SB від 30.07.2023 року, додатків до нього.

До таких висновків суд дійшов дослідивши Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування в межах проекту «izibank», згода та запевнення Клієнта до Договору, які не містять номеру договору, не зазначено, що він є кредитний, не вказані сума кредиту та інші умови кредитування.

Надані позивачем інші докази, а саме: паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 в електронній формі, довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Заява-договір на відкриття банківського вкладу на вимогу для фізичних осіб «zanachka» від 30.07.2023 року, як кожне окремо так і у своїй сукупності не містять відомості щодо основних умов кредитування та не підтверджують виникнення між позивачем та ОСОБА_1 саме кредитних відносин, які можливо встановити лише при наявності Кредитного договору №002/21399909-СК_SB від 30.07.2023 року, на який посилається позивач.

За такого, суд позбавлений можливості пересвідчитись у виникнення кредитних правовідносин між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 на підставі укладеного між ними Кредитного договору №002/21399909-СК_SB від 30.07.2023 року, у зв`язку з відсутністю такого Кредитного договору в матеріалах справи.

Також, суд зазначає, що позивач надав суду копію Виписки з особового рахунка по кредитному договору №002/21399909-СК_SB від 30.07.2023 року за період з 30.07.2021 р. по 30.09.2025 р.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнті є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій лише в сукупності з іншими доказами, які підтверджують факт виникнення певних цивільно-правових відносин. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, лише при наявності кредитного договору, а також з зазначенням операцій (транзакцій).

Разом з тим, дослідивши вказану виписку, суд встановив, що дана виписка не містить дані про встановлення кредитного ліміту у сумі 200 000,00 грн, а також в даній виписці зазначені різні рахунки. Однак, рахунку НОМЕР_1 , який просив відкрити відповідач у заяві-договорі від 30.07.2023 року, не зазначено.

Отже, з вказаної виписки неможливо встановити факт встановлення кредитного ліміту у сумі 200 000,00 грн та факт належності даної виписки до рахунку НОМЕР_1 , який, згідно Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування в межах проекту «izibank» від 30.07.2023 року, просив відкрити ОСОБА_1 .

Отже, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20.

За такого, з врахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позивач не довів факту виникнення між сторонами правовідносин з приводу обов`язку відповідача сплатити заборгованість за Кредитним договором №002/21399909-СК_SB від 30.07.2023 року.

Позивач повинен був довести обставини отримання відповідачем кредитних коштів за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України та з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог, зазначені ним обставини.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт встановлення відповідачу АТ «ТАСКОМБАНК» кредитного ліміту, а також відсутні докази укладення 30.07.2023 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 . Кредитного договору № №002/21399909-СК_SB від 30.07.2023 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

У постанові від 27.05.2020 у справі № 2-879/13 Верховний Суд зазначив, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі, належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Крім того, у постанові від 01.11.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 462/2056/20, провадження № 61-3758св23) зазначає, що засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Враховуючи, недоведення позивачем факту укладення 30.07.2023 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 . Кредитного договору №002/21399909-СК_SB від 30.07.2023 року, а також ненадання належних та допустимих доказів встановленняна рахунку ОСОБА_1 кредитного ліміту, відповідно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача задоргованості за Кредитним договором №002/21399909-СК_SB від 30.07.2023 року у сумі 40947,50 грн слід відмовити у повному обсязі.

Щодо укладення Кредитного договору №999/27496191-VR від 16.07.2024 року.

16.07.2024 року ОСОБА_1 підписано Заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції AT «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №999/27496191-VR, згідно якої відповідач, ознайомившись з Публічною пропозицією АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Тарифами АТ «ТАСКОМБАНК», просив відкрити йому поточний рахунок для здійснення розрахунків без фізичного носія (Віртуальну платіжну картку) у Гривні № рахунку НОМЕР_2 .

16.07.2024 року на підставі вищевказаної Заяви-договору між AT «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Заяви-договіру про приєднання до Публічної пропозиції AT «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №999/27496191-VR, за яким просить АТ «ТАСКОМБАНК» надати йому фінансову послугу щодо кредитування поточного рахунку (встановлення кредитного ліміту) на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (далі-ДКБО/Договір), в редакції, яка на день підписання цього Додаткового договору до вищезазначеної Заяви-договору, що розміщена на офіційній сторінці Банку https://tascombank.ua., та встановити кредитний ліміт на наступних умовах:

- тип, мета та спосіб надання кредиту: кредитування поточного рахунку, кредит на власні потреби, шляхом здійснення платежу у разі недостатності власних коштів на рахунку;

- загальна сума кредиту: 100 000,00 грн;

- строк кредиту: 12 місяців, з автоматичною пролонгацією;

- проценти за користування кредитом: за операціями зняття готівкових коштів – 83,0% За іншими операціями – 65,0%;

- проценти за за перевищення витратного ліміту по поточному рахунку (несанкціонований овердрафт): 83% річних;

- орієнтовна реальна річна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту: від 0,00001% до 123,11%;

- орієнтовна загальна вартість кредиту: 724,84 грн (розрахунок здійснений виходячи з строку кредитування 12 міс., зняття коштів готівкою та мінімальної суми 500,00 грн. ) 366 454,79 грн. (розрахунок здійснений виходячи з строку кредитування 12 міс., зняття коштів готівкою та максимальної суми 200 000,00 грн.

Вказані Заява-договір про приєднання до Публічної пропозиції AT «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №999/27496191-VR та Додатковий договір до даної заяви-договору (далі -Кредитний договір №999/27496191-VR від 16.07.2024 року) підписані особисто ОСОБА_1 .

Отже, вказане підтверджує, що відповідач ознайомлений та погодився на умови кредитування, викладені у Кредитному договорі №999/27496191-VR від 16.07.2024 року, в тому числі на розмір процентів.

Факт надання відповідачу кредитного ліміту підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 .

Позивачем на підтвердження суми заборгованості надано розрахунок заборгованості за Кредитними договорами №999/27496191-VR від 16.07.2024 року, з яких вбачається, що відповідач частково вносив платежі на погашення кредитної заборгованості, а саме 31.07.2024 року ним сплачено 500,00 грн, 21.09.2024 року - 4700,00 грн.

Вказане також підтверджується випискою по особовому рахунку.

В подальшому ОСОБА_1 заборгованість по кредитним договором не сплачувалася, платежі на картковий рахунок не вносилися, в зв`язку з чим, станом на 30.09.2025 року, утворилась заборгованість у розмірі 103 297,57 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 60 000,00 грн; заборгованість по відсоткам (в т. ч. прострочена) - 43 297,57 грн.

Оскільки нормативно-правовими актами, в тому числі актами Національного Банку України, не затверджено зразок «Розрахунку заборгованості кредитним договором», тому розробка такого документу такого типу віднесена до компетенції кожної банківської установи.

За таких обставин, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості є формою, встановленою банком, мета якого фіксування кредитної заборгованості позичальника.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2025 року АТ «ТАСКОМБАНК» направлено на адресу реєстрації відповідача повідомлення-вимоги по Кредитному договору №999/27496191-VR від 16.07.2024 року з вимогою повернути кредити, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта».

Однак, ОСОБА_2 прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, повідомлення-вимога ним проігнорована.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно положенням пунктів 1-1 та 4 частини 1 статті 1 Закону «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18)).

Таким чином, враховуючи невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань по Кредитному договору №999/27496191-VR від 16.07.2024 року, станом на 30.09.2025 року, утворилася заборгованість у розмірі 103297,57 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 60 000,00 грн; заборгованість за процентами – 43297,57 грн.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов Кредитного договору№999/27496191-VR від 16.07.2024 року, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідача кредитної заборгованості за вказаним Кредитним договором, підлягає судовому захисту, а тому позов АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 в цій частині є обгрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, з урахуванням балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи позови у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2271235342 від 17.02.2026 р.

За такого, на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в сумі 1906,61 грн (103297,57х2662,40 / 144245,07).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247, 280-284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за Кредитним договором №999/27496191-VR від 16.07.2024 року в розмірі 103 297,57 грн (сто три тисячі двісті дев`яносто сім гривень 57 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 60 000,00 грн; заборгованість за процентами – 43297,57 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» суму судового збору у розмірі 1 906,61 грн (одна тисяча дев`ятсот шість гривень 61 копійка).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Реквізити сторін:

Позивач – Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Саламатін О.В.