Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №686/17790/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/17790/26

Провадження № 33/820/673/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому за участю секретаря Мельничук К.С., Десятника Д.В., його захисника Клюцюка В.П., апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Клюцюка В.П. на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.130 ч.1, ст. 126 ч. 5 КУпАП та на підставі ст.36 ч.2 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу,-

в с т а н о в и л а:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.

Постановою суду встановлено, що 06 червня 2026 року, приблизно о 21 год. 45 хв., ОСОБА_1 , в порушення п. 2.1(а) ПДР України та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року керував транспортним засобом «NISSAN PRIMASTAR», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. С. Бандери, 8, м. Хмельницького, не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме, не отримував посвідчення водія відповідної категорії та будучи притягнутим до відповідальності за ст. 126 ч. 2 КУпАП.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 ч. 5 КУпАП.

Крім того, 06 червня 2026 року, приблизно о 21 год. 45 хв. в м. Хмельницькому по вул. С.Бандери,8, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «NISSAN PRIMASTAR», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя). В порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи у медичному закладі відмовився.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Клюцюк В.П. просить постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 серпня 2026 року скасувати, а провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 ч.1, ст. 126 ч.5 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративних правопорушень.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що працівниками поліції ОСОБА_1 належним чином не роз`яснено положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, зокрема право на правничу допомогу адвоката, а також не забезпечено можливості реалізації цього права, чим істотно порушено його право на захист.

Стверджує, що ст.35 ЗУ «Про національну поліції» визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, з обов`язковим поінформуванням водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу. Водночас матеріали справи не містять відомостей про наявність передбачених законом підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а також доказів прийняття працівниками поліції будь-якого процесуального рішення у зв`язку з порушенням ним правил дорожнього руху.

Посилається на відсутність у матеріалах провадження належних та допустимих доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, окрім пояснень та рапорту працівника поліції. При цьому сторона захисту зазначає, що суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 251 КУпАП безпідставно врахував показання працівника поліції ОСОБА_2 , який, на думку захисту, є зацікавленою особою. Водночас останній повідомив, що безпосередньо не бачив, хто здійснював паркування транспортного засобу, а висновок про те, що водієм був саме ОСОБА_1 , зробив на підставі припущення. Така обставина зазначена і в оскаржуваній постанові. Окрім того, ОСОБА_2 повідомлено і те, що відеодоказів, які б підтверджували факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 немає, оскільки такого запису він не здійснював.

На думку захисника Клюцюка В.П., пояснення поліцейського беруться до уваги судом лише в комплексі з технічними приладами, фото-, відео фіксацією або показанням незацікавлених свідків, однак такі обставини були проігноровані судом першої інстанції.

Наголошує також на тому, що відеозаписи, долучені до матеріалів провадження на дисках із нагрудних камер працівників поліції, містять лише окремі фрагменти події.

Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 та його захисник Клюцюк В.П. підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати постанову суду з підстав викладених у ній.

Заслухавши сторону захисту, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду.

За положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 130 ч. 1 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Окрім того, для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 126 ч. 5 КУпАП також необхідно з`ясувати факт керування транспортним засобом конкретною особою, відсутність у неї офіційного права керування або факт її позбавлення такого права, а також наявність повторності протягом року.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Проте, всупереч вказаних вимог закону, суд першої інстанції не з`ясував всі обставини справи та дійшов невірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 ч. 1, ст.126 ч.5 КУпАП.

Обґрунтовуючи своє рішення в частині винуватості ОСОБА_1 у вчинені зазначених правопорушень, суддя місцевого суду зіслався на протоколи про адміністративні правопорушення №ЕПР1 № 685895 та №ЕПР1 № 685884 від 06 червня 2026 року та матеріали справи.

Разом з тим, у ході апеляційного розгляду справи встановлено, що відомості, зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з доданими до них матеріалами.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав та пояснив, що 06 червня 2026 року він не керував транспортним засобом «NISSAN PRIMASTAR», д.н.з. НОМЕР_1 . Стверджував, що його мати передала вказаний транспортний засіб його товаришу ОСОБА_3 , який мав посвідчення водія, та разом з яким він поїхав на базар за продуктами, а потім на пляж. Зазначив, що повідомляв працівникам поліції про те, що транспортним засобом не керував, в суді також заперечував факт керування ним.

Такі покази ОСОБА_1 підтвердив і допитаний у судовому засідання першої інстанції свідок ОСОБА_4 .

Апеляційний суд приймає пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , оскільки вони узгоджуються з матеріалами справи.

Згідно з дослідженими судом відеозаписами з автомобільного відеореєстратора патрульного автомобіля працівників поліції вбачається, що екіпаж патрульної поліції під`їжджає до транспортного засобу «NISSAN PRIMASTAR», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у нерухомому стані, із непрацюючим двигуном та вимкненими габаритними вогнями.

З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції також вбачається, що після того, як працівник поліції підійшов до транспортного засобу та вимагав у ОСОБА_1 пред`явити документ, що посвідчує особу та посвідчення водія, останній повідомив, що транспортним засобом не керував. Також повідомляв, що він не є водієм транспортного засобу «NISSAN PRIMASTAR», водночас ОСОБА_5 наголошував, що саме він був за кермом.

Відеозапис з місця події на якому автомобіль «NISSAN PRIMASTAR», д.н.з. НОМЕР_1 рухається по території автостоянки, не спростовує таких висновків суду, оскільки особу водія в автомобілі встановити не можливо, встановити час з моменту пересування автомобіля по стоянці до моменту фіксації правопорушення працівниками поліції не можливо, тому суд вважає, версія захисту про керування автомобілем ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 не спростована.

Таким чином, вказаним відеозаписом, які є об`єктивним доказом у справі, не підтверджено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення як за ст. 126 ч.5 так і ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Будь-яких інших доказів, які підтверджували б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «NISSAN PRIMASTAR», д.н.з. НОМЕР_1 , матеріали справи не містять.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів cуд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.

Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеними відносно нього протоколами про адміністративне правопорушення, категорично заперечує факт керування транспортним засобом, суд приходить до висновку, що його вина у вчиненні правопорушень, передбачених ст.126 ч.5 та ст. 130 ч. 1 КУпАП недоведена достатніми, допустимими та достовірними доказами.

З врахуванням викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного суду та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч.5 та ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Клюцюка В.П. задовольнити.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП, за відсутністю в його діях і складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 ч. 1 та ст.126 ч.5 КУпАП.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: