Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №337/2312/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 02.09.2026 Справа № 337/2312/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/2312/26 Головуючий у 1-й інстанції: Ширіна С.А.

Провадження № 22-ц/807/1963/26 Суддя-доповідач: Мінгазов Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Мінгазова Р.В.,

суддів: Бредуна Д.С.,

Полякова О.З.,

за участю секретаря Смокотіній В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Лебідь Олена Андріївна, про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року адвокат Мєдвєдєва А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Лебідь О.А., про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на усе належне їй майно, до складу якого входить земельна ділянка розміром 4,79 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Жовтневої сільської ради Токмацького району Запорізької області та недоотримана пенсія в розмірі 97 384,80 грн. При житті ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений Жовтневою сільською радою Токмацького району Запорізької області від 04.11.2015 за реєстровим № 46, відповідно до якого призначила спадкоємцем земельної ділянки розміром 4,79 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Жовтневої сільської ради Токмацького району Запорізької області згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії III - ЗП №035080 та сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 0208308, ОСОБА_3 . Все інше майно спадкується за законом. Спадкоємцями першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України є діти спадкодавця: позивач ОСОБА_1 , та його брат - ОСОБА_2 . Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв тільки позивач, ОСОБА_1 , шляхом звернення з відповідною заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса ЗМНО Лебідь О.А. Інші спадкоємці спадщину не прийняли. Нотаріусом позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, оскільки неможливо отримати копію заповіту. Просить суд визнати за позивачем право на спадщину за законом на недоотриману пенсію матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальному розмірі 97 384 грн. 80 коп. Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , пенсію, яка була призначена, нарахована та належала його матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не була нею одержана за життя, у розмірі 97 384 грн. 80 коп.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2026 року позов задоволено у повному обсязі.

Визнано за ОСОБА_1 , в порядку спадкування право власності на недоотриману пенсію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальному розмірі 97 384 грн. 80 коп.

Зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 , пенсію, яка була призначена, нарахована та належала його матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не була нею одержана за життя, у розмірі 97 384 грн. 80 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ГУ ПФУ в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність їм висновків суду, просить скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та за матеріалами пенсійної справи отримувала пенсію. Виплата пенсії ОСОБА_4 призупинена з 01.06.2022 по 30.06.2022, та з 01.08.2022, у зв`язку з відсутністю у АТ «Укрпошта» технічної можливості доставляти пенсії до населеного пункту, пенсійні кошти нараховувались на поточний рахунок в АТ «Ощадбанк», відкритий Пенсійним фондом України відповідно до Постанови КМУ від 26.02.2026 № 162 «Про особливості виплати і доставки пенсій, грошових допомог на період ведення військового стану».

Постановою приватного нотаріуса Лебідь О.А. від 15.08.2025 № 476/02-31 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат». Вказана постанова Єфіменком В.І. до суду не оскаржена.

Крім цього, ОСОБА_1 з заявою на одержання недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_4 до органів Пенсійного фонду України не звертався, отже вимога є передчасною.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства. Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає повною мірою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом, який у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, спадкодавець ОСОБА_4 померла у с. Жовтневе Пологівського (Токмацького) району Запорізької області, яке на момент її смерті і на час ухвалення рішення є непідконтрольною Україні територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. ОСОБА_1 звернувся до суду у зв`язку з об`єктивними обставинами, незалежними від його волі, що позбавляють його можливості оформити спадкові права і отримати спадщину, а тому, з урахуванням принципу верховенства права, наявності у неї законних очікувань на отримання у спадок належної спадкодавцю соціальної виплати, його право підлягає захисту судом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи і не заперечувалось сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про його народження серія НОМЕР_3 та експертним висновком ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз» Національної академії наук України №056/291-m від 14 серпня 2024 року, щодо ідентичності прізвища ОСОБА_5 .

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого призначила спадкоємцем земельної ділянки розміром 4,79 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Жовтневої сільської ради Токмацького району Запорізької області згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії III - ЗП № 035080 та сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 0208308, ОСОБА_3 .

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій приватним нотаріусом ЗМНО Запорізької області Лебідь О.А. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, оскільки неможливо отримати копію заповіту, встановити його зміст та коло спадкоємців, які мають право на спадщину. Нотаріусом зроблено запит про надання копії заповіту до Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 04 серпня 2025 року за № 445/02-14.

Згідно відповіді на запит від 05.08.2025 року за № 2219/0142, Токмацька міська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області повідомила про неможливість надання копії даного заповіту через відсутність доступу до документації Токмацької міської ради та переданих їй документів, в тому числі архіву Покровської сільської ради (назва до перейменування - Жовтневої сільської ради), яка увійшла до складу Токмацької міської ради, в зв`язку з тим, що село Покровське (назва до перейменування - село Жовтневе) перебуває у тимчасовій окупації та доступ відсутній з 26.02.2022 року.

З постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.08.2025 № 476102-31 вбачається, що після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, що складається з недоотриманої пенсії. На залишене спадкове майно спадкоємцем є син померлої ОСОБА_1 , який спадщину прийняв згідно ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України.

Інших спадкоємців, які прийняли спадщину згідно ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, такі, що постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, немає, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи за відомостями виконавчого комітету Токмацької міської ради, що містяться у Реєстрі територіальної громади, виданої Токмацькою міською військовою адміністрацією Пологівського району Запорізької області від 02.09.2024 року № 1910/01-26.

Отже, спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на отримання в порядку спадкування за законом спадкового майна у вигляді недоотриманої пенсії спадкодавцем.

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (син спадкодавця) є спадкоємцем за законом, який у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

За змістом ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі, якщо вони не звернулися за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії. Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац 4 п. 1.7 Порядку № 22-1)

Для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або у разі, якщо вони не звернулися за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. (п. 2.26. Порядку № 22-1)

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У своїх висновках Європейський суд с прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол) полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 Першого протоколу дозволяє позбавлення власності лише на умовах передбачених законом (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції проти Греції», «Малама проти Греції»).

Ст. 1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах «Ван дер Мюсель проти Бельгії» «Копеський проти Словаччини»). Особа може заявляти про порушення ст. 1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення». «Майном» може бути як існуюче майно», так і активи включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймі «легітимні сподівання на реалізацію майнового права. «Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути конкретними, ніж просто надія і повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копеський проти Словаччини»).

Так, у рішенні ЄСПЛ «Федоренко проти України» суд нагадав, що відповідно до його прецедентної практики поняття «майно» може поширюватися на «наявне майно» або активи, включаючи претензії, щодо яких заявник може обґрунтовано стверджувати, що він принаймні має «законі сподівання» ефективно скористатися правом власності. Натомість сподівання на визнання права власності на майно, яким тривалий час неможливо було користуватися ефективно, не може вважатися «майном» у розумінні ст. Першого протоколу до Конвенції; це також стосується умовної вимоги, як втрачає силу внаслідок недотримання цієї вимоги. Відповідно до прецедентного права суду будь-яке втручання має підтримувати «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та вимогами щодо дотримання основоположних прав окремої особи. Намагання забезпечити цей баланс відображене в структурі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутим цілями. Більше того, так само, як і в інших сферах соціальної, фінансової і економічної політики, національні органи мають певну свободу розсуду під час прийняття і виконання законів, що регулюють питання власності та договірні відносини. Цю свободу розсуду все ж таки мають контролювати європейські структури. Тому Суд повинен був упевнитися, чи не були перевищені надані Урядові межі свободи розсуду, тобто чи застосовано в цій справі доктрина «ultra vires» (хоча й законну саму по собі) з урахуванням принци пропорційності. У справі «Вольф-Ульрих фон Мальтцан та інші проти …» ЄСПЛ зробив висновок про те, що певні законні очікувані заявників підлягають правовому захисту та формує позицію для інтерпретацій вимоги як такої що може вважатись активом: вона повинна мати обґрунтовану закону підставу, якою зокрема є чинна норма закону, тобто встановлю законом норма щодо виплат (зокрема пенсійних, допомоги) на момент дії щ норми є активом, на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

З огляду на встановлені у цій справі обставини та правила отримання у спадок недоотриманої пенсії, ОСОБА_1 з дотриманням вимог закону звернувся до нотаріуса з метою оформлення права на спадщину і отримання пенсії у порядку спадкування, однак, не зміг отримати свідоцтва про спадщину за об`єктивних обставин, що не залежать від його волі, що не позбавляє його права на спадщину.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію та зобов`язання виплатити пенсійні виплати в порядку спадкування слід задовольнити, що узгоджується з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (61-7985св20) та постанові від 06 липня 2020 року у справі №750/8819/19 (провадження №61-4348св20).

Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та існує до теперішнього часу.

Також, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом шести місяців з дня його припинення або скасування у випадку, якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, територія, на якій ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупована Російською Федерацією територія, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, дату відновлення здійснення своїх повноважень органами державної влади у повному обсязі, заява про прийняття спадщини, заява про відмову від прийняття спадщини, заява про відмову від заповідального відказу, вимога кредитора спадкодавця до спадкоємців, заява про охорону спадкового майна, заява про згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини, інші заяви щодо спадщини, спільного майна подружжя (колишнього подружжя) в межах спадкової справи подаються нотаріусу незалежно від місця відкриття спадщини.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309, який діяв на момент смерті спадкодавця, територія с. Покровське (Жовтневе) Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області є окупованою територією з 27.02.2022.

Спадкодавець ОСОБА_4 померла у с. Покровське (Жовтневе) Пологівскього (Токмацького) району Запорізької області, яке на момент її смерті і на час ухвалення рішення є непідконтрольною Україні територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень.

Тому, з урахуванням принципу верховенства права, з огляду на наявність у ОСОБА_1 законних очікувань на отримання у спадок належної спадкодавцю пенсійної виплати, його право на спадкування слід захисти в судовому порядку, адже у цій справі наявні об`єктивні, незалежні від волі позивача обставини, що фактично позбавляють його можливості реалізувати своє законне право на отримання спадщини.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не зверталася до органів ПФУ з заявою про виплату пенсії спадкодавці, тому його позов до суду є передчасним, не заслуговують на увагу, адже на підставі ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними в зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини, тому ОСОБА_1 , який є сином спадкодавці і не проживав з нею, здійснив належні дії для прийняття спадщини шляхом звернення до нотаріуса з відповідною заявою у межах шестимісячного строку. Дата звернення спадкоємця до органу ПФУ не впливає на розмір виплат та не надає органам ПФУ права на обмеження цих виплат, а припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на її отримання.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до повторювання аргументів відзиву на позов, яким було надано вичерпну правову оцінку під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а доводи ПАТ «Запоріжсталь» є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить, доводи зводяться до переоцінки доказів та не свідчать про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області слід залишити без задоволення, а рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2026 року – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий Р.В. Мінгазов

Судді: Д.С. Бредун

О.З. Поляков