Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №303/4802/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/4802/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участі секретаря – Форкош Е.Р., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника-адвоката – Бухтоярової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за її апеляційною скаргою на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 червня 2026 року ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 ), визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійокна користь держави.

Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу з питань ветеранської політики Мукачівської районної державної адміністрації-районної військової адміністрації будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, як суб`єкт декларування, згідно з підпунктом д) пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» в порушення вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, 09 квітня 2026 рокуподала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або органу місцевого самоврядування за 2025 рік.

Таким чином ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду, та прийняти нову постанову, якою на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП закрити справу у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вважає оскаржувану постанову незаконною. Зазначає, що її вина та умисел на вчинення зазначеного адмінправопорушення відсутні, що виключає склад адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Вважає незаконним, що суд першої інстанції не взяв до уваги її пояснення відносно того, що періодом декларування за 2025 рік є проміжок часу, який починається 01.01.2026 та триває до 01.04.2026 та в цей період нею були подані наступні декларації за 2026 рік:

27.02.2026 (кандидат, головний спеціаліст);

26.03.2026 (виправлена, головний спеціаліст. Відповідно до ч.4 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції»: упродовж 30 днів після подання декларації суб`єкт декларування має право подати виправлену декларацію);

11.03.2026 (начальник відділу). При цьому вона вже була працівником, тобто нею як діючим працівником декларацію за 2025 рік подано;

30.03.2026 (виправлена).

Зазначає, що подавши таку кількість декларацій у 2026 році вона вважала, що їх подання за 2025 рік є достатнім. Крім того, зазначає, що 09.04.2026 нею подано ще одну декларацію за 2025 рік (що є невеликим проміжком часу з 01.04.2026), тобто умислу на вчинення правопорушення у ОСОБА_1 не було. Просить суд взяти до уваги, що нею подано 4 декларації (5-та 09.04.2026); позитивно характеризувалася за місцем роботи; є учасником бойових дій; на день розгляду протоколу судом першої інстанції на посаді, яка передбачає подання декларації – вже не працювала; не приховувала відомості про свій майновий стан, не ухилялася від вимог виконання фінансового контролю та перебувала у переконанні, що обов`язок щодо декларування нею виконаний належним чином; об`єктивних наслідків для державних чи суспільних інтересів не настало, а відомості про майно, доходи та зобов`язання були фактично подані до Єдиного державного реєстру декларацій та стали відкритими для перевірки. Вважає, що наведені обставини свідчать про відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення, а щонайменше підтверджують малозначність діяння (ст.22 КУпАП), оскільки жодних відомостей не було приховано.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Бухтоярової О.В., які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до такого висновку.

За положеннями ст.ст. 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання і, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду в цій частині є правильним і повністю відповідає вимогам ст. 280 КУпАП.

Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідальність за якою настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, при цьому суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої 45 Закону України «Про запобігання корупції зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» (далі – Закон).

Статтею 1 Закону визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією – це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до пункту 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є поліцейські.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншим.

При цьому, за положеннями ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги (ст.294 КУпАП).

У поданій апеляційній скарзі сторона захисту не заперечує той факт, що ОСОБА_1 являється суб`єктом, на якого поширюються дія Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, тобто після встановленого строку опублікувала 09 квітня 2026 року на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а мала опублікувати до 01 квітня 2026 року. Також сторона захисту не заперечує і те, що декларація про яку йде мова в даній справі, подана ОСОБА_1 не у строк, який визначений Законом.

Висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме - несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №232,

копією розпорядження Мукачівської районної військової адміністрації від 25 лютого 2026 року №8-к про призначення на посаду головного спеціаліста відділу з питань ветеранської політики Мукачівської районної військової адміністрації до призначення на цю посаду переможця конкурсу або до спливу дванадцятимісячного строку з дня припинення чи скасування воєнного стану зі збереженням за нею 9 (дев`ятого) рангу державного службовця категорії «В» з посадовим окладом згідно із штатним розписом,

копією додатку користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 дата подання від 09 квітня 2026 року,

поясненням ОСОБА_1 , рапортом старшого оперуповноваженим 1-го сектору в особливо важливих справах відділу моніторингу та зонального контролю Закарпатського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України підполковником поліції Бойко Б.Б. від 12 травня 2026 року,

та іншими доказами у справі, які самі по собі і в сукупності, не викликають сумнівів та узгоджуються між собою.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною доказами, що містяться в матеріалах справи і, які суд вважає належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскаржувана постанова судді в цій частині є законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Водночас, апеляційний суд вважає, що є наявні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП на підставі ст. 22 цього ж Кодексу у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення.

За положеннями ст. 23, 33 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

При цьому, суд за наявності підстав, повинен обговорювати питання про можливість звільнення таких осіб від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП, згідно якої таке звільнення можливе за правопорушення, яке не становить великої суспільної небезпеки і не завдає значних збитків державним чи суспільним інтересам.

Малозначне правопорушення - це такі дії, які не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.

Суддею першої інстанції при призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, ці норми закону у повній мірі не дотримані.

Так, судом не в повній мірі були враховані обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, а саме характер вчиненого правопорушення, яке фактично не призвело до будь-яких негативних наслідків, не заподіяло шкоди іншим особам або ж державі, тяжких наслідків від його дій не настало, він вперше притягується до адміністративної відповідальності, позитивно характеризується, працює, де добросовісно ставиться до виконання своїх обов`язків, відсутність обставин, які обтяжують його відповідальність, а також тривалість порушеного строку щодо подання декларації, який є незначним.

Окрім того, ОСОБА_1 жодним чином не заперечує факту щодо несвоєчасного подання декларації.

Також апеляційний суд враховує ті обставини, що за 2025 рік було подано наступні декларації – 27 лютого 2026 року (кандидат, головний спеціаліст) – 26 березня 2026 року (виправлена, головний спеціаліст - 11 березня 2026 року (начальник відділу) -30 березня 2026 року (виправлена). Подавши таку кількість декларацій за 2026 рік ОСОБА_1 вважала що їх подання за 2026 рік є достатнім. Крім того, 09 квітня 2026 року нею подано ще одну декларацію за 2026 рік (що є невеликим проміжком часу з 01 квітня 2026 року). ОСОБА_1 зазначає, що умислу на вчинення правопорушення в неї не було. В матеріалах справи наявна роздруківка про входження нею в реєстр декларацій, що підтверджує вжиття нею максимальних заходів на подання декларацій. Також є вагомою та обставина, що в період роботи ОСОБА_1 було дуже велике робоче навантаження, в яке в тому числі, крім основних робочих функцій, входила організація та проведення масштабних публічних заходів з ветеранами, представниками державних органів. Крім цього розпорядженням від 26 травня 2026 року ОСОБА_1 звільнена (за її заявою). З цього приводу у матеріалах справи містяться відповідні докази.

Таким чином, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню, апеляційний суд вважає, що в даному випадку, застосування щодо ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу є явно несправедливим.

За наведених вище обставин, апеляційний суд прийшов до переконання, що ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, на підставі ст. 22 цього ж Кодексу, - у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, і обмежитись усним зауваженням.

Провадження у справі відповідно закрити на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП.

На думку апеляційного суду, в даному випадку з урахуванням вищенаведеного, застосування саме такого заходу, як усне зауваження, буде достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає до частково задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, - скасувати.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, на підставі ст. 22 цього ж Кодексу, у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення та обмежитись усним зауваженням.

Провадження у справі закрити на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага