Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №305/452/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 305/452/26

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/137/26, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Тулика І. І. на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 06.03.2026.

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 1 № 583299 від 05.02.2026 та постанови судді від 06.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 05.02.2026 о 01 год 20 хв в м. Рахів, вул. Т. Шевченка, Рахівського району Закарпатської області, керував транспортним засобом марки «Фіат Дукато», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою пристрою «Драгер 6820» зі згоди водія, результат огляду 1,52 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Тулик І. І. просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопрушення. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що судом проігноровано надану адвокатом виписку з журналу Рахівської районної лікарні, де ОСОБА_1 05.02.2026 проходив медичне освідчення, згідно з яким рівень алкоголю в його організмі становить 0,00 проміле. Працівники патрульної полції перед проходженням огляду на стан алкогольного сп`яніння не роз`яснювали ОСОБА_1 право на правову допомогу адвоката, що призвело до порушення його права на захист. Протокол про адміністративне правопорушення складено із порушенням вимог діючого законодавства, без належної відеофіксації технічними засобами. Відеозапис, який міститься на диску не відповідає ні вимогам ст. 251 КУпАП, ні вимогам Інструкції. В

-2-

протоколі відсутнє посилання на на номер технічного засобу, відеозапис не є не безперервним, не містить моменту складання всіх процесуальних документів. Крім того, ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом.Сторона захисту зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може вважатися належним доказом вини особи у вчиненні адміністративного праовопрушення. Рапорт поліцейського від 05.02.2026, з огляду на висновки Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі № 524/5741/16-а, також не може бути належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 , тому посилання суду першої інстанції на рапорт є безпідставним. Таким чином, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йогому адміністративного правопорушення є передчасним та безпідставним. Крім того, розмір штрафу в декілька разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати в Україні.

В додаткових поясненнях адвокат зазачив про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та фізіологічної неможливості вини ОСОБА_1 відповідно до науково-медичного аналізу. Показник 0,00 проміле о 08 год в медичній установі беззаперечно і з точки зору біології та фізіології доводить, що ОСОБА_1 перебував у повністю тверезому стані. Вважає, що результат приладу Драгер 1,25 проміле є хибно позитивним. Крім того, відеозапис є неналежним доказом, оскільки у протоколі відсутній номер технічного засобу, яким здійснювалася відео фіксація, а ткож він не є не безперервним. Рапорт поліцейського є суб`єктивним документом і має бут підтвердженим іншими належними доказами, тому не може бут належним доказом у справі. Крім того, судом порушено презумпція невинуватості та норм матеріального та процесуального права.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовою кореспонденцією, а також довідкою про доставку смс-повідомлення, ОСОБА_1 та його захисник-адокат Тулик І. І. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли та доказів про поважність причин неявки не надали. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адоката Тулика І. І., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.

Дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката Тулика І. І. не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення

-3-

виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці вимоги закону, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 583299 від 05.02.2026, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 583299 від 05.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 05.02.2026 о 01 год 20 хв в м. Рахів, вул. Т. Шевченка, Рахівського району Закарпатської області, керував транспортним засобом марки «Фіат Дукато», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою пристрою «Драгер 6820» зі згоди водія, результат огляду 1,52 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується: роздруківкою тесту № 0857 від 05.02.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 о 01 год 21 хв 05.02.2026 знаходився у

-4-

стані алкогольного сп`яніння, проміле – 1,53; актом огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортами поліцейського Микуляка Д. В. від 05.02.2026; копією постанови серії ЕНА № 6615619 від 05.02.2026, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 121 КУпАП; відеозаписом на DVD диску з нагрудних боді-камер поліцейських та іншими матеріалами справи.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необгрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 158299 від 05.02.2026 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_1 , надавши свої письмові пояснення, в яких зазачив, що вживав алкогольні напої, а саме горілку об`ємом 0,5 л та керував транспортним засобом Фіат Дукато.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_3 законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 583299 від 05.02.2026 складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.

Жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 , з приводу незаконних дій працівників поліції, матеріали справи не містять.

Будь-яких обставин, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі не зазначено і під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події.

Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину.

Поліцейським у протоколі зазначено, що огляд водія проведений за допомогою приладу «Драгер Алкотестер 6820». Результат огляду на стан сп`яніння – 1,52 проміле. Апеляційний суд враховує, що результат тесту ОСОБА_1 , проведеного працівниками поліції, а саме – 1,52 проміле, перевищує гранично допустиму норму (0,2 проміле) та беззаперечно вказує на перебування особи у стані алкогольного сп`ягніння. Крім того, ОСОБА_1 з результатом погодився, підписав всі адміністративні матеріали складені щодо нього, надав свої письмові пояснення, зауважень поліцейським не висловлював.

-5-

З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вживав алкогольних напоїв, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами.

Як такі, що не знаходять свого підтвердження, а також не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до виписки з журналу Рахівської районної лікарні, рівень алкоголю в крові ОСОБА_1 становить 0,0 проміле, оскільки такий висновок не є належним доказом у розумінні ст. 251 КУпАП.

Щодо тверджень апеляційної скарги про те, що працівниками полції не було роз`ясено ОСОБА_1 його право на правову допомогу, апеляційний суд визнає їх неспроможними та відхиляє, оскільки з відеозапису не вбачається, що останній був позбавлений можливості звернутись за правовою допомогою та бажав скористатися послугами адвоката.

Твердження сторони захисту про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки не є безперервним, то такі на думку апеляційного є необґрунтованими, оскільки нормами КУпАП не передбачено долучення до протоколу повністю всього безперервного відеозапису. Те, в якому обсязі надається відеозапис відносить виключно до дискреційних повноважень працівників поліції.

Неодноразово суд апеляційної інстанції в справах про адміністративне правопорушення наголошував на тому, що скасування судового рішення виключно на підставі формальної констатації, зокрема за наявності технічних помилок, відсутність безперервності відеозапису, за відсутності інших підстав для скасування постанови суду жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму та істотно порушував би основні принципи правовладдя (невідворотності покарання за вчинене порушення, справедливості, рівності тощо).

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, наявні в матеріалах справи фрагменти відеозаписів та інші матеріалі справи, які узгоджується повністю зі змістом обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 583299 від 05.02.2026, є достатньою доказовою базою для належної фіксації порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, а тому є допустимими і належними і в сукупноті з іншими доказами наявними в матеріалх справи, проза розумним сумнівом свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів сторони захисту про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено номер пристрою, за допомогою якого здійснювався запис, то апеляційний суд визнає їх необґрунтованими і такі відхиляє, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення зазначений номер технічного відеозапису, а саме: 0620. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що ні ст. 256 КУпАП, яка регулює зміст протоколу про адміністративне правопорушення, ні положення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 № 1395, не вимагають зазначення засобу відеофіксації у протоколі про адміністративне правопорушення.

-6-

Посилання адвоката на те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 583299 від 05.02.2026, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом шляхом передачі тверезому водію.

На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.

Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.

При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката Тулика І. І. задоволенню не підлягає.

При прийнятті рішення враховуються положення нормативно-правових актів про те, що сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що стороною захисту не надано жодних доказів у підтвердження доводів апеляційної скарги та спростування висновків суду першої інстанції і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлено, а не з`явившись на розгляд справи сторона захисту позбавила себе можливості здійснити такі дії під час апеляційного розгляду справи.

-7-

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Тулика І. І. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 06.03.2026 щодо ОСОБА_4 , - без змін.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя