Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №679/1870/25 — Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/350/2026

Справа № 679/1870/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року місто Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Парай В.В.,

представника позивача Павлюк І.А.,

представника відповідача Оліферук Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Нетішинського міського суду, цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Павлюк І.А. до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Оліферук Ж.А., – про зменшення розміру аліментів, –

встановив:

22 грудня 2025 року до Нетішинського міського суду надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Павлюк І.А. до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Оліферук Ж.А., – про зменшення розміру аліментів (а.с.2-4).

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Павлюк І.А. зазначено:

відповідно до рішення Нетішинського міського суду від 18 липня 2024 року – з позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто, з 19 лютого 2024 року, та до досягнення дитиною повноліття,

однак, після ухвалення судового рішення, змінився сімейний стан позивача ОСОБА_1 , який є платником аліментів, а саме, 23 жовтня 2024 року позивачем ОСОБА_1 укладено шлюб з ОСОБА_4 , який зареєстровано Нетішинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), що підтверджується актовим записом №105, у якому у подружжя народилася дочка – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

тож, дружина ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку, з 04 вересня 2025 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 ,

що і слугувало підставою звернення до суду, оскільки, станом на час подання позову змінився сімейний стан позивача ОСОБА_1 , зокрема, у останнього на утримання перебувають дитина і дружина, і дана обставина не існувала на момент ухвалення Нетішинським міським судом рішення від 18 липня 2024 року, у зв`язку з чим, враховуючи приписи ст.192 СК України, якими встановлено, що – розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, – розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , слід зменшити з 1/4 (однієї четвертої) частини на 1/8 (одну восьму) частину заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,

так як аналіз ст.192 СК України дає можливість дійти до висновку, що підставами зміни розміру аліментів, як зменшення, так і збільшення, – є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану платника або ж одержувача аліментів, при цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав,

водночас, з огляду на викладене, зміна сімейного стану є самостійною, не залежно від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів, і подібний правовий висновок викладено у постановах ВС від 14 грудня 2022 року (справа №727/1599/22 (провадження №61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року (справа №682/2454/22 (провадження №61-10748св23), від 08 січня 2025 року (справа №567/1462/23 (провадження №61-6943св24), що суд має враховувати, виходячи із ст.263 ч.4 ЦПК України, у якій зазначено, що – при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах ВС.

29 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Павлюк І.А. до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Оліферук Ж.А., – про зменшення розміру аліментів, відповідно до ухвали Нетішинського міського суду від 29 грудня 2025 року (а.с.21), відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання

23 червня 2026 року у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Павлюк І.А. до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Оліферук Ж.А., – про зменшення розміру аліментів, відповідно до ухвали Нетішинського міського суду від 23 червня 2026 року (а.с.103), – підготовче провадження закрито з призначенням справи до судового розгляду по суті.

13 лютого 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Оліферук Ж.А., на виконання ухвали Нетішинського міського суду від 29 грудня 2025 року, – надала до суду відзив на позовну заяву (вх. №876/26 від 13 лютого 2026 року (а.с.36-41), в якому зазначила, що:

рішенням Нетішинського міського суду від 18 липня 2024 року – з позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто, з 19 лютого 2024 року, та до досягнення дитиною повноліття,

позивач ОСОБА_1 , звернувшись до суду з відповідним позовом, вказує, що після ухвалення судового рішення, змінився сімейний стан останнього, а саме, 23 жовтня 2024 року він уклав шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у нього народилася донька ОСОБА_5 , відповідно, дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку, з 04.09.2025 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 , що вказує на перебування на його утриманні дитини та дружини, і саме вказана обставина, яка не існувала на момент ухвалення судового рішення від 18 липня 2024 року, слугувала підставою звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів,

сторона відповідача повністю не визнає позовну заяву, оскільки визначений у 2024 році рішенням суду розмір аліментів – відповідає вимогам закону та потребам дитини, а позивач ОСОБА_1 , окрім, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дитини та наказу про декретну відпустку, не надав доказів на підтвердження обставин, зазначених в позові, які можуть свідчити про неможливість надавати матеріальну допомогу в раніше визначеному розмірі через зміну сімейного стану,

крім того, незважаючи на те, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, позивач ОСОБА_1 , окрім сплати аліментів, жодних додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_6 не несе, оскільки, під час перебування сина ОСОБА_6 з батьком – позивачем ОСОБА_1 , усі витрати, навіть дрібні, пов`язані з харчуванням дитини, послугами таксі для дитини за маршрутом до батька і назад, придбання іграшок, тощо, – повністю компенсуються матір`ю – відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується скріншотами переказів з карти сина ОСОБА_6 5168 … 0003 на карту позивача ОСОБА_1 5168 … 1854, зокрема, у сумі 201,01 грн. від 01 серпня 2025 року, у сумі 1005,03 грн. від 08 травня 2025 року, у сумі 226,13 грн. від 10 грудня 2025 року, у сумі 251,26 грн. від 21 жовтня 2025 року, у сумі 291,46 грн. від 30 листопада 2024 року, у сумі 100,50 грн. від 24 січня 2026 року,

тож, позивач ОСОБА_1 не несе витрат на лікування дитини, оздоровлення, дозвілля, навчання у школі, додаткові заняття, гуртки, репетиторство, комунальні послуги, зокрема, як приклад, син ОСОБА_7 навчається у 2 класі за навчальною програмою «Світ чекає крилатих», вартість навчання складає 3200 гривень, які несе відповідач ОСОБА_2 , що стверджується платіжними інструкціями на ім`я ОСОБА_8 в сумі 1975 грн. від 03 жовтня 2025 року та 1200 грн. від 10 лютого 2026 року, відвідує приватних репетиторів молодших класів (додаткові заняття з української мови та математики), репетитора з англійської мови, які вартують, орієнтовно, в 2000 гривень на 2 тижні, а також, школу швидкого рахунку «Соробан», вартість навчання у якій в перший місяць становить до 2100 гривень, а в послідуючі місяці 1300 грн., син ОСОБА_7 протягом 2025 року неодноразово хворів на простудні та вірусні захворювання, про що свідчать виписка з амбулаторної карти хворого та довідка про перенесенні захворювання, і витрати на лікування також несе виключно відповідач ОСОБА_2 , враховуючи, що найменші витрати на період хвороби становлять 700-1000 гривень, також, син ОСОБА_7 за рекомендацією лікарів, пройшов курс оздоровчого масажу в період з 15.01.2026 року по 05.02.2026 року, вартістю 7000 гривень, відвідування дитиною стоматолога 09.02.2026 року вартувало 1150 грн., що стверджується квитанцією,

також, слід зазначити, що протягом місяця дитина відвідує по 2-3 дитячих день народжень своїх однолітків, однокласників, друзів, які коштують відповідачеві ОСОБА_2 від 1000 до 1500 гривень, яка, окрім зазначеного, несе витрати на комунальні послуги, вартість яких, для прикладу, за місяць становить 3500,30 гривень, та витрати на утримання будинку та прибудинкової території у сумі 1175,6 гривень,

при цьому, дохід відповідача ОСОБА_2 в порівнянні з 2024 року не зріс, а, навпаки, зменшився, оскільки, у зв`язку із самостійним вихованням дитини, остання змушена була написати заяву про скорочення робочого часу за місцем роботи, що підтверджується наказами про встановлення неповного режиму робочого часу від 30 грудня 2025 року, від 14 липня 2025 року, 09 вересня 2025 року, 31 грудня 2024 року,

тому, зменшення розміру аліментів з 1/4 частки до 1/8 частки, як зазначено у позові, не відповідатиме вимогам сімейного законодавства, суперечитиме інтересам неповнолітнього сина та призведе до несправедливого положення між дітьми, оскільки, син ОСОБА_7 проживає у неповній сім`ї, виховується матір`ю, в той час як донька ОСОБА_9 проживає у повній сім`ї, має не тільки утримання й виховання від обох батьків, а й додаткову матеріальну допомогу, оскільки, дружина позивача ОСОБА_1 отримала державну допомогу при народженні дитини у розмірі 41280 грн., яка виплачується протягом трьох років,

позивач ОСОБА_1 жодного доказу на погіршення свого майнового стану через зміну сімейного стану, пов`язаного з одруженням у жовтні 2024 року та народженням доньки ОСОБА_9 у 2025 році, не вказав, тож, яким чином покращення сімейного стану впливає на можливість сплачувати аліменти сину ОСОБА_6 від першого шлюбу в раніше визначеному розмірі є не зрозумілим,

до того ж, поряд з покращенням сімейного стану у позивача ОСОБА_1 , після ухвалення рішення суду, відбулося і покращення матеріального становища останнього, зокрема, станом на 2024 рік, позивач ОСОБА_1 отримував дохід за основним місцем роботи в розмірі 119000 гривень та додатковий дохід в ОСББ «Шевченківський 26» 10650 грн., а з довідки про доходи від 12.12.2025 року слідує, що дохід позивача ОСОБА_1 становить від 140000 до 199000 гривень в середньому, тобто, дохід за останні 2 роки зріс на 50000 гривень,

крім того, звертаючись до суду позовом, позивач ОСОБА_1 придбавав транспортний засіб – мотоцикл, чим покращив своє матеріальне становище, і ввзагалі приховав доходи, які він отримує, обіймаючи посаду голови ОСББ, що має братись судом до уваги при визначенні розміру аліментів, відповідно до ст.182 СК України, і саме зазначені обставини, підтверджені доказами, мають прийматися судом до уваги при розгляді спору про зменшення розміру аліментів, оскільки, батьки не повинні компенсувати зменшення утримання однієї дитини за рахунок іншої, і зменшення аліментів не відповідатиме інтересам неповнолітнього ОСОБА_6 та порушуватиме його право на належне утримання з боку батька, у зв`язку з чим, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, стягнутих рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року слід відмовити.

23 лютого 2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Павлюк І.А., на виконання ухвали Нетішинського міського суду від 29 грудня 2025 року, – надала до суду відповідь на відзив (вх. №1077/26 від 23 лютого 2026 року (а.с.69-71), у якій зазначила, що:

рішенням Нетішинського міського суду від 18 липня 2024 року – з позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто, з 19 лютого 2024 року, та до досягнення дитиною повноліття,

предметом розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – є зменшення розміру аліментів,

у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 зазначає несення витрат на дитину, пов`язаних із харчуванням, послугами таксі, лікуванням, оздоровленням, навчанням, додатковими заняттями, гуртками, репетиторством, подарунками, та витрат на комунальні послуги, що, у розумінні чинного законодавства, є додатковими витратами,

за змістом ст.185 СК України – той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також, той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо), і розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення, додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно,

у постанові ВС від 14 січня 2019 року (справа № 751/4312/16-ц) наголошено, що до таких особливих обставин закон відносить, зокрема, випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у зв`язку з розвитком певних її здібностей, і визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку,

і вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах, з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення, і у випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково, при цьому, наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення, і ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини,

згідно п.18 постанови Пленуму ВС «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» – до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом, тощо), можна притягати лише батьків, і у цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі, додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно, таким чином, законодавець пов`язує факт виникнення додаткових витрат з особливими обставинами, викликаними хворобою дитини, розвитком її здібностей, тощо,

і розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами, наприклад: витрати на спеціальний медичний догляд – довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг, витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування – виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами, тощо, додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, – розрахунком або обґрунтуванням необхідності майбутніх витрат,

тобто, не тільки факт понесення додаткових витрат на дитину має бути документально підтверджений, а й необхідність у них, а також, має прослідковуватись причинно-наслідковий зв`язок між доказами понесених витрат,

доказами на підтвердження наявності особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (музичного інструменту, спортивного спорядження, тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування, тощо),

натомість, відповідач ОСОБА_2 , заявляючи про витрати на дитину, якими остання водночас обґрунтовує і відсутність підстав для зменшення аліментів, – не надала до суду жодного належного доказу на спростування позовних вимог, оскільки, зокрема, скріншоти про перерахування коштів підтверджують лише перерахування грошових коштів на картку дитини, за відсутністю доказів, на що кошти витрачаються, не надала жодних документів/виписок з історії хвороби чи призначення саме лікарем дитині масажу, в тому числі, і документів, що підтверджують витрати за фотополімерну реставрацію дитині,

як вбачається із довідки про нараховані доходи та утримані аліменти за період з травня 2026 року по жовтень 2026 року, відповідач ОСОБА_2 отримала аліменти на загальну суму 198756 гривень 52 копійки, що в середньому в місяць становить 33126 гривень 09 копійок, при цьому, варто звернути увагу, що згідно чинного законодавства батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Позивач ОСОБА_1 , будучи своєчасно та належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання – не з`явився, клопотань щодо відкладення розгляду цивільного провадження – до суду не надав.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Павлюк І.А., посилаючись на узгоджену з позивачем ОСОБА_1 спільну позицію, вважала за можливе проведення судового розгляду у цивільному провадженні за відсутності останнього, і, водночас, підтримавши обґрунтування заявлених вимог та наполягаючи на задоволенні позову в повному обсязі, вважала за необхідне зменшити розмір стягнутих, відповідно до рішення Нетішинського міського суду від 18 липня 2024 року, з позивача ОСОБА_1 , на користь відповідача ОСОБА_2 , аліментів на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 частини на 1/8 частину заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, що буде необхідним та достатнім розміром аліментів для утримання неповнолітньої дитини.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи своєчасно та належним чином повідомленою про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання – не з`явилася, клопотань щодо відкладення розгляду цивільного провадження – до суду не надала, виклавши свою позицію у скерованому до суду відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Оліферук Ж.А., посилаючись на узгоджену з відповідачем ОСОБА_2 спільну позицію, вважала за можливе проведення судового розгляду у цивільному провадженні за відсутності останньої, і, водночас, підтримавши аргументи і міркування в заперечення позовних вимог, викладені у відповідному відзиві на позов, вважала необхідним відмовити у задоволенні останнього, у зв`язку з відсутністю жодних підстав для зменшення визначеного рішенням Нетішинського міського суду від 18 липня 2024 року розміру аліментів на утримання дитини.

У судовому засіданні встановлено:

відповідно до рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року (а.с.5-10) – з позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто, з 19 лютого 2024 року, та до досягнення дитиною повноліття,

із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 23 жовтня 2024 року (а.с.11) вбачається, що 23 жовтня 2024 року у Нетішинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) – позивач ОСОБА_1 зареєстрували шлюб з ОСОБА_4 , про що складено відповідний актовий запис за №105 від 23 жовтня 2024 року,

із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Нетішинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) 22 липня 2025 року (а.с.12) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у позивача ОСОБА_1 народилась дитина – донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю якої є – ОСОБА_10 , батьком якої є – позивач ОСОБА_1 , про що складено відповідний актовий запис за №121 від 22 липня 2025 року,

із копії наказу ФОП « ОСОБА_11 » за №10 від 04 вересня 2025 року (а.с.13) вбачається, що ОСОБА_10 , на підставі заяви, з 04 вересня 2025 року по 18 липня 2028 року, включно, надано відпустку по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку,

із копії довідки філії «ВП «ХАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» №900 від 12 листопада 2025 року – про нараховані доходи та утримані аліменти за період 2025 року (а.с.14) вбачається, що позивач ОСОБА_1 працює у філії «ВП «ХАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» на посаді начальника зміни цеху атомної електростанції РЦ, нарахована заробітна плата останнього, за період травень 2025 року – жовтень 2025 року, складає суму у розмірі 1032501 гривня 43 копійки, з яких, за період травень 2025 року – жовтень 2025 року, утримано аліменти – у розмірі 198756 гривень 52 копійки,

із копій платіжних інструкцій від 03 жовтня 2025 року – на суму 1975 гривень, від 10 лютого 2026 року – на суму 1200 гривень (а.с.42,43) вбачається переказ грошових коштів платником – відповідачем ОСОБА_2 на рахунок отримувача – ОСОБА_8 ,

із копій наказів філії «ВП «ХАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» – про встановлення неповного режиму робочого часу та про зміну режиму робочого часу (а.с.44-47) вбачається, що відповідачу ОСОБА_2 , на період з 01 січня 2025 року до 31 грудня 2025 року, з 14 липня 2025 року до 15 серпня 2025 року, з 09 вересня 2025 року до 29 грудня 2025 року, з 01 січня 2026 року до 31 грудня 2026 року, встановлено неповний режим робочого часу,

із скріншотів переказів з Картки Юніора НОМЕР_5 , належної дитині – ОСОБА_3 (а.с.48-53,55), вбачається переказ грошових коштів отримувачу – позивачу ОСОБА_12 на картку НОМЕР_6 , зокрема, 01 серпня 2025 року – у сумі 201 гривня 01 копійка, 08 травня 2025 року – у сумі 1005 гривень 03 копійки, 10 грудня 2025 року – у сумі 226 гривень 13 копійок, 21 жовтня 2025 року – у сумі 251 гривня 26 копійок, 30 листопада 2024 року – у сумі 291 гривня 46 копійок, 24 січня 2026 року – у сумі 100 гривень 50 копійок,

із скріншоту переказу з рахунку НОМЕР_7 та розрахунку внесків за лютий 2026 року (а.с.54,56,57) вбачається перерахування грошових коштів, у загальній сумі 3500 гривень 30 копійок, в рахунок сплати комунальних послуг, з боку відповідача ОСОБА_2 ,

із довідки про відвідування процедури масажу від 05 лютого 2026 року та копії фіскального чеку №6170548689 від 05 лютого 2026 року (а.с.58,59) вбачається проходження курсу оздоровчого загального масажу тіла (10 сеансів) із 15 січня 2026 року до 05 лютого 2026 року дитиною – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загальна вартість якого становить 7000 гривень (вартість однієї процедури – 700 гривень),

із копії фіскального чеку №6195916471 від 09 лютого 2026 року (а.с.60) вбачається оплата послуг стоматолога у вигляді консультації та фотополімерної реставрації (початковий карієс) у загальній сумі 1150 гривень,

із копії довідки про перенесені захворювання дитини від 02 лютого 2026 року (а.с.61) вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , хворів та не відвідував заклад освіти в період часу з 26 січня 2026 року до 30 січня 2026 року, діагноз – ГРЗ,

відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого (а.с.62) – дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено повний діагноз: гіпертрофія аденоїдів … в анамнезі,

із інформації Головного Управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (а.с.63-65) – сума нарахованого позивачу ОСОБА_1 доходу за І квартал 2024 року становить: за січень 2024 року – 119106 гривень 23 копійки (філія «ВП «ХАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом»), 710 гривень 92 копійки (філія «ВП «ХАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом»), 10650 гривень (ОСББ «Шевченківський-26»), за лютий 2024 року – 118418 гривень 11 копійок (філія «ВП «ХАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом»), 3028 гривень 91 копійка (філія «ВП «ХАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом»), 10650 гривень (ОСББ «Шевченківський-26»), за березень 2024 року – 118065 гривень 17 копійок (філія «ВП «ХАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом»), 2044 гривні 14 копійок (філія «ВП «ХАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом»), 10650 гривень (ОСББ «Шевченківський-26»).

Так, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси – у спосіб, визначений законом, дотримуючись завдань та основних засад цивільного судочинства, якими є – справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, і судовий захист – є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників судового процесу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст.4 ЦПК України), що, окрім того, закріплено у ст.16 ЦК України, за приписами якої – кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тож, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених ЦПК України випадках, і учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору – на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, при цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).

Разом з тим, згідно з положеннями ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, і обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Водночас, суд вирішуючи справи, застосовує при розгляді проваджень – Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року і Протоколи до останньої, згоду на обов`язковість яких надано ВР України, а також, практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ (ст.10 ч.4 ЦПК України), оскільки, згідно із ст.9 Конституції України, – Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція), підлягає застосуванню в Україні, як частина національного законодавства, що повністю узгоджується з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» №3477-IV від 23 лютого 2006 року, за якими – суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах ВС (ст.263 ч.4 ЦПК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, відповідно до моральних засад суспільства, при цьому, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ст.7 ч.8, ст.7 ч.9 СК України).

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, щодо виконання обов`язку батьків утримувати дитину та виконання обов`язків подружжя по утриманню дітей, регулюються нормами Сімейного кодексу України (далі СК України), зокрема, главою 15 СК України.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими (ст.8, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У відповідності до положень ст.51 Конституції України та ст.150, ст.180 СК України – батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

При цьому, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, і розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст.141 СК України).

Водночас, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ст.152 ч.1 СК України).

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року та іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана ВР України, і регулювання сімейних відносин – має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ст.7 СК України).

Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, і, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, при цьому, найкращі інтереси дитини – є предметом їх основного піклування (ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Тобто, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини (ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Відповідно до положень ст.8 Конвенції – кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тож, у відповідності до діючого законодавства – дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст.181 ч.3 СК України – за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, при цьому, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину – не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ст.182 ч.2 СК України).

Згідно ст.183 ч.1 СК України – частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При цьому, розмір частки від заробітку (доходу), що приходиться на утримання дитини, законом не встановлюється, а визначається судом у кожному конкретному випадку стягнення аліментів, з урахуванням обставин, передбачених ст.182 СК України.

Так, згідно положень ст.182 ч.1 СК України, – при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини,

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів,

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина,

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі, рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав,

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі, на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів,

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви (ст.191 СК України).

При цьому, платник/одержувач аліментів має право звернутися до суду з позовом про зменшення/збільшення розміру аліментів, за наявністю підстав для зміни розміру аліментів, що передбачені матеріальним законом, а саме, ст.192 СК України, відповідно до якої – розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

Отже, враховуючи зміст ст.181, ст.182, ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, і, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів – одержувач аліментів на дитину може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів, водночас, значне погіршення матеріального становища платника аліментів – може бути підставою для вимоги з боку останнього про зменшення розміру аліментів.

Тож, підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є зміна (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, які виникли після ухвалення судом означеного рішення, та інші встановлені законом випадки.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму ВС України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» – розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Також, у Постанові ВС України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів, а значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У відповідності до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» за №4695-IX від 03 грудня 2025 року (ст.7) – з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає для: дітей віком до 6 років – 2817 гривень, дітей віком від 6 до 18 років – 3512 гривень.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд, дослідивши надані в судове засідання матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, а також, беручи до уваги позицію учасників судового процесу, в тому числі, і викладену представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Оліферук Ж.А. у відзиві на позов, і, відповідно, оцінивши надані докази, які мають значення для правильного вирішення справи, і на які кожна сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи, базуючись на засадах верховенства права, і, відповідно, ухвалюючи судове рішення, яке повинно бути законним та обґрунтованим, з максимально можливим урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, – приходить висновку, що позовна заява представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Павлюк І.А. про зменшення розміру аліментів, – підлягає задоволенню частково, так як, у судовому засіданні встановлено наявність обставин, які свідчать про зміну матеріального та сімейного стану платника аліментів, що, як наслідок, є правовою підставою для зменшення розміру встановлених стягнень.

Так, позивач ОСОБА_1 , станом на час звернення до суду з позовом та розгляду зазначеної справи, є батьком дитини – спільного з відповідачем ОСОБА_2 сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якого, відповідно до рішення Нетішинського міського суду від 18 липня 2024 року, сплачує аліменти, у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 лютого 2024 року і до досягнення повноліття, на користь відповідача ОСОБА_2 .

Також, з 18 липня 2025 року позивач ОСОБА_1 має на утриманні дитину, народжену у іншому шлюбі, – доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Нетішинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) 22 липня 2025 року.

Крім того, позивач ОСОБА_1 має на утриманні дружину – ОСОБА_10 , яка, у зв`язку з народженням спільної з останнім доньки, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку, тож, відповідно перебуває на повному утриманні позивача ОСОБА_1 , що підтверджено наданими стороною позивача та дослідженими у судовому засіданні доказами.

І означені обставини, зокрема, пов`язані з народженням дитини у іншому шлюбі з наявністю на утриманні дружини, що доглядає за дитиною до досягнення трьох років, – не існували та були відсутні на час ухвалення судового рішення – рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року щодо стягнення аліментів на утримання сина позивача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і саме наявність яких вказує на зміну сімейного і матеріального стану позивача ОСОБА_1 , який є платником аліментів, так як у останнього на утриманні, як встановлено під час розгляду справи, наразі, перебувають двоє дітей та дружина, тобто, у платника аліментів збільшилась кількість утриманців, що, як наслідок, викликало необхідність звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, відповідно до ст.192 СК України, якою передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я та в інших передбачених СК України випадках.

І такі положення закону не виключають, в тому числі, і одночасне настання визначених підстав для зміни розміру аліментів, зокрема, і зміни сімейного, і зміни матеріального стану, при цьому, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів, що повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові ВС від 14 грудня 2022 року у справі №727/1599/22.

Таким чином, на думку суду, за вказаних обставин вбачається наявність двох самостійних підстав для зміни розміру аліментів: зміна матеріального та сімейного стану позивача ОСОБА_1 , який є платником аліментів, на що вказують одруження та народження дитини у іншому шлюбі, що викликає виникнення інших фінансованих зобов`язань, і зазначені обставини вочевидь потребують додаткових матеріальних витрат, оскільки позивач ОСОБА_1 має нести витрати і по утриманню дружини, і по утриманню новонародженої дитини, і доказів протилежного в заперечення позовних вимог, у відповідності до приписів ст.12, ст.81 ЦПК України, – до суду не надано, в той час, як обов`язок доведення обставин, які мають значення для вирішення спору, в тому числі, і щодо можливості або ж не можливості сплачувати аліменти в раніше визначеному судовим рішенням розмірі, покладається саме на сторону провадження.

Слід зазначити, що надані стороною відповідача докази, пов`язані із додатковими витратами на дитину позивача ОСОБА_1 – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема, пов`язані з харчуванням, послугами таксі, лікуванням, оздоровленням, навчанням, заняттями, гуртками, репетиторством, подарунками та комунальними послугами, які виключно несе відповідач у справі ОСОБА_2 , – не спростовують зміну матеріального та сімейного стану безпосередньо позивача ОСОБА_1 , що виникає безпосередньо із поведінки платника аліментів.

Крім того, обов`язок матері/батька утримувати дитину та його виконання унормовано у главі 15 СК України, у якій передбачено і участь батьків у додаткових витратах на дитину.

Відповідно до ст.185 СУС України – той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), і розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення, при цьому, додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Тож, питання щодо компенсування додаткових витрат між батьками дитини, за наявності певних обставин, вирішується або ж у добровільному порядку, або ж, у разі відсутністю згоди, – за рішенням суду, і не є предметом спору, з приводу якого позивач ОСОБА_1 звернувся до суду.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд, беручи до уваги інтереси обох дітей позивача ОСОБА_1 , які мають право на забезпечення належних умов для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, та, аналізуючи норми права, що регулюють стягнення аліментів на утримання неповнолітніх, – вважає вимоги позивача ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів обґрунтованими.

При цьому, суд, прийшовши до переконання щодо обґрунтованості позовних вимог про зменшення розміру аліментів, на підставі ст.192 СК України, та, відповідно, визначаючи розмір частки від заробітку (доходу), що має приходитись на утримання дитини, беручи до уваги, що на користь однієї дитини не може бути стягнуто більший розмір аліментів, ніж на користь іншої дитини, і зменшення розміру аліментів не можна компенсувати за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою, – вважає доцільним зменшення розміру аліментів з 1/4 частки до 1/6 частки доходів, виходячи із визначеної цивільним процесуальним законодавством частки, яка підлягає стягненню на двох дітей, у вигляді однієї третини, водночас, вважаючи необхідним у судовому рішенні зазначити мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який, згідно приписів ст.182 СК України, – не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також, визначити початок сплати присуджених судом аліментних виплат, відповідно до положень, викладених у Постанові Пленуму ВС України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за змістом яких – у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили (п.23 Постанови).

Тож, на переконання суду, розмір стягнутих аліментів, визначений рішенням Нетішинського міського суду від 18 липня 2024 року, за яким – з позивача ОСОБА_1 , на користь відповідача ОСОБА_2 , на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у 1/4 частку заробітку (доходу) платника підлягає зменшенню до 1/6, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, – що, на думку суду, забезпечить фізичний, духовний та моральний розвиток утриманця, буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, а також, не суперечить вимогам закону та буде відповідати засадам добросовісності, розумності та справедливості.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, і, хоча ст.6 п.1 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення, і питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», №4909/04, §58, рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «RuizTorija v. Spain», №303-А, §29).

Також, суд вважає за необхідне, ухвалюючи остаточне рішення за справою, вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами, з урахуванням положень ЦПК України, стягнувши з відповідача ОСОБА_2 , на користь позивача ОСОБА_1 , – судовий збір у розмірі 807 гривень 51 копійка, виходячи із 66,67 % задоволення позовних вимог, оскільки, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст.133 ч.1 ЦПК України), при цьому, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог(ст.141 ч.1, ст.141 ч.2 ЦПК України), водночас, не вбачаючи підстав для розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, про що зазначено сторонами у справі: позивачем – у позовній заяві, відповідачем – у відзиві на позов, оскільки, будь-яких даних на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в означених представниками сторін розмірі, з боку останніх до суду не надано.

На підставі викладеного, з урахуванням положень ст.202, ст.203, ст.204, ст.205 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 133, 141-142, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позов представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Павлюк І.А. до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Оліферук Ж.А., – про зменшення розміру аліментів, – задовольнити частково.

Розмір аліментів, встановлений рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року, за яким – з позивача ОСОБА_1 , на користь відповідача ОСОБА_2 , на утримання дитини: сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 лютого 2024 року та до досягнення повноліття, – змінити, стягнувши з позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , – судовий збір у розмірі 807 (вісімсот сім) гривень 51 копійка.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (паспорт громадянина України/ID-картка НОМЕР_8 , дата видачі – 31 жовтня 2023 року, орган, що видав, – 6812), зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 .

Представник позивача ОСОБА_1 : адвокат Павлюк Ірина Анатоліївна, РНОКПП НОМЕР_9 , адреса для листування – 35302, село В. Олексин Рівненського району Рівненської області, вулиця Промислова, 14.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 .

Представник відповідача ОСОБА_2 : адвокат Оліферук Жанна Антонівна, РНОКПП НОМЕР_10 , адреса для листування – 30100, місто Нетішин Шепетівського району Хмельницької області, вулиця Шевченка, 7/55.

Повний текст рішення складений 14 серпня 2026 року.

Суддя: