Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №335/2187/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/2187/26 2-а/335/61/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 1784 від 18.08.2025 у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , в особі свого представника — адвоката Мазур Олени Сергіївни, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить поновити процесуальний строк на звернення до суду з позовною заявою, визнати протиправною та скасувати постанову № 1784 від 18 серпня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до оскаржуваної постанови № 1784 від 18 серпня 2025 року, винесеної тимчасово виконувачем обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 , позивача было притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень. Згідно з фабулою оскаржуваної постанови, о 07:00 09 серпня 2025 року у АДРЕСА_1 , під час загальної мобілізації, позивач не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника ТЦК та СП або поліцейського, чим порушив вимоги частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Позивач вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що протягом п`яти років поспіль — з 21 жовтня 2019 року по 27 січня 2025 року — він безперервно перебував під вартою у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження у справі № 310/10016/19, де він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень. У зв`язку з перебуванням під вартою на момент повномасштабного вторгнення РФ 24 лютого 2022 року паперова версія військово-облікового документа позивача залишилась за місцем його постійної реєстрації та проживання в м. Бердянську, яке наразі є тимчасово окупованою територією, що унеможливило його отримання. Водночас позивач зазначає, що станом на дату зупинення уповноваженими особами (09 серпня 2025 року) він перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , пройшов військово-лікарську комісію 06 червня 2025 року, за результатами якої його визнано придатним до служби, та мав встановлений мобільний застосунок «Резерв+» із сформованим чинним військово-обліковим документом в електронній формі. На вимогу працівників ТЦК та СП позивач пред`явив військово-обліковий документ в електронній формі на мобільному пристрої, який містив QR-код, ПІБ, дату народження, РНОКПП, категорію обліку, відомості про проходження ВЛК та інші необхідні персональні дані. Після успішного пред`явлення документа працівники ТЦК та СП відпустили позивача, при цьому позивач не затримувався, протокол про адміністративне правопорушення щодо нього не складався, а про час і місце розгляду справи його не повідомляли. Обґрунтовуючи позов, представник позивача посилається на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559, відповідно до якої військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу, а перевірка електронного документа здійснюється шляхом зчитування QR-коду технічними засобами. Позивач стверджує, що оскільки його військово-обліковий документ у системі «Резерв+» був доступний щонайменше з 06 червня 2025 року, він був доступний для перевірки відповідачем шляхом зчитування QR-коду. Також представник позивача зазначає, що належними доказами у справі про адміністративне правопорушення за фактом непред`явлення військово-облікового документа згідно з ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» можуть бути виключно матеріали фото- та відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням відповідних технічних засобів. У відповідача мають бути наявні докази непред`явлення ним електронного документа, а можливий одноосібний акт про відсутність документа не є беззаперечним доказом факту правопорушення.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду з цим позовом, позивач вказав, що копію оскаржуваної постанови відповідач на його адресу не надсилав. Про наявність постанови № 1784 від 18 серпня 2025 року та накладення на нього штрафу позивач дізнався лише 23 лютого 2026 року після того, як його представник — адвокат Мазур О. С. ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження № 80031262. Вказане виконавче провадження було відкрите 22 січня 2026 року державним виконавцем для примусового стягнення штрафу у подвійному розмірі (34 000,00 грн), внаслідок чого банківські рахунки позивача були заблоковані. Зважаючи на те, що строк звернення до суду пропущено з об`єктивних причин неотримання копії постанови, позивач просить визнати причини пропуску поважними та поновити цей строк.

Ухвалою судді від 04.03.2026 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін із особливостями, встановленими ст. ст. 268–272, 286 КАС України, призначено судове засідання, встановлено відповідачу п`ятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, розглянутої 18 серпня 2025 року. Встановлено строк подання відповідачем до суду доказів до 16 березня 2026 року.

13.03.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки діють виключно на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством України, зокрема статтею 235 КУпАП, яка надає їм право розглядати справи про порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Представник відповідача зазначає, що 09 серпня 2025 року позивач, перебуваючи по АДРЕСА_1 , під час дії особливого періоду та загальної мобілізації, не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, чим порушив вимоги частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560. У зв`язку з цим стосовно позивача було складено протокол № 1784 від 09.08.2025 про адміністративне правопорушення за ознаками частини 3 статті 210-1 КУпАП, під час складання якого ОСОБА_1 було ознайомлено з його правами та обов`язками, передбаченими статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, при цьому будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило. Також позивач належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноваженою посадовою особою була винесена постанова № 1784 від 18.08.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього штрафу в розмірі 17 000,00 гривень.

Відповідач зауважує, що позивач не надав суду жодних доказів виконання вимог закону щодо наявності при собі військово-облікового документа на момент перевірки.

Стосовно вимог позивача щодо надання фото- та відеофіксації процесу перевірки документів представник відповідача зазначає, що уповноважені представники ТЦК та СП або поліцейські дійсно мають право здійснювати фото- та відеофіксацію під час перевірки документів чи інших адміністративних процедур, однак термін зберігання таких відеозаписів становить лише 30 днів, у зв`язку з чим вони не могли бути збережені та надані до суду.

Окрім того, відповідач посилається на дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів « ІНФОРМАЦІЯ_4 », згідно з якими громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 лише з 06.03.2026, у зв`язку з чим притягнення його до відповідальності за перебування у громадському місці без військово-облікового документа станом на серпень 2025 року є законним та обґрунтованим.

Також представник відповідача, посилаючись на практику Верховного Суду, вказує на те, що якщо особа має доступ до суду, правопорушник повинен доводити першочергово сам факт відсутності правопорушення, а формальне порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення, якщо наявні в матеріалах справи докази не спростовують вчинення позивачем інкримінованого правопорушення.

Вивчивши заяви сторін по суті справи, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов таких висновків.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративне відповідальність.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1–279-9 цього Кодексу.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, підтверджених належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Диспозиція вищезазначеної норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.

З оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

18.08.2025 тимчасово виконувачем обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 розглянуто справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 1784, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн (а. с. 8).

З наданого позивачем військово-облікового документа, сформованого станом на 16.02.2026, вбачається, що останній 06.06.2025 пройшов військово-лікарську комісію. Отже, найпізніше із зазначеної дати позивач мав військово-обліковий документ в електронній формі.

Відповідачем суду не надано належних доказів непред`явлення позивачем військово-облікового документа, а саме: фотознімків та відеозаписів процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеозапису.

З огляду на викладене, доводи позивача про те, що в час та місці, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові, він за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського пред`явив військово-обліковий документ в електронній формі, не можна визнати неспроможними, оскільки вони не спростовані відповідачем належними доказами.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскарженого рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскарженого рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 ст. 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

З урахуванням зазначеного, при вирішенні цієї справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що в діях позивача відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки позивачем було пред`явлено військово-обліковий документ в електронній формі.

Отже, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У цьому випадку справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За звернення до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1064 грн 96 коп., що підтверджується квитанцією. Доказів понесення інших витрат позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 72, 73, 75, 77, 132, 139, 205, 241, 242, 244, 246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 — задовольнити.

Скасувати постанову № 1784 від 18.08.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн 00 коп.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП — закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя А. В. Стеценко