Вирок від 03 вересня 2026 р. у справі №334/7415/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 04.09.2026

Справа № 334/7415/26

Провадження № 1-кп/334/677/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кролевець Сумської області, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, неодруженого, маючого на утримані неповнолітню дитину, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

установив:

09 травня 2026 року, приблизно о 14 годині 05 хвилин, водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним мотоциклом «Honda RС 47», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Дмитра Вишневенького зі сторони вул. Петра Сагайдачного в напрямку вул. Товариської в м. Запоріжжя.

В цей же час, в районі буд. 12 з лівого тротуару на проїзну частину вул. Дмитра Вишневецького вийшов пішохід ОСОБА_6 та у невідведеному для цього місці розпочав перетинати дорогу, рухаючись зліва-направо відносно напрямку руху мотоцикла «Honda RС 47», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 .

Під час руху, по вищевказаній вулиці, водій ОСОБА_4 , діючи зі злочинною недбалістю, в порушення вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, маючи об`єктивну можливість виявити на проїзній частині пішохода ОСОБА_6 , а також маючи можливість своєчасно застосувати заходи для зменшення швидкості свого руху аж до повної зупинки транспортного засобу, відповідних заходів не прийняв, продовжив прямолінійний рух, внаслідок чого передньою частиною транспортного засобу допустив наїзд на потерпілого.

Своїми діями водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:

- п. 12.3.: «Уразі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Порушення водієм ОСОБА_4 вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: забою головного мозку праворуч; субарахноїдального крововиливу у ділянці апексу правої скроневої долі та субарахноїдальний крововилив у лівій скроневій долі; крововилив у правій лобній долі; лінійного перелому правої скроневої кістки з переходом на праву тім`яну кістку; перелом зовнішньої стінки правої орбіти; гемосинус (крововилив у праву клиноподібну пазуху, комірки решітчастої кістки та частково у праву верхньощелепну пазуху); забій м`яких тканин правої лобно-скроневої ділянки; забійна рана тім`яної ділянки; параорбітальна гематома праворуч», які кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження, за ознакою небезпеки для життя.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення йому судом суті обвинувачення, свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю. В ході судового розгляду кримінального провадження надав суду показання, які є послідовними, і повністю підтверджують обставини вчинення злочину, що викладені в обвинувальному акті, погодився на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту щодо тих обставин, які ніким, у тому числі і ним не оспорюються, допиту потерпілого та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу, пояснивши, що рішення його є добровільним, наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілі. У вчиненому щиро кається, просить суд не застосовувати до нього сурову міру кримінального покарання.

Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Показання обвинуваченого, надані ним під час судового розгляду про обставини вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень з визнанням у повному обсязі своєї винності у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об`єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, суд допитавши обвинуваченого, потерпілого та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, в їх сукупності, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, судом визнаються, як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Згідно із приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

ОСОБА_4 раніше несудимий, вперше скоїв необережний злочин, має постійне місце проживання, неповнолітню дитину на утриманні, є діючим військовослужбовцем, має численні нагороди та відзнаки, які отримав за час несення військової служби, характеризується виключно з позитивної сторони, на диспансерному обліку в психіатричному диспансері та на наркологічному обліку не перебуває, свою вину в вчиненні кримінального правопорушення визнав.

Обираючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує також і те, що він раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого кримінального правопорушення, вчинив його з необережності, той факт, що він визнав свою вину у судовому засіданні.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого та інші обставини справи, суд дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а також без позбавлення спеціального права.

Клопотань про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого до набрання вироком законної сили не заявлено.

Процесуальні витрати у відповідності до вимог ст. 124 КПК належить покласти на обвинуваченого, стягнувши їх на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368-371, 373-376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Контроль за поведінкою засудженого покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у сумі 12 515 (дванадцять тисяч п`ятсот п`ятнадцять) гривень 36 44 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 12.05.2026 року у справі №334/4407/26 на мотоцикл «Honda RC47», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1