Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №698/751/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1361/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №698/751/25 Категорія: 304090000 Лазаренко В.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Таскомбанк» – адвоката Попова Євгена Васильовича на рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 14 квітня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року Акціонерного товариства «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») звернулося до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.08.2023 року ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування. З 17.08.2023 року ОСОБА_1 є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви-договору на укладення договору про комплексне банківське обслуговування з номером кредитного договору № 002/21633875-CK_SB. Позичальнику було встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 200 000,00 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 0 грн., з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом - 59 %, строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості станом на 02.05.2025 року, у розмірі 73 517,75 грн., з яких 49 646,26 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 23 871,49 грн. - заборгованість по процентам.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 002/21633875-CK_SB у вказаному розмірі

Рішенням Калинопільського районного суду Черкаської області від 14 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 002/21633875-CK_SB від 17.08.2023 року в розмірі 46 680,88 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 538,22 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який з 02.05.2024 року і по теперішній час проходить військову службу у Збройних Силах України, у зв`язку із чим на нього поширюються пільги, визначені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з 02.05.2024 року позивач не мав права нараховувати відповідачеві проценти за користування кредитними коштами.

Натомість, такі нарахування позивачем проводились, а сплачені відповідачем кошти у погашення кредиту зараховувались у погашення процентів, що вплинуло на розмір загальної заборгованості за кредитом (тілом кредиту).

Так, з наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 002/21633875-CK_SB від 17.08.2023 року станом на 02.05.2025 року вбачається, що позивачем за період з 17.08.2023 року по 01.05.2025 року було нараховано проценти за користування відповідачем кредитними коштами у розмірі 49 875,58 грн., а відповідачем за зазначений період були сплачені банку кошти у погашення процентів у сумі 26 004,09 грн..

З огляду на поширення на відповідача пільг, встановлених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», нарахування позивачем за кредитним договором № 002/21633875-CK_SB від 17.08.2023 року процентів за період з 02.05.2024 року по 02.05.2025 року (період перебування відповідача на військовій службі) в розмірі 26 836,87 грн. є незаконним, а відповідач мав сплачувати лише нараховані проценти за період з 17.08.2023 року по 01.05.2024 року (включно) у розмірі 23 038,71 грн..

Відтак, позивачем неправомірно було включено до заборгованості відповідача за процентами суму 26 836,87 грн.

Отже, з урахуванням зазначеного, грошові кошти, які були зараховані банком в рахунок сплати процентів у розмірі 2 965,38 грн. (26 004,09 грн. – 23 038,71 грн. = 2 965,38 грн.), є зайво сплаченими, і, відповідно в порядку черговості, ураховуючи, що заборгованість відповідача за процентами за користування кредитними коштами становить 0 грн., мають бути зараховані у рахунок сплати простроченої суми тіла кредиту, наявність якої відповідач не спростував поданими доказами, тому сума простроченого тіла кредиту, що підлягає стягненню з відповідача, має бути зменшена на суму 2 965,38 грн. Відтак заборгованість за тілом кредиту становить 46 680,88 грн. (49 646,26 грн. – 2 965,38 грн. = 46 680,88 грн.).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду у частині відмови у стягненні відсотків та зменшенні розміру тіла кредиту, представник АТ «Таскомбанк» – адвокат Попов Є.В.подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин у справі, просив його скасувати у відмовленій судом частині та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що суд не задовольнив вимоги позивача щодо заборгованості за відсотками, посилаючись на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та перерахував частину сплачених відсотків у тіло кредиту, однак суд не врахував, що пільга щодо нарахування відсотків не нараховується автоматично, а для цього потрібно подати заяву до банку з необхідними документами.

Звернуто увагу суду, що відповідач не повідомляв позивача про те, що він перебуває на військовій службі та жодних документів на підтвердження даного факту позивачу в момент, коли набув цього статусу, не надав.

З огляду на викладене, нарахування позивачу відсотків здійснювалось на законних підставах.

Крім того, суд першої інстанції здійснив перерахунок не на підставі неправильності здійснення розрахунку, а іншу складову кредитної заборгованості перерахував у суму тіла кредиту. Тому, вважає, що суд необґрунтовано перерахував сплачені відповідачем відсотки як тіло кредиту, оскільки відповідач сплачував ці відсотки, а отже погодився із цією умовою договору та не повідомляв про зміну свого статусу.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 17.08.2023 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування в межах проєкту «izibank», яка разом з Публічною пропозицією (офертою) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах проєкту «izibank» та Тарифами Банку, що розміщені на сайті АТ «ТАСКОМБАНК» https://tascombank.ua, складають Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в Мобільному застосунку izibank.

Відповідно до п. 2 даної Заяви-договору ОСОБА_1 просив АТ «Таскомбанк» відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 для власних потреб для зберігання коштів, виконання платіжних операцій, відповідно до умов Договору та вимог Законодавства України; оформити на його ім`я безоплатно віртуальну картку Master Card World Contactless в Мобільному застосунку, та/або надати фізичну пластикову платіжну картку Master Card World Contactless; надати йому кредит на споживчі цілі у вигляді встановлення на поточному рахунку кредитного ліміту в загальному розмірі 0 гривень. Також він погодився, що кредитний ліміт встановлено на максимально доступну суму (з урахуванням індивідуальних даних клієнта), або вказану в Мобільному застосунку в подальшому, в період дії поточного рахунку, в межах максимальної суми ліміту кредитування рахунку, що складає 200 000,00 гривень. Строк користування кредитним лімітом становить 12 місяців (365 днів) з можливістю автоматичної пролонгації на той самий строк; на кредит буде нараховуватися процентна ставка 59% річних, починаючи з дня виходу із пільгового періоду.

Згідно з п. 5 Заяви-договору відповідач підтвердив генерацію ключової пари Удосконаленого Електронного Підпису (УЕП) з особистим ключем та відповідним відкритим ключем, що буде використовуватися ним в Мобільному додатку izibank для вчинення правочинів (у вигляді електронного документу), розрахунково-касовому обслуговуванні та/або при отриманні банківських, платіжних та інших фінансових послуг. Визнає, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису, його накладення має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумцію його відповідності власноручному підпису.

Згідно з п. 7 Заяви-договору невід`ємною її частиною є Згода та запевнення клієнта до договору, з підписанням якого в Мобільному застосунку izibank Договір набуває чинності.

Заяву-договір відповідач підписав за допомогою Удосконаленого Електронного Підпису на екрані власного смартфону у Мобільному додатку izibank.

Відповідно до довідки АТ «ТАСКОМБАНК» № 19215/47.7 від 15.05.2025 року ОСОБА_1 з 17.08.2023 року є власником поточного рахунку у валюті гривня № НОМЕР_1 , який відкритий відповідно до Заяви-Анкети на укладання договору про комплексне банківське обслуговування з номером кредитного договору № 002/21633875-CK_SB від 17.08.2023, № картки НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ТАСКОМБАНК».

Виписками по особовим рахункам кредитного договору № 002/21633875-CK_SB за період з 17.08.2023 року по 02.05.2025 року підтверджується факт користування ОСОБА_1 коштами та поповнення карткового рахунку.

Відповідно до наданого АТ «ТАСКОМБАНК» розрахунку заборгованості по кредитному договору № 002/21633875-CK_SB від 17.08.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 02.05.2025 року складає 73 517,75 грн., з яких 49 646,26 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 23 871,49 грн. - заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочена).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 цього Закону встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, встановивши, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину, дійшли помилкового висновку про задоволення позову. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

У кредитному договорів сторони передбачили всі істотні умови, які притаманні даному правочину, такі як кредитний ліміт (200 000,00 грн), строк користування кредитним лімітом (12 місяців), відсоткову ставку (59% річних), а тому колегія суддів вважає даний договір укладеним.

Кредитний договір №002/21633875-CK_SB від 17.08.2023 року підписано відповідачем удосконаленим електронним підписом, перевіреним за допомогою відкритого ключа.

Отже, установлено, що відповідачем договір підписаний, будь яких підстав вважати, що в момент вчинення кредитного договору відповідачем було недодержано вимог статті 203 ЦК України не має.

Крім того, сторони факту укладення кредитного договору, на умовах визначених у ньому, не заперечують.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Подібні за змістом висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 року у справі № 426/4264/19.

На підтвердження обставин поширення на відповідача положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_1 надав суду копію військового квитка серії НОМЕР_3 від 15.07.2010 року, згідно з яким з 02.05.2024 року він прийнятий на військову службу за контрактом до ВЧ НОМЕР_4 , де проходить службу на теперішній час.

Також на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 надав суду копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 від 27.12.2024 року.

Таким чином, ОСОБА_1 є таким, що має право на гарантії соціального та правового захисту передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" для військовослужбовців, зокрема заборону нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Проценти за користування кредитними коштами у період мобілізації ОСОБА_1 нарахуванню не підлягали.

Неповідомлення ОСОБА_1 про наявність у нього визначених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільг щодо сплати відсотків за користування кредитом та неподання відповідних письмових доказів не має правового значення при вирішенні цього спору, оскільки застосування приписів ч. 15 ст. 14 цього Закону обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, який несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Колегія суддів звертає увагу, що кредитний договір №002/21633875-CK_SB укладено 17.08.2023 року, відповідач неодноразово вносив кошти для погашення заборгованості як за тілом, так і за нарахованими відсотками, що підтверджується сторонами.

Суд першої інстанції обґрунтовано застосував пільги щодо сплати процентів за користування кредитом з 02.05.2024 та, з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості, дійшов правильного висновку про відсутність заборгованості за відсотками.

Доводи апеляційної скарги про неправильне визначення судом розміру заборгованості за тілом кредиту є безпідставними, оскільки суд першої інстанції навів детальний розрахунок такої заборгованості та врахував усі здійснені відповідачем платежі. Такий підхід відповідає суті кредитних правовідносин, оскільки кошти, сплачені позичальником понад належний розмір процентів, підлягають врахуванню при визначенні фактичного залишку основного боргу.

Ураховуючи наведене, заявлена позивачем вимога про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 23 871,49 грн. є безпідставною і задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Таскомбанк» – адвоката Попова Євгена Васильовича– залишити без задоволення.

Рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 14 квітня 2026 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді