Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №646/174/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 646/174/25

провадження № 22-ц/818/3989/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справив приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_1 та акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 02 квітня 2026 року в складі судді Шиховцової А.О.,-

в с т а н о в и в:

В листопада 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 15.02.2008 у розмірі 49862,83 грн станом на 17.10.2024, що складається із: 41533,23 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8329,60 грн - заборгованість за простроченими відсотками, а також покласти на відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку №б/н від 15.02.2008 та приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms.Клієнт не міг приєднатися до іншої редакції і саме ця редакція надається до позовної заяви, оскільки це умови публічного договору, то суд має можливість самостійно перевірити відповідність умов та тарифів, що додаються до позовної заяви, та умов та тарифів сайті банку, що діяли на дату підписання заяви. Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 41540,00 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримала кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 01/12, тип «Універсальна». Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. Активація нею картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Відповідач не лише отримала кредитну картку, а й визнала укладення кредитного договору та погодилася з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, в тому числі щодо сплати відсотків. Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: 1) Кредитна картка номер - 4149437801157981, строк дії - 10/15,тип - Універсальна; 2) Кредитна картка номер - 4149437850248814, строк дії - 06/18,тип - Універсальна. 3) Кредитна картка номер - 5168755602233153, строк дії - 09/18,тип - Універсальна; 4) Кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 05/22 ,тип - Універсальна.

В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 42,0% річних. В зв`язку зі змінами у законодавстві-впровадженні нормами закону "Про споживче кредитування" паспорту споживчого кредиту - клієнт підписала паспорт споживчого кредиту від 23.11.2020, в якому також є інформація про відсоткові ставки по кредитуванню по картковим рахункам. Клієнт не надавала банку жодного разу заперечення щодо розміру відсоткової ставки, при цьому частково погашала заборгованість, що свідчить про обізнаність клієнта з умовами кредитування. У процесі користування рахунком 23.11.2020 відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер НОМЕР_3 , строк дії - 11/24, тип - Універсальна, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України. При цьому, на момент підписання зазначеної вище Заяви заборгованість відповідач мала заборгованість, що вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості. Тобто, відповідач була належним чином повідомлена про умови кредитування, зокрема щодо сплати відсотків. Починаючи з 23.11.2020 відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 42,0 % . При цьому за погодженою ставкою Банком нараховано відсотків у розмірі 8329,60 грн.

Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідач, отримуючи кредитні картки фактично отримувала електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку. Відповідач зобов`язалася повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 17.10.2024 має заборгованість у розмірі 49862,83 грн, що складається із: 41533,23 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8329,60 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Рішенням Основ`янського районного суду міста Харкова від 02 квітня 2026 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 15.02.2008 у розмірі 41533,23 грн та судовий збір у розмірі 2017,62 грн.

Рішення мотивовано тим, що до суду не надано відомостей щодо типу виданих позичальнику карток, а з наданих документів суд позбавлений можливості визначити який саме розмір процентної ставки погоджено сторонами та застосовувався до позичальника за договором від 15.02.2008 року. Виписку по рахунку та розрахунок заборгованості, на які в позовній заяві посилається представник позивача щодо розміру процентної ставки, суд не може вважати беззастережним доказом на підтвердження узгодженої сторонами процентної ставки. З огляду на вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за Договором, укладеним 15.02.2008 року в розмірі 41533,23 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не було ретельно досліджено наявні в матеріалах справи докази у зв`язку із чим призвело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Апелянт вказує що із наявних в матеріалах справи документів, тільки анкета-заява підписана відповідачем, в той час надані до суду умови і правила АТ КБ «ПриватБанк» передбачають розмір та порядок нарахування процентів не були підписані відповідачем, а отже відсутні і підстави для їх стягнення. Наявна в матеріалах виписка по картковому рахунку не відображає правильну заборгованість відповідача за тілом кредиту, оскільки Банком на постійній основі списувались кошти на погашення відсотків, що призводило до зростання заборгованості. Оскільки позивач на виконання свого процесуального обов`язку не надав належні та неспростовні докази на підтвердження своїх позовних вимог, підстави для задоволення позову відсутні.

Не погодившись з рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. А саме, судом не було достатньо повно досліджено докази та дійсні обставини справи, що мають значення для справи та ухвалено необґрунтоване, не законне судове рішення. Просить рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КВ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву № б\н від 15.02.2008 р. та приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. Клієнт не міг приєднатися до іншої редакції і саме ця редакція надається до позовної заяви, оскільки це умови публічного договору, то суд має можливість самостійно перевірити відповідність умов та тарифів, що додаються до позовної заяви, та умов та тарифів сайті банку, що діяли на дату підписання заяви. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 15.02.2008 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору та виявив бажання оформити на своє ім`я Кредитку “Універсальна” та особистим підписом засвідчив, що : “ Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді…..Я зобов`язуюся виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку”. Також до матеріалів позовної заяви долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна 30 днів” з якої чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 36% на рік, вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Таким чином, з моменту підписання відповідачем заяви, між Банком та відповідачем був укладений договір в порядку ч.1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. На підставі вищевказаної анкети-заяви Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 41 540,00 грн. , що підтверджується Випискою по рахунку (додана до позову). Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 01/12 , тип — Універсальна. У процесі користування кредитним рахунком клієнту були завжди доступні у вільному доступі на сайті банку та у додатку Приват24 умови обслуговування кредитних карток, які банк постійно пропонує клієнту для ознайомлення огляду кожного наступного разу, коли відбуваються навіть незначні зміни. Також, в зв`язку зі змінами у законодавстві — впровадженні нормами закону "Про споживче кредитування" паспорту споживчого кредиту - клієнт підписав паспорт споживчого кредиту від 23.11.2020 р., в якому також є інформація про відсоткові ставки по кредитування по картковим рахункам. Клієнт не надавав банку жодного разу заперечення щодо розміру відсоткової ставки, при цьому частково погашав заборгованість, що свідчить про обізнаність клієнта з умовами кредитування. Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Враховуючи зазначене, апелянт вважає що суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, не встановив дійсних прав та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору, не дослідив Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 23.11.2020 р. та Паспорт Споживчого кредиту від 23.11.2020 , підписані особисто відповідачем, та не надав їм правової оцінки.

23 червня 2026 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника АТ КБ «ПриватБанк» в якому останній заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та зазначив що суд першої інстанції, детально дослідивши матеріали справи, закономірно та абсолютно справедливо констатував очевидний та неспростовний факт: Відповідач протягом сімнадцяти років не просто володіла кредитними картками Банку, а активно, з власної ініціативи та для задоволення особистих споживчих потреб розпоряджалася коштами кредитного ліміту. Кожна транзакція, зафіксована у банківській виписці, — від купівлі повсякденних товарів до оплати комунальних послуг — є прямим, добровільним та беззаперечним підтвердженням існування між сторонами договірних відносин. Більше того, частково сплачуючи заборгованість, Позичальник щоразу вчиняла конклюдентні дії, які в силу закону свідчать про повне визнання нею боргу. Зазначає що намагання представника Відповідача за допомогою виключно формальних процесуальних зачіпок нівелювати зміст підписаних Анкет-заяв, Паспорта споживчого кредиту та факт багаторічного реального користування грошима є нічим іншим, як очевидним зловживанням правами та проявом недобросовісної поведінки. Цивільний оборот ґрунтується на принципах рівності, чесності та обов`язковості договору, а правовий нігілізм, за якого особа прагне безкорисливо привласнити чужі фінансові ресурси без обов`язку їх повернення, руйнує самі засади справедливого судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, натомість апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 15.02.2008 ОСОБА_3 власноруч підписала анкету – заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» в якій зазначено персональні дані клієнта банку; якою ОСОБА_1 підписуючи дану заяву, погодилася, що дана заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Крім того, 15.02.2008 року ОСОБА_1 власноруч підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 30 днів пільгового періоду, в якій відображені істотні умови кредитного договору, зокрема: Базова відсоткова ставка на місяць – 3,0%.

23.11.2020 року ОСОБА_1 власноруч підписала заяву про приєднання до умов та правил надання послуг згідно якої клієнт підписанням цієї Заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою.» Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі – Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі — Договір), приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати; зазначено наступні істотні умови кредитування: тип кредиту – відновлювальна кредитна лінія, сума – для карт Універсальна – 50 тис. грн., Універсальна Gold – 75 тис. грн.; строк – 12 місяців з пролонгацією; мета – споживчі цілі; спосіб видачі – безготівковим шляхом; процентна ставка – фіксована, 42,0 % річних для карт «Універсальна», 40.8 % річних для карт «Універсальна Gold». Зазначено також порядок повернення кредиту (Повернення кредиту здійснюється шляхом: договірного списання з рахунку клієнта, у т. ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим Договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань клієнта; - шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно; - у разі прострочення з 31-го дня 10 % від заборгованості; - у разі прострочення з 181-го дня – 100 % від заборгованості.), наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань, права та обов`язки сторін, тарифи.

Водночас Банком не надано до суду відомостей щодо типу виданих позичальнику карток, та встановленого кредитного ліміту, а з наданих документів суд позбавлений можливості визначити який саме розмір процентної ставки погоджено сторонами та застосовувався до позичальника за договором від 15.02.2008, до карток які зазначає позивач у своїх поясненнях та в яких визначений наступний термін: 1) строк дії - 10/15, тип - Універсальна; 2) строк дії - 06/18, тип - Універсальна; 3) строк дії - 09/18, тип – Універсальна 4) строк дії - 05/22, тип - Універсальна. Оскільки у заяві від 15.02.2008 не визначено розмір річної ставки, в заяві від 23.11.2020 згідно п.1.3 розмір 42,00% річних.

До позовної заяви Банком долучено витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в АТ КБ «ПриватБанк» при наданні банківських послуг.

Позивачем на підтвердження свої позовних вимог також долучено виписку за договором №б/н за період з 31.01.2008 по 23.10.2024 року зі змісту якої вбачається що відповідач систематично користувалась кредитними коштами вбачається рух грошових коштів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути також заборгованість за відсотками. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15.02.2008 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms як невід`ємні частини спірного договору.

До спірних правовідносин не можна застосувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами у визначеному розмірі, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У постанові Великої палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг: « З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 76 ЦПК України, частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Засобами доказування є письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

В супереч вимог зазначених процесуальних норм Банк не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення між сторонами договору кредиту відповідно до зазначених у позові умов.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником ».

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою – споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 333/36/18 (провадження № 61-11081св19) тощо.

Виходячи з аналізу наданої банком роздруківки Умов та правил надання банківських послуг та ч.1 ст. 1054 ЦК України, за своєю суттю, прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, фактично є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього, в т.ч. входить і плата за користування кредитом, а не, власне, лише надані позичальнику в користування кошти.

Через те, що суд достовірно не може встановити, на які саме умови кредитування погоджувалась ОСОБА_1 підписуючи анкету - заяву від 15.02.2008 року, та анкету-заяву від 23.11.2020 року, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наданий розрахунок заборгованості та виписку по рахунку не можна вважати беззаперечними доказами правильності нарахування суми заборгованості за тілом кредиту.

Щодо наявних в матеріалах справи паспорту споживчого кредиту від 23.11.2020 року та довідки про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 30 днів пільгового періоду, яка за своєю суттю також є паспортом споживчого кредиту, колегія суддів зазначає що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту, він є лише способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця.

Така правова позиція міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, яка в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню.

Проте колегія суддів зазначає, що згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Тобто, навіть за відсутності факту дотримання сторонами письмової форми договору, головним для визначення правовідносин між сторонами є факт повного або часткового його виконання сторонами, наявність конклюдентних дій сторін, спрямованих на його укладення та виконання.

За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.

Так, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).

На підтвердження свої позовних вимог позивачем долучено виписку за договором №б/н за період з 31.01.2008 по 23.10.2024 року за змістом якої відповідач систематично користувався кредитними коштами, усього витрат за період – 289861,67 грн, усього надходжень за період – 239998,84 грн, залишок заборгованості по кредиту становить 49862,83 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи тільки тіло кредиту, суд першої зазначив що оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження погодження між сторонами умов кредитного договору щодо розміру процентної ставки, порядку їх нарахування та сплати, то відсутні підстави для стягнення заявленої позивачем суми заборгованості за процентами, тому стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість лише за тілом кредиту за договором б/н від 15.02.2008 у розмірі 41533,23 грн.

Разом з тим, як вбачається із наданої позивачем виписки за договором №б/н за період з 31.01.2008 по 23.10.2024 року, відповідач систематично вносила кошти на погашення заборгованості, залишок заборгованості по кредиту становить 49862,83 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом та на їх погашення списано 13162,47 грн до складу яких входять заявлені позивачем до стягнення проценти у сумі 8329,60 грн та 4832,87 грн що були списані Банком на погашення процентів на попередні періоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволені стягнення заборгованості за процентами, проте помилився щодо розміру тіла кредиту, не врахувавши що загальний розмір нарахованих Банком процентів становить 13162,47 грн які належить зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту зменшивши останнє до 36700,36 грн.

Отже, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, виходячи із частини другої статті 530 ЦК України, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 36700,36 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині суми заборгованості що підлягають стягненню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого позивачем судового збору за подання позову становить 2422,40 грн а сума сплаченого судового збору відповідачем за подання апеляційної скарги становить 3026,43 грн.

Оскільки вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме (73,06%) а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме (26,94%) отже з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1769,80 грн за подачу до суду позовної заяви та з АТ КБ «ПриватБанк» належить стягнути 815,32 грн за подачу апеляційної скарги та з урахуванням взаємозаліку (1769,80 – 815,32 = 954,48) з ОСОБА_1 належить стягнути 954,48 грн витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Сисоєвої Катерини Миколаївни яка діє в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 02 квітня 2026 року – змінити ДОПИСАТИ .

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 15.02.2008 у загальному розмірі 36700 (тридцять шість тисяч сімсот) гривень 36 коп.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 954 (дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 48 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук