Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №638/17437/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 веренся 2026 року

м. Харків

справа № 638/17437/25

провадження №22-ц/818/4009/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

сторони справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 26 березня 2026 року у складі судді Малахової О.В.,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ТОВ «Укр кредит фінанс» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №1244-5090 від 24.07.2023 в розмірі 43500,00 грн та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що між сторонами був укладений в електронній формі, вказаний кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредитні кошти, з умовою їх повернення та сплати відсотків за їх користування. Позивач повністю виконав взяті на себе обов`язки надавши позичальнику кредитні кошти у розмірі 8700,00 грн, натомість відповідач в порушення умов кредитного договору взяті на себе обов`язки з повернення суми коштів не виконав. Станом на 25.08.2025 загальний розмір заборгованості відповідача становить 86286,00 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 8700,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 77586,00 грн. Разом з тим позивач просить суд стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом – 8700,00 гривень; прострочену заборгованість за нарахованими процентами –34800,00 гривень, що разом становить 43500,00 гривень.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 26 березня 2026 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано, тим що оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту підписання саме відповідачем кредитного договору № 1244-5090 від 24.07.2023 та отримання ним кредитних коштів у зазначеному позивачем розмірі, відповідно, відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив докази що містяться в матеріалах справи що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Зазначає що договір на споживчий кредит № 1244-5090 від 24.07.2023 року є укладеним в електронній формі. Укладення кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи позивача доступ до якої забезпечувався відповідачу через веб-сайт. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заявки на сайті з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електродного договору, та з зазначенням реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 7300,00 грн та 1400,00 грн на картку 444111ХХХХХХ2001. Позивач наголошує що в матеріалах справи наявні усі докази щодо підтвердження факту укладення кредитного договору та видачі відповідачу кредитних коштів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 24.07.2023 між ТОВ “Укр Кредит Фінанс” та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1244-5090. (а.с.11-12)

Відповідно до умов кредитного договору, відповідач отримала кредит у розмірі 7300,00 грн. шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника, строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; стандартна % ставка - 3,00 % в день, знижена процентна ставка 2,50%, дата повернення кредиту – 18.05.2024 року.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 4.6. кредитного договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

У розділі 13 Договору визначено реквізити договору сторін, в якому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Договір підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А2139.

Додатком №3 до договору про відкриття кредитної лінії №1244-5090 від 24.07.2023 року є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за стандартною та зниженою процентними ставками, що також підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А2139.(а.с.15)

В матеріалах справи також наявні правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa» затверджених наказом директора ТОВ «Укр кредит фінанс» №40-П від 15.06.2023 року та паспорт споживчого кредиту в якому викладені усі істотні умови кредиту. Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А2139.(а.с.13-15)

Згідно листа АТ КБ ПриватБанк про перерахування суми коштів від ТОВ «Укр кредит фінанс» вбачається, що за кредитом №1244-5090 від 24.07.2023 року через платіжну систему LiqPay, платіж ID 2343618027 на карту № НОМЕР_1 перераховано 7300,00 грн.

27.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1244-5090 від 24.07.2023 (надалі – додаткова угода 2 (а.с. 19-20).

За умовами додаткової угоди, кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових грошових коштів у Кредит за Договором на умовах, наведених нижче. Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику у Кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1400,00 грн. Позичальник зобов`язується повернути Суму Кредиту у строк, що становить 300 календарних днів з моменту укладення основного договору з урахуванням положень цієї Додаткової угоди, сплатити проценти за користування вказаними грошовими коштами у розмірі та на умовах, передбачених основним договором. Сторони узгодили що після укладення цієї додаткової угоди сума неповернутого кредиту становить 8700,00 грн, кількість днів користування що залишається 297 днів.

У розділі 12 Додаткової угоди визначено реквізити договору сторін, в якому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Згідно листа АТ КБ ПриватБанк про перерахування суми коштів від ТОВ «Укр кредит фінанс» вбачається, що за додатковою угодою від 27.07.2023 року до кредитного договору №1244-5090 від 24.07.2023 року через платіжну систему LiqPay, платіж ID 2344744868 на карту № НОМЕР_1 перераховано 1400,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором №1244-5090 від 24.07.2023 станом на 25.08.2025 за відповідачем ОСОБА_1 обліковується заборгованості у розмірі 86286,00 грн яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 8700,00 грн, з заборгованості за нарахованими процентами – 77586,00 грн, заборгованості (а.с.25-28)

Разом з тим, Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 42786,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 43500,00 гривень.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 8700,00 грн та прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 34800,00 грн, що разом становить 43500,00 грн.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

За змістом ч.13 ст.11 вищевказаного Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.

Наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію".

Встановлені під час розгляду фактичні обставини у справі свідчать про те, що Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ Укр Кредит Фінанс перебувають в загальному доступі, розміщенні на веб-сайті кредитодавця https://credos.com.ua та в розумінні статтей 641,644 ЦК України єпублічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони не досягли б згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

За обставинами даної справи позичальник (відповідач ОСОБА_1 ) шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора А2139, отриманого від позивача, вчинив дії на укладення договору про відкриття кредитної лінії №1244-5090 від 24.07.2023, тобто договір вважається укладеними у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх їх істотних умов.

Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем підписано електронним підписом, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. Відповідач під час укладення кредитного договору, ознайомився з його текстом та істотними умовами кредитування а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування, графіком платежів та порядком погашення заборгованості, що підтверджується особистим електронним підписом позичальника. Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що останній погодилася з його умовами та зобов`язався виконувати їх.

Факт видачі кредитних коштів позичальнику підтверджується довідкою АТ «КБ «ПриватБанк» про перерахування суми кредиту №1244-5090 від 24.07.2023. Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Відповідно до п.10 ст.1 ЗУ «Про платіжні послуги», еквайринг платіжних інструментів (далі - еквайринг) - платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі – Закон), яким керувався Кредитор на момент укладення договору, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Платіжна інструкція (платіжне доручення) — це розпорядження ініціатора надавачеві платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Згідно п. 22.4 ст. 22 Закону при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Згідно абз. 2 п. 22.6 ст. 22 вищезгаданого Закону обслуговуючий отримувача банк зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо), що містяться в розрахунковому документі, та зараховувати кошти на рахунок отримувача виключно у разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов`язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Враховуючи вище викладене колегія суддів зазначає що відсутність детальної інформації від банку-еквайра не спростовує факту емітування платіжної картки та зарахування коштів на рахунок відповідача.

Крім того колегія суддів зазначає що відповідно розділу 13 договору №1244-5090 від 24.07.2023 визначені реквізити сторін з якого вбачається номер платіжної картки відповідача а саме № НОМЕР_1 . Тобто у апеляційного суду немає сумнівів щодо належності вказаної карти відповідачу оскільки вона сама вказала такий платіжний засіб під час укладення кредитного договору. Матеріали справи не містять доказі того що відносно ОСОБА_1 вчинялись шахрайські дія, докази звернень до правоохоронних органів відповідача відсутні так і відсутні докази того що зазначені персональні дані відповідача були використані третіми особами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Відповідно до статті 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до умов кредитного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 7300,00 грн. шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника, строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; стандартна % ставка – 3,00 % в день, знижена – 2,50 %, дата повернення кредиту –18.05.2024 року. Відповідно до умов додаткової угоди відповідач отримав кредит у розмірі 1400,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором №1244-5090 від 24.07.2023 станом на 25.08.2025 за відповідачем ОСОБА_1 обліковується заборгованості у розмірі 86286,00 грн яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 8700,00 грн, з заборгованості за нарахованими процентами – 77586,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку вбачається що ТОВ «Укр кредит фінанс» здійснювало нарахування процентів в межах строку кредитування визначеного п.4.12 кредитного договору а саме з 24.07.2023 року по 18.05.2024 року.

Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором №1344-8523 від 07.02.2024 року повністю узгоджується із розрахунками заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору.

Проте колегія суддів не може повністю погодитись із вказаним розрахунком заборгованості саме в частині застосування процентної ставки на суми нарахованих процентів, з огляду на наступне.

Так, 22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, - з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи слідує, що відповідач отримав кредитні кошти 24.07.2023 року у розмірі 7300,00 грн, та 1400,00 грн у розмірі 27.07.2023 року.

Як встановлено судовим розглядом заборгованість за тілом кредиту становить 8700,00 грн, колегія суддів наводить власний розрахунок за відсотками за період з 24.12.2023 року по 18.05.2024 рік.

Отже, за період з 24.12.2023 року по 21.04.2024 року тобто за 120 днів підлягала застосуванню процентна ставка 2.5% (8700,00 грн * 2,5% * 120) отже за вказаний період сума нарахованих відсотків становить 26100,00 грн.

З 22.04.2024 року по 18.05.2024 року тобто за 27 днів підлягала застосуванню процентна ставка 1,5% (8700,00 грн * 1,5% * 27) отже за вказаний період сума нарахованих відсотків становить 3523,50 грн.

Отже загальна кількість нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 24.07.2023 року по 18.05.2024 року складає 68842,50 грн. Та загальна сума заборгованості за кредитним договором №1244-5090 від 24.07.2023 становить 77542,50 грн.

Разом з тим, позивачем заявлена менша сума, а саме - 43500,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Зазначена норма закріплює принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого саме позивач визначає обсяг та спосіб судового захисту свого порушеного права. При цьому відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, а також доводів апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Водночас за змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах, встановлених договором. Отже, у разі встановлення факту неналежного виконання позичальником своїх договірних зобов`язань кредитор вправі вимагати належного виконання такого зобов`язання.

Водночас, встановлення судом фактичного розміру заборгованості у сумі, більшій за ту, яку позивач просить стягнути, саме по собі не є підставою для присудження такої більшої суми.

З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства суд не вправі виходити за межі заявлених позивачем позовних вимог та присуджувати йому більше, ніж ним заявлено до стягнення. Такий підхід відповідає як загальним засадам цивільного судочинства, так і визначеним статтею 367 ЦПК України межам апеляційного перегляду.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору, відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в загальному розмірі 43 500,00 грн з огляду на погоджені сторонами умови кредитного договору та з урахуванням чинного законодавства.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про недоведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновку суду першої інстанції, оскаржуване рішення належить скасувати та ухвали нити нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову 2422,40 грн. та апеляційної скарги 3633,60 грн а всього 6056,00 грн.

Керуючись ст.ст. 367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» – задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 26 березня 2026 року – скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598) заборгованості за кредитним договором №1244-5090 від 24.07.2023 року у загальному розмірі 43500 (сорок три тисячі п`ятсот) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598) судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук