Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №643/18208/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 643/18208/25

провадження № 22-ц/818/4109/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М.,

сторони справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 31 березня 2026 року ухвалене у складі судді Пасічника О.М.,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2025 року ТОВ «ФК Єврокредит» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № TDB.2021.0001.21248 від 26.07.2021 у розмірі 44245,65 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,4 грн та 11200,00 грн витрат понесених на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.07.2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Заява-Договір № TDB.2021.0001.21248 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (далі – Кредитний договір), який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com (далі – Договір), та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір. Всі вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості Банка і Клієнта щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття Клієнтом пропозиції Банку згідно ст. ст. 641, 644 ЦК України. У подальшому Банк свої зобов`язання перед Клієнтом за Кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії на Поточний рахунок Клієнта у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах Доступного ліміту кредитної лінії, визначеного Кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами Доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією Відповідач не виконав. Згідно виписок по рахунку Позичальника станом на 03.09.2024 року у Позичальника сформувалась заборгованість перед Банком, у розмірі 44245,65 грн. що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 14994,63 грн. заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 29251,02 грн. 3.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між АТ «Мегабанк» (Банк) та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Користуючись даним правом ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (Первісний кредитор) 27.12.2024 року уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Таким чином, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами. Згідно з Розрахунком заборгованості Відповідача – боржника за Кредитним договором № TDB.2021.0001.21248 від 26.07.2021 року, сформованої АТ «Мегабанк» станом на 03.09.2024 року (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість Боржника/Відповідача становить 44245,65 грн., що складається з: заборгованості за кредитом 14994,63грн. заборгованості по сплаті відсотків 29251,02 грн. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а в подальшому – ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги – 03.09.2024 року. У свою чергу, ні ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 31 березня 2026 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0001.21248 від 26.07.2021 року у розмірі 44245,65 грн , судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги частково стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № TDB.2021.0001.21248 від 26.07.2021 року у розмірі 14994,63 грн, що становить виключно тіло кредиту.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неналежним чином дослідив докази, що містяться в матеріалах справи що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Зазначає що відповідно до п. 4. Договору, кредитор може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту кредитної лінії, а саме: розмір максимального ліміту кредитної лінії 200 000,00 грн., пільговий період 62 дні; процентна ставка у пільговий період (фіксована), 0,0001% річних; процентна ставка за користування Доступним лімітом кредитної лінії, 56% річних. Так, у розрахунку заборгованості відповідача за договором № TDB.2021.0001.21248 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank від 26.07.2021 року, судом 1-ої інстанції встановлено, що станом на 03.09.2024 р. заборгованість позивача за кредитом складає 44245,65 грн. Загальна сума вимог за Договором № TDB.2021.0001.21248 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank від 26.07.2021 становить 44245,65 грн і складається з: заборгованості за кредитом 14994,63 грн. заборгованість по сплаті відсотків 29251,02 грн.

Разом з тим суд не звернув уваги на те, що у відповідача за договором № TDB.2021.0001.21248 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank від 26.07.2021 року передбачена відповідальність боржника, яка застосовується з моменту прострочення терміну платежу в разі наявності заборгованості поза межами строку повернення позики у виді відповідних % річних за користування кредитом понад строк кредитування, тобто після 27.07.2022 року. Однак, судом не враховано, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється визначеної статтею 625 цього Кодексу від відповідальності, , а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Згідно виписок по особовим рахункам зазначено, що заборгованості по сплаті відсотків (в т.ч. прострочена) у розмірі 29 251,02 грн. нарахована з 20.12.2022 року до 02.09.2024 року. Тому, враховуючи пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, заборгованість в розмірі 29 251,02 грн. повинна підлягати списанню кредитодавцем (позикодавцем). Таким чином, у пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України прямо встановлена тимчасова заборона на застосування будь-яких заходів відповідальності до позичальника за прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану. Зазначена норма є імперативною, не передбачає жодних виключень чи альтернативного тлумачення, а тому підлягає безумовному застосуванню судами незалежно від умов договору між сторонами. Водночас, як вбачається з оскаржуваного рішення, позивачем заявлено вимоги про стягнення відсотків, нарахованих після спливу строку кредитування, тобто фактично як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що в апеляційній скарзі апелянт погоджується з рішенням суду в частині стягнення заборгованості за № TDB.2021.0001.21248 від 26.07.2021 року у розмірі 14994,63 грн що становить тіло кредиту.

Керуючись статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу у межах вимог апеляційної скарги, а саме вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості яка складається з процентів за користування кредитними коштами у загальному розмірі 29251,02 грн.

Судовим розглядом встановлено, що 26.07.2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_3 було укладено Договір № TDB.2021.0001.21248 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.

Згідно з п. 1. Заяви-Договору підписанням цієї Заяви-Договору Клієнт беззастережно підтверджує: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції АТ «МЕГАБАНК» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank ( надалі -Договір), що розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК» та в мережі інтернет. -згоду з умовами Договору , а також положення усіх Додатків до нього; - укладання з Банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК» та в мережі інтернет та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви-Договору, підписанням якої Клієнт приєднується до Договору в цілому;

Відповідно до п. 2 Договору, Банк відкриває Клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_1 (у гривні), що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки № НОМЕР_2 (у доларах США), № НОМЕР_3 (у Євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards. Картка є власністю Банку.

Згідно з п. 4. Договору, може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту кредитної лінії, а саме: розмір максимального ліміту кредитної лінії 200 000,00 грн., пільговий період 62 дні; процентна ставка у пільговий період (фіксована), 0,0001% річних; процентна ставка за користування Доступним лімітом кредитної лінії, 56% річних.

Підписавши Заяву-Договір на відкриття рахунку та видачу платіжної картки від 26.07.2021 року відповідач підтвердила відкриття Банком поточних рахунків у гривні, доларах США, у Євро та отримання платіжної картки № 4653-6943-2283-8220.

Заява-Договір № TDB.2021.0001.21248 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank від 26.07.2021 з додатками, Паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_3 власноручно.

АТ «Мегабанк» виконав свої зобов`язання за Договором, відкривши Відповідачу поточні рахунки, видавши платіжну картку № НОМЕР_4 та здійснивши перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Відповідача в межах ліміту кредитної лінії, що підтверджується виписками з особового рахунку ОСОБА_3 за період з 26.07.2021 по 02.12.2022, відкритим Відповідачу у АТ «МЕГАБАНК.

Станом на 03.09.2024 заборгованість ОСОБА_3 за кредитом складає 44245,65 грн, що підтверджується виписками з особового рахунку яка складається із заборгованості за кредитом 14994,63 грн, заборгованість по сплаті відсотків 29251,02 грн.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

ПУНКТ ? 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

27.12.2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до Додатку №1 «Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до ОСОБА_3 – боржника за Кредитним договором № TDB.2021.0001.21248 від 26.07.2021 року на загальну суму 44245,68 грн. яка складається з: заборгованості за кредитом 14994,63 грн. заборгованість по сплаті відсотків 29251,02 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК Єврокредит» надало розрахунок заборгованості відповідно до змісту якого вбачаєте що за станом на дату подачі позову у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за Договором № TDB.2021.0001.21248 від 26.07.2021 року у розмірі 44245,65 грн яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту –25000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах – 101250,00 грн.

Згідно п.4 Договору між сторонами узгоджено умови кредитування, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200 000,00 грн; сума доступного ліміту кредитної лінії згідно з паспортом споживчого кредиту; строк кредиту 12 міс.; пільговий період 62 дні; процентна ставка (фіксована), % річних: базова складає 56%, у пільговий період 0,0001%; обов`язковий мінімальний платіж (ОМП), % від використаного доступного ліміту становить 5,0%; строк оплати ОМП є передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок/нарахування обов`язкових платежів Клієнта за відповідний Звітний період.

Відповідно до п. 5 Заяви-договору такі умови, як: права та обов`язки сторін; відповідальність сторін; порядок обчислення, зміни та сплати процентів; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок повернення (в т.ч. дострокового) кредиту; порядок зміни і припинення дії Договору, погоджено в публічній частині договору. Зокрема, зазначено, що за невиконання та/або неналежне виконання Клієнтом зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитною лінією, та щодо сплати процентів за користування за кредитною лінією Клієнт несе відповідальність щодо сплати 80,00% річних від простроченої суми за весь період прострочення, що також закріплено розділом 1.7. публічної частини Договору та п.8.11. Тарифів todobank.

Відповідно до п. 8.9 Тарифами на послуги Банку нарахування процентів у випадку наявності простроченої заборгованості (використання несанкціонованого овердрафту, % річних) складає 50%. Тобто сторони договору погодили можливість і порядок нарахування підвищених відсотків у разі невиконання зобов`язань у строк.

Разом з тим за умовами п. 8 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, визначено що договір набирає чинності з моменту підписання Заяви - Договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмежною.

Таким чином, положення договору прямо передбачають можливість нарахування процентів за користування кредитними коштами після спливу строку користування кредитними коштами, визначеного у п. 4 у разі прострочення виконання зобов`язань з боку позичальника, — до повного виконання договору або до моменту його припинення (тобто до 02.09.2024 року включно)

Відповідно до п.8.9 Тарифами на послуги Банку (Додаток № 1 до Договору), нарахування процентів у випадку наявності простроченої заборгованості (використання несанкціонованого овердрафту, % річних) складає 50%

Отже, аналізуючи викладені вище норми права та умови спірного договору, колегія суддів приходить до висновку що первісним кредитором нараховувались проценти виключно в межах строку кредитування на підставі ст.1048 ЦК України, та відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування таких відсотків.

Відповідно до п.8 вказаного договору сторони фактично погодили пролонгацію строку кредитування у разі наявності заборгованості відповідача зі сплати відсотків та продовження користування відповідачем вказаними коштами. Разом з тим вказаними умовами договору передбачено можливість та спосіб розірвання кредитного договору, проте в матеріалах справи відсутні докази вчинення таких дій з боку відповідача. Навпаки матеріалами справи підтверджується що відповідач продовжував користуватися кредитними коштами після закінчення строку кредитування чим фактично вчинив дії передбачені п.8 договору на продовження строку кредитного договору.

Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором № TDB.2021.0001.21248 від 26.07.2021 рокуповністю узгоджується із розрахунками заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 31 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді Н.П. Пилипчук

Ю.М. Мальований