Додаткове рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №642/980/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 642/980/25

провадження № 22-з/818/223/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,

сторони справи:

позивач – Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС»

відповідач – ОСОБА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_2 , Моторне (транспортне) страхове бюро України,

заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та заяву Гусєва Павла Володимировича, який діє в інтересах Моторного (транспортного) страхового бюро України про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ПАТ «Страхова Група «ТАС» звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 146 100 грн та суми сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн.

В обґрунтування поданого позову зазначає, що 19.03.2024 0 22-40 годині, по вул.Манізера, 6 в м. Харкові сталася ДТП за участю автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем Nissan Qashai, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року у справі №953/2498/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності, застосувавши адміністративне стягнення у вигляді штрафу. На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля «Nissan Qashqai», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , були застраховані в Приватному акціонерному товаристві «Страхова Група «ТАС» Договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків «ПОВНИЙ АВТОЗАХИСТ» АZEP -218202950 та Поліс № ЕР-218202950.

Власник пошкодженого автомобіля «Nissan Qashqai», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , звернувся до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» з заявою про настання події від 22.03.2024 та заявою на виплату страхового відшкодування від 16.04.2024. Заяву було розглянуто, а пошкодження автомобіля визнано страховим випадком, у зв`язку з чим було здійснено розрахунок та виплату страхового відшкодування на підставі акту огляду колісного транспортного засобу від 03.04.2024 року; ремонтної калькуляції № 06553__42 від 11.04.2024 року; страхового акту № 09549/42/924 від 19.04.2024 року з розрахунком страхового відшкодування.

ПрАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування за пошкодження у ДТП автомобіля «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_2 , в розмірі 146 100,70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 407651 від 22.04.2024 року.

На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Volkswagen Touareg», державний номерний знак НОМЕР_5 , застрахована не була, то позивач має право на стягнення суми сплаченого страхового відшкодування з відповідача в розмірі 146 100,70 грн, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2025 року позов ПАТ «Страхова Група «ТАС» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 146 100, 70 грн та 3028,00 грн судового збору.

Постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2025 року змінено в мотивувальній частині, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

15 червня 2026 року Гусєв П.В., який діє в інтересах МТСБУ звернувся до Харківського апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. Просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 500,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що представником третьої особи у встановлений законодавством строк подано докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених понесені в суді апеляційної інстанції зокрема договір №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права, довіреність, та додаткову угоду №1327 від 14.05.2026 року, до договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права. Оскільки апеляційним судом ухвалено рішення про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, проте не вирішено питання про стягнення судових витрат що були понесені в суді апеляційної інстанції, існує необхідність ухвалити у даній справі додаткову постанову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про ухвалення у справі додаткового судового рішення, дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до 3 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з п.п. «б, в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміни судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч.12 ст.141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Як убачається з матеріалів справи, постановою Харківського апеляційного суду від 12 червня 2026 року питання про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не вирішувалось.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України).

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Гусєв П.В. який діє в інтересах МТСБУ у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначив що очікувана вартість судових витрат у суді апеляційної інстанції становить 500,00 грн та надав докази понесених вказаних витрат, зокрема договір №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права, довіреність, та додаткову угоду №1327 від 14.05.2026 року, до договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права.

15 червня 2026 року Гусєв П.В., який діє в інтересах МТСБУ звернувся до Харківського апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. Просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 500,00 грн.

Зі змісту додаткової угоди №1327 від 14.05.2026 року, до договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права вбачається що загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 500,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, судова колегія бере до уваги висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року, за змістом якого: « …суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи».

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, суд керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції згідно заяви його представника, апеляційний суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.

Враховуючи що фактично позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції було змінено лише в мотивувальній частині, колегія суддів вважає що заява ОСОБА_4 який діє в інтересах МТСБУ підлягає задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 належить стягнути 500,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене вище, заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.133,137,141,246,270 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Заяву Гусєва Павла Володимировича, який діє в інтересах Моторного (транспортного) страхового бюро України – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) витрати на правничу допомогу в розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 коп.

Додаткова постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: Ю.М. Мальований

Н.П. Пилипчук