Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №953/1047/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 953/1047/25

провадження № 22-ц/818/684/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

суддів: Кружиліної О.А., Тичкової О.Ю.

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на рішення Дергачівського районного суду Харківської області 25 липня 2025 року, постановлене суддею Болибок Є.А.,

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період з січня 2024 року по лютий 2024 року за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 531030 від 01.01.2019 у сумі 28 774,93 грн; 3% річних у сумі 1 720,33 грн та інфляційні втрати у сумі 2 966,83 грн.

В обґрунтування позову представник позивача вказала, що ОСОБА_1 приєднався до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 531030 від 01.01.2019 на умовах Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів. Порядок розрахунків за Договором № 531030 від 01.01.2019 визначається відповідно до Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів, яка є невід`ємним додатком до Договору.

Згідно з переданими даними від АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію: за грудень 2023 на суму разом з ПДВ 37392,48 грн. Відповідачем за грудень 2023 спожито 4778 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок, акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2023 було відправлено засобами поштового зв`язку 05.01.2024. Строк оплати рахунку до 12.01.2024 року, за січень 2024 на суму разом з ПДВ 181 647,55 грн. Відповідачем за січень 2024 року спожито 22395 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок, акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2024 року було відправлено засобами поштового зв`язку 02.02.2024. Строк оплати рахунку до 09.02.2024 за лютий 2024 на суму разом з ПДВ 245,08 грн. Відповідачем за лютий 2024 року спожито 30 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок, акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2024 року було відправлено засобами поштового зв`язку 11.03.2024. Строк оплати рахунку до 18.03.2024. 18.04.2024 відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію за грудень 2023 року у сумі 28482,30 грн. та за січень 2024 року у сумі 153 117,70 грн згідно платіжного доручення № @2PL656293 від 18.04.2024. Заборгованість за спожиту електричну енергію за грудень 2023 року сплачена відповідачем та вказана для пояснення нарахування штрафних санкцій. Предметом розгляду є заборгованість за спожиту електричну енергію за період з січня 2024 року по лютий 2024 року по Договору № 531030 від 01.01.2019 та складає 28 774,93 грн. Наразі відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати електричної енергії за Договором не виконав. У відповідності до п. 5.8 Договору якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією. У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. ПрАТ "Харківенергозбут" як Постачальник, виконав свої зобов`язання по Договору у повному обсязі, проте Відповідач умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконано, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з 3% річних та індексу інфляції з яких: 1 720,33 грн 3% річних; 2 966,83 грн втрати від інфляції.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області 25 липня 2025 року у задоволенні позову ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції невірно визначено періоди заборгованості, які були оплачені Відповідачем. 18.04.2024 Відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію за грудень 2023 року у сумі 28482,30 грн. та за січень 2024 року у сумі 153117,70 грн. згідно платіжного доручення № @2PL656293 від 18.04.2024. Звертає увагу суду, що Відповідачем було сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 181600,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № @2PL656293 від 18.04.2024 року з призначенням платежу "оплата за електропостачання від ФО ОСОБА_1 , 2674821054, договір № 531030, Березень 2024, ОСОБА_1 ". При цьому у платіжній інструкції вказаний місяць березень 2024 року, але на момент оплати період заборгованості за спожиту електричну енергію за березень 2024 року у Відповідача був відсутній. Слід зазначити, що ані позивач (отримувач коштів), ані установа банку, не має можливості самостійно за ініціатора (платника) змінити призначення платежу шляхом посилання на період за який здійснюється оплата заборгованості. В свою чергу споживач мав можливість звернутися до отримувача коштів з проханням перенести платежі на певні періоди. Дотримуючись вказаних умов укладеного Договору та Правил Товариством кошти, які надійшли від Відповідача за платіжною інструкцією № @2PL656293 від 18.04.2024 року погашено заборгованість спожитої електричної енергії у сумі 181600,00 грн. з найдавнішим терміном її виникнення, а саме за грудень 2023 року у сумі 28482,30 грн. та січень 2024 року у сумі 153117,70 грн. За таких обставин платежі підлягають віднесенню на погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з найдавнішого періоду, як передбачено умовами Договору. В подальшому та до теперішнього часу будь-яких звернень Відповідача щодо іншого періоду зарахування коштів на адресу Товариства не надходило. Отже, своїм рішенням суд першої інстанції самостійно на свій розсуд визначив призначення платежу в сумі 181 600,00 грн. згідно платіжної інструкції № @2PL656293 від 18.04.2024, як погашення періоду заборгованості - за період з січня 2024 року по лютий 2024 року, ігноруючи визначенні Договором та Правилами умови зарахування коштів, чим самостійно змінив умови Договору.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 приєднався до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 531030 від 01.01.2019 на умовах Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів.

В заяві-приєднання зазначено, що вид об`єкта куди постачається електрична енергія за адресою: АДРЕСА_1 (ЕІС - код точки об`єкта - 62Z3673657323601) знаходиться нежитлова будівля-кафе.

Отже, за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться нежитлова будівля-кафе та згідно Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 531030 від 01.01.2019 споживачем електричної енергії не для власного побутового споживання, що постачає ПрАТ "Харківенергозбут", є ОСОБА_1 .

Порядок розрахунків за Договором № 531030 від 01.01.2019 визначається відповідно до Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів, яка є невід`ємним додатком до Договору.

Згідно з переданими даними від АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:

-за грудень 2023 на суму разом з ПДВ 37 392,48 грн відповідачем за грудень 2023 спожито 4778 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок, акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2023 було відправлено засобами поштового зв`язку 05.01.2024. Строк оплати рахунку до 12.01.2024 року;

-за січень 2024 на суму разом з ПДВ 181 647,55 грн відповідачем за січень 2024 року спожито 22395 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок, акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2024 року було відправлено засобами поштового зв`язку 02.02.2024. Строк оплати рахунку до 09.02.2024 року;

-за лютий 2024 на суму разом з ПДВ 245,08 грн. Відповідачем за лютий 2024 року спожито 30 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок, акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2024 року було відправлено засобами поштового зв`язку 11.03.2024. Строк оплати рахунку до 18.03.2024 року.

18.04.2024 відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію згідно платіжного доручення № @2PL656293 від 18.04.2024 у розмірі 181 600,00 грн

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, за правилами якого розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства України, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад сторін правочину та правова природа спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до статті 42 ГК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до частини першої статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою статті 128 цього ж Кодексу громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).

Відповідно до частин першої, другої статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

У справі, що переглядається, позовні вимоги стосуються невиконання відповідачем обов`язку зі сплати вартості спожитої електричної енергії у приміщенні кафе за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2019 року заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії стосується постачання електроенергії саме до кафе за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 приєднався до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 531030 від 01.01.2019 на умовах Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів, яка є невід`ємним додатком до Договору, що свідчить про використання електричної енергії для ведення підприємницької діяльності.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 не заперечував того факту, що електрична енергія постачається саме до приміщення кафе за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача вартості спожитої електричної енергії у приміщенні кафе, яке призначено для здійснення підприємницької діяльності, тобто для забезпечення непобутових потреб, що включають комерційну діяльність, наведене дає підстави для висновку, що між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спір у даній справі щодо оплати електропостачання у приміщеннях, які призначені для використання у підприємницькій діяльності, підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 922/4239/16, провадження № 12-102гс19.

Частинами 1, 2 статті 377 ЦПК України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Позивачу роз`яснюється, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду, а також, що протягом десяти днів з дня отримання копії цього судового рішення він може звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією (частина 1 статті 256 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 255, 367, 368, п. 4 ч. 1 ст. 374, ст. 377, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" - задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області 25 липня 2025 року скасувати.

Провадження у справі № 953/1047/25 за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - закрити.

Роз`яснити Приватному акціонерному товариству «Харківенергозбут» право звернутися з відповідним позовом до суду господарської юрисдикції.

Роз`яснити Приватному акціонерному товариству «Харківенергозбут», що в разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд за його заявою протягом десяти днів з дня отримання копії цього судового рішення вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для розгляду до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.П. Пилипчук

Судді: О.А. Кружиліна

О.Ю. Тичкова