Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №278/1032/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/1032/26 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І.

Номер провадження №33/4805/1135/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Рябенька Т. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Рябенька Т.С. за участі секретаря судового засідання Хрус С.А., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Житомирського районного суду Житомирської області від 16 червня 2026 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП

встановила:

Постановою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 16 червня 2026 року об`єднано в одне провадження справу 278/1032/26 зі справою 278/1103/26 та присвоєно номер 278/1032/26. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладання адміністративного стягнення. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду 27 лютого 2026 року о 23 год 40 хв на 3 км. шосе Сквирське в с. Зарічани Житомирського району та області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «AUDI A4», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху. Крім того ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в зазначений час та зазначеному місці пошкодив майно в готельно-розважальному комплексі «Колиба», чим порушив громадський порядок та спокій громадян, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Змінити підставу закриття провадження у справі за ст.173 КУпАП із п.7 ст.247 КУпАП на п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Виключити з мотивувальної частини постанови висновки суду першої інстанції про доведеність вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Скасувати накладене на нього адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу 17 000 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік та судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

З вказаною постановою не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що факт його керування автомобілем не підтверджений належними та достатніми доказами, а працівники поліції не були очевидцями його керування транспортним засобом. На думку ОСОБА_1 висновок суду про його керування фактично ґрунтується на словах однієї особи, які не підтверджені: відеозаписом, іншими незалежними очевидцями, безпосереднім спостереженням працівників поліції, належним оглядом транспортного засобу, встановленням, у кого саме перебували ключі від автомобіля, будь-яким іншими об`єктивними доказами саме факту керування.

Зазначає, що суд помилково розцінив його згоду пройти огляд як обставину, що підтверджує керування. Стверджує, що суд не врахував контекст виклику поліції та вибірково оцінив обставини події. Вважає, що суд не надав належної оцінки тому, що конфлікт виник саме після падіння його дружини на території закладу, а не як самостійна безпричинна хуліганська поведінка з його боку. Вважає, що провадження за ст.173 КУпАП мало бути закрите не у зв`язку із закінченням строків, а на підставі п.1 ст.247 КУпАП – у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що за ч.1 ст.130 КУпАП відсутнє відео його керування транспортним засобом, за ст.173 КУпАП відео не підтверджує факту розбиття столу або пошкодження майна саме ним. Зазначає, що суд неналежно забезпечив його право на захист та не надав належної відповіді на його доводи. Вказує, на обмеження прав, передбачених ст.268 КУпАП. Вважає незаконним накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначає, що є учасником бойових дій, військовослужбовцем, отримав травму під час проходження служби та перебував на лікуванні. Просить врахувати ці обставини при вирішенні питання судового збору.

В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 просить скасувати постанову у частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, вважає висновки суду такими, що не відповідають фактичному змісту відеозаписів. Зазначає, що він не відмовлявся від огляду, погодився пройти тест на місці та наполіг на підтвердженні результату в медичному закладі. На думку апелянта, така поведінка свідчить про співпрацю з поліцією, але не є визнанням факту керування. Стверджує, що показання працівників закладу не отримали належної перевірки. Матеріали огляду підтверджують можливий стан сп`яніння, але не доводять керування. Посилається на те, що процесуальні права роз`яснювались після отримання пояснень та проведення оглядів. Зазначає, що суд не забезпечив повного та своєчасного доступу до ключових відеодоказів.

Інші доводи апеляційної скарги з доповненнями є аналогічними доводам раніше поданої апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передбачає адміністративну відповідальність, за ч.1 ст.130 КУпАП.

За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, або у медичному закладі.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення ним п.2.9 а) Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.

Як правильно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.173 КУпАП, підтверджується: протоколами про адміністративне правопорушення серії ВАВ №036013 від 28.02.2026? серїї ЕПР1№602559 від 28.02.2026, рапортами поліцейських, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння в якому вказані ознаки сп`яніння ОСОБА_1 , поясненнями свідка ОСОБА_2 (працівника закладу) який показав, що у той день 23 год. 20 хв. ОСОБА_1 перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння та керував автомобілем марки «AUDI» на території закладу та мало не наїхав на нього, поясненнями свідка ОСОБА_3 (працівниці закладу) яка показала, що у той день 23 год. 42 хв. від гостей надійшов телефонний дзвінок, в якому повідомляються, що гості які проживають у сусідньому котеджі кидають стільці та перевертають стіл, підійшовши вони побачили, що ОСОБА_1 та його дружина перебувають в стані алкогольного сп`яніння та звинувачують персонал у тому, що дівчина впала, через те він вирішив перевернути все, що бачив перед очима, також ОСОБА_1 та його дружина висловлювалися нецензурною лексикою та ображали персонал закладу, висновком медичного огляду від 28.02.2026, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.173 КУпАП.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано. На наявному в матеріалах справи відеозаписі із нагрудної камери поліцейського об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.173 КУпАП.

Порушень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 (далі – Інструкція), під час огляду ОСОБА_1 не встановлено.

З відеозапису обставин події вбачається, що під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 та його дружиною, до них підходять три людини, які в усній формі повідомляють поліцейського, що дружина ОСОБА_1 підковзнулась та впала, внаслідок чого вони почали бити майно закладу (відеозапис 00 год. 42 хв.), також повідомляють, що бачили як ОСОБА_1 керував автомобілем марки «AUDI» та який внаслідок керування в стані алкогольного сп`яніння на території закладу побив власний автомобіль (відеозапис 00 год. 43-44 хв.). Підійшовши до місця вчинення правопорушення, поліцейськими зафіксовано зламаний стілець та стіл, а також розбите скло, після чого працівники поліції заходять в будинок, де відпочиваючі в усній формі надали пояснення, що саме ОСОБА_1 почав бити майно закладу, а також керував автомобілем. На відеозаписі, вбачається, що поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що на нього надійшла заява за керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, на що йому було запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння, на що останній говорить "що далі, це не свідчить, що я керував" та погодився пройти такий огляд.

В подальшому ОСОБА_1 пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, не погодився з його результатами – 1,03 проміле та виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, де був оглянутий лікарем-наркологом, у тому числі за допомогою алкотостера Драгер, результат якого показав 0,79 проміле, а через 20 хвилин – 0,88 проміле. Надалі лікарем оформлений висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння №74 від 28.02.2026, а працівниками поліції складений протокол про адміністративне правопорушення, водій поставив свій підпис у документах.

Незважаючи на те, що на відеозаписі ОСОБА_1 заперечував факт керування автомобілем, дана обставина повністю спростовується іншими зібраними у справі доказами, зокрема письмовими поясненнями свідків, які безпосередньо спостерігали факт руху транспортного засобу під керуванням останнього.

Також в автомобілі поліцейських дружина ОСОБА_1 зазначає, що бачила ОСОБА_4 знайомого, він був «п`яним», сів за руль. Йому нічого не було, бо ми їхали за ним. Ми були тверезі. На що ОСОБА_1 їй каже, щоб вона не говорила, їм не цікаво. Дружина вказує, що в неї є право говорити, те що вона хоче.

Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність належних доказів керування та того, що працівники поліції не були очевидцями руху.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, належними доказами у справі є, зокрема, відеозапис та пояснення свідків.

Твердження ОСОБА_1 про те, що факт керування базується на показаннях лише одного свідка, повністю спростовується відеозаписом події (хв. 00:42–00:44). На відеозаписі чітко зафіксовано, що поліцейські опитали щонайменше двох працівників закладу та чотирьох-п`ятьох незалежних відпочиваючих, які зокрема є друзями ОСОБА_1 , з якими він разом перебував на весіллі з дружиною. Усі вони надали послідовні та взаємоузгоджені усні свідчення, безпосередньо вказавши, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем, марки "AUDI» розбив його та пошкодив майно.

Згідно з відеозаписом, у відповідь на повідомлення працівника поліції про наявність заяви щодо керування авто у стані сп`яніння, ОСОБА_1 погодився пройти освідування. Поведінка ОСОБА_1 безпосередньо під час оформлення матеріалів, схвалення пропозиції пройти тест як водія повністю суперечить його теперішній процесуальній позиції, яку суд розцінює виключно як спробу уникнути відповідальності.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що згода на огляд не є визнанням керування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння, огляду підлягають виключно водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння.

Норми статті 266 КУпАП чітко обмежують коло осіб, які можуть бути направлені або пройти огляд на стан сп`яніння — це водії транспортних засобів.

Погоджуючись на проходження цієї процедури після оголошення працівниками поліції, ОСОБА_1 юридично та фактично погодився з тим, що він є суб`єктом даного правопорушення, тобто водієм.

Суд зауважує, що Закон не передбачає процедури освідування на стан сп`яніння в порядку ст. 130 КУпАП для пасажирів чи пішоходів.

Працівник закладу ОСОБА_2 вказав, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Ауді» на території закладу та мало не наїхав на нього та відпочиваючі вказали поліції: " ОСОБА_1 керував автомобілем AUDI" (00:42-00:44).

Поліцейський повідомив ОСОБА_1 : "На вас надійшла заява за керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння (02:02:05)".

Таким чином, факт керування доводиться не самою згодою пройти огляд, а показаннями двох працівників закладу та інших свідків.

Посилання ОСОБА_1 на те, що причиною конфлікту стало падіння його дружини, не має жодного правового значення для кваліфікації його дій.

На відео зафіксовано розбите скло, зламані меблі, обурення відпочиваючих та прямі усні пояснення людей у будинку, які вказали поліції: «саме ОСОБА_1 почав бити майно, кидав стільці у вікно, його малолєтка нажралась, впала, вони хотіли зробити всіх винними».

КУпАП не містить таких підстав для звільнення від відповідальності, як емоційне обурення чи реакція на побутову подію. Дії апелянта, які полягали у знищенні майна закладу та порушенні громадського порядку і спокою громадян, за що передбачена відповідальність за ст. 173 КУпАП, та дії щодо водіння за кермом в стані сп`яніння є грубим порушенням ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП. Обидва діяння є протиправними незалежно від мотиву їхнього початку.

Доводи про те, що суд вибірково оцінив обставини, є безпідставними. Предметом розгляду суду є встановлення наявності чи відсутності складу адмінправопорушення.

Суд належним чином оцінив дії ОСОБА_1 після приїзду поліції. Те, що поліція першочергово викликалася через пошкодження майна, не позбавляє працівників поліції обов`язку та права зафіксувати факт керування транспортним засобом "AUDI" у стані сп`яніння, про що безпосередньо заявили свідки на місці події.

Працівники закладу, які зазначені свідками у протоколі, перебували на робочому місці та виконували свої обов`язки. Вони не мають жодної особистісної неприязні до ОСОБА_1 , а їхньою єдиною метою було відновлення правопорядку та фіксація пошкодження майна закладу.

Відповідно до усталеної судової практики, показання таких свідків є абсолютно об`єктивними.

Наявність конфлікту із закладом ст. 173 КУпАП жодним причинно-наслідковим зв`язком не пов`язана з правопорушенням передбаченим ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння на території закладу, що призвело до пошкодження власного автомобіля, є окремим свідомим діянням особи, яке несло пряму загрозу для життя відвідувачів та працівників, що перебували поруч.

Вимога апелянта про зміну підстави закриття провадження за ст. 173 КУпАП на п. 1 ст. 247 КУпАП є необгрунтованою.

Твердження про те, що суд неналежно забезпечив право на захист та не надав відповіді на доводи, є суб`єктивним незадоволенням результатом розгляду справи.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 було створено всі умови для реалізації його прав за ст. 268 КУпАП. Те, що суд першої інстанції у своїй постанові відхилив доводи особи як такі, що спростовуються матеріалами справи, є виконанням судом обов`язку щодо оцінки доказів, згідно ст. 252 КУпАП, а не порушенням права на захист.

Позиція апелянта є абсолютно непослідовною та суперечливою. З одного боку, він стверджує що був конфлікт через падіння дружини, тобто визнає наявність самого конфлікту та своєї активної участі в ньому, а з іншого боку стверджує, що подія хуліганства та керування автомобілем взагалі відсутня через відсутність прямого відео.

Суд першої інстанції дав вичерпну, законну та хронологічно послідовну оцінку всім обставинам. Апеляційна скарга не містить жодних нових доказів, які б спростовували зафіксовані на відео свідчення двох працівників закладу та інших відпочиваючих.

Посилання ОСОБА_1 на його статус учасника бойових дій та проходження служби не можуть бути правовою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП, за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах. Чинне законодавство не передбачає можливості звільнення від відповідальності за керування транспортним засобоми у стані сп`яніння з огляду на заслуги перед державою чи стан здоров`я, оскільки дане правопорушення є грубим посяганням на безпеку дорожнього руху та життя інших людей.

З приводу неправомірності стягнення із ОСОБА_1 судового збору, яке на думку апелянта має місце, необхідно зазначити наступне.

Вимогами ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», регламентовано, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В той же час, відповідно до п.п. 12, 13 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Проте, з матеріалів справи та зі змісту поданої апеляційної скарги не вбачається правових підстав, що зумовлюють надання вказаної пільги особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, саме на підставі п. п. 12, 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Адже з огляду на суб`єктивну сторону передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, провадження в даній справі не є таким, що пов`язане або може бути пов`язаним з порушенням прав ОСОБА_1 , а також з виконанням останнім військового обов`язку чи службового обов`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зроблено правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст. ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Серед них немає пільг щодо звільнення від сплати судового збору у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Житомирського районного суду Житомирської області від 16 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.С.Рябенька