Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №191/3206/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2474/26 Справа № 191/3206/26 Суддя у 1-й інстанції - Порошина О. О. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є.,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,-

ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника Шпакова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, 10.05.2026 року о 17 год. 50 хв. в Синельниківському районі а.д. М-18 біля с. Дороге водій ОСОБА_1 керував ТЗ Isuzu D-Max днз НОМЕР_1 , під час обгону автомобіля Nissan НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримувався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення, внаслідок чого, автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, травмованих осіб немає, чим порушив п. 1.5, 13.1 ПДР України, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, та стягнуто судовий збір на користь держави.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування посилається на такі обставини:

- зауважує, що на місці ДТП інспектором поліції не здійснювалось складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а тому останній не знав про його існування , не отримував копії та не був ознайомлений з ним;

- зазначає, що підписи були отримані співробітниками поліції на фактично незаповненому бланку (аркуші), текстові реквізити якого були протиправно внесені посадовими особами вже після підписання, без відома та участі ОСОБА_1 ;

- судове засідання було призначено 10.08.2026 року о 14:00 год., проте як свідчить довідка про доставку мобільного повідомлення, судова повістка надійшла на телефон ОСОБА_1 лише 10.08.2026 року о 10:46:47 год., що позбавило змоги з`явитися в судове засідання, узгодити позицію, укласти договір із захисником та подати докази і заперечення;

- ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, на момент розгляду справи виконував бойові (службові) завдання в районі ведення бойових дій;

- судом першої інстанції не встановлено складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП;

- рапорт датований 10.04.2026 року, тоді як сама дорожньо-транспортна пригода відбулась 10.05.2026 року.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_2 та його представник Шпаков Є.О. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про винність ОСОБА_1 , не проаналізував та не надав належної оцінки дослідженим доказам, лише їх зазначив, у зв`язку з чим висновки суду щодо доведення вини водія ОСОБА_1 є передчасними.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП необхідним є встановлення не лише факту дорожньо-транспортної пригоди та наявності механічних пошкоджень транспортних засобів, а й конкретного порушення особою вимог Правил дорожнього руху України, вини такої особи та причинного зв`язку між відповідним порушенням і наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає, що вони не знаходять свого підтвердження матеріалами справи.

Так, у матеріалах справи міститься протокол про адміністративне правопорушення, у якому наявний підпис ОСОБА_1 , у тому числі у відповідній графі щодо ознайомлення особи з місцем та часом розгляду справи. Крім того, матеріали справи містять письмові пояснення ОСОБА_1 , надані ним щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 не заперечував належність йому підпису, що міститься у протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин самі лише твердження ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення на місці дорожньо-транспортної пригоди не складався, а підпис був поставлений ним на нібито незаповненому бланку, не можуть бути визнані достатніми для висновку про недопустимість зазначеного доказу.

При цьому будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували, що протокол був підписаний ОСОБА_1 на незаповненому бланку, а його реквізити та зміст були внесені посадовими особами поліції після підписання документа без його відома, матеріали справи не містять. Вказані твердження апелянта є лише його припущеннями та належними й допустимими доказами не підтверджені.

Разом із тим, апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що саме дії ОСОБА_1 , який під час обгону автомобіля Nissan не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечного бокового інтервалу, перебувають у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Однак такий висновок не знаходить достатнього об`єктивного підтвердження сукупністю досліджених доказів.

Зокрема, відповідно до схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 10 травня 2026 року місце зіткнення транспортних засобів зазначено на зустрічній смузі руху.

При цьому зазначена схема місця ДТП підписана обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і будь-яких зауважень чи заперечень щодо правильності її складення, розташування транспортних засобів, місця зіткнення або інших відображених на схемі обставин учасниками ДТП не висловлювалося.

Із переліку видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, отриманих внаслідок ДТП, вбачається, що у автомобіля Nissan, яким керував ОСОБА_2 , пошкоджено ліве переднє крило, бампер та ліву частину капота.

Водночас у транспортного засобу Isuzu D-Max, яким керував ОСОБА_1 , зафіксовано пошкодження всього автомобіля, розбите бокове та лобове скло.

Зазначені обставини мають істотне значення для встановлення механізму дорожньо-транспортної пригоди, однак суд першої інстанції належної оцінки їм не надав та не встановив, яким саме чином характер і локалізація пошкоджень транспортних засобів підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 1.5, 13.1 ПДР України.

Крім того, в матеріалах справи містяться фотоматеріали з місця дорожньо-транспортної пригоди, з яких вбачається незадовільний стан дорожнього покриття, зокрема наявність ям та інших нерівностей дорожнього полотна.

Вказана обставина також має істотне значення для встановлення фактичного механізму ДТП, оскільки стан дорожнього покриття міг впливати на траєкторію руху транспортних засобів та дії їх водіїв під час обгону й роз`їзду.

Особливої уваги заслуговують письмові пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди, які необхідно оцінювати у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи. При цьому пояснення ОСОБА_1 щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди узгоджуються з об`єктивними відомостями, зафіксованими у схемі місця ДТП та фототаблиці.

Так, у своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що 10 травня 2026 року рухався на автомобілі Isuzu D-Max, зі сторони м. Запоріжжя в бік м. Самар по автодорозі М18, де під час обгону транспортного засобу Nissan, який на момент обгону, можливо, оминаючи ями в дорожньому покритті, виїхав на зустрічну смугу руху, при цьому не увімкнувши покажчик повороту під час зміни напрямку руху, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів.

У свою чергу, ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначив, що 10 травня 2026 року рухався відповідною ділянкою дороги, коли його почав обганяти автомобіль Isuzu D-Max під керуванням ОСОБА_1 , в момент, коли транспортні засоби зрівнялися, автомобіль Isuzu D-Max, оминаючи ями на дорожньому покритті, різко змістився праворуч, унаслідок чого відбулося зіткнення.

Таким чином, пояснення ОСОБА_2 містять іншу версію механізму дорожньо-транспортної пригоди, однак не спростовують пояснення ОСОБА_1 , які, навпаки, узгоджуються з об`єктивно зафіксованими обставинами ДТП — місцем зіткнення, зазначеним у схемі ДТП, та станом дорожнього покриття, відображеним у фототаблиці.

За таких обставин сам по собі факт зіткнення транспортних засобів під час здійснення ОСОБА_1 обгону не є достатнім для висновку про те, що саме ним порушено вимоги пунктів 1.5 та 13.1 ПДР України та що саме це порушення перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП.

Щодо наданих апеляційному суду пояснень ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , апеляційний суд зазначає наступне.

Матеріали справи не містять об`єктивних даних про їх присутність на місці ДТП у момент зіткнення транспортних засобів. Відтак їх пояснення не можуть підтверджувати безпосередні обставини механізму ДТП, дії водіїв у момент виникнення небезпечної ситуації та причину зіткнення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся про розгляд справи судом першої інстанції, у тому числі про судове засідання, призначене на 05 серпня 2026 року, а також про іншу дату розгляду справи. Водночас у суді першої інстанції він не заявляв клопотань про допит зазначених осіб як свідків.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Нові докази досліджуються судом апеляційної інстанції лише у випадках, коли визнається обґрунтованим їх неподання до суду першої інстанції.

За таких обставин, з огляду на відсутність відомостей про те, що зазначені особи були безпосередніми очевидцями ДТП, а також з урахуванням того, що питання про їх допит у суді першої інстанції не порушувалося, апеляційний суд не вбачає підстав покладати наведені пояснення в основу висновку про обставини механізму дорожньо-транспортної пригоди.

Щодо доводу ОСОБА_1 про невідповідність дати рапорту даті дорожньо-транспортної пригоди, апеляційний суд зазначає, що у відповідному рапорті зазначена дата 10 квітня 2026 року, тоді як ДТП мала місце 10 травня 2026 року. Разом із тим, з урахуванням змісту інших матеріалів справи апеляційний суд вважає зазначення у рапорті дати 10 квітня 2026 року очевидною технічною опискою у числі місяця, яка сама по собі не свідчить про складення рапорту щодо іншої події та не є достатньою підставою для визнання його таким, що не стосується обставин даної дорожньо-транспортної пригоди.

Апеляційний суд виходить із того, що відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена в законному порядку, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на вимоги ст. 251, 252 та 280 КУпАП суд при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинен встановити не лише сам факт ДТП та наявність пошкоджень транспортних засобів, а й конкретні порушення Правил дорожнього руху, допущені особою, яка притягається до відповідальності, її вину та причинний зв`язок між такими порушеннями і наслідками.

У цій справі факт дорожньо-транспортної пригоди та наявність механічних пошкоджень транспортних засобів сторонами не заперечуються.

Разом із тим, матеріали справи не містять достатніх, належних та беззаперечних доказів того, що саме ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 1.5 та 13.1 ПДР України, а його дії перебувають у причинному зв`язку з пошкодженням транспортних засобів.

Навпаки, схема місця ДТП, підписана обома учасниками без зауважень, свідчить про розташування місця зіткнення на зустрічній смузі руху, що не суперечить характеру пошкоджень транспортних засобів; фотоматеріали підтверджують наявність істотних нерівностей та ям на дорожньому покритті; пояснення учасників ДТП.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 ґрунтується переважно на самому факті зіткнення транспортних засобів під час здійснення ним обгону, без належного встановлення конкретного механізму ДТП та причинного зв`язку між його діями і наслідками.

За таких обставин наявні у справі докази, оцінені в їх сукупності, не дають достатніх підстав для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У даному випадку факт дорожньо-транспортної пригоди як подія є встановленим, однак належними та достатніми доказами не підтверджено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки не доведено в установленому законом порядку порушення ним конкретних вимог ПДР України та причинного зв`язку такого порушення з наслідками ДТП.

При розгляді справи судом першої інстанції не виконані належним чином вимоги ст.ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП, не перевірені докази на їх допустимість та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП і не встановлено всіх обставин, що мають значення для вирішення справи з викладенням відповідних мотивів у своєму рішенні, у зв`язку з чим постанова суду першої інстанції є необґрунтованою і підлягає скасуванню, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП – закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях останнього події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , на постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2026 року – задовольнити.

Постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 — скасувати.

Прийняти нову постанову.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Є. Джерелейко