Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №243/1236/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6721/26 Справа № 243/1236/26 Суддя у 1-й інстанції - Дюміна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №243/1236/26 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - Ландар Наталії Володимирівни на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Дюміної Н.О., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Данько Р.М., звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ГУ ПФУ в Донецькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову вказав, що батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті залишилася спадщина у виді недоотриманої пенсії.

Вказує, що позивач звернулась до нотаріуса з заявою про відкриття спадкової справи і згодом нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину на недоотриману пенсію спадкодавця в сумі 261 008,88 грн.

Зазначає, що позивач звернулася із заявою про виплату недоотриманої пенсії, вказана заява надійшла на розгляд до ГУ ПФУ в Донецькій області. 26 листопада 2025 року позивач отримала лист відповідача, за змістом якого у виплаті недоотриманої пенсії їй відмовлено, оскільки ОСОБА_3 за життя не пройшов фізичну ідентифікацію, виплата пенсії йому була призупинена з 01 липня 2015 року.

Вважає такі дії відповідача незаконними, зазначаючи, що відповідач безпідставно утримує у себе належні позивачу грошові кошти. Оскільки наразі право на отримання недоотриманої при житті пенсії батька позивача не відновлено, відповідач не бажає у добровільному порядку виплатити їй заборгованість, тому просить стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману у сумі 261 008,88 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Данько Р.М., до ГУ ПФУ в Донецькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, – задоволено. Стягнуто з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом заборгованість з недоотриманої ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за період з 01 липня 2015 року по 31 жовтня 2023 року у сумі 261 008,88 грн., право на яку посвідчено свідоцтвом про право на спадщину за законом № 339 від 19 травня 2025 року, виданим приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Опятюк Л.Ю. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_2 , понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2610,09 грн.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ГУ ПФУ в Донецькій області - Ландар Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, вважає, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2026 року по справі №243/1236/26 винесено з порушенням норм матеріального права, на підставі одностороннього та неповного з`ясування всіх обставин, що є підставою для його скасування.

В обґрунтування скарги зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не дотримано вищезазначених вимог законодавства, не повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, зроблені висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального права.

Вказує, що суд першої інстанції помилково не врахував те, що прийняте відповідачем рішення від 06 листопада 2025 року про відмову позивачу в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 за заявою від 31 жовтня 2025 року №8446 є не оскарженим, діючим та правомірним.

Зауважує, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_3 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області з дислокацією у м. Краматорськ як внутрішньо переміщена особа та отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058). Виплата пенсії за життя ОСОБА_3 проведена по червень 2015 року. Нарахування пенсійних коштів ОСОБА_3 не проводилось з 01 липня 2015 року у зв`язку з відсутністю інформації про реєстрацію пенсіонера в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Зазначає, що судом першої інстанції при винесені рішення, не взято до уваги, що Законом №1058 передбачені певні дії органів ПФУ та пенсіонера щодо поновлення виплати пенсії, тобто потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, зокрема, ідентифікація, надання заяви про поновлення виплати пенсії, відкриття поточного рахунку у ощадбанку тощо.

Вказує, що ОСОБА_3 із заявою щодо поновлення виплати пенсії на контрольованій українською владою території у встановленому порядку до органів ПФУ не звертався. Інформація про проходження ОСОБА_3 фізичної ідентифікації особи в АТ «Ощадбанк» або в органах ПФУ відсутня. Пенсійна справа знята з обліку з 01 листопада 2023 року у зв`язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно свідоцтва про смерть від 11 червня 2024 року серія НОМЕР_1 , місце смерті ОСОБА_3 – Донецька область, м. Горлівка.

Для надання відповіді на лист приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Опятюк Л.Ю. (далі - Нотаріус) відповідачем проведено розрахунок сум недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 та у вересні 2024 року була помилково надіслана довідка Нотаріусу про суму недоотриманої пенсії в розмірі 261 008,88 грн за період з 11 вересня 2021 року по 31 жовтня 2023 року з урахуванням вимог частини першої статті 46 Закону №1058.

Вважає, що у зв`язку з тим, що за наявною інформацією за життя з часу припинення пенсійних виплат ОСОБА_3 , який мешкав на тимчасово окупованій території України, до територіальних органів ПФУ із заявою щодо поновлення виплати пенсії не звертався, а відтак пенсія за період з 01 липня 2015 року по 31 жовтня 2023 року не підлягала нарахуванню, тому сума недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 за вказаний період відсутня, що помилково не було враховано судом першої інстанції.

Зауважує, що 31 жовтня 2025 року із заявою №8446 щодо виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 звернулась позивач ОСОБА_2 .

Вважає, що суд першої інстанції помилково не врахував те, що за результатом розгляду заяви позивача та наданих документів, відповідачем прийнято обґрунтоване рішення щодо відмови ОСОБА_2 в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 є діючим та не скасовано.

У зв`язку з чим просила апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області — задовольнити, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2026 року — скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Позивач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача ГУ ПФУ в Донецькій області - Ландар Н.В. у судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Данько Р.М. у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років у м.Горлівка Донецької області.

19 травня 2025 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області видане свідоцтво про право на спадщину за законом № 339, за змістом якого спадкоємцем майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з грошових коштів у виді недоотриманої пенсії в сумі 261 008,88 грн.

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 06 листопада 2025 року ОСОБА_2 відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії. Вказане рішення обґрунтоване тим, що у пенсійній справі відсутня пенсія, що залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю.

За відомостями ППВП, наданими відповідачем, ОСОБА_3 отримував пенсію за віком, розмір пенсії на дату останнього нарахування (01 червня 2024 року) становив 2 947 грн. У графах «призначена сума», «нараховано» та «виплачено» за період з 01 липня 2015 року по 31 жовтня 2023 року проставлені позначки «0».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідачем утримується належне позивачеві спадкове майно у виді суми недоотриманої пенсійної виплати в розмірі 261008,88 грн., нарахованої пенсіонеру ОСОБА_3 і не виплаченої йому за життя, право власності на яку в порядку спадкування за законом перейшло до позивача та посвідчено свідоцтвом про право на спадщину за законом. Тим самим відповідач порушує право власності позивача на вказану суму грошей, яке підлягає судовому захисту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов?язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом (1219 ЦК України).

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати).

Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон №1058-IV) та інших нормативно правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Дія інших нормативно правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються , зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера встановлений статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі – Закон №1058).

Так, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується, по місяць смерті включно, членам його сім`ї. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми, в установлений частиною другою цієї статті строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Аналогічні положення містяться у пункті 2.26 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого ПФУ від 25.11.2005 №22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть та документи, які підтверджують родинні стосунки та документи які свідчать про проживання з пенсіонером на день його смерті. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3505/16-ц (провадження №14-271цс18) вказано, що "підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України".

Тому припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем, не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Тому, у справі, що переглядається, припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем, не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат.

Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і, в розумінні положень статті 1227 ЦК України, ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець ОСОБА_2 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом.

Суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й вірно застосувавши норми матеріального права, зробив обґрунтований висновок про задоволення позову ОСОБА_2 та зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити нарахування та виплату їй, як спадкоємцю, сум страхових виплат належних спадкодавцю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за період з 01 липня 2015 року по 31 жовтня 2023 року у сумі 261 008,88 грн.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог, є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Доводи відповідача, які ґрунтуються на частині першій статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є безпідставними, оскільки дана правова норма розповсюджується на пенсіонерів, які є власниками своїх особистих пенсій, тобто на тих, що не померли, та ніяким чином не стосується правовідносин щодо спадщини.

Встановивши, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається в розумінні положень статті 1227 ЦК України, ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до незгоди із рішенням суду.

Отже, суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2026 року - немає.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - Ландар Наталії Володимирівни - залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 02.09.2026 року

Головуючий суддя О.В.Агєєв