Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №210/4481/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7798/26 Справа № 210/4481/23 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В.Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Кривий ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Бондар Я.М.,

суддів – Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання – Лідовська А.А.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»,

Комунальне підприємство теплових меред «Криворіжтепломережа»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 21 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Сільченком В.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 21 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ

21 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (далі АТ «Криворізька теплоцентраль»). Комунального підприємства «Криворіжтепломережа» про захист прав споживачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 має у власності нерухоме майно, зареєстроване на адресою: АДРЕСА_1 . Фактично він проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

В обох квартирах з дотриманням вимог та норм діючого законодавства України, було встановлено індивідуальне (автономне) опалення. До грудня 2021 року нарахування за послуги теплопостачання були відсутні. Однак починаючи з грудня 2021 року на сайті «НОВА-КОМ», почали з`являтися нарахування за послуги з теплопостачання по вищеназваним адресам, які продовжуються до теперішнього часу.

З метою досудового врегулювання спору підприємствам-постачальникам теплової енергії ним 11.08.2022 року було направлено листи, в яких доводилася незаконність таких нарахувань та з пропозицією скасувати нарахування, так, як вони є незаконними та безпідставними. Однак, своїми листами від 22.08.2022 №514/02/06 та від 06.09.2022 №6980/31, КПТМ «Криворіжтепломережа» та АТ «Криворізька теплоцентраль» відповідно, не погодилися з його доводами та продовжили нарахування плати за постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування. Станом на 21.08.2023 нарахована заборгованість складає: за адресою: АДРЕСА_3 сума 3186,83 грн.; за адресою: АДРЕСА_4 сума 2907,35 грн.

На підтвердження факту грубого порушення прав споживача, звертає увагу суду на те, що на офіційному веб-сайті виконкому Криворізької міської розміщено електронні петиції: №2212021-ЕП по «Відміні виплат за теплопостачання для квартир з автономним опаленням». 14.01.2022 на пленарному засіданні ХХ позачергової сесії Криворізької міської ради петицію підтримано; №392022-ЕП Вирішення питання з автономним опаленням». 23.02.2022 на пленарному засіданні ХХІІ чергової сесії Криворізької міської ради петицію підтримано; №2262021-ЕП «Відміна нарахувань за теплопостачання для квартир з автономним опаленням». 14.01.2022 на пленарному засіданні ХХ позачергової сесії Криворізької міської ради петицію підтримано.

Ці петиції мають підтвердження відповідних рішень виконавчого комітету та підтримку з боку органів місцевої влади щодо не нарахування платежів власникам автономного опалення, які були раніше зроблені під час пленарних засідань Криворізької міської ради.

На підставі вищезазначених фактів, можна зробити висновок, що Криворізька міська виконавча рада є органом ліцензування та установником тарифів для підприємств теплопостачання на своїй території. Крім того, за підтримки виконавчої влади, петиції щодо не нарахування платежів власникам автономного опалення мають підтвердження їх законності та правомірності. Зазначені петиції щодо не нарахування платежів за надані послуги опалення сприяють захисту прав споживачів та демонструють позицію органів місцевої влади стосовно незаконних нарахувань.

Засновуючись на цих виявлених фактах, робить висновок, що нарахування, які були зроблені раніше для власників квартир з автономним опаленням, безпідставні та незаконні, оскільки АТ «Криворізька теплоцентраль» та КПТМ «Кріворіжтепломережа», як ліцензіати Криворізької міської виконавчої ради, не мають права застосовувати дії нормативних актів щодо теплопостачання до цих власників.

Також звертає увагу на грубе порушення прав споживача у зв`язку з раніше розміщеними індивідуальними договорами на сайтах підприємств теплопостачання. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» чітко визначає процедуру встановлення нових договорів та розміщення публічних договорів, а також норми щодо оплати послуги підприємством теплопостачання за період до підписання нових договорів.

Згідно з частиною 42 Закону № 540 (у редакції від 31.03.2023 р. та є чинним станом на 21.08.2023 року), у пунктах 3 та 4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» слова «протягом одного року з дня введення в дію цього Закону» (до 1 травня 2020 року) замінено словами «протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України».

Згідно з Постановою Кабінета Міністрів України від 27 червня 2023 р. №651, карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відміняється з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. Таким чином, публічний договір між споживачами та виконавцями комунальних послуг має бути укладений протягом п`яти місяців після завершення карантину (до 30.11.2023 року). Ця вимога закону є обов`язковою для виконавців комунальних послуг, включаючи підприємства теплопостачання.

Однак, листи-відповіді від АТ «Криворізька теплоцентраль» та КПТМ «Кріворіжтепломережа», свідчать, що індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії були розміщені на сайтах підприємств АТ «Криворізька теплоцентраль» та КПТМ «Кріворіжтепломережа» значно раніше, а саме АТ «Криворізька теплоцентраль» розмістила індивідуальний договір 01.10.2021 року, а КПТМ «Кріворіжтепломережа» - 05.10.2021 року.

Це дійсно порушує встановлений законом строк укладення публічних договорів, який мав бути опублікований 31.10.2023 року.

Вважає такі дії підприємств теплопостачання грубим порушенням прав споживача, оскільки згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони договору мають враховувати вимоги законодавства про захист прав споживачів. В даному випадку, незаконне нарахування платежів за послуги опалення здійснено до укладення нових договорів, і ці дії не враховують права та інтереси споживачів.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» також прямо визначає, що до підписання нових договорів оплата за опалення загальних місць користування не повинна стягуватися.

Відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону, індивідуальний договір має бути укладений на умовах, що виключають необгрунтоване збільшення плати споживача. Застосування неправомірних нарахувань за опалення загальних місць користування до підписання нових договорів становить порушення цієї вимоги закону та демонструє несумлінну практику зі сторони підприємств теплопостачання.

Вважає очевидним, що підприємства теплопостачання порушили права споживачів, розмістивши індивідуальні договори раніше законодавчих строків та нараховуючи незаконні платежі за послуги опалення. Ці дії є грубим порушенням законодавства України, а також принципів справедливості та розумності. Таким чином, споживачі, які мають індивідуальне опалення та відповідно до підтриманих на сесіях Криворізької міської ради петицій щодо не нарахування платежів, заслуговують на відміну незаконно раніше нарахованих сум та забезпечення правосуддя у даній справі.

Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги (а.с. 33) позивач просить суд визнати, що він, як власник квартир з індивідуальним опаленням, не є споживачем послуг підприємств з теплопостачання, а тому до нього не повинні застосовуватись дії нормативних актів стосовно теплопостачання цими організаціями; визнати договір на постачання теплової енергії недійсним та зобов`язати закрити особовий рахунок НОМЕР_1 , що був відкритий постачальником теплоенергії АТ «Криворізька теплоцентраль»; скасувати нарахування за постачання теплової енергії та абонентську плату за неї від АТ «Криворізька теплоцентраль» у розмірі 2743,49 грн та 163,86 грн відповідно, як такі, що нараховані з порушенням норм чинного законодавства; визнати договір на постачання теплової енергії недійсним та зобов`язати закрити особовий рахунок НОМЕР_2 , що був відкритий постачальником теплоенергії КПТМ «Кріворіжтепломережа»; скасувати нарахування за постачання теплової енергії та абонентську плату за неї від КПТМ «Кріворіжтепломережа» у розмірі 2782,42 грн та 404,41 грн відповідно, як такі, що нараховані з порушенням норм чинного законодавства.

03.06.2026 року до суду надійшла уточнена позовна заява, яка мотивована тим, що в позовній заяві від 21.08.2023 року позивачем були заявлені позовні вимоги на суму 6094,18 грн. На даний час, враховуючи продовження нарахування коштів від відповідачів та відсутність судового рішення, вважає необхідним збільшити розмір позовних вимог.

Зокрема, просить збільшити до суми 11938,40 грн. в такому складі: АТ «Криворізька теплоцентраль» (особовий рахунок НОМЕР_1 ) – 5318,49 грн.; КПТМ «Криворіжтепломережа» (особовий рахунок НОМЕР_2 ) – 6619,91 грн..

Тому, просив змінити розмір позовних вимог з 6094,18 грн. на 11938,40 грн..

Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 21 травня 2026 року позов ОСОБА_1 до АТ «Криворізька теплоцентраль», КПТП «Криворіжтепломережа»про захист прав споживачів залишений без задоволення.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рога від 21.05.2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити частково:

визнати дії АТ «Криворізька Теплоцентраль» та КПТП «Криворіжтепломережа» щодо нарахування плати за постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (МОП) та абонентське обслуговування за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 протиправними;

зобов`язати АТ «Криворізька Теплоцентраль» провести повне сторнування (списання) безпідставно нарахованої заборгованості за адресою: АДРЕСА_4 у загальному розмірі 6 628,90 грн (з яких: 6 189,82 грн — за послугу з постачання теплової енергії та 439,08 грн — плата за абонентське обслуговування);

зобов`язати КПТП «Криворіжтепломережа» провести повне сторнування (списання) безпідставно нарахованої заборгованості за адресою: АДРЕСА_2 у загальному розмірі 8 289,37 грн (з яких: 7 293,02 грн — за послугу з постачання теплової енергії та 996,35 грн — плата за абонентське обслуговування);

зобов`язати відповідачів припинити подальші нарахування за цими статтями до моменту усунення порушень Методики № 315 та належного витребування технічної документації будинків.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції в мотивувальній частині невірно зазначив, що позивач зобов`язаний оплачувати функціонування внутрішньо будинкових систем опалення, оскільки через його квартиру проходять транзитні мережі. Разом з тим, в листі АТ «Криворізька тепломережа» від 06.09.2022 року визнано, що в його квартирі транзитні трубопроводи відсутні.

Посилається, що суд першої інстанції не перевірив правильність здійсненого відповідачами розрахунку згідно з формулами Методики №315, що призвело до штучного збільшення його боргу до 11 938,40 грн.

Також зазначає, що факт відсутності приладів опалення (батарей) у під`їзді свідчить про те, що відповідачі фактично не надають послугу з обігріву місць загального користування, а договір надання послуг є оплатним лише за умови фактичного надання послуг.

Суд першої інстанції безпідставно відхилив його доводи щодо незаконності нарахувань до моменту легального вступлення договорів у дію. Відповідачі опублікували типові договори у жовтні 2021 року та почали нарахування з листопада 2021 року. Однак суд не врахував, що пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону № 540-IX) було чітко встановлено, що строки укладання нових договорів продовжуються на строк дії карантину. Автоматичний акцепт (приєднання) не міг відбутися у листопаді 2021 року, оскільки діяв законодавчий мораторій на примусове автоматичне переведення споживачів на нові моделі договорів під час пандемії.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі КПТМ «Криворіжтепломережа» та АТ «Криворізька теплоцентраль» кожен окремо, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дотримання судом норм процесуального права та правильне застосування норм матеріального права, просять апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 21 травня 2026 року залишити без змін.

Позивач ОСОБА_1 до апеляційного суду подав заяву, в якій просить судове засідання проводити за його відсутності, просить врахувати усі доводи, вимоги та заперечення, викладені ним раніше у процесуальних документах під час прийняття рішення у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача КПТМ "Криворіжтепломережа" адвоката Костікової Є.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах спраи, що на праві власності ОСОБА_1 належить квартира за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 20 зворот).

Крім того, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 (а.с. 3).

Вказані вище квартири обладнані системою індивідуального опалення, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами (а.с. 13).

КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_5 .

АТ «Криворізька теплоцентраль» здійснює постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_5 .

Звертаючись до суду з позовом про захист прав споживача шляхом зобов`язання відповідачів КПТП «Криворіжтепломережа» та АТ «Криворіжтепломережа» провести повне списання безпідставно нарахованої заборгованості за теплопостачання та зобов`язання відповідачів припинити подальші нарахування, позивач посилався те, що належні йому квартири у визначеному законом порядку від`єднані від системи централізованого опалення, тому нарахування йому здійснюються потизаконно. Також посилався, що нарахування здійснюються в порушення Метолики №315, внаслідок чого розмір його заборгованіості безпідставно завищений. Оскільки встановлений факт відсутності приладів опалення у під1їзді, відповідачі фактично не надають послугу з обігріву місць загального користування і він не повинен нести фінансову відповідальність за те, що тепломережа або управитель не виконують свої обов`язки щодо відновлення системи.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та недоведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини 1статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно встановлено, що правовідносини між позивачем та відповідачами - теплопостачальними організаціями виникли по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII.

Відповідно до ч.2 ст.12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року №1022) (далі Постанова №830).

Відповідно до абз. 3 ст. 13 Постанови №830 індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Згідно з ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

На виконання вказаної норми КПТМ «Криворіжтепломережа» та АТ «Криворізька теплоцентраль» як виконавці послуги з постачання теплової енергії 05.10.2021 року та 01.10.2021 року, відповідно, опублікували на своїх офіційних сайтах Типовий індивідуальний договір.

Відтак, з 05.11.2021 року між ОСОБА_1 та КПТМ «Криворіжтепломережа» та з 01.11.2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Криворізька теплоцентраль» фактично укладені Типові індивідуальні договорі про надання послуги з постачання теплової енергії за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 , відповідно.

Посилання позивача щодо порушення публікування індивідуальних договорів на сайтах відповідачів 01.10.2021 року та 05.10.2021 року, замість 31.10.2023 року є хибними, оскільки розміщення типових індивідуальних договорів відбулась на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії» №830 від в редакції від 08.09.2021 року №1022 та ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з п. 3 «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання`до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положеньстатті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п`ятоїстатті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.

Згідно з п.6 ч.2ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другоюстатті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.

У відповідності до абз. 4 п.24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Пунктами 37 та 38 Правил визначено, що споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика), якою встановлено порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг (п.1, роз.1 Методики).

Пунктом 2 розділу 1 Методики визначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - це витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення

За змістом розділу 4 Методики, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається як сума показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії, у разі оснащення ними 100% МЗК та допоміжних приміщень, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення (п.2).

У разі відсутності встановлених вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії у МЗК та допоміжних приміщеннях обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається відповідно до проекту будівлі/будинку або за результатом енергоаудиту. Рішення про застосування (не застосування) результатів енергетичного аудиту приймається співвласниками будівлі/будинку в міжопалювальний період, про що письмово повідомляється виконавець розподілу комунальної послуги (п.5).

У разі відсутності проекту на будівлю/будинок та результатів енергоаудиту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений розрахунково за формулою (п.7).

У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку (п.8).

Визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку (п.9).

Згідно з п.12 розділу 4 Методики, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Відповідно до пункту 9 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України № 712 від 05 вересня 2018 року, включає обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів, тощо.

Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

У постановах від 26 вересня 2018 року (справа №703/58/16-ц) та від 03 жовтня 2019 року (справа №539/2966/15-ц) Верховний Суд зазначив, що оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов`язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги з централізованого опалення місць загального користування згідно з встановленими тарифами.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року (справа №703/4963/15-ц) висловлено правову позицію про те, що нарахування оплати за опалення місць загального користування здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства та існуючих нормативних документів, відповідачі дану послугу фактично отримують, а тому повинні її оплачувати. Нарахування плати за послугу з централізованого опалення у місцях загального користування проводиться рівномірно на всіх мешканців - користувачів багатоквартирного будинку, незалежно від того, підключений цей мешканець до централізованого опалення чи має індивідуальну систему опалення, що відповідає вимогам Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі 311/3489/18 дійшов висновку, що відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати за централізоване опалення місць загального користування будинку.

Нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено звільнення споживачів від обов`язку з оплати загальнобудинкових потреб опалення, у разі відсутності окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення (теплопостачання) складається не лише з приладів опалення, а й трубопроводів та арматури.

Наявність автономного опалення в квартирах позивача ОСОБА_1 не є підставою для звільнення його від оплати на загальнобудинкові потреби опалення, які складаються, в тому числі, з витрат на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, враховуючи наявність розподільчих трубопроводів системи опалення будинку, прокладених в підвалі і по горищу.

Оскільки квартири позивача за вищезазначеними адресами знаходяться у багатоквартирному будинку, він зобов`язаний нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 703/58/16-ц, в якій відповідач також посилався на відсутність приладів опалення місць загального користування, Верховний Суд зазначив, що підтримання температури вище 0° C протягом всього року, особливо в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур. У будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, належний температурний режим вище 0° C підтримується за рахунок тепловтрат трубопроводів розподільчої системи, яка знаходиться в підвальному приміщенні будинку та на горищі. Оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов`язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами. Суд зазначив, що помилковим є висновок про те, що відповідач не повинен сплачувати за утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку.

Крім оплати за обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі та витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення (до 01.02.2022) й за опалення загальнобудинкових потреб (з 01.02.2022) справляється плата за абонентське обслуговування.

Плата за абонентське обслуговування визначена відповідно до планованих витрат виконавця, пов`язаних із здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, з укладенням договору про надання комунальної послуги, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (п.11 ч.І ст.1, ч.5 ст.13 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-УІІІ 09.11.2017р.).

Відтак, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно зазначено, що ОСОБА_1 , як споживач послуг, які надаються відповідачами, зобов`язаний нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_4 на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення й за опалення загальнобудинкових потреб та транзитних мереж, а також плати за абонентське обслуговування.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном, здійснює свою владу щодо управління ним і вправі вчиняти будь-які дії, що не суперечать закону.

Таким чином, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, зважаючи на те, що відповідачами в повній мірі доведені обставини своїх заперечень, щодо позовних вимог позивача, колегія суддів вважає позовні вимоги необгрунтованими, та такими, що не підлягає задоволенню.

Суд, ухвалюючи рішення, також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно дост. 10 ЦПК Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, астаття 17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші доводи, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, грунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 21 травня 2026 року залишити без мін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: