Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №643/14152/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/14152/26

Провадження № 2/643/8073/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» в особі представника – адвоката Маслюженка М.П. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором № 010/1647/82/640744 в сумі 185 434,47 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом – 64 403,45 гривень; заборгованості по сплаті відсотків – 121 031,02 гривень. Також просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» сплачений судовий збір у сумі 2 622,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 11 200,00 гривень.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивачем зазначено, що 28.08.2019 між акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 була укладена заява про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/1647/82/640744 (кредитний договір), відповідно до якої банк відкриває клієнту картковий рахунок в гривні, випускає на надає клієнту платіжну картку, а також забезпечує проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки або її (їх) реквізитів відповідно до правил Платіжних систем, Правил і Тарифів на ведення та обслуговування Карткових рахунків фізичних осіб. Зазначив, що сторонами у кредитному договорі були визначені необхідні істотні умови кредитування: розмір поточного ліміту кредитування на дату початку кредитування – 57 500,00 грн; строк кредиту – 48 місяців, який може бути продовжено; проценти за користування кредитом – 48 % річних. Зауважив, що кредитний договір укладено в письмовому вигляді і підписано особисто відповідачем. Зазначив, що після укладення кредитного договору банк виконав свої зобов`язання перед клієнтом за кредитним договором, надавши останньому кредит у сумі та на умовах, передбачених кредитним договором. Проте, всупереч умовам кредитного договору, клієнт припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим за ним сформувалася заборгованість: за основним боргом в сумі 64 403,45 гривень; за нарахованими та несплаченими процентами в сумі 121 031,02 грн, усього - 185 434,47 гривень. Посилався, що 09.04.2020 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» був укладений Договір відступлення права вимоги № 114/2-31-F, за яким ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №010/1647/82/640744 від 28.08.2019. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» 11.09.2025 уклали Попередній договір відступлення права вимоги № 11/09/2025, відповідно до якого зобов`язались у майбутньому укласти Договір відступлення прав вимоги (основний договір), предметом якого буде відступлення первісним кредитором на користь нового кредитора прав вимоги до боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, укладених між боржниками та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», які належать первісному кредитору на підставі Договору про відступлення прав вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020. На підставі даного Попереднього договору новий кредитор сплатив первісному кредитору аванс у розмірі 100 000,00 гривень, які підлягали зарахуванню в оплату загальної вартості прав вимоги за укладеним Основним договором. Зазначив, що 07.10.2025 вказані сторони уклали основний Договір відступлення права вимоги №1 07/10, за яким, серед інших, до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №010/1647/82/640744 від 28.08.2019. Зазначив, що згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №010/1647/82/640744 від 28.08.2019, сформованим первісним кредитором (АТ «Райффайзен Банк») станом на 28.10.2021 заборгованість позичальника становила: заборгованість за основним боргом в сумі 64 403,45 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 0,00 гривень, що разом складає 64 403,45 гривень. В подальшому ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» здійснювало нарахування відсотків за кредитом, відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №010/1647/82/640744 від 28.08.2019, сформованої первісним кредитором (ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП») станом на 07.10.2025 заборгованість позичальника становить: заборгованість за основним боргом в сумі 64 403,45 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 121 031,02 гривень, що разом становить 185 434,47 гривень.

Аргументи учасників справи

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-які клопотання та заяви від відповідача до суду не надходили.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 06 липня 2026 року відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, 28 липня 2026 року та 31 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надав заяви про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Санфорд Капітал». У поданих заявах зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За правилами ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як виснував Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року, прийнятій у справі №1519/2-5034/11, провадження №61-175сво21, «згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін».

З урахуванням положень ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення цього рішення суду є 04 вересня 2026 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

28.08.2019 ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» підписали Заяву про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» №010/1647/82/640744, у якій погодили, що Банк відкриває картковий рахунок у гривні, випускає та надає клієнту платіжну картку, а також забезпечує проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки або її (їх) реквізитів відповідно до правил Платіжних систем, Правил і Тарифів на ведення та обслуговування Карткових рахунків фізичних осіб (а.с. 20).

Згідно з п. 1.3 Заяви максимальний ліміт кредиту складає 500 000,00 (максимальний ліміт), в межах якого встановлюється поточний ліміт кредиту (поточний ліміт).

У п. 1.4-1.6 Заяви сторони погодили, що розмір поточного ліміту на дату початку кредитування – 57 500,00 грн; строк кредиту – 48 місяців; проценти за користування кредитом в розмірі – 100 % річних.

28.08.2019 ОСОБА_1 підписано розписку про отримання картки (а.с. 21).

Крім того, 28.08.2019 ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «кредитна картка» (а.с. 25).

АТ «Райффайзен Банк» складено розрахунок заборгованості по картковому кредиту №010/1647/82/640744 від 28.08.2019, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.10.2021 становить 64 403,45 грн, з яких: заборгованість за дозволеним овердрафтом – 57 500,00 грн, заборгованість за недозволеним овердрафтом – 6 903,45 грн, заборгованість за відсотками – 0,00 грн, заборгованість по штрафу – 0,00 грн (а.с. 50).

АТ «Райффайзен Банк» надано виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 28.08.2019-26.10.2021 (а.с. 51-56).

09 квітня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-31-F, відповідно до п. 2.1 якого на умовах та в порядку, встановленому цим Договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому Права Вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах Боржників (а.с. 26-29).

Згідно з п.п. 2.3.3 Договору дата підписання Реєстру Боржників відповідає Даті відступлення прав.

Загальна вартість Прав Вимоги за Договором (Ціна договору), складається із сукупності Одиничних цін, що вказані у всіх підписаних Сторонами Реєстрах Боржників (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору на підтвердження свого наміру щодо придбання за Договором Портфелів Заборгованості новий кредитор зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дати укладення договору перерахувати на рахунок первісного кредитора кошти в розмірі 100 000,00 грн, що за домовленістю сторін вважається гарантійною сумою.

25 вересня 2020 року АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» підписали Додаткову угоду №2 до Договору відступлення права вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020, якою продовжили термін дії договору на 12 місяців – до 09 жовтня 2021 року включно (а.с. 29 зворот).

08 жовтня 2021 року АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» підписали Додаткову угоду №5 до Договору відступлення права вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020, якою продовжили термін дії договору на 6 місяців – до 09 квітня 2022 року включно (а.с. 30).

Позивачем надано витяг з Реєстру боржників від 28.10.2021 до Договору відступлення права вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020, згідно з яким загальна заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 010/1647/82/640744 становить 64 403,45 грн – за основною сумою боргу по кредиту (а.с. 58).

Крім того, позивачем надано копії платіжних доручень та інструкцій, згідно з якими ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» здійснювалися оплати портфелів згідно з договором №114/2-31-F від 09.04.2020 (а.с. 31-39).

26.10.2021 АТ «Райффайзен Банк» направило відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги за Договором №114/2-31-F ТОВ «ФК №Ел.Ен.Груп» (а.с. 57).

ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» складено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №010/1647/82/640744 від 28.08.2019, згідно з яким за період з 26.10.2021 по 07.10.2025 ОСОБА_1 нараховувалися відсотки в загальному розмірі 121 031,02 грн, річна процентна ставка – 48% (а.с. 48).

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №010/1647/82/640744 від 28.08.2019, складеною ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», заборгованість ОСОБА_1 за основним боргом станом на 26.10.2021 становила 64 403,45 грн, за період з 26.10.2021 по 07.10.2025 погашень основного боргу не здійснювалося, відтак заборгованість за основним боргом станом на 07.10.2025 становить 64 403,45 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками на 30.11.2021 становить 2 540,88 грн, нараховано відсотків за період з 26.10.2021 по 07.10.2025 118 490,14 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками на 07.10.2025 становить 121 031,02 грн, усього заборгованість становить 185 434,47 грн (а.с. 49).

11 вересня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Санфорд Капітал» уклали попередній договір відступлення права вимоги №11/09/2025 (а.с. 40-41).

07 жовтня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Санфорд Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №1-07/10, відповідно до п. 2.1 якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі Боржників. Відповідно до п. 2.3.1. договору права вимоги вважаються відступленим з моменту підписання сторонами Реєстру Боржників (а.с. 42-46).

Позивачем надано витяг з Реєстру боржників від 07.10.2025 до Договору відступлення права вимоги №1-07/10 від 07.10.2025, згідно з яким загальна заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 010/1647/82/640744 від 28.08.2019 становить 185 434,47 грн, з яких: 64 403,45 – за основною сумою боргу по кредиту, 121 031,02 грн – за відсотками (а.с. 59).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Так, судом установлено, що 28.08.2019 ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» підписали Заяву про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» №010/1647/82/640744, у якій погодили, що Банк відкриває картковий рахунок у гривні, випускає та надає клієнту платіжну картку, а також забезпечує проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки або її (їх) реквізитів.

Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23).

Підписавши Заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/1647/82/640744 відповідач підтвердив і погодився з умовами отримання кредитних коштів на умовах повернення зі сплатою процентів за користування ними.

Банк взяті на себе зобов`язання за договором виконав, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти. Відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, що підтверджується випискою з його карткового рахунку, яка була надана позивачем суду.

Як було зазначено судом, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

На підставі договору відступлення права вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020 до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №010/1647/82/640744 від 28.08.2019.

У подальшому між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Санфорд Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №1-07/10 від 07 жовтня 2025 року, на підставі якого до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №010/1647/82/640744 від 28.08.2019.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості, складений АТ «Райффайзен Банк», згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.10.2021 становить 64 403,45 грн, з яких: заборгованість за дозволеним овердрафтом – 57 500,00 грн, заборгованість за недозволеним овердрафтом – 6 903,45 грн, заборгованість за відсотками – 0,00 грн, заборгованість по штрафу – 0,00 грн. Крім того, АТ «Райффайзен Банк» складено виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 28.08.2019-26.10.2021.

ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» складено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №010/1647/82/640744 від 28.08.2019, згідно з яким за період з 26.10.2021 по 07.10.2025 ОСОБА_1 нараховувалися відсотки в загальному розмірі 121 031,02 грн, річна процентна ставка – 48%. Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №010/1647/82/640744 від 28.08.2019, складеною ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», заборгованість ОСОБА_1 за основним боргом станом на 26.10.2021 становила 64 403,45 грн, за період з 26.10.2021 по 07.10.2025 погашень основного боргу не здійснювалося, відтак заборгованість за основним боргом станом на 07.10.2025 становить 64 403,45 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками на 30.11.2021 становить 2 540,88 грн, нараховано відсотків за період з 26.10.2021 по 07.10.2025 118 490,14 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками на 07.10.2025 становить 121 031,02 грн, усього заборгованість становить 185 434,47 грн.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що відповідачем ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору №010/1647/82/640744 від 28.08.2019 не здійснювалося внесення грошових коштів в рахунок сплати основної суми боргу, яка становить 64 403,45 гривень.

Водночас, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком процентів, складеним ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» за користування кредитними коштами, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як дійшла висновку Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року, прийнятій у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Аналогічного змісту правові висновки також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року, прийнятій у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2020 року, прийнятій у справі №912/1120/16, провадження № 12-142гс19, дійшла висновку, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

У свою чергу, умовами п. 1.5 Договору №010/1647/82/640744 від 28.08.2019 сторонами погоджено, що строк кредиту становить 48 місяців.

Водночас доказів, які б свідчили про продовження строку дії договору після 28.08.2023 (48 місяців) матеріали справи не містять.

Таким чином, вирішуючи питання щодо позовних вимог ТОВ «Санфорд Капітал» про стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору №010/1647/82/640744 від 28.08.2019, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача підлягають проценти в сумі 56 915,01 грн, які нараховані відповідачу за процентною ставкою 48% річних за період з 26.10.2021 по 28.08.2023.

У свою чергу, на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, як це закріплено положеннями ч. 4 ст. 12 ЦПК України.

З огляду на наведене вище, загальна сума заборгованості за Договором №010/1647/82/640744 від 28.08.2019, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 121 318,46 гривень (64 403,45 + 56 915,01 = 121 318,46).

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 65,42%, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1 741,74 гривень (2 662,40 : 100 х 65,42 = 1 741,74).

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 11 200,00 гривень.

Так, судом встановлено, що позивачем ТОВ «Санфорд Капітал» 01 квітня 2024 року було укладено договір про надання правничої допомоги №1/04 з адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС», в особі керуючого партнера Маслюженка М.П., відповідно до умов якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі правничу допомогу (а.с. 60-65).

03 квітня 2026 року ТОВ «Санфорд Капітал» та адвокатське об`єднання «Альянс ДЛС» на виконання умов п. 2.1 Договору підписали Реєстр Боржників (а.с. 69).

07 травня 2026 року ТОВ «Санфорд Капітал» та адвокатське об`єднання «Альянс ДЛС» підписали Акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №111482 в сумі 11 200,00 грн (а.с. 68).

За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, як це закріплено положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Частинами 5-6 статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з підстав неспівмірності витрат та не виконав обов`язку доведення неспівмірності витрат.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частинах 4-5 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18, від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18.

Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу від відповідача до суду не надходило.

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 137 ЦПК України визначена процедура відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною на момент вирішення судом питання про розподіл судових витрат, чи тільки має бути сплачено.

На думку суду, відсутність доказів оплати вказаних послуг не свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача, враховуючи позицію ВС, що викладена у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 19 травня 2021 року у справі № 754/12116/18.

Таким чином, судом установлено, що представником позивача надано до суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які має сплатити позивач у заявленому розмірі, зокрема, докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, акт виконаних робіт, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, що стосується розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, то суд зважає на таке.

Вимогами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися, як це закріплено положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року, прийнятій у справі №552/2145/16-ц.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, що унормовано вимогами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Вирішуючи питання щодо розміру суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючи суму до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічного змісту висновків щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року, прийнятій у справі №826/1216/16, провадження № 11-562ас18, та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, прийнятій у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

З огляду на викладене вище, можна дійти висновку, що ЦПК України унормовано такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Суд, ураховуючи обсяг виконаної адвокатським об`єднанням роботи, беручи до уваги, що справа, яка розглядається судом, за своєю категорією в розумінні п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, беручи до уваги обсяг правової допомоги, наданої адвокатом, визначений в акті прийому-передачі, доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог на 65,42% - у сумі 7 327,04 гривень (65,42% х 11 200,00 гривень / 100 = 7 327,04).

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором №010/1647/82/640744 в сумі 121 318 (сто двадцять одна тисяча триста вісімнадцять) гривень 46 копійок, з яких: заборгованість за кредитом – 64 403,45 гривень, заборгованість по сплаті відсотків – 56 915,01 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1 741 (одна тисяча сімсот сорок один) гривень 74 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7 327 (сім тисяч триста двадцять сім) гривень 04 копійки.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», код ЄДРПОУ 43575686, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5 поверх, приміщення 68, 69, розрахункові рахунки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 в АТ «Таскомбанк»;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання:

АДРЕСА_1 судове рішення складено 04 вересня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова