Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №629/6771/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/6771/26

Номер провадження 3/629/1573/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Каращук Т.О., при секретарі судового засідання -Лукаренко А.Р., за участю прокурора - Шкребця А.Є., особи, стосовно якої складено протокол - ОСОБА_1 , представника особи, стосовно якої складено протокол - адвоката Красноперова С.Г., розглянувши матеріали, що надійшли з НПУ ДСР 7-е Управління (з обслуговування Харківської області), про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лозова Харківської області, громадянина України, працюючого головним державним інспектором в Головному управлінні ДПС у Харківській області, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 172-6 КУпАП,-

встановив:

ОСОБА_1 , якого 31.10.2023 звільнено з посади державного виконавця Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, будучи відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII суб?єктом, на якого поширюється дія цього Закону, всупереч вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 45 вказаного Закону несвоєчасно, а саме: 06.06.2025 о 14.29, подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2023 рік, чим вчинив правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання з`явився, пояснив, що забув подати декларацію, у зв`язку з тим, що в країні війна та були проблеми. Додав, що після того, як надійшов лист НАЗК, він через два дні подав декларацію.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Красноперов С.Г. в судове засідання з`явився, заперечував проти притягнення до відповідальності, просив закрити справу за закінченням строків для притягнення та зачитав свої письмові заперечення, викладені в клопотанні про закриття провадження, яке долучено до справи. Вказав, що ОСОБА_1 подав декларацію в межах строку, наданого НАЗК, відповідно до повідомлення від 04.06.2025 року. Також, зазначив, що строк необхідно рахувати не з моменту несвоєчасного подання декларації, а з моменту, коли сплив строк для її подання, тобто з 01.04.2024 року. Додав, що момент виявлення не може бути пізніше закінчення строку для подання декларації. З урахуванням вказаного, просив закрити провадження у справі, у зв`язку з закінченням строку для притягнення особи до відповідальності.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП повністю підтверджується зібраними матеріалами справи, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, просив визнати його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Також, заперечував щодо закінчення строків для притягнення, посилаючись на те, що дане правопорушення є триваючим, а тому строк повинен рахуватись з моменту несвоєчасного подання декларації.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.

Згідно з ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи винна дана особа у вчиненні правопорушення.

Стаття 256 КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом, доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Диспозицією ч.1 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Вислухавши учасників, дослідивши матеріали справи та викладене в протоколі, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, повністю знайшла своє підтвердження у зібраних та досліджених в судовому засіданні письмових доказах.

Постановою КАС ВС від 23.11.2018 у справі №489/4756/16-а визначено поняття триваючого правопорушення.

Суд роз`яснив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Також, в долученому до протоколу листі, підготовленому за участю: ОСОБА_2 , доктора юридичних наук, професора, завідувача кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності; ОСОБА_3 , кандидата юридичних наук, доцента кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності, за підписом ректора НЮУ ім.Я.Мудрого ОСОБА_4 , роз`яснено, що визначення дня вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, має здійснюватися з урахуванням об?єктивної сторони цього складу правопорушення.

Зміст наведеної норми свідчить, що об?єктивна сторона адміністративного правопорушення полягає у несвоєчасному поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Законодавець використав словосполучення «несвоєчасне подання», яке передбачає наявність юридичного факту подання декларації. Отже, лише після фактичного подання декларації можна констатувати, що вона подана саме несвоєчасно, а не неподана взагалі.

До моменту фактичного подання декларації триває протиправна поведінка особи,

яка полягає у невиконанні покладеного на неї законом обов?язку. Такий стан відповідає загальновизнаному поняттю триваючого адміністративного правопорушення. Чинне законодавство не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Проте в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку.

У правозастосовчій практиці та роз?ясненнях Міністерства юстиції України (листи від 01.12.2003 №22-34-1465, від 02.08.2013 № 6802-0-4-13/11) зазначається, що початковим моментом триваючого правопорушення є діяння, коли особа не виконує покладеного на неї обов?язку або виконує його неповністю чи неналежним чином, а припиняється триваюче правопорушення виконанням регламентованих обов?язків. Аналогічний підхід викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 810/1224/17.

Таким чином, пропуск установленого законом строку с лише початком триваючої протиправної бездіяльності, яка припиняється саме у день фактичного виконання особою покладеного на неї обов?язку, тобто подання декларації. З цього моменту стає можливим остаточно констатувати факт несвоєчасного подання декларації, що утворює об?єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Оскільки триваюча протиправна поведінка припиняється лише в день фактичного подання декларації, саме цей день є днем закінчення адміністративного правопорушення та, відповідно, днем його вчинення у розумінні ч. 4 ст. 38 КУпАП.

Враховуючи викладене, дворічний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 4 ст. 38 КУпАП, підлягає обчисленню саме з дня фактичного подання декларації, тоді як шестимісячний строк - з дня складання та підписання протоколу.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був звільнений з посади 31.10.2023 року, у строк до 29.11.2023 року включно декларацію не подав та бездіяльність тривала до моменту її подачі 06.06.2025 року.

Таким чином, вислухавши ОСОБА_1 та його адвоката, суддя дійшов висновку, що їх посилання на не триваючий характер правопорушення є безпідставним, що свідчить про відсутність пропуску строку для притягнення особи до відповідальності.

Згідно з ч.4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Так, у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Враховуючи триваючий характер скоєного, особу правопорушника, суддя дійшов висновку, що на ОСОБА_1 має бути накладено стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки такий вид стягнення зможе здійснити виховний вплив на правопорушника та попередити скоєння протиправних дій у майбутньому.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Керуючись ст. 33-35,40-1, ч.1 172-6,245,280,284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (р/р UA028999980313070106000020573, отримувач коштів: ГУК Харків обл/МТГ Лозова/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665, 60 грн на користь держави (р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/

м.Київ/22030106,код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.),код класифікації доходів бюджету 22030106).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно із положеннями ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

Відповідно до ст.308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

На постанову суду може бути подана скарга до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Т.О. Каращук