Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №641/4346/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження 1-кп/641/554/2026 Справа № 641/4346/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю прокурора – ОСОБА_2

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

секретаря – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226180000034 від 21.02.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Північне, м. Торецьк, Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, працюючого підсобним робітником в КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовозобов`язаного, раніше не судимого

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Впродовж грудня 2025 року, але не пізніше 23 січня 2026 року, більш точний день та час встановити не надалося можливим, ОСОБА_3 , перебуваючи вдома, за адресою: АДРЕСА_2 , маючи прямий умисел, направлений на отримання посвідчення водія, з метою отримання можливості керувати транспортними засобами, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що посвідчення водія є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує або посвідчує певні події, явища чи факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, діючи в порушення нормативних актів, що регулюють питання видачі та обміну посвідчення водія на право керування транспортними засобами на території України, всупереч вимог «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортним засобом», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340; Інструкції «Про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія», затвердженої наказом МВС України від 07.12.2009 № 515 «Про затвердження деяких нормативно-правових актів, що регламентують порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів у закладах, що проводять таку діяльність, їх державну акредитацію та атестацію спеціалістів, а також допуску громадян до керування транспортними засобами, видачі (обміну) посвідчення водія», що виразилось в уникненні проходження медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, підготовки відповідно до планів і програм, складення теоретичного, на знання діючих Правил дорожнього руху України і практичного, на перевірку навичок керування транспортним засобом, іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів МВС України, встановив зв?язок через мережу «Інтернет» за допомогою мессенджеру «Telegram» із невстановленою досудовим розслідуванням особою, та вирішив замовити виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія, яке надавало б йому право керувати транспортними засобами категорії «В», для подальшого використання у власних цілях.

При цьому, достовірно знаючи, порядок отримання посвідчення водія, встановлений чинним законодавством, діючи всупереч вимог вказаного порядку, ОСОБА_3 умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вступив у злочинну змову з невстановленою слідством особою та замовив за обумовлену ціну виготовлення підробленого посвідчення водія категорії «В» з метою подальшого його використання. При цьому, невстановлена особа повідомила ОСОБА_3 про необхідність надання анкетних даних, фотозображення та зразка особистого підпису для їх розміщення на бланку посвідчення на право керування транспортними засобами.

В свою чергу ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що його анкетні дані, фотозображення та зразок особистого підпису будуть використані для виготовлення підробленого офіційного документа - посвідчення на право керування транспортними засобами, використовуючи мережу «Інтернет» за допомогою мессенджеру «Telegram», надіслав свої анкетні дані, фотозображення та зразок особистого підпису невстановленій особі матеріали відносно якої внесені в окреме провадження, тим самим безпосередньо виконавши частину об?єктивної сторони правопорушення, пов?язаного з підробленням офіційних документів, шляхом надання (повідомлення) вказаній особі свої анкетні дані, чим створив сприятливі умови для доведення невстановленою досудовим розслідуванням особою злочинного наміру щодо здійснення підроблення посвідчення водія.

В подальшому, невстановлена особа, знаходячись в невстановленому місці, в невстановлений час та спосіб, виготовила посвідчення водія на бланку, зовні схожому із тим, що знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України, зазначивши як ідентифікаційні ознаки серію BXP та № 979419 від 30.12.2025, вказавши орган видачі ТЦ № 8042 на ім?я « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такий, що надає право керувати транспортним засобом та видається в установленому законом порядку з дотриманням певної процедури. Після вказаних дій 23 січня 2026 року невстановлена досудовим розслідуванням особа (назвавшись ім?ям ОСОБА_5 , НОМЕР_1 ) з відділення №18, ТОВ «Нова Пошта», розташованого за адресою: просп. Повітряних Сил, 66, м. Київ, на відділення № 115 ТОВ «Нова Пошта», що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 9-д, здійснила відправлення ОСОБА_3 раніше виготовленого посвідчення водія. Після отримання вказаного документу ОСОБА_3 здійснив розрахунок накладеним платежем в розмірі 20590,00 грн., через ТОВ «Нова Пошта» невстановленій особі.

Посвідчення водія категорії «В» встановленого зразка підтверджує права його власника на керування транспортним засобом автомобілем, дозволена максимальна вага якого не перевищує 3500 кг (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія восьми.

Відповідно до висновку експерта від 11.03.2026 посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 30.12.2025, видане ТЦ N? 8042 на ім?я « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України.

Крім того, 20.01.2025 близько 21:50 год., працівниками патрульної поліції, у складі екіпажу № 2101 УПП в Харківській області ДПП, на підставі ст.ст. 31,35 Закону України «Про Національну поліцію» приблизно о 21 годині 50 хвилин, через порушення Правил дорожнього руху водієм, зупинено транспортний засіб марки «KIA CERATO», що рухався по пр-ту Байрона, поблизу буд. 171, в Слобідському районі м. Харкова під керуванням ОСОБА_3 .

Під час встановлення особи водія транспортного засобу, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія, будучи учасником дорожнього руху, виконуючи законну вимогу працівників поліції щодо надання їм документів на транспортний засіб та водійського посвідчення, достовірно знаючи, що посвідчення водія НОМЕР_2 від 30.12.2025, видане ТСЦ № 8042 на ім?я « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , підроблене, використав зазначене посвідчення, шляхом пред?явлення його працівникам поліції.

Відповідно до висновку експерта від 11.03.2026 посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 30.12.2025, видане ТСЦ № 8042 на ім?я « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, визнав повністю, та підтвердив обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, як зазначено вище, розкаявся у скоєному, також визнав цивільний позов потерпілої в повному обсязі.

Суд враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальних актах.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Слід зазначити, що показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи та ним не оспорюються.

Після роз`яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодились, що в такому випадку вони будь позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі викладеного, пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення, визнане судом повністю доведеним, ніким не оспорюється.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Обвинувачений ОСОБА_3 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження. Так, вина ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушеннях в судовому засіданні доведена повністю.

Таким чином, скоєне ОСОБА_3 :

- кримінальне правопорушення суд кваліфікує за ч. 3 ст. 358 КК України - як підроблення посвідчення водія, яке видається установою, яка має право видавати такий документ, і яка надає права, з метою використання його підроблювачем, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- кримінальне правопорушення суд кваліфікує за ч. 4 ст. 358 КК України - як використання завідомо підробленого документа.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно зі ст.66 КК України, суд визнає, щире каяття у вчинених кримінальних правопорушень.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивчаючи відомості про особу обвинуваченого, суд встановив, що ОСОБА_3 раніше не судимий, із середньою освітою, одружений, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, військовозобов`язаний.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обтяжуючих обставин.

З огляду на викладене вище, аналізуючи надані суду матеріали, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та відсутність обтяжуючих покарання обставин, приписи статей 50, 65 КК України, думку прокурора, який просив суд призначити обвинуваченому покарання за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 2 років обмеження волі, за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 1 року обмеження волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно просив призначити ОСОБА_3 покарання у виді 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, суд дійшов до переконання, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання, у виді обмеження волі, із застосуванням положень ст. 75 КК України, що буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Так, при призначенні покарання ОСОБА_3 , суд застосовує положення ч. 1 ст. 70 КК України та призначає покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Питання щодо скасування арешту майна суд вирішує відповідно до вимог ст. 174 КПК України.

Процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судової технічної експертизи в сумі 2674,20 грн., відповідно до ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_3 .

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 368,370,373,374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 358 КК України – у виді 2 (двох) років обмеження волі;

за ч. 4 ст. 358 КК України – у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку – 1 (один) рік, не вчинить нового злочину й, виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, пов`язані із проведенням судової технічної експертизи № СЕ-19/121-26/5619-ДД від 11.03.2026 року у розмірі 2674,20 грн.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Слобідського районного суду м. Харкова від 25.02.2026 року на тимчасово вилучене майно: посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з номером НОМЕР_3 , яке поміщено до сейф-пакету № CRI 1072201.

Речові докази:

-посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з номером НОМЕР_3 , виданий 30.12.2025 ТСЦ 8042, що зберігається в кімнаті збереження речових доказі ВП № ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області - після набрання вироку законної сили знищити.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя - ОСОБА_1