Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №938/1210/26 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Суд: Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України

Дата: 03 вересня 2026 р.

Справа: №938/1210/26

Суддя: Чекан Н. М.

Справа№938/1210/26

Провадження № 3/938/658/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року селище Верховина

Суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Чекан Н.М.

з участю секретаря судового засіджання Мартищук Х.Я.

особи, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали, які надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП)

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, українця, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ,

якому роз`яснено зміст ст.63 Конституції України та права, передбачені ст.268 КУпАП ,-

В С Т АН О В И В:

На розгляд Верховинського районного суду Івано-Франківської області поступили 05.08.2026 року матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ№349707 від 18.07.2026 року (а.с.1) вбачається, що 18.07.2026 року о 21.50 годин прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 434 прикордонного знаку на відстані 20 км від лінії державного кордону на території Верховинської об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області в межах прикордонного контрольованого району на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » був виявлений гр. України ОСОБА_1 за спробу незаконного перетинання державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст. ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

Особа, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання з`явився та пояснив, що він проживає в с.Замагора Вероховинського району, мети 18.07.2026 року перетнути незаконно кордон не мав, їхав збирати афени.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, крім протоколу про адміністративне правопорушення, суду надано:

- його пояснення, зазначене в протоколі про адміністративне правопорушення серії серії ЗхРУ№349707 від 18.07.2026 року, в якому він вказав, що від дачі пояснення відмовляється на підставі ст.63 Конституції України;

-копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_2 ;

- заяву на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою смс – повідомлень.

Вивчивши матеріали даної справи, суддя приходить до такого висновку.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як передбачено ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком), визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

На підставі ст.252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Диспозиція ч.1 ст.204-1 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Звертається увага, що ключовим у складі правопорушення, передбаченого ст.204-1 КУпАП, є умисел особи, спрямований на перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, а не відстань, на якій таку особу було виявлено працівниками Державної прикордонної служби від лінії державного кордону.

Як вбачається зі встановлених обставин справи, ОСОБА_1 виявлено 18.07.2026 року на відстані 20 км від лінії державного кордону, тобто поза межами прикордонної смуги, яка становить завширшки 5 км від державного кордону.

При цьому, органом уповноваженим на складання протоколу не долучено будь-яких доказів на підтвердження наміру, ОСОБА_1 на спробу незаконного перетину державного кордону, крім протоколів про адміністративні правопорушення (наприклад відсутні відео- та фотодокази, які б доводили умисел ОСОБА_1 незаконно перетнути державний коржон).

Перебування ОСОБА_1 на відстані 20 км від державного кордону не може вказувати на його намір незаконно перетнути кордон, а інших доказів, які би доводили його винуватість поза розумним сумнівом, суду не надано.

Суддя звертає увагу, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення ( ч.2 ст. 251 КУпАП).

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Згідно з приписами ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, то провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказаною статтею слід закрити.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 204-1, 251, 252, 256, 266, 280, 283, 284- 285, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя Наталія ЧЕКАН

Оригінал: reyestr.court.gov.ua