Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №208/9206/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/9206/26

№ провадження 1-кп/208/1688/26

ВИРОК

Іменем України

25 серпня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5

у відкритому судовому засіданні розглянувши справу кримінального провадження № 62026170040001886 відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянин України, неодружений, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , військове звання «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Заводського районного судому м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.03.2021 року, за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 22.09.2025 року по відбуттю строку покарання,

який обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період та перебуваючи на посаді стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення порядку несення військової служби під час дії правового режиму воєнного стану, та як наслідок ослаблення обороноздатності держави під час активної фази військових дій з боку рф, маючи на меті тимчасово ухилитися від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, діючи у порушення Конституції України, Законів України «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», Статутів Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , за місцем тимчасової дислокації поблизу АДРЕСА_2 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені їх надавати, 17.01.2026 року самовільно залишив місце розташування військової частини, та у подальшому проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, ввірених йому за посадою, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі до 25.06.2026 року, тобто понад три доби, до затримання працівниками поліції в межах територіальної юрисдикції Заводського районного суду міста Кам`янського, внаслідок чого злочин було припинено.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ст. 407 ч. 5 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Самовільно залишивши військову частину, військовослужбовець ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти чужої власності, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став, та знов вчинив аналогічне кримінальне правопорушення.

О 15.05 годині 25.06.2026 року, ОСОБА_7 перебував у приміщенні магазину «Маркетопт», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 взяв з полиці магазину належний ФОП ОСОБА_8 товар:

-пляшку горілки «Первак Домашній Пшеничний подвійного перегону 40%», об`ємом 0.5 л., вартістю 137,33 грн.;

-банку напою «Pepsi» безалкогольного сильногазованого в алюмінієвій банці об`ємом 0,33 л., вартістю 26,66 грн.;

-морозиво «Хрещатик Київський торт» ТМ «Хладік», у вафельному ріжку, вагою 140 г., вартістю 90,93 грн., морозиво «Найсі» вершкове, у вафельному ріжку з шоколадною цукеркою, вагою 80 г., вартістю 54,90 грн.;

-дві піци власного виробництва ТМ «Маркетопт» із морепродуктами 450 г., вартістю 92,49 грн. кожна,

які тримав перед собою у руках, створюючи для оточуючих вигляд покупця з метою приховування наявного у нього злочинного наміру, після чого попрямував до виходу з магазину.

О 15.08 годині, вчинок ОСОБА_7 виявлений громадянкою ОСОБА_9 , яка намагалась зупинити обвинуваченого та повернути викрадене майно, але останній свої незаконні дії не припинив, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, усвідомлюючи, що крадіжка помічена та ігноруючи законні вимоги її припинення, утримуючи майно при собі, вибіг з магазину.

Залишивши місце вчинення злочину, ОСОБА_7 отримав реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 494,80 грн.

Зазначені дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ст. 186 ч. 4 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, вчинений в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочинів при обставинах викладених в обвинувальному акті визнав повністю та пояснив суду наступне.

20.11.2025 року, він призваний до складу Збройних Сил України. Військову службу проходив у військовій частині НОМЕР_1 , яка на той час базувалася в Запорізькій області. У подальшому він був переведений до Сумської області, де повинен був пройти курс базової загальної військової підготовки. Проте, маючи вади здоров`я, 17.01.2026 року самовільно залишив зазначену військову частину, для лікування.

Після залишення військової частини, знаходячись в АДРЕСА_3 , в денний час 25.06.2026 року, перебував у приміщенні магазину «Маркетопт», розташованого по вулиці Звенигородській, де викрав продукти харчування та спиртні напої. Злочин вчинив за відсутністю коштів, залишаючи магазин викритий та намагався втекти, проте в подальшому затриманий.

Свою вину за обставин викладених в обвинуваченні визнає повністю, у скоєному щиро кається.

В системі судів загальної юрисдикції судова практика вищих судових інстанцій виступає орієнтиром як для нижчих судів, так і для інших правозастосовних органів. Згідно зі ст. 36 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд України забезпечує єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Правова позиція Верховного Суду в рішенні від 09.12.2021 року у справі № 487/4245/18, полягає в тому, що: «Визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо, та всієї доказової бази у сукупності. Водночас регламентований ст. 62 Конституції України та закріплений у ст. 17 КПК України принцип презумпції невинуватості звільняє особу від обов`язку доводити свою невинуватість, усі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитись на користь обвинуваченого»

Під час судового розгляду досліджено наступні джерела доказів:

За фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 :

- витяг з ЄРДР від 12.02.2026 року, як підстави початку досудового слідства, з правовою кваліфікацією за ст. 407 ч.5 КК України, згідно якого ОСОБА_7 , солдат за мобілізацією, стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , з 17.01.2026 року, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 (т.2 а.с. 113);

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.01.2026 року, відповідно до якого солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця та встановлено посадовий оклад (т.2 а.с. 127);

- рапорт командира НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого доповідається командуванню про самовільне залишення 17.01.2026 року військової частини солдатом ОСОБА_4 (т.2 а.с. 129);

- матеріали службового розслідування, відповідно до висновку яких, 17.01.2026 року військовослужбовець ОСОБА_4 самовільно залишив місце тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 (т.2 а.с. 116-124);

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2026 року, відповідно до якого солдата ОСОБА_4 знято з усіх видів забезпечень, у зв`язку з його самовільним залишення військової частини (т.2 а.с. 128)

За фактом відкритого викрадення майна «ФОП ОСОБА_11 »:

- витяг з ЄРДР від 25.06.2026 року, як підстави початку досудового слідства, з правовою кваліфікацією за ст. 186 ч.4 КК України, з фабулою, що до Кам`янського РУП звернулася громадянка ОСОБА_12 , яка повідомила, що невстановлена особа перебуваючи у приміщенні магазину «МаркетОПТ» розташованому за адресою: м. Кам`янське, вул. Звенигородська, 43А, шляхом вільного доступу, відкрито заволоділа належним ФОП ОСОБА_10 майном, чим спричинила матеріальний збиток (т.2 а.с. 1);

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_12 з вищезазначеними обставинами (т.2 а.с. 11);

- протокол огляду місця події, згідно якого зафіксована обстановка на місці вчинення злочину – приміщення магазину «Маркет ОПТ», розташованому за адресою: м. Кам`янське, вул. Звенигородська, 43А. Фототаблиця до даної слідчої дії (т.2 а.с. 12-19);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.06.2026 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_7 , який 25.06.2026 року, близько 15.00 години, перебував в приміщенні ТОВ «Маркетопт», розташованому за адресою: м. Кам`янське, вул. Звенигородська, 43А, де відкрито заволодів товаром та не розрахувавшись втік у невідомому напрямку. Фототаблиця до даної слідчої дії (т.2 а.с. 38-43);

- протокол огляду flesh-носія АGI 32 GB із відеозаписом, відповідно до якого встановлено, що особа вдягнута в чорну кепку, чорну кофту із лініями білого кольору на рукавах, чорні штани та кросівки, бере білу картонну коробку, куди кладе горілку «Первак» 0,5 літра, напій «Пепсі» 0,33 літра, морозиво «Хладик ріжок «Київськи торт» 140 грам, морозиво «Найсі ріжок вершкове з шоколадною цукеркою» 80 грам. «ВВ піца з морепродуктами» у кількості 2 штук, і далі несе її в руках. Направляється до виходу з магазину, та не здійснивши оплату товару тікає. Особа ідентифікована як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оптичний диск є речовим доказом по справі (т.2 а.с. 53-54, 55-59);

- акт контрольної перевірки (інвентаризації) від 26.06.2026 року, відповідно до якого встановлено недостачу товару: горілки «Первак» 0,5 літра, напою «Пепсі» 0,33 літра, морозива «Хладик ріжок «Київськи торт» 140 грам, морозива «Найсі ріжок вершкове з шоколадною цукеркою» 80 грам, «ВВ піца з морепродуктами» у кількості 2 штуки (т.2 а.с. 25);

- висновок судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-26/25554-ТВ від 20.07.2026 року, відповідно до якого: ринкова вартість однієї пляшки горілки «Первак Домашній Пшеничний подвійного перегону 40%» (ТМ «Первак») об`ємом 0.5 л., складала 137,33 грн.; однієї банки напою «Pepsi» в алюмінієвій банці об`ємом 0,33 л (ТМ «Pepsi»), складала 26,66 грн.; морозива «Хрещатик Київський торт» (ТМ «Хладік») у вафельному ріжку 140 г., складала 90,93 грн.; морозива ТМ «Найсі» вершкового у вафельному ріжку з шоколадною цукеркою 80 г., могла складати 54,90 грн.; однієї піци власного виробництва ТМ «Маркетопт» із морепродуктами 450 г., не визначалась (т.2 а.с. 95-101)

Аналізуючи викладені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, суд вважає, що вина ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його умисні дії вірно кваліфіковано:

- за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

- за ч. 4 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, вчинене в умовах воєнного стану.

Будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цього розгляду, крім того, що інкриміновані кримінальні правопорушення вчинено, і обвинувачений поза розумним сумнівом є винним у їх вчиненні, судом виключається.

Враховуючи викладене, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд підстав не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає визнання ним своєї вини та щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд вважає рецидив злочинів.

Обтяжуюча покарання ОСОБА_7 обставина - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, зазначена в обвинувальному акті, проте, вона відсутня у пред`явленому йому обвинуваченні, що є істотним недоліком, який виключає врахування такої обставини при призначенні покарання.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, що вчинила злочин, має бути призначено покарання, яке є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

При призначенні конкретній особі покаранні, тобто його індивідуалізації, виявляється каральна політика держави, яка поєднує в собі реалізацію різних цілей державного реагування на випадки вчинення злочинів, так як метою покарання згідно із законом України про кримінальну відповідальність є не лише кара, а й виправлення особи, запобігання вчиненню нею та іншими особами нових злочинів, і вона не може бути досягнута виключно за рахунок суворості призначеного покарання.

Правова система держави має забезпечувати баланс між суворістю та м`якістю заходів реагування на порушення кримінально-правових заборон і покарання, яке призначається особі, має бути справедливим.

У справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 виду покарання, суд враховує, що санкції ч. 5 ст. 407, ч.4 ст. 186 КК України передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 міри покарання, суд враховує характер скоєних ним умисних кримінальних правопорушень, їх суспільну небезпечність, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, скарг за місцем мешкання на нього не надходило, вину визнав повністю, враховує обставини які пом`якшують та обтяжують покарання.

За відсутністю підстав передбачених ст. 69 КК України, з урахуванням принципу індивідуалізації покарання, позиції державного обвинувачення та доводів сторони захисту, суд вважає, що подальше перевиховання та виправлення обвинуваченого можливо шляхом призначення йому покарання у виді позбавлення волі, в мінімально встановленому розміри визначеного більш суворим покаранням за ч.4 ст. 186 КК України, яка сама по собі є достатньо суворою.

На думку суду, таке покарання повністю достатнє для подальшого перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень, є законним та справедливим

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягнення з обвинуваченого.

Цивільний позов по справі не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 7 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 до відбуття покарання у виді 7 років позбавлення волі.

В строк відбуття призначеного ОСОБА_4 покарання, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 25.06.2026 року по день набрання вироком законної сили включно, з розрахунку одного дня такого ув`язнення за один день позбавлення волі.

Початок строку відбуття призначеного ОСОБА_4 покарання, рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати по проведенню експертиз у загальній сумі 3 850,88 гривень.

Речові докази по справі – flesh-носійАGI 32 GB із відеозаписом, які знаходяться при матеріалах справи, залишити у справі.

До набрання вироком законної сили, захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити раніше обраний, у виді тримання під вартою.

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд міста Кам`янського, протягом 30 днів з дня його проголошення. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.

Вирок суду підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору

Суддя ОСОБА_1