Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №208/2693/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/2693/26

провадження № 2/208/3586/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А.,

за участю:

- секретаря судового засідання - Компанієць І.Р.,

- представника позивача - Таранухи Ж.М.,

- третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 ,

- спеціаліста - психолога ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Кам`янського в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради до ОСОБА_3 , в інтересах малолітніх: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору: Комунальний заклад «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського звернувся Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради з позовною заявою до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю малолітніх - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомості про батька дітей записані зі слів матері на підставі частини першої статті 135 СК України. Протягом 2024 - 2026 років до відділення поліції неодноразово надходили повідомлення щодо малолітніх ОСОБА_4 , 2012 року народження, та ОСОБА_5 , 2014 року народження, про їх зникнення та відсутність відомостей про їх місце знаходження. З матір`ю дітей проводились профілактичні бесіди та роз`яснювальна робота щодо недопущення неналежного здійснення нею батьківських обов`язків щодо дітей. Відносно ОСОБА_3 були складені протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

З 23.09.2024 року родина перебуває на профілактичному обліку, оскільки з квітня 2023 року діти не відвідують жоден із навчальних закладів Кам`янської міської ради. Малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 31.01.2025 року перебувають на обліку служби як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах та систематично залишають своє постійне місце проживання, залишаються без нагляду матері, займаються бродяжництвом.

06.01.2026 року малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 направлені до Комунального закладу «Центр надання соціально-психологічної реабілітації» за заявою їх матері, за весь час перебування дітей в закладі мати жодного разу їх не відвідала, станом здоров`я дітей не цікавиться, до служби в справах дітей також не зверталась.

З огляду на вказані обставини орган опіки та піклування просить позбавити відповідача батьківських прав щодо дітей, стягнути з неї аліменти на їх утримання в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..

Ухвалою від 11.03.2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи.

В підготовче засідання, призначене на 20.04.2026, представник позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору з`явились, відповідач не з`явилась, відомості про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи в матеріалах справи відсутні, поштові відправлення з судовими повістками повернулись на адресу суду без вручення адресатам із зазначенням причини повернення - «за закінчення терміну зберігання», клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви, про розгляд справи за її відсутності на адресу суду не надходило.

В підготовчі засідання, призначені на 15.05.2026, 06.07.2026, представник позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору з`явились, відповідач не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило.

Представник позивача - Тарануха Ж.М. заявила клопотання про виклик в судове засідання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для заслуховування їх думки щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

Ухвалою, внесеною до протоколу підготовчого засідання 06.07.2026, суд заяву про виклик дітей до суду для заслуховування їх думки задовольнив.

Ухвалою від 06.07.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, встановивши загальний порядок дослідження доказів.

В судове засідання, призначене на 30.07.2026, представник позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору з`явились, відповідач не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило.

Представник позивача - Тарануха Ж.М. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, будь-яких заяв/клопотань від неї на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, вислухавши думку учасників справи, суд дійшов до таких висновків.

ОСОБА_3 є матір`ю:

- малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 03.10.2012 року Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 959 (а.с. 13);

- малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 14.05.2014 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 515 (а.с. 14).

ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Відповіддю № 2430606 від 09.03.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 49).

11.04.2024 року о 21:38 до Кам`янського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про зникнення дитини. В ході проведення перевірки встановлено, що 11.04.2024 року малолітній син заявниці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гуляв біля магазину «АТБ», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , коли мати хотіла відвести його додому, він втік. В результаті відпрацювання прилеглої території дитину було знайдено та передано матері, з дитиною проведено профілактичну бесіду, відносно матері ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП (повідомлення Кам`янського районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області від 22.04.2024 за № 44/1546ЖЮ) (а.с. 19).

29.04.2024 року до Кам`янського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про зникнення дитини. В ході проведення перевірки встановлено, що 29.04.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , пішов на прогулянку та не повернувся додому. В результаті відпрацювання прилеглої території дитину було знайдено та передано матері, з дитиною проведено профілактичну бесіду, відносно матері ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

10.05.2024 року до Кам`янського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про зникнення дітей. В ході проведення перевірки встановлено, що 10.05.2024 року об 11:00 годині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають за адресою: АДРЕСА_3 , пішли на прогулянку та не повернулись додому. В результаті відпрацювання прилеглої території дітей було знайдено та передано матері, з дітьми проведено профілактичну бесіду, відносно матері ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , поставлено на профілактичний облік в СЮП ВП Кам`янського РУП та зареєстровано обліково-профілактичну справу в Кам`янському РУП за № 5/2024 від 13.05.2024 року (а.с. 24).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взятий на профілактичний облік у зв`язку з неодноразовим самовільним залишенням домівки (а.с. 23).

14.05.2024 до Кам`янського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про зникнення дітей. В ході проведення перевірки встановлено, що 14.05.2024 року об 11:30 годині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають за адресою: АДРЕСА_3 , пішли на прогулянку та до 21:00 не повернулись додому. ОСОБА_5 самостійно повернувся додому 14.05.2024 року о 22:20 годині і пояснив, що гуляв з друзями. ОСОБА_4 самостійно повернувся додому 15.05.2024 року о 05:30 годині і пояснив, що гуляв з друзями, в нічний час спав у під`їзді. З дітьми проведено профілактичну бесіду, відносно матері ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с. 20).

20.08.2024 до Кам`янського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення з органів охорони здоров`я про виявлення невідомої дитини. Встановлено, що 20.08.2024 року малолітній ОСОБА_4 , перебуваючи біля парку міського відпочинку за адресою: АДРЕСА_4 , втратив свідомість, через що перехожі викликали швидку медичну допомогу, надали дитині первинну медичну допомогу та повідомили правоохоронні органи. Працівники СЮП ВП Кам`янського РУП помістили ОСОБА_4 до педіатричного відділення Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 9» (а.с. 26, ).

21.08.2024 до Кам`янського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області надійшло анонімне повідомлення про неналежне виконання батьківських обов`язків. Встановлено, що 21.08.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував біля будинку АДРЕСА_5 , де спав на землі. Також встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не повертались додому з 18.08.2024 по 21.08.2024, бродяжничали по місту (а.с. 26).

21.08.2024 малолітній ОСОБА_5 був поміщений до педіатричного відділення Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 9», оскільки мати перебувала в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується листом КНП КМР «Міська лікарня № 9» (а.с. 27).

Після лікування діти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повернуті на виховання матері (а.с. 29).

03.09.2024 малолітній ОСОБА_5 був поміщений до педіатричного відділення Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 9» за направленням інспектора СЮП Кам`янського районного управління поліції (а.с. 30).

З квітня 2023 року діти не відвідували жодний навчальний заклад, що підтверджується листом начальника Кам`янського районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області (а.с. 32), листом Служби у справах дітей Кам`янської міської ради № 01-10/3436 вих від 25.10.2024 (а.с. 31), листом Комунального закладу «Ліцей № 37 імені Максима Самойловича» Кам`янської міської ради № 706 від 11.12.2025 (а.с. 45),

06.01.2025 року служба в справах дітей Кам`янської міської ради направила дітей до Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» для проведення соціально-психологічної реабілітації (а.с. 46).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постановлений на облік служби у справах дітей, як такий, що опинився в складних життєвих обставинах та систематично самовільно залишає постійне місце проживання, що підтверджується наказом Служби в справах дітей Кам`янської міської ради Дніпропетровської області № 10/05-08 від 31.01.2025 (а.с. 17)

18.02.2025 року служба в справах дітей Кам`янської міської ради направила ОСОБА_5 до Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» як такого, що перебуває в складних життєвих обставинах, дитина без поважних причин не відвідувала освітній заклад та систематично залишав постійне місце проживання (а.с. 38).

В ході обстеження умов проживання встановлено, що діти проживають за адресою: АДРЕСА_3 разом з матір`ю ОСОБА_3 та її співмешканцем ОСОБА_7 , його бабусею ОСОБА_8 , умови проживання дітей задовільні, помешкання облаштовано необхідними меблями, спальними місцями, в наявності постільна білизна, речі першої необхідності, їжа тощо, що підтверджується Актами обстеження умов проживання від 24.05.2024, від 26.06.2024, від 11.10.2024, від 16.10.2024, від 10.01.2025, від 28.05.2025, (а.с. 33 - 34, 41 - 44).

ОСОБА_4 в судовому засідання повідомив суду, що він проживає з братом ОСОБА_9 , мамою ОСОБА_3 та її співмешканцем. Раніше з ними ще жила бабуся, але вона померла. Мати належним чином здійснює свої батьківські обов`язки щодо них з братом, але з співмешканцем зловживають спиртними напоями і тоді вони з братом йдуть з дому гуляти, але завжди повертаються. В школу він не ходив близько 6 років, бо мама не мала часу зайнятися його документами та записати його в школу. З братом вони багато часу гуляють, іноді ночували на вулиці, але лише влітку. З дому вони йдуть, тому що коли вітчим вип`є, починає кричати на маму, а він не хоче цього чути, саме тому йде з дому. З січня 2026 року він проживає в КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», відвідує школу. Оскільки пропустив багато матеріалу, бо не відвідував школу, ходить не в восьмий клас з однолітками, а в третій. Він старший за всіх в класі, тому діти з нього сміються, але все одно йому подобається вчитися. За час перебування у закладі мама жодного разу до нього не приходила, декілька разів (п`ять або шість) приходив вітчим. Хотів би повернутися жити додому.

ОСОБА_5 в судовому засідання повідомив суду, що він проживає з братом ОСОБА_10 , мамою ОСОБА_3 та її співмешканцем. Раніше з ними ще жила бабуся, але вона померла. Мати належним чином здійснює свої батьківські обов`язки щодо них з братом, але з співмешканцем зловживають спиртними напоями і тоді вони з братом йдуть з дому гуляти, але завжди повертаються. В школу він довгий час не ходив, бо мама не мала часу зайнятися його документами та записати його в школу. З братом вони багато часу гуляють, іноді ночували на вулиці, але лише влітку. З дому вони йдуть, тому що коли вітчим вип`є, починає кричати на маму, а він не хоче цього чути, тому йде з дому. Вітчим п`є алкоголь майже кожного дня. З січня 2026 року він проживає в КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», відвідує школу, йому подобається вчитися. За час перебування у закладі ані мама, ані вітчим жодного разу до нього не приходили.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області встановлено, що діти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебувають на обліку служби, як такі, що опинились в складних життєвих обставинах та систематично залишають постійне місце проживання. Відносно матері ОСОБА_3 неодноразово складались протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, проводились профілактичні бесіди стосовно навчання дітей, але мати безвідповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, відмовляється від допомоги. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 неодноразово направлялись в КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах у зв`язку з тим, що діти систематично залишали постійне місце проживання. Діти тривалий час не відвідували освітній заклад. З 06.01.2026 року малолітні були направлені до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» за письмовою заявою матері, за весь час їх перебування в закладі мати дітей не відвідувала, не цікавилась станом їх здоров`я, до служби в справах дітей не зверталась. Комісією одноголосно прийнято рішення про звернення до суду із позовною заявою про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо дітей, вважають позбавлення батьківських прав доцільним з урахуванням інтересів дітей (а.с. 9 - 12).

Суд, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Аналогічне положення міститься і у статті 4 ЦПК України.

Відповідно до статті 18 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку; 3) припинення правовідношення, а також визнання його недійсним, скасування; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; 7) зміна правовідношення; 8) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

У частині сьомій статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

У частинах першій, другій та четвертій статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У статті 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок Верховний Суд виклав у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16 (провадження № 61-29266св18) зазначено, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі собою встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не достатньою мірою, не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають у тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19) зробив висновок, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька/матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та інші).

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Суд встановив і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_3 неналежно виконує свої батьківські обов`язки щодо своїх малолітніх дітей, не вживає заходів для їх навчання і виховання, від запропонованої допомоги відмовляється, допускає ситуації, що становлять загрозу для життя та здоров`я дітей, протягом понад 7 місяців не цікавиться станом їх здоров`я, не відвідує, не виявляє жодної турботи чи зацікавленості їх життям, навчанням, здоров`ям. Вказані дії носять характер винної поведінки. Під час розгляду справи судом в судові засідання жодного разу не з`явилась, відзив на позовну заяву не подала, свої заперечення проти позбавлення її батьківських прав відносно малолітніх дітей не висловила.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами навмисне ухилення відповідача - матері дітей ОСОБА_3 від виконання своїх обов`язків щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її винної поведінки з самоусунення від виховання та утримання дітей.

З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов до висновку про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до частини другої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину (частина третя статті 166 СК України).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частиною другою статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Аналогічне положення міститься і у статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей регулюються главою 15 Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України).

Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частина четверта статті 183 СК України).

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.03.2026 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частинами першою, шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 131 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення аліментів на підставі пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 3674- VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (частина перша статті 3 Закону України № 3674- VI).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду: 1) позовної заяви майнового характеру, яка подана: юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) позовної заяви немайнового характеру, яка подана: юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Закон України «Про державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX від 03.12.2025 року у статті 7 встановив, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 328 гривень.

В межах даної справи пред`явлені 2 вимоги немайнового характеру - про позбавлення батьківських прав та одна вимога майнового характеру - про стягнення аліментів.

За подання позовної заяви про стягнення аліментів сплаті підлягав би судовий збір у сумі 2 662,4 гривень, за подання позовної заяви про позбавлення батьківських прав щодо двох дітей - 6 656,00 грн (3 328,00 грн х 2).

Відповідач доказів звільнення його від сплати судового збору, клопотань про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру суду не надав.

Тому, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору, який мав бути сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви у сумі 9 318,4 гривень.

Керуючись статтями 3, 5, 12, 13, 141, 263 - 265, 268, 272 - 273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради до ОСОБА_3 , в інтересах малолітніх: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору: Комунальний заклад «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Роз`яснити ОСОБА_3 , що мати, позбавлена батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.03.2026 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви у сумі 9 318,4 гривень (дев`ять тисяч триста вісімнадцять грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради, код ЄДРПОУ: 32928331, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, буд. 2;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальний заклад «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», код ЄДРПОУ: 23928851, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Юліана Ступака, буд. 4А.

Суддя І.А. Подкопаєва