Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №206/1605/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3716/26 Справа № 206/1605/24 Суддя у 1-й інстанції - Кушнірчук Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №206/1605/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — Кравинської Юлії Вікторівни на заочне рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Кушнірчука Р.О., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Коллект Центр» звернувся до Самарського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Коллект Центр»посилається на те, що 27 листопада 2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0961662771 та отримання кредиту згідно заявки-анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики №000000000000287 від 01 січня 2020 року, що акцептована ОСОБА_1 01 січня 2020 року шляхом підписання електронним підписом.

За умовами договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн. в межах строку дії договору – 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами.

ОСОБА_1 здійснила дії спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заявки на сайті з веденням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому ТОВ «Інфінанс» було перераховано кошти в розмірі 4000 грн.

ТОВ «Інфінанс» належним чином виконало свої зобов`язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору кредиту.

14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №14.07.2021, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової до боржників за договорами позики, у тому числі за договором позики №0961662771 від 27 листопада 2019 року, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1

ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, в тому числі за договором позики №0961662771 від 27 листопада 2019 року.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитний коштів та сплаті процентів за користування кредитом станом на 08 березня 2024 року становить 78340 грн., з яких 4000 грн. – заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 74340 грн. – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

У зв`язку з чим позивач, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0961662771 від 27 листопада 2019 року у розмірі 48153 грн., з яких 4000 грн. заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 44153 грн. – заборгованість за відсотками, а також судовий збір у розмірі 3028 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн.

Заочним рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2024 року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0961662771 від 27 листопада 2019 року в сумі 48153 грн., а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 11 грудня 2025 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2024 року залишено без задоволення.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, суд першої інстанції не повно встановив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, порушив норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду є незаконним в частині стягнення суми 42053 грн., нарахованої позивачем заборгованості за процентами (відсотками) за межами строку користування траншем кредиту.

Звертає увагу, що жодні Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», які розміщені на вебсайті Товариства (як слідує з п. 1.1 та умов по тексту Договору про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту №0961662771 від 27 листопада 2019 року), жодні умови таких Правил не регулюють взаємовідносин сторін.

Умови договорів приєднання розробляються фінансовою установою (в даному разі Первісним кредитором), тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим фінансова установа має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Оскільки відсутні будь-які докази ознайомлення відповідача з розміщеними в мережі Інтернет Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», особливо враховуючи, що такі Правила є змінними (п. 12.17 Правил), Правила не є частиною Договору про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту №0961662771 від 27 листопада 2019 року, умови Правил не мають братися до уваги при вирішенні спору у цій справі. Відтак умови кредитування між сторонами регулюються виключно Договором про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту №0961662771 від 27 листопада 2019 року та нормами чинного законодавства України.

Стверджує, що період законного нарахування та стягнення процентів обмежується 30 календарними днями згідно з п. 1.6 договору, відповідно до Пропозиції надання 5 траншу кредиту згідно Заявки – анкети в рамках договору, Акцепту оферти від 01 січня 2020 року на отримання 5 траншу кредиту в рамках договору, копію яких надано позивачем і такі наявні у справі.

Згідно наданих позивачем доказів, кредит було надано 01 січня 2020 року на 30 днів, тобто до 31 січня 2020 року

Згідно зі змістом Пропозиції надання 5 траншу кредиту згідно Заявки – анкети в рамках договору, Акцепту оферти від 01 січня 2020 року на отримання 5 траншу кредиту в рамках договору, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 2100 грн., що математично узгоджується. Адже Сторонами було визначено відсоткову ставку 1,75% на день, що становить 70 грн., а нарахування 70 грн. за кожен день протягом 30 днів дорівнює 2100 грн. Після спливу 30 днів (з 01 лютого 2020 року) позивач має право фактично нарахування 3% річних, однак такі вимоги не заявлялися. Отже наявні підстави для відмови позивачу в позові в частині процентів (відсотків), що перевищують 2100 грн. (проценти в межах строку кредитування).

Також, заявляє про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у разі задоволення апеляційної скарги у розмірі 11400 грн.

У зв`язку з чим просила суд заочне рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 27 травня 2024 року скасувати в частині стягнення суми 42053 грн., нарахованої позивачем заборгованості за процентами (відсотками) за межами строку користування траншем кредиту, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог у цій частині. Покласти на позивача судові витрати, включаючи витрати відповідача на правову допомогу в розмірі 11400 грн.

Представник ТОВ «Коллект Центр»- Ткаченко М.М., скориставшись своїм правом, подала відзив, в якому вказує, що апеляційна скаргу є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Зазначає, що апелянт вказує не надання належної оцінки наявним доказам у справі та зазначає, що вони є неналежним та недостатніми для задоволення позовних вимог. Однак, апелянт не надає суду доказів, які б підтверджували повне належне виконання відповідачем зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості.

Відповідач підписавши кредитний договір, погодився на його умови та був обізнаний про зміст, суть, об`єм взятих на себе грошових зобов`язань та наслідки невиконання умов кредитних договорів. При цьому волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи відповідача, який свідомо уклав договір на зазначених в ньому умовах та на час його укладення не заявлялось додаткових вимог щодо його умов та/або відмови від кредитного договору протягом 14 календарних днів з дня подання письмового повідомлення про таку відмову на підставі п.5 ст.15 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, тощо.

Акцентує увагу, що відповідно до наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювались погашення за отриманими кредитними коштами.

З кредитного договору вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Оскільки даний договір укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS повідомленні, тому без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства договір між відповідачем та товариством не був би укладений.

У розрахунках заборгованості (розрахунки і первісних кредиторів, і факторів) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.

Відповідно до умов договору позики позичальнику надано кредит в розмірі 4000 грн., строк користування кредитом - 30 днів, строк дії договору – 3 роки, відсоткова ставка – 1,75 % за один день користування кредитом. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов договору.

Так, пропозицією та акцептом визначено, що строк дії договору складає 3 роки. Передбачено також, що відсотки за користування кредитом нараховуються за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які позичальник зобов`язаний повернути кредитору. Тобто, обумовлений строк користування траншем – це ніщо інше як пільговий строк користування такими коштами, а умовами договору чітко передбачено нарахування відсотків протягом трьох років і до факту погашення кредиту.

Відповідач не наводить обґрунтування завищення та недоведеність правової допомоги. Отже, такі твердження є припущеннями.

У зв`язку з чим просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, заочне рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 27 травня 2024 року залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, 27 листопада 2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0961662771.

За умовами договору товариство надає позичальнику фінансову послуг з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього договору, а також згідно правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умова програми «MoneyBOOM», які є невід`ємною частиною договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами.

Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору – 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу не пізніше строку користування траншем. Максимальний строк (кількість календарних днів користування кредитом (траншем) – 30 календарних днів; діючий ліміт (сума) кредиту (в національній валюті – 20000 грн.; максимальна відсотка ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості – 1,75%. Договір підписано ОСОБА_1 з використанням електронного підпису 7w7f5j.

01 січня 2020 року ОСОБА_1 акцептовано оферту на отримання 5 траншу кредиту. Розмір кредиту (траншу) – 4000 грн., строк користування кредитом (траншем) – 30 днів, відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка – 638,75%, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні – 2100 грн. Підписано електронним підписом 8r8q6j.

У заявці-анкеті на отримання кредиту зазначено, що ОСОБА_1 просить надати їй кредит та зазначає реквізити банківської платіжної картки НОМЕР_1 .

З довідки про ідентифікацію складеної ТОВ «Інфінанс» вбачається, що товариством підтверджується, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір 0961662771 від 27 листопада 2019 року, ідентифікована. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 8r8q6j, час відправки ідентифікатора позичальнику – 27 листопада 2019 року, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор – 380961662771.

Отримання ОСОБА_1 грошових коштів підтверджується квитанцією на сплату №45767993 від 01 січня 2020 року з якої вбачається, що здійснено платіж із призначенням: «зачисление 4000 грн. на карту НОМЕР_2 », разом до сплати 4000 грн.

З розрахунку заборгованості за договором №0961662771 від 27 листопада 2019 року вбачається, що залишок заборгованості станом на 14 липня 2021 року склав 43270 грн., з яких 4000 грн. – залишок за виданими коштами, 39270 грн. – борг за нарахованими відсотками.

14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу за умовами якого клієнт – первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договором про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

ОСОБА_1 , боржника за кредитним договором 0961662771 від 27 листопада 2019 року, включено до реєстру боржників до договору факторингу №14/07 від 14 липня 2021 року, загальна сума заборгованості за кредитом – 43270 грн.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначені цим договором.

ОСОБА_1 , боржника за кредитним договором 0961662771 від 27 листопада 2019 року, включено до реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, загальний розмір заборгованості – 78340 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр», суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами кредитний договір, та договори факторингу відповідають вимогам закону, зобов`язання по кредитному договору відповідачем у встановлений строк не виконані, сума заборгованості підтверджена документально і підлягає стягненню на користь позивача.

Колегія суддів не може повністю погодитись з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 44153 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У справі встановлено, що для підписання договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0961662771,відповідачем було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0961662771, підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 8r8q6j, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Відповідачем не заперечується факт отримання грошових коштів від ТОВ «Інфінанс» за Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0961662771 від 27 листопада 2019 року.

14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу №14.07.2021, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за договорами позики, в тому числі і за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0961662771 від 27 листопада 2019 року.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0961662771 від 27 листопада 2019 року.

Відповідні договори факторингу, внаслідок укладення яких позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинними, вони в установленому законом порядку недійсними не визнавались.

Згідно розрахунку позивача, загальний розмір заборгованості відповідача за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0961662771 від 27 листопада 2019 року, на день формування позовної заяви становить 48153 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4000 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 44153 грн.

Вказана заборгованість за кредитними договорами відповідачем не сплачена.

Отже, відповідач, як позичальник, отримала кошти по договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0961662771 від 27 листопада 2019 року, не повернула їх у визначені строки разом зі сплатою відсотків, тому має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договорами факторингу, та відповідачем не доведено належними та достатніми доказами того, що заборгованість за кредитними договорами відсутня.

Слід зазначити, звернувшись до суду із цим позовом, ТОВ «Коллект Центр»просило суд стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0961662771 від 27 листопада 2019 року, на дату відступлення права вимоги, у розмірі 44153 грн.

В апеляційній скарзі сторона відповідача вказує про те, що позивачем неправомірно здійснено нарахування відсотків за вказаним договором позики.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Інфінанс», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, колегія суддів вважає, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України “Про захист прав споживачів”, несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками – фізичними особами.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов, може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, положення кредитного договору щодо різних відсоткових ставок не відповідають загальним засадам цивільного законодавства про договір щодо справедливості, добросовісності, розумності його умов.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0961662771 від 27 листопада 2019 року у розмірі 44153 грн. не є співмірною сумі кредиту у розмірі 4000 грн., суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, тому рішення суду підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0961662771 від 27 листопада 2019 року з 44153 грн.до 4000 грн. та відповідно загальної суми заборгованості.

Щодо витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

В позові ТОВ «Коллект Центр»просило суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір №02-01/2023 про надання правової допомоги від 23 січня 2023 року; заявка на надання юридичної допомоги №833 від 07 лютого 2024 на суму 13000 грн.; витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 18 січня 2024 року на суму 13000 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід зазначити, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, не є абсолютною та безумовною, навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, зменшенню їх в розміру з 5000 грн. до 3000 грн., що на переконання колегії, відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, та зміну рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0961662771 від 27 листопада 2019 року, зменшивши їх розмір з 44153 грн.до 4000 грн., зміну рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, зменшивши їх в розмір з 5000 грн. до 3000 грн.

Щодо витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

В апеляційній скарзі представник відповідача зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11400 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу сторона відповідача надала договір про надання правової допомоги №06/11-2025 від 06 листопада 2025 року, протокол погодження№1 обсягу, вартості, умов оплати послуг правничої допомоги та платіжні інструкції про оплату за послуги в сфері права на суму 3900 грн., 2500 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутній та не наданий апеляційному суду акт прийому-передачі наданих послуг у суді апеляційної інстанції, тому відсутні підстави для їх стягнення.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, апеляційний суд дійшов до висновку про зміну рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом, то слід змінити розподіл витрат, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 502,65 грн.

З позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 603,18 грн.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи викладене, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 100,53 грн.

В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 — задовольнити частково.

Заочне рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2024 року у цивільній справі №206/1605/24 — змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0961662771 від 27 листопада 2019 року у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн., з яких: з яких 4000 грн. заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 4000 грн. – заборгованість за відсотками,

У задоволенні іншої частині позовних вимог — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 100,53 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 02 вересня 2026 року.

Судді: