Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №522/9748/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/9748/26-Е

Провадження №2/522/8736/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

розглянувши на підставі наявних матеріалів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

1 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання права власності в порядку спадкування, у якій позивач просить суд стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті – ОСОБА_2 разом з інфляційними нарахуваннями та 3% річних у розмірі 156 896,58 гривень та здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 05 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву. Засідання по справі призначено на 06 червня 2026 року.

Копію ухвали суду було доставлено учасникам по справі до їх електронних кабінетів 06.06.2026, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, довідками про доставку електронного документу.

11 червня 2026 року від представника ГУ ПФУ в Одеській області – Халявки В`ячеслава Леонідовича надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача вказує, що заяв та необхідних документів для виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 до управління не подавалось. Зазначає, що розмір недоотриманої пенсії залежить від дати звернення до Головного управління з відповідною заявою та просить суд врахувати те, що позивач не звертався до Головного управління ні в шестимісячний строк, ні зі Свідоцтвом про прийняття спадщини щодо отримання недоотриманої пенсії, а отже Головним управління не розглядалося це питання та відповідно рішення не приймалось. Окрім того у відповіді на відзив зазначено, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з виплатою соціальних нарахувань, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України. Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача вказує, що оскільки позивачем у цій справі не надано детального опису робіт (наданих послуг), Головне управління позбавлене можливості оцінити співмірність витрат, їх реальність та необхідність. Вказує, що між цим представником позивача надано суду лише договір про надання правової допомоги, відповідного розрахунку із зазначенням обсягу наданих адвокатом послуг та витраченого часу ,акту приймання передачі наданих послуг за договором, квитанції про сплату вказаних витрат, тощо, суду не надано – таким чином вимоги позивача про відшкодування витрат на професійна правничу допомогу не підлягають задоволенню за недоведеністю їх розміру та не підтвердженням їх сплати. У задоволені позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

17 червня 2026 року від представника ОСОБА_1 – Чекмарьової Лариси Юріївни надійшла відповідь на відзив у якій заявниця вказує, що Пенсійний фонд не надав належних доказів правомірності припинення нарахування та виплати пенсії, а намір ПФУ безпідставно списати грошові кошти, які належать ОСОБА_2 , оскільки з серпня 2016 року щомісячно у розмірі 20% пенсії здійснювалися відрахування вже з нарахованої їй пенсії відповідно до довідки від 06.11.2025 є порушенням ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також представник позивача вказує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо), отже приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Окрім того представник позивача вказує, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/13220/23 від 19.01.2026 підтверджено, що рішення ПФУ від 26.07.2016 №933 «Про утримання надміру виплачених сум пенсій» було безпідставним, оскільки з боку пенсіонера не було допущено жодних зловживань, вини чи надання недостовірних даних, та внаслідок щомісячне стягнення 20% з пенсії ОСОБА_2 на загальну суму 30 099,00 гривень – є протиправним вилученням грошових коштів без жодних на те законних підстав. Також вказує, що оскільки ці кошти не були отримані спадкодавцем за життя виключно внаслідок протиправної поведінки самого відповідача, вони на підставі статті 1212 ЦК України вважаються безпідставно набутими ПФУ і мають бути повернуті позивачу як законному спадкоємцю разом із нарахованими інфляційними втратами та 3% річних. Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначає наступне: детальний перелік наданих послуг зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг від 16.06.2026 і оскільки позивачем надано належні докази понесення витрат на правничу допомогу, тому наявні правові підстави для їх стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрат за надану правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень. Позовну заяву просить задовольнити в повному обсязі.

30 червня 2026 року від представника ОСОБА_1 – Чекмарьової Лариси Юріївни надійшла заява про розгляд справи без участі.

30 червня 2026 року від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження.

01 липня 2026 року від представника ГУ ПФУ в Одеській області – Халявки В`ячеслава Леонідовича надійшла заява про розгляд справи без участі.

У підготовче засідання, призначене на 07 липня 2026 року учасники справи у підготовче засідання – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 06липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 26 серпня 2026 року.

Копію ухвали суду було доставлено учасникам по справі до їх електронних кабінетів 08.07.2026, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, довідками про доставку електронного документу.

29 липня 2026 року від представника ГУ ПФУ в Одеській області – Халявки В`ячеслава Леонідовича надійшла заява про розгляд справи без участі.

25 серпня 2026 року від представника ОСОБА_1 – Чекмарьової Лариси Юріївни надійшла заява про розгляд справи без участі.

У судове засідання, призначене на 26 серпня 2026 року учасники справи у судове засідання – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що учасники справи у судове засідання – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 02 вересня 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2026 у справі №522/13220/23 (провадження №2/522/432/26) – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, де їй було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (пенсійна справа №951050172658).

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 26.07.2016 №933 «Про утримання надміру виплачених сум пенсій», у зв`язку з наданням фіктивних документів, було визначено суму переплати пенсії ОСОБА_2 за період з 01.01.2004 по 31.01.2016 у розмірі – 182 839,98 гривень, яка утримувалася у разі пеногашення по 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.08.2016. Цим рішенням було встановлено фіктивним документом довідку про заробіток для обчислення пенсії від 22.06.2004, виданої ТОВ «Сатурн» ОСОБА_2 про її заробіток, який враховується при обчислення пенсії.

Як зазначає позивачка, ОСОБА_2 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, було вивезено за кордон в Польщу, та 13 травня 2022 року поставлено на облік в Польщі, що підтверджується, наявним в матеріалах справи повідомленням про надання номера PESEL від 13.05.2022.

03 липня 2023 року ГУ ПФУ в Одеській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з відповідачки надмірно виплачені суми пенсії у розмірі – 152 740,98 гривень.

Заочним рішенням суду від 18.03.2024 позовну заяву ГУ ПФУ в Одеській області до ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто ОСОБА_2 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надміру виплачених сум пенсійних виплат у загальному розмірі 152 740,98 гривень та судовий збір у розмірі 2 684,00 гривень.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 – померла в м. Жешув Республіці Польща, що підтверджується наявним в матеріалах справи, скороченим витягом зі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 .

Спадкоємцем яка прийняла спадщину померлої ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , що підтверджується, наявним в матеріалах справи, свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.03.2025 №356, спадкова справа №3/2024.

14 серпня 2025 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі №№522/13220/23 (провадження №2-п/522/68/25) замінено сторону боржника - ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №76683664, відкритому 06.12.2024 Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) з примусового виконання виконавчого листа у справі №522/13220/23, на її правонаступника - ОСОБА_1 .

18 вересня 2025 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси заочне рішення Приморського районного суду від 18.03.2024 у справі №522/13220/23 скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2026 у справі №522/13220/23 (провадження №2/522/432/26) у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – відмовлено.

17 березня 2026 року представником позивача до ГУ ПФУ в Одеській області було направлено заяву щодо виплати ОСОБА_1 , як спадкоємниці ОСОБА_2 , грошових коштів утриманих із нарахованої пенсії ОСОБА_2 на підставі рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 26.07.2016 №933 «Про утримання надміру виплачених сум пенсій» та фактично не отриману нараховану пенсію у загальному розмірі 50 771,65 гривень, а також виплатити ОСОБА_1 , як спадкоємниці, не виплачену пенсію ОСОБА_2 за період з 01.12.2022 (виїзд закордон) по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

21 квітня 2026 року було позивачем було отримано відповідь від ГУ ПФУ в Одеській області від 21.04.2026 №20593-16110/Д-02/8-1500/26, згідно якої рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2026 по справі №522/13220/23 в задоволенні позову Головного управління щодо стягнення залишку надміру виплачених сум пенсії у розмірі 152 740,98 гривень відмовлено, у зв`язку з чим матеріали по пенсійній справі ОСОБА_2 передано на розгляд Комісії про визнання переплати пенсії безнадійною заборгованістю та її списання. Засідання Комісії планується на квітень-травень 2026 року. Судове рішення щодо зобов`язання повернення утриманих грошових коштів із нарахованої пенсії ОСОБА_2 – відсутнє.

Згідно з положеннями ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у ч. 2 ст. 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Для вказаної категорії пенсіонерів постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» й Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, належну пенсіонерові суму пенсії, яку він не одержав через свою смерть, виплачують членам його родини. Під час розрахунків суми враховують місяць, коли пішов із життя пенсіонер.

Відповідно до ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, які належали пенсіонерові й залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Порядком №22-1, зокрема, п. 2.26, передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника. Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Водночас, зі смертю особи, незалежно від її статусу, пов`язаний інститут спадкування, що регламентується, головним чином, нормами цивільного права.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

З вищевказаного можна зробити висновок, що особливість пенсійних (публічно-правових) відносин у сфері соціального захисту між конкретною особою та Пенсійним фондом України полягає в тому, що вони нерозривно пов`язані з особою пенсіонера, а відтак, після смерті цієї особи зобов`язання Пенсійного фонду України, за загальним правилом, не можуть бути об`єктом спадкування та виплат на майбутнє його спадкоємцям.

Водночас, недоотримана, у зв`язку зі смертю пенсіонера, сума пенсії, на яку він мав право, виплачується, зокрема, в порядку Закону №1058-IV.

Вказані положення зазначених законів дають змогу дійти висновку, що виплата суми пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера, за загальним правилом, здійснюється у позасудовому порядку (добровільно) органами Пенсійного фонду України членам сім`ї, особам, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, особам, що знаходилися на його утриманні, які звернулися із відповідною заявою протягом 6 місяців з дня смерті пенсіонера.

Зазначені висновки висловлені у постанові Верховний Суд у постанові від 15.12.2023 у справі №805/2628/18, постановах Одеського апеляційного суду від 02.07.2024 у справі №523/9340/23 та від 17.07.2023 у справі №522/12253/20.

У разі відсутності членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в межах цього строку суми пенсій, призначених, зокрема, за Законом №1058-IV, можуть входити до складу спадщини.

Оскільки, ГУ ПФУ в Одеській області не було надано суду доказів на підтвердження наявності членів сім`ї та їх звернення до ГУ ПФУ в Одеській області за виплатою суми недоотриманої пенсії в межах шестимісячного строку, суд вважає, що зазначена сума входить до складу спадщини.

У позовній заяві позивачка зазначає про те, що сума недоотриманої пенсії складає 156 896,58 гривень з яких:

- 66 544,53 гривень (30 099,00 гривень утриманих із пенсії ОСОБА_2 20% щомісяця за період з серпня 2016 по листопад 2022 + 30 723,42 гривень інфляційного збільшення + 5 722,11 гривень 3% річних);

- 28 559,71 гривень (22 955,10 гривень нарахованої та невиплаченої пенсії за період з березня 2022 по листопад 2022 + 5 085,76 гривень інфляційних втрат + 518,85 гривень 3% річних);

- 61 792,34 гривень (53 699,94 гривень ненарахованої та неотриманої пенсії за період з грудня 2022 по червень 2024 + 5 545,70 гривень інфляційного збільшення + 2 546,70 гривень 3% річних).

Однак, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком з огляду на наступне.

Як було встановлено вище, на підставі Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 26.07.2016 №933 «Про утримання надміру виплачених сум пенсій», у зв`язку з наданням фіктивних документів, було визначено суму переплати пенсії ОСОБА_2 за період з 01.01.2004 по 31.01.2016 у розмірі – 182 839,98 гривень, яка утримувалася у разі пеногашення по 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.08.2016.

У позовній заяві та відповіді на відзив позивачка зазначає, що з огляду на наявність рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/13220/23 від 19.01.2026 про відмову у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає, що незаконно стягнуті відраховані кошти із пенсії спадкодавця на підставі рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій №933 від 26.07.2016, виданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за період з 01 серпня 2016 року по 30 листопада 2022 року у розмірі 30 099,00 гривень підлягають поверненню спадкоємцю.

У листі від 21.04.2026 №20593-16110/Д-02/8-1500/26 ГУ ПФУ в Одеській області вказало, що судове рішення щодо зобов`язання повернення утриманих грошових коштів із нарахованої пенсії ОСОБА_2 відсутнє.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні та позивачем не надані будь-які належні та допустимі докази, які свідчили б про визнання незаконним або скасування рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 26.07.2016 №933 «Про утримання надміру виплачених сум пенсій» та/або обов`язку ГУ ПФУ в Одеській області здійснити повернення утриманих грошових сум на користь спадкодавця – ОСОБА_2 або її спадкоємиці – ОСОБА_1 .

При цьому, сам лише факт ухвалення судом рішення про відмову у стягнення зі спадкодавця надміру виплачених грошових коштів не свідчить про протиправність рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 26.07.2016 №933 «Про утримання надміру виплачених сум пенсій».

Враховуючи вище зазначене, суд погоджується з твердженнями ГУ ПФУ України в Одеській області та вважає, що підстав для стягнення з відповідача утриманих із пенсії грошових сум за період з серпня 2016 року по листопад 2022 року – задоволенню не підлягають та оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вищезазначених позовних вимог, вимога стягнення з відповідача заборгованості за інфляційними втратами у розмірі 30 723,42 гривень та 3% річних у розмірі 5 722,11 гривень, які є похідними від цієї вимоги, також не підлягає задоволенню.

Позивачка вказує, що ОСОБА_2 не отримувала пенсію у період з 01.12.2022 по 29.06.2024. У зв`язку із тим, що пенсійним фондом не було надано розрахунок пенсії з листопада 2022 року по 29.06.2024 рік, позивачем надано суду орієнтовний розрахунок неотриманої пенсії з розрахунку розміру останнього нарахування пенсії, відповідно до якого розмір останньої складає 53 699,94 гривень (2983,33 гривень (пенсія за місяць) * 18 (кількість місяців)).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що виплату пенсії було припинено з 01.11 2022 відповідно до пункту 4 частини 1 статті 49 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. З часу припинення виплати пенсії ОСОБА_2 щодо поновлення виплати пенсії не зверталась.

Відповідно до статті 52 Закону№1058 сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, а після спливу шести місяців входить до складу спадщини і її виплата здійснюється спадкоємцям, за умови надання свідоцтва про право на спадщину, де спадковим майном зазначено пенсію померлого пенсіонера.

Аналізуючи вище зазначену норму, можна дійти висновку, що до складу спадщини може відійти виключно пенсія, яка належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю. Оскільки, як зазначає відповідач, ОСОБА_2 було припинено нарахування пенсії, то відповідно сума, що самостійно нарахована позивачем, не може увійти до складу пенсії та відповідно спадщини.

Суд зазначає, що в матеріалах справи також відсутні та позивачем не надані будь-які належні до допустимі докази на підтвердження факту звернення ОСОБА_2 та/або ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області для поновлення виплати пенсії.

Також, відсутні рішення, якими б були визнані протиправними рішення ГУ ПФУ в Одеській області в частині невиплати пенсії за період з листопада 2022 року по 29 червня 2024 року.

У зв`язку з чим, підстави для задоволення позову в цій частині – відсутні.

З довідки про нараховані, відраховані та фактично виплачені суми пенсії ОСОБА_2 від 06.11.2025, наданої ГУ ПФУ в Одеській області, вбачається що відповідачем було нараховано, але фактично ніким не отримано грошові суми у розмірі:

- за березень 2022 року – у розмірі 2 296,00 гривень (2 870,00 гривень нарахованої пенсії - 574,00 грвиень відрахованої (утриманої) пенсії);

- за квітень 2022 року – у розмірі 2 296,00 гривень (2 870,00 гривень нарахованої пенсії - 574,00 грвиень відрахованої (утриманої) пенсії);

- за травень 2022 року – у розмірі 2 296,00 гривень (2 870,00 гривень нарахованої пенсії - 574,00 грвиень відрахованої (утриманої) пенсії);

- за червень 2022 року – у розмірі 2 296,00 гривень (2 870,00 гривень нарахованої пенсії - 574,00 грвиень відрахованої (утриманої) пенсії);

- за липень 2022 року – у розмірі 2 299,26 гривень (2 874,08 гривень нарахованої пенсії - 574,82 грвиень відрахованої (утриманої) пенсії);

- за серпень 2022 року – у розмірі 2 299,26 гривень (2 874,08 гривень нарахованої пенсії - 574,82 грвиень відрахованої (утриманої) пенсії);

- за вересень 2022 року – у розмірі 2 299,26 гривень (2 874,08 гривень нарахованої пенсії - 574,82 грвиень відрахованої (утриманої) пенсії);

- за жовтень 2022 року – у розмірі 2 386,66 гривень (2 983,33 гривень нарахованої пенсії – 596,67 грвиень відрахованої (утриманої) пенсії);

- за листопад 2022 року – у розмірі 2 386,66 гривень (2 983,33 гривень нарахованої пенсії – 596,67 грвиень відрахованої (утриманої) пенсії).

Загальний розмір нарахованої але не виплаченої пенсії склав – 20 855,10 гривень.

Однак у позовній заяві позивачка зазначає суму у розмірі 22 955,10 гривень, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Також ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає про нараховані нею 5 085,76 гривень інфляційних втрат та 518,85 гривень 3% річних.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що оскільки заборгованість відповідача перед позивачем виникла із спадкових правовідносин в порядку ст. 1227 ЦК України, а тому ст. 625 ЦК України не регулює спірні правовідносини, а також тому відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на спадкові кошти за вищевказаний спірний період, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Верховний суд у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №210/1889/22 (провадження №61-12084св25) встановив, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між суб`єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

У постанові КЦС ВС від 28.06.2023 у справі № 760/15867/16-ц суд зазначив, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року в справі №758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року в справі №686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року в справі №646/14523/15-ц, від 03жовтня 2023 року в справі №686/7081/21). З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати грошових коштів, отриманих позивачем у порядку спадкування, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України. Аналогічний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18).

З огляду на викладене доводи відповідача щодо розповсюдження положення ст. 625 ЦК України тільки на договірні зобов`язання є безпідставними.

У позовній заяві, представник позивача просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з березня 2022 по листопад 2022 року, що є періодом за який відповідач здійснював нарахування пенсії, але фактично не здійснював її виплату.

Сторонами не заперечується той факт, що ОСОБА_2 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, було вивезено за кордон.

Відповідно до наданої позивачем довідки про нараховані, відраховані та фактично виплачені суми пенсії ОСОБА_2 від 06.11.2025, починаючи з березня 2022 року пенсіонер припинив добровільно отримувати нараховані йому суми пенсій та у зв`язку із чим відповідач, у відповідності до приписів пункту 4 частини 1 статті 49 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» припинив їх нарахування.

Згідно частини 1 статті 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Частиною 2 та 4 статті 613 ЦК України, встановлено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Відповідно до стаття 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту довідки вбачається, що ГУ ПФУ в Одеській області здійснило нарахування пенсії, проте, вказані грошові кошти не були виплачені ОСОБА_1 через фактичну відсутність її звернення до відповідача, суд вважає, що у позивача не виникло права на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у період, що передував її зверненню, оскільки, невиплата таких сум сталася саме з вини спадкодавця.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що з заявою про виплату недоотриманої пенсії позивачка звернулася 17 березня 2026 року.

Таким чином у позивача виникає право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат після відповідного звернення, що виходить поза межі періоду, за який відповідачка просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати

У зв`язку з чим, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача в порядку спадкування грошових коштів у вигляді нарахованої, але не виплаченої пенсії за період з березня по листопад 2022 року у розмірі 20 855,10 гривень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

15 квітня 2024 року між АБ «ЛАРИСИ ЧЕКМАРЬОВОЇ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги №184, відповідно до умов якого клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором.

Пунктом 7.1. договору про надання правничої допомоги від 15.04.2024 №184 встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

29 травня 2026 року між сторонами було підписано додаткову угоду №2 до договору про надання правничої допомоги від 15.04.2024 №184, відповідно до змісту якої клієнт оплачує бюро 8 000,00 гривень за підготовку та подання позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області про визнання права власності в порядку спадкування, супроводження від час судового процесу.

16 червня між сторонами було підписано акт приймання-передачі наданої правничої допомоги, відповідно до змісту якого бюро надало правничі послуги, передбачені договором від 15.04.2024 №184, а клієнт прийняв зазначені вище послуги, на загальну суму 8 000,00 гривень серед яких:

- усні та письмові консультації – 1 000,00 гривень;

- зібрання доказів – 1 000,00 гривень;

- підготовка, складання та подання позовної заяви – 3 500,00 гривень;

- підготовка, складання та подання відповіді на відзив, клопотань та заяв – 1 500,00 гривень;

- супроводження від час судового процесу – 1 000,00 гривень.

У статті 11 ЦПК України вказано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч.ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Суд вважає, що чинне процесуальне законодавство не містить заборони щодо права суду на зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за умови, що заявлений розмір таких витрат не відповідає принципу пропорційності, розумності та справедливості, а самі витрати не є фактичними та неминучими.

Тому, під час визначення розміру витрат на професійну правничої допомоги суд повинен встановити наступне:

- чи обґрунтувала особа понесення таких витрат належними та допустимими доказами;

- чи відповідає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу принципам пропорційності, розумності, та справедливості;

- чи є такі витрати фактичними та неминучими?

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Щодо витрат пов`язаних із здійсненням усних та письмових консультацій, суд зазначає наступне.

Такі витрати є виключною ініціативою представника позивача, оскільки, всі процесуальні документи складалися безпосередньо представником позивача, будь-яких заяв або клопотань позивач самостійно – не подавав. Будь-яких доводів на підтвердження того, що надання такої послуги як консультація не є невідворотною та неминучою – позивачем надано не було. Окрім того, у змісті позовної заяви та акті приймання передачі не розкрито з приводу якого саме питання (яких документів) надавалася така консультація.

З урахуванням вище зазначеного, суд вважає, що витрати пов`язані зі здійсненням усних та письмових консультацій відшкодуванню не підлягають.

Щодо витрат пов`язаних зі збиранням доказів та підготовкою, складання та подання позовної заяви, суд зазначає наступне.

Сама позовна заява є незначною за обсягом та складається з 8 аркушів.

У додатках до позовної заяви відсутні будь-які документи, отримані представником позивача самостійно (в тому числі шляхом подання адвокатських запитів). Зазначене дає суду підстави вважати, що адвокат не витратив значного проміжку часу для отримання таких додатків.

Суд звертає увагу на те, що зазначена категорія справ – характеризується низьким рівнем складності. Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини чітко врегульовані чинним законодавством. Підготовка позовної заяви не потребувала аналізу великої кількості нормативно-правових актів. Між нормами прави відсутні будь-які колізії, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері. При цьому, судова практика у цій сфері чітко сформована та не відрізняється між собою, що не вимагало від представника позивача витрат значного проміжку часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій. На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно на відносини, що виникли між позивачем та відповідачем.

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку, що витрати за надання такої послуги, за умови їх відповідності критеріям розумності, справедливості та співмірності повинні становити 4 000,00 гривень.

Щодо витрат пов`язаних з підготовкою, складанням та поданням відповіді на відзив, клопотань та заяв, суд зазначає наступне.

17 червня 2026 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Чекмарьової Лариси Юріївни надійшла відповідь на відзив. Сам документ є незначним за обсягом та складається з 5 аркушів. У додатках до відповіді на відзив відсутні документи, отримані представником позивача самостійно. Вище наведене дає суду підстави вважати, що адвокат не витратив значного проміжку часу для отримання таких додатків.

Щодо подання інших клопотань та заяв, то дійсно від представника ОСОБА_1 – адвоката Чекмарьової Лариси Юріївни через підсистему «Електронний суд» було подано:

- 30 червня 2026 року – заяву про розгляд справи без участі;

- 30 червня 2026 року – клопотання про закриття підготовчого провадження;

- 25 серпня 2026 року – заяву про розгляд справи без участі.

Зазначені дії є виключно процесуальними діями представника, які не потребували безпосередньої участі позивача у судовому засіданні та не були спрямовані на захист його прав та інтересів по суті заявленого спору.

Такі документи стосувалися виключно організації та руху судового процесу, зокрема визначення форми участі сторони у розгляді справи та вирішення питання щодо завершення підготовчого провадження. При цьому зазначені дії не містили викладення правової позиції позивача по суті спору, не були спрямовані на доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, чи спростування заперечень відповідача, а також не передбачали здійснення представником складної юридичної роботи, пов`язаної з безпосереднім захистом інтересів клієнта.

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку, що витрати за підготовку, складання та подання відповіді на відзив, за умови їх відповідності критеріям розумності, справедливості та співмірності повинні становити 2 000,00 гривень.

Щодо витрат пов`язаних з супроводженням під час судового процесу, суд зазначає наступне.

Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. У справі було призначено 2 судові засідання, при цьому від представника позивача двічі надходили заяви про розгляд справи за його відсутності. Сам позивач участі у судових засіданнях не брав.

У зв`язку з чим, витрати пов`язані з супроводженням позивача під час судового процесу з огляду на їх недоведеність – задоволенню не підлягають.

Враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову – 156 896,58 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог – 20 855,10 гривень.

Питома вага – 0,1329 (20 855,10 / 156 896,58).

Розмір витрат на професійну правничу допомогу – 797,40 гривень (6 000,00 * 0,1329).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, суд доходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, пропорційної задоволеним позовним вимогам у розмірі 797,40 гривень.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 1 255,20 гривень.

Відповідно до платіжної інструкції від 29.05.2026 №1.686541561.1, позивач сплатив 1 255,20 гривень в якості судового збору.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову – 156 896,58 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог – 20 855,10 гривень.

Питома вага – 0,1329 (20 855,10 / 156 896,58).

Розмір витрат на професійну правничу допомогу – 166,82 гривень (1 255,20 * 0,1329).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, суд доходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору у розмірі 166,82 гривень.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення нарахованої пенсії – задовольнити частково.

Стягнути з відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, ЄДРПОУ – 20987385, на користь позивача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , в порядку спадкування суми недоотриманої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 пенсії у розмірі 20 855 (двадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 10 (десять) копійок.

Стягнути з відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, ЄДРПОУ – 20987385, на користь позивача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , витрати позивача на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 797 (сімсот дев`яносто сім) гривень 40 (сорок) копійок.

Стягнути з відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, ЄДРПОУ – 20987385, на користь позивача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , суму сплаченого позивачем судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 166 (сто шістдесят шість) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 02 вересня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.