Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №466/2767/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/2767/26 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.

Провадження № 33/811/1231/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника-адвоката Акімової Олени Олександрівни, потерпілої- ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу захисника Акімової О.О. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 26 червня 2026 року,

встановив:

постановою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 26 червня 2026 року, ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 1020,00 грн. (одна тисяча двадцять гривень 00 копійок) в дохід держави.

Цією ж постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 1020,00 грн. (одна тисяча двадцять гривень 00 копійок) в дохід держави.

На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 1020,00 грн. (одна тисяча двадцять гривень 00 копійок) в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Відповідно до оскаржуваної постанови, 28.03.2026 близько 19:30 год. за місцем проживання АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив фізичне та психологічне домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: штовхав ї, проте тілесних ушкоджень не завдав, а також виганяв її з помешкання, де вона проживає. Протиправні дії вчинив в присутності двох малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Таким чином гр. ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Окрім цього, 28.03.2026 близько 19:30 год. за місцем проживання АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 в присутності двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинив фізичне та психологічне домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме штовхав її та виганяв із помешкання. Таким чином гр. ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

На зазначену постанову захисник Акімова О.О. подала апеляційну скаргу, у якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Стверджує, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованих йому адміністративних правопорушень.

Зазначає, що для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування таких характеризуючи ознак як умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою, тощо) того, хто чинить насильство. А у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Звертає увагу на важливість розрізняти поняття «сварка», «конфлікт» та «насильство» та вважає, що орган поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення зобов`язаний зазначати конкретно в чому полягало насильство та яка шкода заподіяна.

На думку апелянта, суперечка, про яку йде мова у протоколах про адміністративні правопорушення, не охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, та не є об`єктивною стороною вказаного правопорушення.

Переконана, що факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 не доводиться жодними належними та допустимими доказами.

Зауважує, що атмосфера взаєморозуміння між колишнім подружжям - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , відсутня, водночас з фабули протоколів не простежується, що наявна конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку дітей, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди психічному здоров`ю.

Стверджує, що дійсно мала місце обопільна словесна перепалка, ініціатором якої стала ОСОБА_2 через стан алкогольного сп`яніння та систематичної агресії щодо ОСОБА_1 та дітей, однак не кожна перепалка є домашнім насиллям. Сам факт звернення ОСОБА_2 до поліції не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства.

Апелянт також вважає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні фактичні родинні відносини в розумінні чинного законодавства України, та, відповідно, дії, описані зі слід ОСОБА_2 , та які гіпотетично скоїв ОСОБА_6 по відношенню до неї, не підпадають під кваліфікацію за ст. 173-2 КУпАП. Зазначає при цьому, що квартира, у якій мав місце конфлікт належить ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 .

Звертає особливу увагу суду на те, що під час винесення протоколів за об`єднаною справою № 466/2767/26 працівниками поліції було винесено тимчасові заборонні приписи, які було оскаржено до Львівського окружного адміністративного суду, та рішенням від 30.06.2026 скасовано терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 612340 від 28.03.2026 року щодо ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, згідно ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, окрім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення, який відповідно до вимог ст. 251 КУпАП є джерелом доказів у справі.

Згідно ст. 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи суддя повинен перевірити правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Ст. 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, у протоколі зазначаються: дата та місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків та потерпілих, якщо вони є та інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідальність за ч.3 ст.173-2 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення правопорушення,передбаченого,зокрема,ч.1 цієї статті.

З наведеного випливає, що обов`язковими ознаками об`єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, яка була або могла бути завдана) та причинний зв`язок між діянням та наслідками.

Згідно з п.3,4, 14, 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» , домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з підстав передбачених ст. 173-2 КУпАП факт порушення вказаних прав повинен бути відображений у протоколі про адміністративне правопорушення.

Отже, обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, або ж за наявності реальної можливості завдання такої шкоди.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

При цьому, самі по собі, зокрема, конфліктна ситуація та нецензурні висловлювання не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Тобто, у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення по даній категорії справ повинні бути чітко відображені не тільки прояви домашнього насильства, а й наслідки у вигляді заподіяної фізичної або психологічної шкоди.

Згідно з положеннями КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Суд першої інстанції не взяв до уваги вказані обставини та жодним чином не мотивував свій висновок в частині наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є наявність сварок та непорозуміння між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства.

З фабули протоколів не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку чи безпеку третій осіб – дітей,спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдати шкоди психічному здоров`ю особи, тощо.

Окрім цього, в адміністративному протоколі не вказано відповідно до вимог ст. 256 КУпАП прізвища, адреси свідків, інші відомості, необхідні для вирішення справи, що суперечить вимогам п.п.12,15 Інструкції, який передбаченого, щодо протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення пояснення свідків, що містять інформацію про правопорушення.

Інших доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, матеріали справи не містять.

Крім того, як встановлено в суді апеляційної інстанції, під час винесення протоколів за об`єднаною справою № 466/2767/26 працівниками поліції було винесено тимчасові заборонні приписи, які було оскаржено до Львівського окружного адміністративного суду, та рішенням від 30.06.2026 року скасовано терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 612340 від 28.03.2026 року щодо ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08.04.2026 року (справа № 466/2901/26), яке набрало законної сили встановлено, що відносини сторін є тривалим сімейним конфліктом після розлучення, пов`язаним із виселенням третьої особи з квартири позивача та визначенням долі дітей, а реальних фактів та загрози продовження саме домашнього насильства третьою особою не доведено.

Крім того, постановами Шевченківського районного суду м. Львова від 28.05.2026 року у справах № 466/2681/26 та № 466/2682/26, які охоплюють аналогічний період (лютий-березень 2026 року), констатовано відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, у діях ОСОБА_1 . Вказані судові рішення мають преюдиційне значення для цієї справи в силу ч. 4 ст. 78 КАС України, спростовують твердження Відповідача про вчинення Позивачем домашнього насильства та підтверджують безпідставність кваліфікації його дій як «кривдника».

Враховуючи викладені вище обставини у їх сукупності,апеляційний суд вважає,що винуватість діях ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ст.173-2 ч.3 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом.

Усі сумніви згідно ст.62 Конституції України суд зобов`язаний тлумачити на користь особи, яка притягається до відповідальності.

Належить врахувати також наступне.

За усталеною практики, ЄСПЛ поширює передбачені Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини стандарти та процедурні гарантії, встановлені для кримінальних проваджень, також на провадження у справах про адміністративні правопорушення, вважаючи їх кримінальними провадженнями по суті і за змістом.

Згідно ч.1 ст.256 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол про адміністративне правопорушення, у діях конкретної особи суд вирішує в межах протоколу, складеного відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження.

Суть правопорушення,викладена у протоколі та постанові суду, повинна точно відповідати тим ознакам об`єктивної сторони правопорушення,за яке складений протокол та особа судом притягнута до відповідальності.

Отже,апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу захисника Акімової О.О. - задоволити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 26 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП - скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА