Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №445/641/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 445/641/26 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В.М.

Провадження № 33/811/1212/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю адвоката Варода Павла Борисовича, розглянувши в режимі відеконференції апеляційну скаргу адвоката Варода Павла Борисовича на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 01 липня 2026 року,

встановив:

постановою Золочівського районного суду Львівської області від 01 липня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.(сімнадцять тисяч) з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1 13.02.2026, о 17 год. 20 хв., у с. Словіта, по вул. Львівська, 123 Львівського району Львівської області, керував автомобілем Daily 50С15Н, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив вимоги п. 2,5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову адвокат Варода П.Б. подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати постанову Золочівського районного суду Львівської області від 01 липня 2026 року та провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, такою, що винесена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного встановлення події адміністративного правопорушення, без доведення обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, без належної оцінки доказів, без належної оцінки доказів, без мотивованого спростування доводів сторони захисту та з порушенням конституційного принципу презумпції невинуватості.

Зазначає, що у матеріалах справи відсутній належний та допустимий відеозапис, з якого вбачається, що ОСОБА_1 розпочинає рух автомобіля, рухається автомобілем, зупиняється працівниками поліції під час руху, перебуває за кермом у момент руху або вчиняє будь-яке порушення Правил дорожнього руху саме під час керування транспортним засобом.

Заслухавши доводи адвоката Варода Павла Борисовича, який повністю підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів у ній наведених, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, вважаю, що у її задоволенні слід відмовити.

Згідно з ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем (транспортним засобом), підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Daily 50С15Н, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху.

Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку і навів у постанові, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 590641 від 13.02.2026, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд у Перемишлянську ЦРЛ, компакт-диском із відеоматеріалами підтвердження вчинення адміністративного правопорушення та іншими матеріалами справи.

Апеляційний суд критично ставиться до апеляційних доводів про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом Daily 50С15Н, д.н.з. НОМЕР_1 за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення не керував та розцінює їх як спробу уникнути адміністративної відповідальності. Так, згадані апеляційні доводи вже були предметом детального дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Крім того, на відеозаписі з камер спостереження працівників поліції зафіксовані всі обставини вчинення адміністративного правопорушення, які підлягають доказуванню у справах про адміністративні правопорушення, а тому доводи апелянта про те, що відеозапис є небезперервним, як на підставу скасування постанови суду першої інстанції, суд вважає необґрунтованими.

Так, із оглянутого апеляційним судом відеозапису події підтверджується встановлений судом першої інстанції факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а саме ОСОБА_1 ствердив, що відмовляється він огляду.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо наявності у діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу адвоката Варода Павла Борисовича - залишити без задоволення.

Постанову Золочівського районного суду Львівської області від 01 липня 2026 року про притягнення, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА