Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №446/1510/19 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/1510/19 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У. І.

Провадження № 22-ц/811/1311/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Савуляк Р,В., Цяцяка Р.П.,

секретаря: Якимчук Л.С.,

з участю: представника відповідача – Данчевської Х.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Крука Андрія Степановича на додаткове рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні Дороги України", Департамент дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації про ухвалення додаткового рішення, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 20 квітня 2023 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «Львівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» та Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 81643.22 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 03 грудня 2018 року, а також 2500 грн витрат за проведення автотоврознавчого дослідження.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «Львівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» та Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 3000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 03 грудня 2018 року.

Після винесення рішення, 03.05.2023 представником позивачів – адвокатом Крук А.С., було подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу.

Оскаржуваним додатковим рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні Дороги України", Департамент дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні Дороги України" 6702,65 грн (шість тисяч сімсот дві гривні шістдесят п`ять копійок ) витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 6702, 65 грн (шість тисяч сімсот дві гривні шістдесят п"ять копійок ) витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні Дороги України" на користь ОСОБА_2 7416,83 грн (сім тисяч чотириста шістнадцять гривень вісімдесят три копійки) витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 7416,83 грн (сім тися чотириста шістднадцять гривень вісімдесят три копійки) витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні Дороги України" на користь ОСОБА_1 3500 грн (три тисячі п"ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу понесених у справі у суді апеляційної інстанції.

Стягнуто з Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 3500 грн (три тисячі п"ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу понесених у справі у суді апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду представник ОСОБА_1 – адвокат Крук Андрій Степанович подав апеляційну скаргу.

Вважає, що рішення є не обґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення повністю вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Покликається на те, що, беручи до уваги зміст резолютивної частини рішення суду від 20.04.2023 року у ньому містяться положення про солідарне стягнення з Відповідачів на користь ОСОБА_1 грошові кошти так само, як і на користь ОСОБА_2 , а тому підстав для

присудження стягнення в часках з кожного із Відповідачів, у суду не було. Більш того, у додатковому рішенні не усуваються прогалини, які були допущенні попереднім складом суду, а навпаки породжує нові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача – Данчевської Х.А. на заперечення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (59,40%) та повного задоволення позовних вимог ОСОБА_2 (100%), врахувавши подані докази щодо обсягу, характеру та вартості наданої правничої допомоги, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності таких витрат, дійшов висновку про наявність правових підстав для їх відшкодування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції із врахуванням наступного.

Судом встановлено, що 20.04.2023 Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області винесено рішення по цивільній справі № 446/1510/19 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні Дороги України", департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яким позовні вимоги задоволено частково.

За наслідками судового розгляду позовні вимоги позивача ОСОБА_1 було задоволено на 59,40% (81643,22*100:137421), а позивача ОСОБА_2 на 100%.

03.05.2023 та повторно 05.11.2025 на адресу суду надійшла заява представника позивачів – адвоката Крук А.С., про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивачів витрат на правничу допомогу, а саме на користь ОСОБА_1 - 22574,89 грн та на користь ОСОБА_2 – 14833,66 грн.

15.01.2026 цивільну справу № 446/1510/19 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні Дороги України", департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, було направлено для розгляду Львівським апеляційним судом, де інтереси позивачів також представляв їх захисник – адвокат Крук А.С.

05.02.2026 представник позивачів – ОСОБА_3 подав до Львівського апеляційного суду заяву в якій просив солідарно стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 7000 грн витрат в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката понесених у справі у суді апеляційної інстанції.

03.03.2026 цивільна справа № 446/1510/19, повернулася для продовження розгляду в Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області.

25.03.2026 представник позивачів – Крук А.С. надіслав заяву, в якій просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката понесених у справі у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Зважаючи на відсоткове відношення до задоволених вимог, колегія суддів вважає вірним висновок суду про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, а також в суді апеляційної інстанції.

Безпідставними є покликання апелянта на незрозумілість на чию користь підлягає стягнення 6702, 65 коп. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вказане питання може бути вирішено шляхом виправлення описки або ж роз`яснення судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд був зобов`язаний стягнути повний заявлений розмір витрат, суперечать чинному процесуальному законодавству та усталеній судовій практиці, оскільки суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на правничу допомогу, якщо встановить їх надмірність або невідповідність критеріям розумності та співмірності.

Крім того, апеляційна скарга містить твердження про те, що витрати на правничу допомогу повинні бути стягнуті солідарно з обох відповідачів, оскільки основним рішенням у справі було визначено солідарний спосіб стягнення. Однак такі доводи суперечать правовій природі судових витрат.

Судові витрати не є основним предметом спору та не ототожнюються із матеріально-правовим зобов`язанням, яке виникло внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд самостійно визначає порядок розподілу судових витрат між сторонами з урахуванням обставин справи.

Норми ЦПК України не встановлюють імперативного правила про солідарне стягнення витрат на правничу допомогу лише з тієї підстави, що основне зобов`язання є солідарним.

Більше того, солідарний обов`язок відповідно до ст. 541 ЦК України виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. Ні ЦПК України, ні інші норми законодавства не передбачають автоматичного виникнення солідарного обов`язку щодо компенсації витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має оцінювати їх дійсність, необхідність та розумність, а компенсації підлягають лише фактично понесені та підтверджені витрати.

За таких обставин, апеляційний суд вважає додаткове рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційні скарги залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

у х в а л и в:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Крука Андрія Степановича - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 03.09.2026 року.

Головуючий: О.М. Ванівський

Судді: Р.В. Савуляк

Р.П. Цяцяк