Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №461/1133/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/1133/25 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/739/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Савуляк Р.В., Цяцяка Р.П.,

секретаря: Якимчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 травня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 12.12.2022 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладено Угоду №С-501-018897-22-980 про відкриття та обслуговування кредитної картки та страхування, згідно якої позичальник отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 . Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 72% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення Угоди, становить 5500 грн.

10.03.2023 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладено Угоду №С-501-019322-23-980 про відкриття та обслуговування кредитної картки, згідно якої позичальник отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_2 . Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 72% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення Угоди, становить 5000 грн.

10.03.2023 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладено договір кредиту №M34.00501.010018822, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 20510 грн., зі сплатою 79,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів, у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

30.10.2020 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладено Генеральний кредитним договір №ГКД-845132.1, згідно якого сторони погодили, що банк зобов`язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах котрої надавати йому кредити (транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі, в порядку, розмірі та строки, передбачені договором та діючими тарифами банку. 01.11.2021 в рамках кредитного договору було видано транш за номером №G02.10701.008902848 в розмірі 54745 грн.

Позивач виконав свої зобов`язання, згідно умов кредитних договорів, що підтверджується копіями меморіальних ордерів та виписками по рахунках.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 19.01.2025 серії НОМЕР_3 . Станом на дату смерті позичальника існувала непогашена заборгованість перед позивачем за Угодою №С-501-018897-22-980 в розмірі 15652,51 грн., за Угодою №С-501-019322-23-980 в розмірі 6571,87 грн., за договором кредиту №M34.00501.010018822 в розмірі 25063,49 грн. та за траншем, виданим в рамках Генерального кредитного договору №ГКД-845132.1, в розмірі 69473,15 грн.

Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №366116981 від 16.02.2024 позичальнику на дату смерті належало наступне нерухоме майно: земельна ділянка з кадастровим номером 5322480808:08:001:0088, площею 1,5 га, на праві приватної власності, на підставі рішення Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49057323 від 08.10.2019.

14.02.2024 позивачем направлено претензію кредитора до Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори. 22.02.2024 отримано відповідь, в якій повідомлено, що після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа №52/2024, спадкоємцям буде повідомлено про претензію АТ «Ідея Банк» щодо заборгованості за померлим.

Оскільки, спадкоємці позичальника вимоги щодо погашення заборгованості за кредитними договорами не виконали, АТ «Ідея Банк» звернулось до суду з позовом до спадкоємців позичальника.

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 травня 2025 року позовну заяву Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за Угодою №C-501-018897-22-980 про відкриття та обслуговування Кредитної картки та страхування від 12.12.2022, Угодою №C-501-019322-23-980 про відкриття та обслуговування Кредитної картки від 10.03.2023, Договором кредиту №M34.00501.010018822 від 10.03.2023 та Траншем №G02.10701.008902848 від 01.11.2021, виданим в рамках Генерального кредитного договору №ГКД-845132.1 від 30.10.2020 в розмірі 116761 (сто шістнадцять тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 02 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» сплачений судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі сто двадцять вісім) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд порушив правила підсудності, що передбачають звернення до суду за місцем проживання відповідача. Також судом не було встановлено її адресу та не надсилались їй позовна заява з додатками.

Крім того звертає увагу на те, що син був інвалідом 1 групи, а тому не міг укласти кредитні договори на такі суми.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоч належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Від представника відповідача Гонсевич Н.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, однак зазначені в ній причини неявки в судове засідання, колегія суддів визнала неповажними.

Згідно з ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитні договори, згідно з якими банк надав позичальнику грошові кошти у кредит. Станом на день смерті у позичальника була заборгованість за кредитними договорами у розмірі 116761,02 грн. Відповідач, у встановлений законом строк, із заявою про відмову від прийняття спадщини не зверталась, а тому спадщина належить їй з моменту її відкриття, навіть якщо відповідач не отримувала свідоцтва про право на спадщину. Відтак, ОСОБА_1 несе зобов`язання перед банком щодо погашення кредитної заборгованості у сумі, наявній на день смерті позичальника, у межах вартості прийнятого у спадщину майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції із врахуванням наступного.

Судом встановлено, що 12.12.2022 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладено Угоду №С-501-018897-22-980 про відкриття та обслуговування кредитної картки та страхування, згідно якого позичальник отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 . Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 72% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення Угоди, становить 5500 грн./а.с.20-22/.

10.03.2023 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладено Угоду №С-501-019322-23-980 про відкриття та обслуговування кредитної картки, згідно якого позичальник отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_2 . Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 72% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення Угоди, становить 5000 грн. /а.с.43-45/.

10.03.2023 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладено договір кредиту №M34.00501.010018822, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 20510 грн., зі сплатою 79,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. /а.с.65-68/.

30.10.2020 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладено Генеральний кредитним договір №ГКД-845132.1, згідно якого сторони погодили, що банк зобов`язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах котрої надавати йому кредити (транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі, в порядку, розмірі та строки, передбачені договором та діючими тарифами банку. 01.11.2021 в рамках кредитного договору було видано транш за номером №G02.10701.008902848 в розмірі 54745 грн. /а.с.76-78/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 19.01.2025 серії НОМЕР_3 .

Станом на дату смерті позичальника існувала непогашена заборгованість перед позивачем: за Угодою №С-501-018897-22-980, яка згідно довідки - розрахунку заборгованості станом на 18.01.2024 становить 15652,51 грн. та складається із наступного: основний борг 11112,30 грн., прострочений борг 883,28 грн., строкові проценти 850,74 та прострочені проценти 2806,19 грн./а.с.28/.; за Угодою №С-501-019322-23-980, яка згідно довідки - розрахунку заборгованості станом на 18.01.2024 становить 6571,87 грн. та складається із наступного: основний борг 4811,79 грн., прострочений борг 186,14 грн., строкові проценти 374,25 та прострочені проценти 1199,69 грн./а.с.50/.; за договором кредиту №M34.00501.010018822,яка згідно довідки - розрахунку заборгованості станом на 18.01.2024 становить 25063,49 грн. та складається із наступного: основний борг 18552,73 грн., прострочений борг 955,06 грн., строкові проценти 341,08 та прострочені проценти 5214,62 грн./а.с.74/.; за траншем №G02.10701.008902848, виданим в рамках Генерального кредитного договіру №ГКД-845132.1, яка згідно довідки - розрахунку заборгованості станом на 18.01.2024 становить 69473,15 грн. та складається із наступного: основний борг 46847,70 грн., прострочений борг 2030,27 грн., строкові проценти 11282,92 та прострочені проценти 9312,26 грн./а.с.94/.

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено загальне правило, за яким зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.

Матеріалами справи підтверджується, що 14.02.2024 позивачем направлено претензію кредитора до Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори./а.с.97-98/.

22.02.2024 завідувачем державної нотаріальної контори Власенко Н. повідомлено, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведено спадкову справу №52/2024, а також те, що спадкоємцям буде повідомлено про претензію кредитора./а.с.99/.

Також, 27.06.2024, на запит АТ «Ідея Банк» про надання інформації по спадковій справі, заступник завідувача державної нотаріальної контори Резніченко Н. повідомила, що на підставі претензії кредитора АТ «Ідея Банк» заведено спадкову справу №52/2024 та зазначила, що спадкоємцям було повідомлено про претензію кредитора./а.с.100/.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 17.04.2018 у справі № 522/407/15-ц:

« 39. Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

40. Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

41. Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками.».

Пункт 6.1 глави 6 розділу 3 частини ІІІ Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.2009 передбачає, що нотаріус за місцем відкриття спадщини приймає вимоги кредиторів спадкодавця. Вимоги мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про заявлені вимоги нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину.

Згідно зі частиною 1 статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

AT «Ідея Банк» пред`явлено позовні вимоги у даній справі до ОСОБА_1 , яка є матір`ю померлого ОСОБА_3 , а отже відноситься до першої черги спадкоємців за законом.

Як вбачається з копії спадкової справи, скерованої Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини або із заявою про відмову прийняття спадщини не зверталась./а.с.137-164/.

Окрім того, ОСОБА_1 є спадкоємцем, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є його правом, а не обов`язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №711/8135/16-ц, зазначено про те, що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину, то кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця», чому кореспондує частина 3 статті 1296 ЦК України, згідно якої відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Згідно роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року, при вирішенні спорів щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, якщо такий заперечує проти вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Дана позиція відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду №640/6274/16-ц від 18.09.2019 року.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

А згідно ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спадкоємець ОСОБА_1 , яка є матір`ю померлого ОСОБА_3 та є відповідачем по справі, прийняла спадщину після смерті їх ОСОБА_3 , тому відповідно до ст. 1218 ЦК України, прийняли всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Задовольняючи позовні вимоги АТ «Ідея Банк» та стягуючи з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за Угодою №C-501-018897-22-980 про відкриття та обслуговування Кредитної картки та страхування від 12.12.2022, Угодою №C-501-019322-23-980 про відкриття та обслуговування Кредитної картки від 10.03.2023, Договором кредиту №M34.00501.010018822 від 10.03.2023 та Траншем №G02.10701.008902848 від 01.11.2021, виданим в рамках Генерального кредитного договору №ГКД-845132.1 від 30.10.2020 в розмірі 116761 (сто шістнадцять тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 02 коп., суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, у встановлений законом строк, із заявою про відмову від прийняття спадщини не зверталась, а тому спадщина належить їй з моменту її відкриття, навіть якщо відповідач не отримувала свідоцтва про право на спадщину. Відтак, ОСОБА_1 несе зобов`язання перед банком щодо погашення кредитної заборгованості у сумі, наявній на день смерті позичальника, у межах вартості прийнятого у спадщину майна.

Безпідставними є покликання апелянта на порушення судом правил підсудності враховуючи наступне.

За загальним правилом, визначеним ст. 27 ЦПК України, позов до фізичної особи пред`являється в суд за зареєстрованим у встановленим законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 8 ст. 28 ЦПК України передбачено альтернативне правило підсудності, відповідно до якого позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Згідно з п. 19 угод договори виконуються за місцем знаходження Банку: 790008, м. Львів, Галицький р-н, вул. Валова, 11 та у випадку спору між Сторонами за цим Договором, позов може пред`являтися також за місцем виконання Кредитного Договору.

Крім цього, п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України передбачено, що якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання.

Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (ч. 1 ст. 93 ЦК України).

Згідно з п. 1.5 статуту АТ «Ідея Банк», затвердженого рішенням «Гетін Холдінг Спулка Акційна» - єдиного акціонера АТ «Ідея Банк» № 30/89 від 21.12.2023, місцезнаходження Банку: 79008, м. Львів, Галицький р-н., вул. Валова, 11.

Відповідно до ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать, зокрема: розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, місцем виконання Кредитного договору, через його особливість є місцезнаходження Банку, 79008, м. Львів, Галицький р-н., вул. Валова, 11.

Верховний Суд в ухвалі від 02 липня 2018 року у справі №552/9770/14-ц (провадження № 61-36739 ск18) вказав на те, що «право вибору між судами, яким згідно із загальним правилом підсудності цивільних справ і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві».

Враховуючи зазначене вище, у відповідності до ч. 8 ст. 28 ЦПК України Позивач правильно пред`явив цей позов до Галицького районного суду м. Львова

Що стосується покликань апелянта на невстановлення судом адреси її проживання, то до проведення підготовчого судового засідання суд встановив адресу проживання відповідача. Відповідно до листа Крюківської районної адміністрації Кременчуцького району Полтавської області від 19.02.2025 року – ОСОБА_1 значиться зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Таку ж адресу відповідач зазначила в апеляційній скарзі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

у х в а л и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 травня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 03.09.2026 року.

Головуючий: О.М. Ванівський

Судді: Р.В. Савуляк

Р.П. Цяцяк