Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №456/5524/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/5524/25 Головуючий у 1 інстанції: Янів Н.М.

Провадження № 22-ц/811/484/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Жиравецького Тараса Михайловича на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , звернулася до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою, в якій просила ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача ОСОБА_1 , на її користь на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/5 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подачі заяви до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач по справі ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого він сплачував аліменти у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) до виповнення сином повноліття. Втім, ІНФОРМАЦІЯ_2 сину виповнилося 18 років, але син продовжує навчання у відокремленому структурному підрозділі «Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування» першого рівня акредитації на третьому курсі спеціальності «Комп`ютерні науки» денної форми навчання. Позивачка зазначає, що після виповнення сином повноліття відповідач відмовляється допомагати матеріально утримувати сина, який на час навчання потребує матеріальної допомоги. Відтак, позивачка просила позовні вимоги задовольнити, зокрема стягнути з відповідача аліменти на утримання сина до закінчення сином навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, - задоволено частково.

Вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, на час його навчання, у розмірі 1/6 заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 07.10.2025 року до досягнення ним 23-річного віку або припинення навчання.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір в користь держави в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 – адвокат Жиравецький Тарас Михайлович.

Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи.

Покликається на те, що у позовній заяві не обґрунтовується наявність у повнолітнього сина потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням. Позивачка не надала суду жодних доказів витрат на придбання підручників, навчальних матеріалів; транспортних витрат до навчального закладу; будь-яких інших витрат, пов`язаних безпосередньо з процесом навчання.

Стверджує, що судом першої інстанції не було з`ясовано чи взагалі потребує ОСОБА_3 матеріальної допомоги саме у зв`язку з навчанням, а також не визначено вартість витрат, пов`язаних з навчанням (вартості підручників, посібників для навчання, вартості

іншого приладдя, проїзду до навчального закладу, конкретної вартості послуг доступу до мережі Інтернет, тощо).

Крім того, стверджує, що частка 1/5 від доходу відповідача становить значну суму, а позивачка не обґрунтувала, яким чином витрати на навчання сина можуть становити понад 18 тисяч гривень на місяць, що перевищує дві мінімальні заробітні плати.

Також, апелянт ставить під сумнів можливість навчання сина на денній формі навчання, оскільки, на скільки йому відомо, син перебуває за кордоном.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітній син сторін навчається на денній формі навчання, потребує матеріальної допомоги в зв`язку з навчанням, а відповідач має можливість надання допомоги сину, який продовжує навчання.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Судом встановлено, що у сторін у справі народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_1 , виданим 12.10.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Стрия Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження (ВП № 56683879) від 07.10.2025 року, старшим державним виконавцем Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрик Романою Орестівною, при примусовому виконанні виконавчого листа Стрийського міськрайонного суду Львівської області № 456/1971/17 від 07.06.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановлено: аліменти сплачено у повному обсязі. Дитиною досягнуто повноліття.

Поряд з цим, судом встановлено, що відповідно до довідки №611 від 30.09.2025 року, виданої ВСП «Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування», син сторін у справі – ОСОБА_3 , навчається в даному навчальному закладі на 3 курсі спеціальності «Комп`ютерні науки» денної форми навчання за державним замовленням і закінчує навчання 30.06.2027 року.

Згідно відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, позивачка ОСОБА_2 зареєстрована за однією адресою разом з сином – ОСОБА_3 , в АДРЕСА_1 .

При цьому, судом з витребуваної інформації встановлено, що син сторін ОСОБА_3 у період навчання виїжджав за кордон, та 21.12.2025 року повернувся на територію України.

Згідно розрахункового листа про зарплату за жовтень 2025 року, заробітна плата відповідача ОСОБА_1 на посаді диспетчера з транспорту газу, після необхідних утримань становить 94 385,16 грн.

Між сторонами у справі виникли правовідносини щодо утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною першою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18.

Згідно із частиною статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3.1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3.2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За таких обставин, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, незалежно від форми навчання, і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати їм матеріальну допомогу.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Суд при визначенні розміру аліментів враховує потреби дитини, вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, а також інші фактори, такі як стан здоров`я платника аліментів, його матеріальний та сімейний стан, наявність майна і грошових коштів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що повнолітній син сторін є студентом ВСП «Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування» денної бюджетної форми навчання, навчається в даному навчальному закладі на 3 курсі спеціальності «Комп`ютерні науки» денної форми навчання за державним замовленням і закінчує навчання 30.06.2027 року.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає разом з матір`ю, яка забезпечує його всім необхідним, взяв до уваги той факт, що відповідач є працездатною особою, офіційно працевлаштований та отримує регулярний і стабільний дохід, що підтверджує наявність у нього достатніх матеріальних можливостей для надання фінансової допомоги синові та дійшов висновку про стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини доходу (заробітку) відповідача щомісяця.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх позовних вимог позивач долучила до позовної заяви копію свідоцтва про народження, відомості про місце проживання ОСОБА_3 , копія довідки ВСП «Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування» від 30.09.2025 року.

При цьому, цьому колегія суддів встановила, що доказів на підтвердження витрат позивача, пов`язаних саме з навчанням сина, матеріали справи не містять (щодо понесення витрат на проїзд до навчального закладу, проживання, придбання підручників тощо).

Суд першої інстанції не дослідив та не встановив розмір допомоги, якої реально потребує повнолітня дитина, яка продовжує навчання з урахуванням її віку і стану здоров`я.

З матеріалів справи вбачається, а саме з довідки Відокремленого структурного

підрозділу «Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування» №64 від 18.02.2026 року видно, що така була видана здобувачу освіти заочної форми навчання групи К-21(з) ОСОБА_3 , що він дійсно навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування» на II курсі спеціальності 122

«Комп`ютерні науки» (наказ «Про перевід на заочну форму навчання» №29 від

10.02.2026 року) за контрактом і закінчує навчання 30.06.2027 року. Тобто, від 10.02.2026 року ОСОБА_3 навчається на заочній формі навчання.

Крім того, ухвалою суду від 17 грудня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Жиравецького Т.М. про витребування доказів – задоволено частково.

Витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, Україна, код ЄДРПОУ: 37996391) інформацію щодо перетинання державного кордону України громадянином України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за період з 01.10.2025 року по дату надання такої інформації;

На виконання зазначеної ухвали Адміністрація Державної прикордонної служби України надала витяг з Бази даних. З цього витягу вбачається, що за період з 01.10.2025 по 22.12.2025 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) лише один раз перетнув державний кордон – 21.12.2025 він в`їхав на територію України через пункт пропуску Шегині. Відтак ОСОБА_3 перебував за кордоном до 21.12.2025 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у дитини потреби у фінансовій допомозі на час продовження навчання та потреби саме вказаного розміру фінансової допомоги на час продовження навчання від відповідача, виходячи з рівного обов`язку батьків брати участь в її матеріальному утриманні. Матеріали справи не містять жодного платіжного документу щодо виконаних позивачем обґрунтованих витрат на потреби їх спільної дитини (оплата проживання, оплата медичного обслуговування, оплата навчання, оплата підручників чи обладнання для навчання) та/або доказів погіршення стану здоров`я дитини.

Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі N? 635/1139/17 щодо стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання сформульовано наступним чином: не надання будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дитини потреби в матеріальній допомозі саме у зв?язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо) може стати підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання після досягнення повноліття.

Наведене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі положень Закону України «Про судовий збір», витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Жиравецького Тараса Михайловича - задовольнити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2026 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання – відмовити.

Відшкодувати ОСОБА_1 сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 1453, 44 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 вересня 2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Савуляк Р.В.

Цяцяк Р.П.