Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №199/1293/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 199/1293/24 Головуючий у 1 інстанції: Сабара Л.В.

Провадження № 22-ц/811/1317/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П.,

секретаря: Якимчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Ліфлянчика Станіслава Ігоровича на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 24 березня 2026 року у справі за заявою відповідача ОСОБА_2 про відстрочку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и в:

В лютому 2026 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення, в якій просить відстрочити виконання постанови Львівського апеляційного суду від 15.10.2025 у справі №199/1293/24 до набрання законної сили рішенням суду у справі за його позовом до ОСОБА_1 щодо правових підстав отримання/утримання грошових коштів або на 12 місяців з дня постановлення ухвали суду.

В обґрунтування заяви покликається на те, що постановою Львівського апеляційного суду від 15.10.2025 у справі №199/1293/24 стягнуто з нього на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 154 528 грн., а також 5 998,98 грн. судового збору. Разом з тим, відповідач зазначає, що на даний час існують обставини, що істотно ускладнюють виконання вказаного судового рішення та створюють ризик заподіяння йому істотної майнової шкоди, зокрема, ускладнений фінансовий стан, що підтверджується випискою Українського бюро кредитних історій, згідно з якою його поточна прострочена заборгованість становить 64 531,34 грн., що свідчить про відсутність реальної можливості виконання судового рішення шляхом одноразової сплати коштів у загальному розмірі 160 526,98 грн. без критичного погіршення його матеріального становища. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що подав позов до ОСОБА_1 щодо встановлення правових підстав отримання та утримання коштів, відтак, у випадку примусового виконання рішення у справі №199/1293/24 до вирішення вказаного спору, існує ризик непоправної майнової шкоди та створить нові спори щодо повернення коштів. Враховуючи наведене та те, що відповідач є учасником бойових дій, негайне стягнення усієї суми за наявності боргового навантаження створить для нього надмірний та непропорційний тягар, просить заяву задовольнити.

Оскаржуваною ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 24 березня 2026 року заяву задоволено частково.

Відстрочено ОСОБА_2 виконання постанови Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року у справі №199/1293/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів на шість місяців.

В решті вимог заяви відмовлено.

У апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Ліфлянчик Станіслав Ігорович посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Зазначає, обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вказує, що питання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватись із дотримання балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Існування заборгованості в розмірі 64531,34 грн. за кредитним договором не є безумовною підставою для відстрочки виконання рішення суду, оскільки свідчить лише про наявність фінансових зобов`язань відповідача, але не підтверджує неможливість виконання рішення суду.

Більше того, наявність у відповідача інших боргових зобов`язань не може покладатись в основу надання йому процесуальних привілеїв у вигляді відстрочки виконання рішення суду, оскільки це фактично перекладає негативні наслідки його фінансової поведінки на позивача.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення.

В квітні 2026р. від ОСОБА_2 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.(а.с.101-103)

Сторони у справі в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.

Від представника ОСОБА_1 – адвоката Ліфлянчика Станіслава Ігоровича надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності сторони.

Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Сторони мали реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції або через представника.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції враховуючи майнові інтересів сторін, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та конкретних обставин справи, вважав, що обставини, наведені відповідачем, є істотними в розумінні ч. 3 ст. 435 ЦПК України, а відтак є підстави для відстрочки виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 03.03.2025 у позові ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного суду від 15.10.2025 вказане судове рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення грошових коштів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в корить ОСОБА_1 154 528 грн. безпідставно набутих грошових коштів, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, а також стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в корить ОСОБА_1 5 998,98 грн. сплаченого судового збору.

З наведеного слідує, що на підставі наведеного судового рішення, виконання якого є обов`язковим, у ОСОБА_2 виник обов`язок сплатити на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 154 528 грн., а також 5 998,98 грн. сплаченого судового збору.

Згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч.5 ст. 435 ЦПК України)

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до норм ЦПК і ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Розстрочення рішення суду може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Узагальнюючи підстави, наведені заявником у заяві про розстрочення виконання рішення суду, вбачається, що вони ґрунтуються лише на фінансовому стані боржника.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відстрочення/розстрочення виконання рішення; наявність підстави для розстрочення має бути доведена боржником. Строки такого розстрочення мають знаходитись у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання відстрочення/розстрочення для повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 2-1230/11/ провадження № 61-33465 св18, відповідно до якої системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо), колегія суддів приходить до висновку, що особливі обставини не встановлено, а приведені в заяві обставини не є винятковими, тобто такими, що відповідно до закону ускладнюють виконання рішення.

Зазначення, що загальна сума заборгованості є значною із врахуванням фінансового стану заявника, не є підставою для розстрочки виконання рішення суду та встановлення запропонованого порядку його виконання, а тому колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочення рішення суду.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи боржника ОСОБА_2 у відзиві про те, що виконання рішення суду в повному обсязі поставить його в скрутне матеріальне становище і завдасть йому шкоду є необґрунтованими, оскільки такі твердження апелянта не вказують на особливий характер обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення суду. Обставини, на які вказує апелянт не є винятковими чи такими, що ускладнюють виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини також вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 665,60 грн. необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ..

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Ліфлянчика Станіслава Ігоровича – задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 24 березня 2026 року – скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про відстрочку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн. за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 03 вересня 2026 року.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді Р.В. Савуляк

Р.П. Цяцяк