Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №462/4197/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/4197/24 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 22-ц/811/935/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П.,

секретаря: Якимчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Винниченка Михайла Петровича на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про визнання дій та рішень неправомірними та зобов`язання вчинення дій,-

в с т а н о в и в:

В травні 2024 року представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 - адвокат Винниченко Михайло Петрович звернувся до суду з позовною заявою до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про визнання дій та рішень неправомірними та зобов`язання вчинення дій.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до свідоцтва про право власності від 08 квітня 2011 року виданого управлінням комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР №б16-Ж-III квартира загальною площею194,30 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Відповідно до витягу із протоколу засідання міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання (ЦО і ГВП) при Шевченківській РА ЛМР від 22.03.2011 року, на підставі поданої заяви багатодітної сім`ї заявників ОСОБА_2 вирішили визнати технічну можливість виключення квартири АДРЕСА_2 , від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання (ЦО і ГВП) з влаштуванням індивідуального опалення.

08.06.2011 року було розроблено та видано Технічні умови на відключення від мережі ЦО і ГВІ кв. АДРЕСА_2 . Дані технічні умови було виконано, здійснено відключення від мережі ЦО ГВП кв. N АДРЕСА_2 . Також було технічні умови підключено та введено в експлуатацію газове опалення - котел у кв. АДРЕСА_2 , про що ЛМКП "Львівтеплоенерго" було складено відповідний акт відключення від мережі ЦО і ГВІ кв. АДРЕСА_2 акт від 9 жовтня 2009 року, однак з незрозумілих для позивачів працівниками ЛМК "Львівтеплоенерго" і досі не знято їх з обліку списку споживачів та здійснюється непромірне нарахування за послуги, які вони не отримують.

З цих підстав позивачі просять визнати дії та рішення неправомірними та просять провести перерахунок вартості послуг з централізованого опалення за період з листопада 2020 року по грудень 2024 року шляхом зменшення сум коригувань.

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 січня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про визнання дій та рішень неправомірними та зобов`язання вчинення дій – відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 – адвокат Винниченко Михайло Петрович, подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Покликається на те, що 08.06.2011 року було розроблено та видано Технічні умови на відключення від мережі ЦО і ГВП кв.

АДРЕСА_2 . Дані технічні умови було виконано, було здійснено відключення від мережі ЦО і ГВП кв. АДРЕСА_2 . Також було технічні умови підключено та введено в експлуатацію газове опалення – котел у кв. АДРЕСА_2 . ЛМКП "Львівтеплоенерго" було складено щодо квартири сімї заявників ОСОБА_2 акт відключення від мережі ЦО і ГВП кв. АДРЕСА_2 акт від 9 жовтня 2009 року. – тобто акти відключення наявні в матеріалах справи, тоді як суд помилково вказує, що вказані документи позивачами не надано.

Відсутність договорів про надання послуг, відсутність батарей опалення в квартирі, акти про відключення та про відсутність опалення в квартирі доводять обставини про те, що позивачі не користуються послугами відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі зобов`язані брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії як на опалення, так і на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи на опалення та гаряче водопостачання, а також вносити абонентську плату. А тому, відсутні будь-які правові підстави для проведення перерахунку вартості послуги з централізованого опалення щодо квартири позивачів за період з листопада 2020 року по грудень 2024 року шляхом зменшення сум коригувань, які були відображені в повідомленнях на оплату послуг за 2020-2024 роки в графі «Перерахунок», шляхом зобов`язання виключити з перерахунку та повідомлень про оплату суми нарахованих оплат та припинення нарахувань.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності від 08 квітня 2011 року виданого управлінням комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР №б16-Ж-III квартира загальною площею 194,30 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с.9).

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_2 і є споживачами послуг з теплопостачання.

Для здійснення оплати за надані послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго» відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , позивачам щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості наданих послуг.

Постачальником даних послуг є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією, суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до Опитувального листа, виготовленого спеціалізованою проектною організацією на замовлення балансоутримувача даного будинку - ПП УК «Рідний дім», квартира АДРЕСА_2 , що належить позивачам, від`єднано від системи централізованого опалення.

Даний будинок обладнаний вузлом обліку теплової енергії (тепловим лічильником).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який був прийнятий Верховною Радою України 09.11.2017 року. Вказаним Законом виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності визначено суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію). У даному випадку таким суб`єктом є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».

Відповідно до частини першої статті 6 цього ж Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі.

Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за № 830, передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Індивідуальний договір з власником житла вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку).

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статей 10 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).

На офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» розміщено публічний типовий договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії, а саме зразок індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, а відтак, враховуючи, що включно до жовтня 2016 року відповідачем здійснювалась оплата послуг і надалі послуги теплопостачання надавалися, між сторонами наявні договірні правовідносини.

Згідно з пунктами 1, 2 індивідуального договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Такий договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства.

Факт відсутності фізично підписаного договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №639/10591/14-ц.

Отже, ЛМКП «Львівтеплоенерго» будучи наділеним повноваженнями виконавця послуг за договором приєднання про надання послуг, надавало послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_3 .

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання.

Відключення від мереж централізованого опалення та можливість встановлення системи індивідуального опалення в багатоквартирних житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), і Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, квартира АДРЕСА_2 від`єднана від системи теплопостачання.

Пунктом 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 № 630 (яка діяла до 01.05.2022) було передбачено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до п. 3 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, розподіл обсягів спожитих у будівлі/ будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням , вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Частиною шостою статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання».

Відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.

Пунктом 12 розділу IV Методики, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень. Згідно пункту 7 розділу IV вказаної Методики розрахунок обсягу теплової енергії, витраченого на загальнобудинкові потреби, проводиться незалежно від наявності опалювальних приладів у МЗК та допоміжних приміщеннях. Пунктом 38 постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 передбачено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Абзацом 6 пункту 14 зазначеної постанови КМУ № 830 визначено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики № 315.

Пунктом 24 постанови КМУ № 830 від 21.08.2019 визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Підпункт 13 пункту 45 вищевказаної постанови КМУ № 830 передбачає, що індивідуальний споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №311/3489/18, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачі, як і кожен мешканець житлового будинку АДРЕСА_3 (незалежно від того, чи користується послугами з централізованого опалення, чи відключений від системи централізованого опалення та має індивідуальну систему опалення) зобов`язані брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії: оплачувати надані їм житлово-комунальні послуги з теплопостачання. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №703/58/16-ц.

Нарахування вартості послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за вказаною адресою проводиться за теплову енергію на загальнобудинкові потреби та за теплову енергію на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

3 1 грудня 2021 року з укладенням нових договорів змінено порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг з постачання теплової енергії та гарячої води. Порядок такого розподілу визначено ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Зокрема, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 10 обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об?єму) квартири (іншого приміщення) за Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Відповідно до ч. 2 розділу І Методики розподілу до поняття «місця загального користування» входять не лише сходові клітки, а й інші загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо); допоміжні приміщення - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, будівлі/будинку та побутовошахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інш підсобні і технічні приміщення). загальнобудинкові потреби - витрати на забезпечення спільних потреб будівлі будинку комунальними послугами; загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової • енергії, витраченої функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Таким чином, у разі від?єднання сходових кліток, у споживача залишається обов?язок оплачувати за опалення інших місць загального користування допоміжних приміщень та витрат на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачено розділом IV Методики розподілу.

Відповідно до п. 12 розділу IV Методики розподілу обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється vciма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення 3 індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних плош/об?ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Докази того, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснює нарахування за вказані послуги не відповідно до чинного законодавства, роз`яснень Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Методики розрахунку кількості тепла, спожитого на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення від 31.10.2006 року №359, відсутні.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Позивачам, як і всім іншим мешканцям будинку, що відключені від систем централізованого опалення, нараховувалась плата за опалення місць загального користування будинку.

Відтак, відсутні будь-які правові підстави для проведення перерахунку та виключення з перерахунку та повідомлень про оплату суми нарахувань.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 1 3 ст. 141 ЦПК України).

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Винниченка Михайла Петровича – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 03.09.2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Савуляк Р.В.

Цяцяк Р.П.