Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №128/1231/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/1231/25

Провадження № 33/801/915/2026

Категорія: 146

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.

Доповідач: Шемета Т. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Шемети Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу адвоката Павлюк Олександри Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 30 липня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України та про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою АДРЕСА_2 , -

встановив:

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 30 липня 2026 року провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито в зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП, провадження по справі відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито в зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 289241 від 03.04.2025, водій ОСОБА_2 03.04.2025 біля 09-40 год., на а/д «М-210», 314 км + 850 м, керуючи автомобілем «Hyundai HD78», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем «Ніссан Кашкай», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_5 порушив п. 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 289218 від 03.04.2025, водій ОСОБА_4 03.04.2025 біля 09-40 год., на а/д «М-210», 314 км + 850 м, керуючи автомобілем «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_2 , перед зміною напрямку руху, не переконалась, що це буде безпечним та не надала дорогу автомобілю «Hyundai HD78», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого допустила зіткнення із ним. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_4 порушила п. 10.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Однак на момент розгляду справи судом 30.07.2026 року закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч.2 ст. 38 КУпАП, тому провадження у справі слід закрити на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Не погоджуючись із такою постановою суду, адвокат Павлюк О. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП; ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати ряд обставин, тому числі, чи винна особа в його вчиненні. Статті 284 КУпАП не містить обмежень при винесення постанови про закриття справи встановлювати вину особи. В свою чергу законодавець передбачив іншу підставу для закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи та закрив провадження за закінченням строків накладення адміністративного стягнення відносно обох водіїв, не встанови, що в даній ДТП винуватим є ОСОБА_2 , натомість в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Пункт 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП та п. 7 ч. 1 цієї ж статті є абсолютно самостійними та окремими підставами закриття справи. Застосування нереабілітуючої підстави (строки) до особи, у діях якої відсутній склад правопорушення, є порушенням її конституційних прав на справедливий судовий розгляд та презумцію невинуватості.

Матеріалами справи доведено, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення. Сторона захисту зазначає, що:

1.за підтвердження решти доказів та висновком експерта поясненнями ОСОБА_1 вона рухалася трасою М-21, здійснила обгін, повернулася у свою смугу і завчасно (на 150 метрів) увімкнула правий покажчик повороту, після чого почала виконувати маневр повороту. Тобто, ДТП відбулося на узбіччі, під час виконання маневру повороту з крайньої правої смуги (тобто, не під час перестроювання після обгону).

2.Дані GPS-трекінгу ТОВ «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС» беззаперечно спростовують будь-яку «екстреність» гальмування з її боку, оскільки фіксують плавне і поступове зниження швидкості її автомобіля «Nissan Qashqai» спочатку 27 км/год, а безпосередньо перед з`їздом до 22 км/год.

3.Локалізація пошкоджень (удар припав у задню праву частину «Nissan Qashqai»та передню частину вантажівки «Hyunday») та взаємне розташування автомобілів на схемі ДТП чітко вказують, що зіткнення відбулося на правому узбіччі, коли ОСОБА_6 вже завершувала маневр з`їзду, а ОСОБА_2 намагався здійснити об`їзд/обгін справа, не дотримавшись безпечної дистанції на слизькій дорозі.

4.Висновок експерта Вінницького відділення КНІСЕ № 1236/1237/25-21 від 01.05.2026 за результатами проведеної інженерно-транспортної експертизи, призначеної постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2025року, встановив:

-Попередні дослідження свідчать про технічну необґрунтованість свідчення ОСОБА_2 у комплексі, так, як згідно даних свідчень, без зміни напрямку руху Т32, місце зіткнення мало розташовуватись на проїзній частині дороги а не на узбіччі;

-Пояснення водія ОСОБА_4 щодо механізму розвитку події не позбавлені технічної спроможності;

-у діях водія ОСОБА_4 з технічної точки зору не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходилися у причинному зв`язку з виникненням ДТП;

-водій ОСОБА_2 у заданій дорожній ситуації повинен був керуватися вимогами п. 10.1 та 11.1 ПДР України;

-водій ОСОБА_2 мав технічну можливість своїми односторонніми діями уникнути ДТП шляхом виконання норм вимог ПДР України.

Отже наявними у справі доказами беззаперечно доведено, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, а тому провадження щодо неї підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

В судовому засіданні в режимі ВКЗ адвокат Радченко Р. О., представляючи інтереси ОСОБА_1 , підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 адвокат Ткачук В. П. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржувану постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку в їх сукупності та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП необхідним є встановлення факту дорожньо-транспортної пригоди та наявності механічних пошкоджень транспортних засобів, конкретного порушення особою вимог Правил дорожнього руху, причинного зв`язку між таким порушенням та настанням дорожньо-транспортної пригоди, а також вини особи у відповідному порушенні.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо необхідності встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, апеляційний суд виходить із такого.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 289241, ОСОБА_2 інкриміновано те, що 03 квітня 2025 року близько 09 год. 40 хв. на автодорозі «М-210», 314 км + 850 м, керуючи автомобілем «Hyundai HD78», державний номерний знак НОМЕР_1 , він не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався попереду, чим порушив пункт 12.1 ПДР України.

Постанова суду першої інстанції винесена 30 липня 2026 року.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились строки, передбачені статтею 38 КУпАП.

Частиною 2 статті 38 КУпАП передбачено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Зі змісту статті 38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку.

Тобто для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його спливом необхідним є, поміж іншого, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.

Закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту події правопорушення, який підпадає під ознаки конкретного адміністративного правопорушення та наявності в діях особи складу такого правопорушення.

В разі недоведеності наявності події адміністративного правопорушення та складу правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, виключається можливість закрити провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки у такому випадку законодавець передбачив іншу підставу для закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, що визначено у пункті 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року та науково-консультативним висновком НКР при ВАСУ, відповідно до якого під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

Як зазначено вище, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_2 , правопорушення, яке йому інкримінується, вчинене 03 квітня 2025 року, отже, станом на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови (30 липня 2026) визначений ст. 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення закінчився.

Оскільки з дня вчинення даного адміністративного правопорушення минули строки накладення адміністративного стягнення, захисник ОСОБА_2 адвокат Ткачук В. П. клопотав перед судом про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП (яка не є реабілітуючою підставою), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі без зазначення висновку в резолютивній частині постанови про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 127 КУпАП: за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд зазначає таке.

Поставною Вінницького районного суду Вінницької області від 22 травня 2025 року було призначено інженерно транспортну експертизу та на вирішення експерта поставлено наступні питання:

1. Чи технічно обґрунтовані пояснення водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відносно обставин ДТП ?

2. Як повинні були діяти в даній дорожній ситуації водії ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відповідно до вимог ПДР України?

3. Чи мали водії ОСОБА_2 та ОСОБА_4 технічну можливість своїми односторонніми діями уникнути ДТП і яким чином?

4. Чиїми діями в даному випадку ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були створені небезпечна і аварійна дорожня ситуації?

5. Як повинні були діяти водії транспортних засобів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у даній дорожній обстановці відповідно до технічних вимог ПДР України з метою забезпечення безпеки дорожнього руху?

6. В діях кого з учасників ДТП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з технічної точки зору вбачається невідповідність ПДР України в даній дорожній обстановці і, якщо вбачається, то чи знаходиться в причинному зв`язку з ДТП?

Висновком № 1236/1237/25-21 від 01.05.2026 року інженерно транспортної експертизи встановлено наступне (а. с. 154 – 159):

1.Пояснення водія ОСОБА_2 щодо обставин розвитку події не знайшли технічного підтвердження у наданих матеріалах справи, тоді як пояснення ОСОБА_4 щодо обставин ДТП не позбавлені технічної спроможності. Так як свідчення водія ОСОБА_2 є технічно необґрунтовані, вони не можуть прийматись до уваги експертом, так як можуть привести до хибних висновків.

2.5. В заданій дорожній ситуації водій ОСОБА_2 повинен був керуватися технічними нормами вимог пунктів 1.10, 11.1 ПДР України, а водій ОСОБА_4 — пункту 10.1 ПДР України.

3.В заданій дорожній ситуації водій ОСОБА_2 мав можливість своїми односторонніми діями уникнути ДТП шляхом виконання вимог пунктів 1.10, 11.1 ПДР України, а дати відповідь на питання чи мала водій ОСОБА_4 технічну можливість своїми односторонніми діями уникнути ДТП шляхом виконання вимог в. 10.1 ПДР України не видається можливим по причинам, вказаним у дослідницькій частині.

4.6. Дати відповідь на питання не видається можливим по причинам, викладеним у дослідницькій частині.

Отже, згідно цього Висновку, експерт не зміг дати відповідь на те, чиїми діями ( ОСОБА_2 чи ОСОБА_4 ) була створена небезпечна аварійна ситуація та відповідь на те, в діях кого з учасників ДТП ( ОСОБА_2 чи ОСОБА_4 ) з технічної точки зору вбачається невідповідність ПДР України в даній дорожній обстановці і, якщо вбачається, то чи знаходиться в причинному зв`язку з ДТП?

Відтак твердження в апеляційній скарзі про те, що у Висновку експерт не встановив у діях ОСОБА_4 технічної невідповідності вимогам ПДР, яка б перебувала у причинному зв`язку з ДТП, - є надуманим та не відповідає змісту Висновку.

Всі інші наявні у справі докази також не доводять того, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, тому доводи апеляційної скарги щодо закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП (за відсутності події та складу адміністративного правопорушення) не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Як зазначено вище, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , правопорушення, яке їй інкримінується, вчинене 03 квітня 2025 року, отже, станом на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови (30 липня 2026) визначений ст. 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення закінчився.

Оскільки з дня вчинення даного адміністративного правопорушення минули строки накладення адміністративного стягнення, відсутні докази того, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП: за закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд виснує, що судом першої інстанції справа розглянута у відповідності до вимог закону, доводи апеляційної скарги адвоката Павлюк О. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 не спростовують висновки суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Павлюк Олександри Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 30 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду Т. М. Шемета