Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №145/275/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 145/275/26

Провадження № 33/801/930/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.

Доповідач: Шемета Т. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Шемети Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу адвоката Вдовцова Сергія Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, -

встановив:

Постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. на користь держави.

Судом встановлено, що 11 лютого 2026 року о 18 годині 44 хвилин в селі Ворошилівка, вул. Центральна, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 328і» д. н. з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря нарколога у Тиврівській ЦРЛ, результат позитивний-амфетамін та барбітурати (висновок лікаря № 3). Водія відсторонено від керування транспортним засобом. Відтак ОСОБА_1 порушив підпункт «а» пункту 2.9 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із такою постановою суду, 12 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» адвокат Вдовцов С. П., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій просить її змінити, та застосувати відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн без позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції при призначенні адміністративного стягнення не врахував вимоги статей 33–35 КУпАП та наявні обставини, що пом`якшують відповідальність. Сторона захисту посилається на положення статті 69 КК України та правову позицію Конституційного Суду України щодо можливості призначення більш м`якого покарання за наявності відповідних обставин, вважаючи, що аналогічний підхід має застосовуватися і при призначенні адміністративного стягнення з урахуванням положень статті 8 Конституції України. З огляду на характер правопорушення, особу правопорушника та обставини, що пом`якшують відповідальність, сторона захисту вважає достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення накладення штрафу в розмірі 17 000 грн замість стягнення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

25 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» адвокат Вдовцов С. П. подав заяву про розгляд справи у відсутність його та ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Згідно пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі статті 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у керуванні ним автомобілем у стані в стані наркотичного сп`яніння (амфетамін та барбітурати, згідно висновку лікаря № 3 Тиврівської ЦРЛ) з правовою кваліфікацією таких дій за частиною 1 статті 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2026 року, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

ОСОБА_1 фактичні обставини правопорушення не оскаржує, а доводи апеляційної скарги зводяться до прохання змінити стягнення та не позбавляти його права керування транспортними засобами, враховувавши аналогію з положеннями кримінального законодавства щодо можливості призначення більш м`якого покарання.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з вимогами статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

При цьому санкція частини першої статті 130 КУпАП встановлює конкретний вид та розмір адміністративного стягнення за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а саме штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Таким чином, передбачене санкцією частини першої статті 130 КУпАП позбавлення права керування транспортними засобами є складовою адміністративного стягнення, яке підлягає застосуванню поряд зі штрафом, а не альтернативним видом відповідальності, від застосування якого суд може відмовитися на власний розсуд.

Види та порядок накладення адміністративного стягнення врегульовано главами 3 та 4 КУпАП та вони не містять положень, аналогічних статті 69 Кримінального кодексу України, які б надавали суду право призначити адміністративне стягнення нижче від межі, встановленої санкцією відповідної статті КУпАП, або застосувати інший, більш м`який вид адміністративного стягнення, не передбачений санкцією відповідної норми.

Санкція закону передбачає застосування правової норми, яка регулює подібні за змістом суспільні відносини у разі наявності прогалин у законодавстві.

Однак КУпАП містить главу 4, яка регулює порядок накладення адміністративного стягнення, а тому відсутні підстави застосування приписів ст. 69 КК України, яка регулює питання призначення покарання за вчинення кримінального провадження.

Застосування аналогії закону при призначенні адміністративного стягнення суперечило б принципу законності та означало б фактичну зміну судом установленого законодавцем виду адміністративної відповідальності.

Наявність обставин, що пом`якшують відповідальність, у разі їх встановлення, може бути врахована судом при вирішенні питання про накладення стягнення лише в межах, установлених законом, проте не надає суду повноважень не застосовувати обов`язкову складову санкції відповідної статті КУпАП.

Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП та застосував до нього адміністративне стягнення, передбачене санкцією статті: штраф в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Відтак доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а підстав для зміни постанови суду та незастосування до ОСОБА_1 позбавлення права керування транспортними засобами апеляційним судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Вдовцова Сергія Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду Т. М. Шемета